"Коли залишаєшся сам, перестаєш бути таким самотнім".
Гернріх Белль. "Поїзд точно за розкладом".

Іран десятиліттями в ізоляції. Росія так не зможе? Не зможе.

Іран витримав десятиліття санкцій через ідеологічно згуртовану еліту і фанатичну систему влади. В Росії ж замість ідеології - набір зручних наративів про велич і "особливий шлях". Іран створював культуру, науку, державність. Росія лише копіювала і підкорювала. Перси дали світові поезію й медицину. Росія - ГУЛАГ і тоталітаризм. Іран має глибину, Росія - масштаб. Тому Іран вистоїть без режиму, а Росія без сили зникне. Не витримає справжньої ізоляції, згниє зсередини, як тільки припиниться приплив ресурсів.

Щодо союзу і відносин в межах вісі зла. Російсько-іранський союз виглядає потужно, але це не союз, а тимчасове партнерство. Обидва режими використовують одне одного для вирішення тактичних задач. Це суто транзакційна співпраця, пиздець якої закладений у самій природі обох режимів.

Що Китай? Він не рятує Іран і не підтримує Росію з принципу, бо грає в довгу. Китай не про Іран і Росію, а про дестабілізація і послаблення США і Заходу в цілому.

Іран - один із інструментів у розпорядженні Китаю. Якщо вигідно, Пекін врятує режим аятол, а якщо ні, спокійно споглядатиме пиздець. Так само і з Росією. Китай користується слабкістю росіян: скуповує енергоресурси, контролює сировинні ринки і викусує різного роду військові бонуси. Росія - сировинна колонія. Пекін чітко розуміє, що "дружба" закінчиться після того, як зникне користь.

У цій трикутній системі немає жодного довгострокового довірчого союзу. Лише вигода, і лише на певний час.

Якось Дмитро Олійник ( https://www.tg-me.com/lzhedmtr ) мені написав: «Ми часто тягнемо досвід суспільний ще більше, ніж особистий. А світ реально швидко змінюється». Гостро відчуваю, що оцей досвід суспільний в мені тягнеться і заважає бачити реальність. Це ще й захисна реакція - боятися того, що не можеш насправді зрозуміти. Затулятися від цього старими знаннями. Не хочу затулятися, розумію, що в старому знанні немає відповідей та сенсу. Розумію, що просто нічого не розумію. Не можу аналізувати так, щоб мені самому було це переконливо. Отже - просто спостерігаю. В певному ахуї від того, що доводиться спостерігати

"Ukrainian artistic representation doesn’t have to speak only about itself or for itself. As we endure these extreme trials, we can only be truly heard through dialogue with those who share similar experiences. For centuries, Moscow acted as a mentor in interpreting the cultures and histories of subjugated nations. Our knowledge of other “cellmates in the prison of peoples” came only through the imperial center. This was true not only for post-Soviet countries, but for many nations of Central and Eastern Europe who endured colonization under various empires. And yet it was the so-called “historic nations” — to borrow Hegel’s term — whose capitals we were taught to emulate, that ultimately brought the world to its current state.
I began exploring these ideas as early as 2019 in the Exodus project, developed during my residency at Biruchiy in Montenegro. There, I examined the notion that Ukraine, the Baltic states, the Balkans, and the Caucasus possess invaluable strategies of survival and resistance — alternative visions that deserve consideration in the search for a future freedom from fear and oppression". https://artslooker.com/en/solidarity-begins-with-the-awareness-that-there-are-others-a-conversation-with-kostyantyn-doroshenko/

Про ураження ключового російського заводу "Атлант-Аеро", майбутні проблеми РФ з виробництвом дронів і відтік фахівців, про українські ракети дальністю 1000 км, про загрози для Скандинавії та арктичні амбіції Кремля, а також про паралелі між домовленостями США з Іраном та можливою "торгівлею" з Путіним — голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в інтерв’ю РБК-Україна.

https://youtu.be/j7SpXNW8Bzg?si=oxehiEDzCQDQsOZK

«Якщо ти вважаєш, що ти вже вільний, тобі кінець. Ти не повинен навіть існувати як митець», - Ай Вейвей в інтервʼю Андрію Боборикіну: https://www.pravda.com.ua/articles/2025/06/29/7519249/

Вперше я мав честь виступити експертом премії Women in Arts, що існує за підтримки "ООН Жінки в Украіні", ЮНЕСКО та Ukrainian Institute у 2020-му. Тоді голосування було рейтинговим, більш математичним та відстороненим. Нині експерткам й експертам запропонували спільно обговорити висунені кандидатури. Це було і цікаво, і щиро, і вірно. Бо війна триває та змушує нас уважніше ставитися до кожної долі, досвіду, особистості.
Перемога Юлії Манукян у номінації «Жінки в культурній журналістиці, критиці і дослідженнях», де я був членом експертної ради, мене надихає, як і сама Юля - одна із символів та лідерок децентралізації процесів осмислення нашої культури. Вітаю її з перемогою і дякую колежанкам - Катерині Яковленко, Тетяні Пушновій, Оксані Хмельовській, Іванні Скибі-Якубовій за діалог, відвертість, фаховість, уміння як висловитися, так і почути. А ще - дуже чекаю на збірку текстів Юлії Манукян про наше сучасне мистецтво й суспільство. Її оптика підштовхує до розмислів.

Перша книга Олега Сенцова вийшла 2015-го у Лаурус. Російською, бо нею написані ті оповідання українського режисера і патріота, що був тоді в’язнем країни ГУЛАГу. Поліна Лаврова не лише видала “Рассказы” Олега, але й репрезентувала їх у Москві - за підтримки української амбасади, зокрема Руслани Лінник. Тоді ж ми представили у столиці країни-агресорки мою збірку “Конец эпохи позднего железа”. І її вихід російською, і те публічне обговорення дали можливість озвучити речі, про які росіяни думати й говорити не хотіли або боялися. Белетризовану біографію Марії Максакової “Ария Марії” ми з Машею та Поліною створювали 2021-го, так само російською. Адже український вибір Максакової зробив її об’єктом несамовитого цькування з боку російських масмедій, а хвиля ажіотажної уваги до персони співачки давала нагоду донести до тих, хто визнає лише “великий и могучий”, несподівані, неприємні та невідомі їм факти і сенси. Ескалація російської війни проти України 2022 року зупинила нашу роботу над україномовною “Арією Марії”. Маша співає в Дніпрі, Харкові та Одесі, розкриває красу української пісні на фестивалях Лайми Вайкуле в Юрмалі, я зосередився на переосмисленні українського візуального мистецтва в його діалозі зі світом. Проте нещодавній концерт Максакової у Києві разом із автограф-сесією та обговоренням “Арії Марії”, організовані Іриною Цициліною та НПО “Культурна спадщина України”, надихнули повернутись до книги. Подія завершилася аукціоном на підтримку підрозділу ГУР - промовистий прояв публічної позиції Максакової. За роки повномасштабного вторгнення її позиція посилилась прикладами, здатними посилювати всіх нас, українців різних національностей. І “Арія Марії” лунатиме українською не тільки на сцені, а й у літературі.
Попереджаючи можливі питання про моє ставлення до мови: єдиною державною в Україні є і має бути українська. В Криму - ще неодмінно кримськотатарська. Такою моя позиція була завжди. Російська, як і будь-які інші, можуть і мають слугувати артикуляції наших цінностей в світі та протидії дезінформації.

Робота Майї Ніколаєвої, самонавченої київської художниці, яка продає свої витвори на вулиці та заохочує тих, хто придбав, підписувати їх на свій розсуд. Авторська назва - «Схід сонця». Микола Вересень подарував її мені зі своїм підписом: «Краса має рухатись до краси, розум до розуму!!! Все це є в цій картині!!!». Окрема подяка Романі Ситник, яка запізнала Миколу з мистецтвом Майї Ніколаєвої.

Збільшення кількості номінацій Шевченківської премії - дуже на часі. Розуміння мистецтва, його кордонів та авторів кардинально змінилося з часів заснування нагороди і змінюється донині. Окремі номінації для композиторів і виконавців, художників та кураторів, народних майстрів та дизайнерів дають можливість бачити український мистецький світ в актуальній різноманітності. Тут є і просвітницька місія для суспільства - проявлення роботи в тих компетенціях, які досі не мали належного державного визнання. Вітаю нас всіх.
https://www.president.gov.ua/documents/5532025-55933

📣 Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC запрошує на онлайн-лекцію «Як трансформуватись у часи кризи: Музей Сучасного Мистецтва Одеси» Андрія Сігунцова — художника, куратора та артдиректора, який поділиться своїм досвідом роботи на передовій сучасного мистецтва в Україні та за її межами.

🗓 Коли: 6 серпня, 18:30
📍 Де: Онлайн (лінк надішлемо на вашу електрону адресу вказану при реєстрації, а також в телеграм KRCC)
🎟 Участь за реєстрацією: https://forms.gle/54QEsFf6XXBi8xcr8

ℹ️ У фокусі лекції — досвід Музею Сучасного Мистецтва Одеси (МСМО), який в умовах війни, втрати постійної фізичної локації та постійних викликів продовжує бути живим, мобільним і активним гравцем на культурній мапі.

👤 Андрій Сігунцов — художник, куратор і артдиректор, який працює на перетині візуального мистецтва, музики та кураторських практик. З 2020 року очолює кураторську діяльність Одеського музею сучасного мистецтва.

Лекція буде цікава для:
📌 музейників_ць, кураторів_ок і культурних менеджерів_ок
📌 дослідників_ць культури та соціологів
📌 усіх, хто працює з громадами та публічними просторами
📌 тих, хто шукає відповіді на питання: як залишатися видимим, значущим і потрібним у кризовому контексті?

Реєструйтесь, щоби отримати доступ до трансляції. Ваша присутність — частина діалогу 🧡

За підтримки Vidnova Support Fund.

“Подібні гранти не можна розглядати поза контекстом війни Росії проти України, спроб відбілювання репутації росіян за кордоном та легітимізацією культурних інституцій, що напряму пов’язані з тими, хто фінансує російську агресію. Далі в тексті розповідаємо про те, ким є Леонід і Вікторія Міхельсони, як пов’язані між собою фонд V–A–C, Scuola Piccola Zattere та «Дом культури “ГЕС-2”», а також чому ці інституції — частина масштабної репутаційної гри”.
https://artslooker.com/hranty-naymantsi-rakety-khto-stoit-za-instytutsiieiu-scuola-piccola-zattere/

Світ на межі великого зламу. США й ЄС укладають нову угоду — Путін залишається осторонь, а Китай опиняється під прицілом тарифної війни. Всі карти на столі: санкції, нафта, тіньовий флот, і тиша з боку Кремля. Про те, чому у Москві більше нічого не вирішується, як Трамп формує новий порядок, і чому Росія може опинитися у форматі КНДР 2.0 — у розмові РБК-Україна з Михайлом Самусем, воєнним експертом, директором New Geopolitics Research Network.

https://youtu.be/iN4ynR6UaNk?si=JNSlpJxiLeiakVqM

Щоби відчути одне одного не треба бути знайомими довго. Це відбувається як озаріння. І розкривається щасливими збігами, які насправді підказують, що ти на своєму шляху.
Цю роботу EtchingRoom 1 із зображенням готелю «Салют» придбала мені в подарунок Катерина Левченко. Майже водночас, не знаючи про це, я купив таку ж на стенді Serpen Gallery на ярмарку Cafe Kyiv 2025 у Берліні. «Салют» - з моїх найулюбленіших архітектурних памʼяток Києва. Під час пандемії covid-19 у червні 2021 Ліза та Андрій Боборикіни навіть подарували мені 2 доби у цьому готелі. Це була справжня мандрівка, за якими ми тоді так скучили - інший вид із вікна, інша точка у просторі, вражаючі інтерʼєри, сніданки у ресторані. Перезавантаження.
Але з Катериною ми ніколи не говорили про «Салют». Вона просто має талант бачити. Звісно, я залишив собі її подарунок, знаки уваги друзів додають щастя. А роботу, яку придбав сам, подарував Володимиру Жбанкову. Мистецтво і людське тепло мають бути у русі.

Про удари СБУ та ССО по російських цілях у Криму та Сочі, і ймовірне використання української балістики, про право бити по Росії, перспективу стабілізації фронту та відсутність проривів у ворога — РБК-Україна розповів військовий Олексій Гетьман, майор запасу НГУ, ветеран російсько-української війни.

https://youtu.be/clXf0HwEmT0?si=YRVDDzzeFxpw9mfd

Спецпосланець США Стів Віткофф прибув до Москви та провів зустріч із Володимиром Путіним у Кремлі — напередодні критичного дедлайну, після якого Штати погрожують новими санкціями, якщо Росія не погодиться на припинення вогню в Україні.

Радник керівника Офісу Президента України Михайло Подоляк пояснює, чому Кремль не здатен зупинити війну, які наслідки матимуть реальні санкції США, як Індія та Китай можуть переграти Москву, і чому 8 серпня може стати переломним днем.

https://youtu.be/UULZ_6rSW4I?si=RWKEDzMd39h7phYL

Росія втрачає європейський енергетичний ринок, але зберігає поставки до Китаю, Індії, Туреччини та навіть окремих європейських портів. Чи можливо повністю витіснити РФ з глобального енергетичного ринку? Які країни готові до енергетичної заміни, а де лише вдають готовність? Про специфіку енергозалежних регіонів, про енергобезпеку та геополітичні розрахунки — у розмові РБК-Україна з Максимом Гардусом, спеціалістом із комунікацій руху Razom We Stand.

https://youtu.be/fl-Q6RESjnI?si=S26MONTF0fOVEhEc

Чотири роки без Олександра Ройтбурда. Таку ікону «Несподівана радість» Саша намалював для мене на поштовому конверті в резиденції BIRUCHIY contemporary art project 2012 року, на нашому Азовському морі. З того часу я з нею не розлучаюся.