Telegram Web Link
"І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви"
#ЛінаКостенко
#stoprussianaggression
Ілюстрація: @art_bymoroz
Можна собі уявити московського патріарха, щоб він вибачився перед народами, які зазнали від ₚосії кривд?
Можна собі уявити ₚосію, що визнала б свої провини і покаялася? За репресії, за депортації, за Голодомор? За ту колись пошматовану Польщу. За поневолену Україну. За «сторозтерзаний Київ».
За кров’ю залитий Кавказ. За поневіряння кримських татар. За вторгнення в Афганістан. У Будапешт, у Прагу. За Берлінський мур.
Ні, вона вже покрикує на Німеччину, щоб хутчій платила остарбайтерам компенсацію.
А що б подумати про свої власні борги — репресованим, депортованим, силоміць вивезеним народам. їхнім спустошеним землям, їхнім пограбованим поколінням.

У кожної нації свої хвороби. У ₚосії — невиліковна.
____

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада.
____

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#Записки_українського_самашедшого
#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 © Василь Артюшенко, ZN.UA
💫 Читай поезію Ліни Костенко
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Як тяжко стукать у чужі оселі,
бездомним бувши на своїй землі!
Чужі оселі... Темний отвір хати.
Ласкавий блиск жіночої коси.
А потім довго будуть затихати
десь на печі дитячі голоси.
Уже сидиш зі жменькою насіння.
Уже привітно блима каганець.
Уже в такому запашному сіні
в твій сон запрігся коник-стрибунець!
І ніч глуха. І пес надворі виє.
І світ кривавий, матінко свята!
Чужа бабуся ковдрою укриє,
своє розкаже, ваше розпита.
І ні копійки ж, бо не візьме зроду,
бо що ви, люди, на чужій біді?!.
А може, то в душі свого народу
Я прихилила голову тоді?


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦


#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 datsyshyn_art
💫 Читай поезію Ліни Костенко
Непокаране зло регенерує себе...
***
Ми вчаділи за декілька століть.
В цій п'єсі диригує сам диявол.
Просніться, люди! Це погані сни.
Нове століття в шибку заглядає.
Той самий чад, ті ж самі казани,
лиш інший диявол дрова підкидає.
***
Але чи й справді ми німі для світу
Чи може, трохи світ недочува?


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Нікіта Тітов
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим,
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.


Долучайтесь
до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 Sergey Polyushko
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко
Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…

Долучайтесь
до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 Sergey Polyushko
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко
Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є. Куди тим єгипетським фараонам, у них там у саркофагах мумії, а у нас в атомному живцем похований Валера Ходемчук. Хто сказав, що українці селянська нація? Натепер ми вже нація модернова, нація на атомному підігріві.
А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

© Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"


Долучайтесь
до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 keithleeillustration
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко
Синички на снігу
Синички голодом намлілись —
така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти, —
так батьківщини ж там нема.


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
📸 Oleksandr Hrytsiv
💫 Читай поезію Ліни Костенко
ПРЯЛЯ
Сидить пряля та й пряде —
сніг іде — іде — іде —
нитка рветься де-не-де —
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин —
на сувої полотна —
на завіску для вікна,
на хустину й укривало —
мало — мало — мало — мало
сніг іде — іде — іде —
а вона пряде й пряде...


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Virpi Pekkala
💫 Читай поезію Ліни Костенко
Василь Стус

Життя так тяжко пише мною,
так тяжко пише мною вік.
Ще мрів — подамся за водою.
І не подався. І не втік.
І ось — зустрілися з бідою
віч-на-віч. Лиш вона і я.
І як повіриш, що тобою
струмує вічна течія.
Пощо та вічність безголоса?
Дзюрчання виглухло давно.
Десь мати жде простоволоса
ачи дружина — все одно.
Недоля встигне нас пожерти
іще до зустрічі. Нехай
уже три чисниці до смерти,
і ось він, пожаданий край.
Де опадуть останнім віршем,
щоптою рідної землі
мої найкращі чи найгірші
і сподівання, і жалі.
6.VIII.1972

Художник Іван Марчук

#ВасильСтус #ІванМарчук
#бібліотекаСковороди #бібліотекиСоломянки
📚 Читай в Бібліотеці Сковороди | Facebook | Instagram | Сайт
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.
Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: — Ну,
як я літав, ти скучила за мною?


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Ольга Кваша
💫 Читай поезію Ліни Костенко
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Коли зaмовкли менуети
і звук божественних терцин,
були й музики, і поети,
aле не тaк, як перед цим.
Ішли віки, мінялись люди.
Адреси змінювaв Пaрнaс.
Було все тaк, як вже не буде,
як вже при них, a не при нaс.
О рaди Господa святого!
Усі ж бувaють молоді.
А все не тaк, як після того,
і все не тaк, як при тоді.

16.04.2010

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #МадоннаПерехресть
🎨 leonardo.ai
💫 Читай поезію Ліни Костенко
Ще вчора я була висока як вежа,
Здається, ще трохи - дістану зеніт.
І раптом, - як вибух, - обвал і пожежа.
Розтрощений камінь - уже не граніт.
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку поховано шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці - будуємо хатку,
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння - почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.


Долучайтесь до збору на підтримку артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

🎨 Paweł Kuczyński
#ЛінаКостенко #Ліна_Костенко
🇺🇦 Відчуй силу поетичного слова Ліни Костенко
Я лісу не впізнала. Він горів.
Ще ж був живий. Недавно. Позавчора.
Обвуглений корою стовбурів,
він був сумний, задуманий і чорний.
Гілки кричали в небо, як хрести.
Стояла тиша. Жаль було планету.
І я сказала лісові: - Прости!
Йшов гамадрил і кинув сигарету.


Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #Чорнобиль #МадоннаПерехресть
📸 Юрій Косін
💫 Читай поезію Ліни Костенко
2025/07/01 00:35:03
Back to Top
HTML Embed Code: