Перший сингл з наступного альбому RAYE — звучить дуже обнадійливо

Дожили до замкнення кола, диско знову робить італієць

Є проблеми, про які не говорять

Дуже люблю історії, коли артисти, що трошки загубилися, успішно відновлюють свої кар'єри. Це може бути таким випадком. Може й не бути, але хочеться, щоб було.

Ютуб ввімкнув автоматичну локалізацію назв відео, і мені це подобається

Альбом Тейлор Свіфт, спродюсований Максом Мартіном, звучить саме так як альбом, спродюсований Максом Мартіном.

Opalite чи Ruin the Friendship взагалі немов кавери на ABBA.

Місцями це дуже приємно, але загалом більше нагадує довгу й доволі спокійну європейську відпустку, яку найкраще можна охарактеризувати словом uneventful.

Топ-5 несподіваних кросоверів

Ну, це тріумф.

Чекаємо на «Вільну касу» в Death Stranding 3.

Не знаю як давно, але Spotify запустив нарешті плейліст Fresh Finds Україна, і там небагато, але є цікавого.

Наприклад, от JASE51 — попри дещо крінжову естетику Троя Сівана з «Аврори» (або гей-клубу в 2010 році), хлопцеві вдалося дуже круто відбудувати звук рівня Мадонни епохи Like a Prayer/Vogue, це хороша заявка на майбутнє.

Для референсу — Express Yourself, Vogue (хоч вона і не з альбому), Dear Jessie, зрозумієте, про що я.

Або от ще світанок блакитний та Leleka і Paporot. Перших ви могли чути з піснею «повернуся» у S.T.A.L.K.E.R. 2.

Чудова пісня «прогулянка» ніби й повертає нас до української мелодіки часів вусатого фанку, але не сильно заграє з ностальгією, і все одно у пів ока дивиться на сучасниць на кшталт SZA та H.E.R.

And in the midst of our dying, as we rise from the organic and sink back ignominiously into the organic, it is a glory and a privilege to love what Death doesn’t touch.
- Donna Tartt, The Goldfinch

Всім привіт!

Мене звати Олександр Мамзуренко. Кажуть, що на роботу в медіа варто йти лише тоді, коли ти не можеш не писати. Раніше я працював головредом видання про ігри, попкультуру та технології Na chasi — і мені та всій команді пощастило, адже ми могли робити те, що нам подобається, і заробляти цим на життя.

Після призупинення цього медіа ми сповна усвідомили, що, попри те, що нам доведеться змінити місце роботи, не писати на ці теми ми просто не можемо. Тож після довгих роздумів ми наважилися, знайшли ще однодумців, і сьогодні представляємо вам Катсцену.

Катсцена — це творче об’єднання, яке складається з колишньої команди Na chasi: мене, Руслана Кумекова, Олеся Очеретяного, а також колишнього ігрового редактора Gagadget Владислава Нужнова, журналістки Олександри Ковтуцької, програміста й дизайнера Сергія Горностаєва й інвестора Тараса Леськіва.

Ми всі щиро любимо ігри, кіно та інші форми популярної культури, і хочемо разом з вами досліджувати їх, розповідати про це на власному майданчику, за власними правилами і для тих, хто в хаосі буденності, безкінечних робочих дзвінків або ж бойових завдань та загального пошуку war/life balance особливо здатні цінувати те, чого цей плин не торкається.

Для нас це улюблена справа і креативна відрада, і ми усвідомлюємо ринкові реалії — це не проєкт, на якому ми заробимо гроші. Першою чергою ми хочемо робити класний контент, а якщо нам у перспективі вдасться ще й окупати його виробництво, для нас не буде більшої винагороди. Тож плануємо певні опції монетизації і будемо раді, якщо ви нас підтримаєте. Детальніше про це розповімо згодом.

Сьогодні ми запускаємося лише в форматі новин у соцмережах. Ви можете знайти нас на таких майданчиках:

👉 Discord
👉 X / Twitter
👉 Threads

За лічені тижні ми запустимо сайт, де будемо публікувати різноманітні тексти, а також інший контент. У подальшому на сайті також з’явиться і UGC-функціональність, про що оголосимо окремо.

Ми раді бачити як нових читачів і членів спільноти, так і потенційних учасників нашого творчого об’єднання. Якщо ви хочете до нас приєднатися, сконтактуйте з нами у будь-який зручний спосіб.

Якщо сприймати життя за велику онлайн рольову гру, то ми в ній — катсцена, коли ви нарешті можете відкинутися на спинку крісла, відкласти геймпад або мишу, і просто насолодитися моментом.

Напевно, це буде єдиний пост про російськомовну пісню з моменту перезапуску каналу.

Сьогодні помер «Дизель», учасник гурту Green Grey. Хлопці були... проблематичними і до останнього відмовлялися залишати свою пострадянську молодість позаду (чого вартує фіт з Лєпсом у 2015 році).

Але себе не переробиш, і якщо ви зростали в нульових, Green Grey навряд чи пройшли повз вашу увагу. «Эмигрант» або «Под дождем» грали звідусіль, але мені запала в душу зовсім інша пісня, яка досі асоціюється з романтикою столичного життя.

Пострадянські нульові помирають в муках, забирають з собою своїх діячів, а нам залишаються лише ось такі артефакти епохи в якості 480р. Не те, щоб було надто шкода, але все ж трохи сумно.

Чи в SNL нарешті змінили звукорежа, чи Сабріна настільки потужна вокалістка, але прям чудовий виступ.

На From The Pyre дівчата не лише виходять зі своєї камерної барокової вітальні прямо з ноги в бальну залу, а ще й потихеньку ведуть свою вечірку прямо на вулицю, ближче до народу і американської готики.

Шикарний альбом, без сумнівів.