Tatarigami_UA: Ще торік я мав вкрай рідкісну та унікальну можливість ознайомитися з доволі об’ємними розрахунковими та аналітичними матеріалами, підготовленими для керівництва Росії (зокрема Ради безпеки) на 2024 рік.

У них ішлося про прогнозування й аналітичні моделі в галузях демографії, економіки, ВВП (з варіантами розрахунків під різні ціни на нафту), розвитку технологій, а також порівняння з іншими країнами, зокрема з КНР і США.

Якщо коротко, то, хоча це прямо й не повідомляється дослівно, з аналізу чітко випливає: продовження нинішнього курсу призведе до незворотних проблем у демографії, економіці та технологічному розвитку, що відкине Росію на десятиліття назад у порівнянні з провідними геополітичними гравцями. У найкращому разі, їй вдасться зберегти статус регіональної сили, втративши навіть ті позиції, які має зараз.

А тепер трохи від себе (те, чого в документі не вказано). Уявімо песимістичний сценарій для нас: Росія, зазнавши ще до пів мільйона втрат убитими й пораненими, все ж захоплює значну частину лівобережної України. Що це дає стратегічно? Що вони отримають? Руїни міст і сіл? Мільйони пенсіонерів, які залишилися в хрущовкам? Україна, яка й сама перебуває у демографічній кризі, не компенсує ці втрати - ні економічно, ні людським ресурсом.

Я звик думати, що стратегічне планування у військово-політичному керівництві базується на певній логіці - наявності ресурсів і шансах досягти вигідного результату. Якщо ж продовження дій у будь-якому сценарії призводить лише до погіршення ситуації, то навіщо продовжувати? Навіть у найоптимістичнішому для них прогнозі результат не буде кращим, ніж у випадку припинення війни зараз.

Отже, або логіка у військово-політичному керівництві Росії викривлена настільки, що її важко збагнути, або ми маємо справу з формою колективного психічного розладу.

Комусь з джентльменів, можливо, треба негайно подружитись з Коломойським. І навіть написати йому листа.
Тільки я поки що не можу зрозуміти, кому з них.
Надто вже переплелись сюжетні лінії і трапляються раптові твісти.

Про всяк випадок: це☝🏻жартівливий пост.
А то знаю я вас

Це про мене.
Так я мрію проводити кожну святу неділю, але всім навколо до мене неодмінно треба доїбатись, бо шось нада

Взагалі діалоги феєричні, якщо вслухатись.

— а пачєму ми, ми же всєґда скраєшку билі!

Живуть собі мухомори в переконанні, що якщо вони в чєбоксарах (тьхублядь) схоронілісь і очі заплющили, то війна їх не помітить. Це ж не москва і не бєлґород, там понятно, А НАС-ТО ЗА ЧТО?!