Кирило «Ронін» Данильченко

Ініціатор зупинки — багаторічний противник допомоги Україні в принципі, заступник міністра оборони з політичних питань Елбрідж Колбі.

Політик, не військовий, це характерний дзвіночок.

З іншого боку, як витрати на піку 70–80 ракет до THAAD і кілька сотень високоточних бомб у Ємені могли б вплинути на запаси того, що необхідне і в Індо-Тихоокеанському регіоні, і в Україні? Невідомо.

Судячи зі специфікації боєприпасів, нічого такого, що реально могло б придатися в регіоні Тихого й Індійського океанів.

Бо ж не 8500 155 мм снарядів і 25 ракет до Stinger терміново знадобились у районі Тайваню, щоб відбивати хвилі китайського десанту. Виглядає як дичина, якщо чесно.

Та й на ТВД є запаси на 20–30 діб усього, що належить за штатом угрупованню, — нещодавно кілька сотень тисяч снарядів з Азії перекидали командуванню в Європі.

Упевнений, що не зачерпнули запаси аж до НЗ — у жодній армії так не зробили б, і Збройні сили США не виняток.

Крім того, армії Тайваню і Південної Кореї не хлопчики для биття і мають танкові бригади, виробництво ОТРК і довгі ракети. Взагалі уявити, що прямо завтра їм знадобиться 8 500 снарядів і 25 Stinger — це якийсь злочин проти здорового глузду.

І навіть 30 ракет до Patriot для перехоплення балістики видаються дивними — США виробляли в рамках експорту до Катару приблизно 700 різних перехоплювачів, включаючи сотні PAC-3 MSE.

Якщо для того, щоб не допустити критичного вичерпання запасів США, їм знадобилося 30 ракет, тоді як на одній пусковій PAC-3 MSE аж 12 штук — одній машині, не батальйону і не батареї, у нас усіх дуже погані новини.

Якщо почнеться на Тайвані, то обов'язково почнеться і в Південній Кореї та численних островах навколо ключових проток — флот КНР не даватиме блокувати промисловість.

У таких умовах 30 ракет перехоплювачів — коробка сірників.

Як збирається Вашингтон виконувати свої союзницькі зобов'язання щодо спільної оборони, поштучно збираючи ракети — питання, яке американцям обов'язково поставлять і в Сеулі, і в Тайбеї.

Тому нам вкотре викручують руки. Неважливо, скільком ще партнерам зупинили відвантаження американських програм. У розпал літньої кампанії зупинка узгодженої допомоги Україні має саме такий вигляд.

Причому найстрашніше, що не йдеться про демократію, людські життя, загрозу створення СРСР 2.0 у вигляді цифрового концтабору, багаторічну загрозу для Східної Європи та Скандинавії.

Не про те, що роками розповідали нам американці, критикуючи корупцію та недостатність реформ, з чим не погодиться тільки божевільний — ми мусили зробити більше.

Новій адміністрації наразі йдеться лише про банальний калькулятор. Вони могли б на сотні мільйонів поставити Києву зброї та боєприпасів, щоб виснажити РФ та змусити підписати перемир'я на лінії бойового зіткнення.

Але вони воліють урізати те, що залишилося, щоб ми скоріше підписали, що хоче РФ, а де там зупиниться лінія — у Часовому Яру чи під Павлоградом, Вашингтону якось байдуже. А навіщо тоді платити більше?

Це не перша криза постачання за час повномасштабного вторгнення. Можливо, розв'яжуть її і зараз. Можливо, буде як із програмами USAID — із помпою їх скасували, а тихенько відновили, тепер уже через Держдеп.

Відомо про мінімум кілька обласних енергетичних компаній і теплокомуненерго, які знову отримують допомогу від США в рамках різних програм.

Але ми платимо залізну і криваву ціну за кожен день зволікання з боєприпасами. Хтось заплатить більше податків у ЄС, хтось набирає політичні очки, а ми сплачуємо життями вже довгі десять років.

Фронт протяжністю 1000 км не впаде від відсутності 10 тисяч снарядів і 30 ракет, але США поводять себе максимально дивно і використовують дивні формулювання, щоб виправдати цю дивну поведінку.

Об зачіску жовтого знову витерли пісюна

https://www.tg-me.com/ShrikeNews/23699