ходімо, мала, обережно, тут між могилами
бачиш, земля тут наскрізно просочена силою,
я тримаю тебе за долоню,мала, не дрейф.
бачиш, мала, цей от кривавий шлейф?
бачиш гранітні очі, бачиш хрести?
Їх хотіли зітерти, але чомусь не змогли.
їх хотіли забути, а вони, мала, проросли
до весняного сонця пагінцем трави.
бачиш, ось тут цей пагін, а поруч - хрест?
він тут - одвічний виклик, кривавий протест.
знаєш, мала, лежить хто під ним тепер?
той хто пішов партизанить, а потім помер.
я дізнався на ранок, що його знайшли
ну, ми з хлопцями встали і по нього пішли.
я побачив все надто чітко, як от бачу тепер,
борщ із каски, пара напів-вцілілих ребер.
позбирали у ковдру і по черзі його несли... .
.
хіба знав він, що 120 впаде біля ноги ?
ми насправді не знали тоді, що таке війна.
і не знаєм тепер, мала.
отака хуйня.
2019
P. S. Цей вірш я написала після чергової розмови з другом та його розповідей про Широкіно.
бачиш, земля тут наскрізно просочена силою,
я тримаю тебе за долоню,мала, не дрейф.
бачиш, мала, цей от кривавий шлейф?
бачиш гранітні очі, бачиш хрести?
Їх хотіли зітерти, але чомусь не змогли.
їх хотіли забути, а вони, мала, проросли
до весняного сонця пагінцем трави.
бачиш, ось тут цей пагін, а поруч - хрест?
він тут - одвічний виклик, кривавий протест.
знаєш, мала, лежить хто під ним тепер?
той хто пішов партизанить, а потім помер.
я дізнався на ранок, що його знайшли
ну, ми з хлопцями встали і по нього пішли.
я побачив все надто чітко, як от бачу тепер,
борщ із каски, пара напів-вцілілих ребер.
позбирали у ковдру і по черзі його несли... .
.
хіба знав він, що 120 впаде біля ноги ?
ми насправді не знали тоді, що таке війна.
і не знаєм тепер, мала.
отака хуйня.
2019
P. S. Цей вірш я написала після чергової розмови з другом та його розповідей про Широкіно.
💔4
доле моя випадкова,
ніжна кирпата леле.
хто тебе нині голубить?
хто в твоїх нині снах ?
Щастя мого підкова,
сонячна і шалена
це не можливо забути
ти мій щасливий знак
ніжність до божевілля
пристрасті аж до крові
шкіру мою мотаєш
нерви мої жуєш
боже нарешті вільна
стільки в тобі любовей?
кажеш, що вже й не знаєш
і зазвичай програєш
скільки в тобі коханців
скільки заліза й болю
ніжна, кохана леле
серце твоє бетон
слід від великих берців
як же так можна, доле
поруч і біля тебе
буде лиш мій жетон.
ніжна кохана леле
доленько випадкова
на простирадлах запах
лишиш, коли підеш
навіть якщо не треба
навіть якщо без бою
ти на мякеньких лапках
в сонний туман втічеш
2019
ніжна кирпата леле.
хто тебе нині голубить?
хто в твоїх нині снах ?
Щастя мого підкова,
сонячна і шалена
це не можливо забути
ти мій щасливий знак
ніжність до божевілля
пристрасті аж до крові
шкіру мою мотаєш
нерви мої жуєш
боже нарешті вільна
стільки в тобі любовей?
кажеш, що вже й не знаєш
і зазвичай програєш
скільки в тобі коханців
скільки заліза й болю
ніжна, кохана леле
серце твоє бетон
слід від великих берців
як же так можна, доле
поруч і біля тебе
буде лиш мій жетон.
ніжна кохана леле
доленько випадкова
на простирадлах запах
лишиш, коли підеш
навіть якщо не треба
навіть якщо без бою
ти на мякеньких лапках
в сонний туман втічеш
2019
😢2
дивись, малий, ми вчора його поховали.
у відкритій труні, за проханнями мами.
в ніздрях запахи хвої, що дорогу встилала
я намагалась забути, але все ж пам'ятала.
малий, він сміявся завжди, памятаєш?
і всі ці чорні жарти наші у пляшках...
він поряд, я його відчуваю буквально рукою... .
три лелеки над цвинтарем і над головою.
ми не втигли сказати, все що хотіли,
може б тоді не так сильно боліло... .
але. знаєш, малий, я ж тобі не збрешу.
давай свій недопалок, я - загашу.
нам болітиме завжди, куди б не пішли
ми несемо його у очах і в душі
ми несемо цей цвинтар,
ми несемо цю хвою
ти.
я.
всі ми... і ті три лелеки над головою.
2019
у відкритій труні, за проханнями мами.
в ніздрях запахи хвої, що дорогу встилала
я намагалась забути, але все ж пам'ятала.
малий, він сміявся завжди, памятаєш?
і всі ці чорні жарти наші у пляшках...
він поряд, я його відчуваю буквально рукою... .
три лелеки над цвинтарем і над головою.
ми не втигли сказати, все що хотіли,
може б тоді не так сильно боліло... .
але. знаєш, малий, я ж тобі не збрешу.
давай свій недопалок, я - загашу.
нам болітиме завжди, куди б не пішли
ми несемо його у очах і в душі
ми несемо цей цвинтар,
ми несемо цю хвою
ти.
я.
всі ми... і ті три лелеки над головою.
2019
💔4❤3
Muza Huyuza
дивись, малий, ми вчора його поховали. у відкритій труні, за проханнями мами. в ніздрях запахи хвої, що дорогу встилала я намагалась забути, але все ж пам'ятала. малий, він сміявся завжди, памятаєш? і всі ці чорні жарти наші у пляшках... він поряд, я його…
2 січня Едіку мало виповнитись 31. Але вже не виповниться ніколи.
🔥1
розкриваються квітами 5,45
і на стінах малюють химерні букети
за тобою міста й терикони горять
ти не той що раніш, і не знаєш вже де ти.
розкриваються квітами на полотні
зарябіло вже небо від бруду і поту
за тобою сам бог з побратимом стоїть
ти не той що раніш і не знаєш вже хто ти
у тобі живе бог, або цілих три
вони визирають на мене крізь вії
за тобою міста, але вже не болить,
бо ти бачив як там кубляться змії
розкриваються квітами десь по весні
теплим лиском твої 5,45
ти не той що раніш й вже байдуже тобі
що міста з териконами в спину мовчать
2019
і на стінах малюють химерні букети
за тобою міста й терикони горять
ти не той що раніш, і не знаєш вже де ти.
розкриваються квітами на полотні
зарябіло вже небо від бруду і поту
за тобою сам бог з побратимом стоїть
ти не той що раніш і не знаєш вже хто ти
у тобі живе бог, або цілих три
вони визирають на мене крізь вії
за тобою міста, але вже не болить,
бо ти бачив як там кубляться змії
розкриваються квітами десь по весні
теплим лиском твої 5,45
ти не той що раніш й вже байдуже тобі
що міста з териконами в спину мовчать
2019
❤7
я іду за тобою всупереч всьому
на відміну, на зло та на перекір
я до скроней твоїх торкаюсь рукою
мій ласкавий і кровожерливий звір
аполікапсис, любий, по-перше, красивий
всі ці смерті пожежі вибухи й віруси
я люблю у тобі вогонь пустотливий,
ще люблю вогнемети й палаючі «пріуси»
наші болі приносять лише ностальгію
вибухи, гуркоти, адреналіни, підриви
людство всоте проводить свої літургії
та для світу лишається гнійним наривом
і коли нас захопить кривавим поривом
присипатиме попелом й сирою землею
у книжках із історії сірим курсивом
не напишуть про цю страшну епопею
________
мій тихий звір... Скривавлені пальці і порох
на щоках і зіницях вкарбовані сльози
ми чорна діра,
ми Содом і Гомора
ми - драма,
ми - вірші,
ми - проза
2020
на відміну, на зло та на перекір
я до скроней твоїх торкаюсь рукою
мій ласкавий і кровожерливий звір
аполікапсис, любий, по-перше, красивий
всі ці смерті пожежі вибухи й віруси
я люблю у тобі вогонь пустотливий,
ще люблю вогнемети й палаючі «пріуси»
наші болі приносять лише ностальгію
вибухи, гуркоти, адреналіни, підриви
людство всоте проводить свої літургії
та для світу лишається гнійним наривом
і коли нас захопить кривавим поривом
присипатиме попелом й сирою землею
у книжках із історії сірим курсивом
не напишуть про цю страшну епопею
________
мій тихий звір... Скривавлені пальці і порох
на щоках і зіницях вкарбовані сльози
ми чорна діра,
ми Содом і Гомора
ми - драма,
ми - вірші,
ми - проза
2020
❤6
діти окопів, діти народних мас,
в кіптяві, попелі, в поросі аж по ніс
їм вистачає духу йти вже у котрий раз
і відбивати міста.
кожне із наших міст.
діти цілунків, діти із моїх снів
в сяючих латах косять ворожий стан
на БТР-ах, поміж ясел пустих й волів
їдуть по землях з моїх кривавих ран.
діти безпеки, діти з крильми за плечем,
діти страшного болю, діти кривавих зрад
цю незалежність діти з кривавим мечем
виборюють знову вже сотні років підряд
діти сирих окопів, діти розбитих міст
в свій магазин заряджають біль і мою любов
ніжно пестять волосся і сонцем цілують в ніс
діти пустих очей
діти з моїх молитов.
2020
в кіптяві, попелі, в поросі аж по ніс
їм вистачає духу йти вже у котрий раз
і відбивати міста.
кожне із наших міст.
діти цілунків, діти із моїх снів
в сяючих латах косять ворожий стан
на БТР-ах, поміж ясел пустих й волів
їдуть по землях з моїх кривавих ран.
діти безпеки, діти з крильми за плечем,
діти страшного болю, діти кривавих зрад
цю незалежність діти з кривавим мечем
виборюють знову вже сотні років підряд
діти сирих окопів, діти розбитих міст
в свій магазин заряджають біль і мою любов
ніжно пестять волосся і сонцем цілують в ніс
діти пустих очей
діти з моїх молитов.
2020
🔥6❤🔥5
Чого тобі треба, квітко моя зів'яла?
Повітря, води чи тремтливих долонь?
Чи хочеш, щоб смерть тебе не лякала?
Щоб не чіпала вночі холонуча хтонь?
Чого тобі треба, квітко моя вразлива?
Любові, тепла, спокою чи краси?
Чи хочеш, щоб сама ти себе простила?
Щоб більше не відчувала чужої вини?
Чого тобі треба, квітко? Ти майже мертва.
Очі твої засохли, з них дивиться пустота.
Порізана вздовж твоя ніжна дерма
Ти більше не квітка.
ти
на могилі
трава.
Повітря, води чи тремтливих долонь?
Чи хочеш, щоб смерть тебе не лякала?
Щоб не чіпала вночі холонуча хтонь?
Чого тобі треба, квітко моя вразлива?
Любові, тепла, спокою чи краси?
Чи хочеш, щоб сама ти себе простила?
Щоб більше не відчувала чужої вини?
Чого тобі треба, квітко? Ти майже мертва.
Очі твої засохли, з них дивиться пустота.
Порізана вздовж твоя ніжна дерма
Ти більше не квітка.
ти
на могилі
трава.
💔7❤6👍3🔥3
засни у моїх долонях
склади увесь лютий щем
забудь все що давить скроні
засни із своїм мечем
хай болі усі й печалі
ідуть собі далі й повз
на грудях дзвенять медалі
у грудях бринить мороз
засни у моїх обіймах
я страхи твої візьму
забудь свої кляті війни
і битви свої забудь
собі залиши лиш спокій
тихий, омріяний рай
я ніжно цілую скроні
а ти солодко засинай
2020
склади увесь лютий щем
забудь все що давить скроні
засни із своїм мечем
хай болі усі й печалі
ідуть собі далі й повз
на грудях дзвенять медалі
у грудях бринить мороз
засни у моїх обіймах
я страхи твої візьму
забудь свої кляті війни
і битви свої забудь
собі залиши лиш спокій
тихий, омріяний рай
я ніжно цілую скроні
а ти солодко засинай
2020
❤8🔥6❤🔥1
Стигматизація психіатричних лікарень: час залишити міфи у минулому ❤️
Коли говорять про психіатричні лікарні, уявлення у багатьох — із радянських страшилок: решітки на вікнах, крики, «чокнуті» пацієнти та лікарі з химерними інструментами. Так от, це все — давно неактуальний міф, який пора залишити в минулому.
Я зараз у одному з найкращих відділень на Кирилівській, і знаєте що? Тут усе зовсім не так. Умови дуже хороші, персонал чуйний і неймовірно професійний. Пацієнти? Спокійні, адекватні й чудові люди. З деким я навіть потоваришувала. Це місце, де допомагають відновлюватися, а не ламають волю, як це було за часів каральної психіатрії в СРСР.
Чому я тут?
Бо вирішила подбати про себе. Зараз проходжу обстеження й підбір лікування. Пізніше планую лягти у реабілітаційний центр. Це не соромно, а навпаки — важливий крок до того, щоб почуватися краще.
Що треба знати:
• Я не буйна.
• Я не «чокнута».
• Я не «неадекватна».
І люди тут такі ж. Це ті, хто втомився, хто бореться з депресією (і це не вигадка!), хто працює над своїм відновленням.
Якщо вам цікаво, як усе тут влаштовано, як проходить лікування чи обстеження — сміливо задавайте питання. Готова поділитися досвідом і трохи розвіяти міфи про ці заклади.
І ще:
Сьогодні ми знімали відео для збору на автомобіль для медиків ГУР. Це дуже важлива справа, тому прошу підтримати нас репостами й копійкою. Усі реквізити та деталі — в закріпленому дописі.
Дякую всім, хто мене підтримує! ❤️ І особлива вдячність лікарям, які допомагають зробити цей шлях легшим.
P.S. На фото я серйозна, бо посмішка лишилася за кадром. Але я точно знаю, що зробила правильний крок.
Коли говорять про психіатричні лікарні, уявлення у багатьох — із радянських страшилок: решітки на вікнах, крики, «чокнуті» пацієнти та лікарі з химерними інструментами. Так от, це все — давно неактуальний міф, який пора залишити в минулому.
Я зараз у одному з найкращих відділень на Кирилівській, і знаєте що? Тут усе зовсім не так. Умови дуже хороші, персонал чуйний і неймовірно професійний. Пацієнти? Спокійні, адекватні й чудові люди. З деким я навіть потоваришувала. Це місце, де допомагають відновлюватися, а не ламають волю, як це було за часів каральної психіатрії в СРСР.
Чому я тут?
Бо вирішила подбати про себе. Зараз проходжу обстеження й підбір лікування. Пізніше планую лягти у реабілітаційний центр. Це не соромно, а навпаки — важливий крок до того, щоб почуватися краще.
Що треба знати:
• Я не буйна.
• Я не «чокнута».
• Я не «неадекватна».
І люди тут такі ж. Це ті, хто втомився, хто бореться з депресією (і це не вигадка!), хто працює над своїм відновленням.
Якщо вам цікаво, як усе тут влаштовано, як проходить лікування чи обстеження — сміливо задавайте питання. Готова поділитися досвідом і трохи розвіяти міфи про ці заклади.
І ще:
Сьогодні ми знімали відео для збору на автомобіль для медиків ГУР. Це дуже важлива справа, тому прошу підтримати нас репостами й копійкою. Усі реквізити та деталі — в закріпленому дописі.
Дякую всім, хто мене підтримує! ❤️ І особлива вдячність лікарям, які допомагають зробити цей шлях легшим.
P.S. На фото я серйозна, бо посмішка лишилася за кадром. Але я точно знаю, що зробила правильний крок.
❤19🙏2🔥1
Muza Huyuza pinned «🚨 Друзі, у нас важлива місія! 🚨 Ми, Дика Пошта та я, об’єднали сили, щоб допомогти бійцям-медикам спецпідрозділу ГУР. Їм терміново потрібне авто для виконання бойових завдань. Ця машина стане ключовою у їхній роботі: евакуація поранених, доставка спорядження…»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🔥 Екватор збору: авто для ГУР і трохи з психлікарні 🔥
Разом із Дикою Поштою ми вже на середині збору на авто для медиків спецпідрозділу ГУР. Це машина, яка буде евакуювати, доставляти й витягати з-під обстрілів.
Відео, до речі, знято прямо з психіатричної клініки, де я зараз перебуваю. Звідси теж можна працювати на перемогу!
Якщо не закриємо збір, наступного разу мене можна буде зустріти біля Кирилівської церкви з табличкою “На авто для ГУР”.
Реквізити та деталі в закріплених. І почитайте мій попередній допис про стигматизацію психлікарень — там справді цікаво!
Долетимо до мети разом! 🚀
Разом із Дикою Поштою ми вже на середині збору на авто для медиків спецпідрозділу ГУР. Це машина, яка буде евакуювати, доставляти й витягати з-під обстрілів.
Відео, до речі, знято прямо з психіатричної клініки, де я зараз перебуваю. Звідси теж можна працювати на перемогу!
Якщо не закриємо збір, наступного разу мене можна буде зустріти біля Кирилівської церкви з табличкою “На авто для ГУР”.
Реквізити та деталі в закріплених. І почитайте мій попередній допис про стигматизацію психлікарень — там справді цікаво!
Долетимо до мети разом! 🚀
🔥12🙏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ольча, яку не зупинити: збір на авто для ГУР
Війна змінює нас усіх.
Ольча зараз у психіатричній лікарні.
Таке трапляється, коли на твої плечі лягає занадто багато.
Але є те, що ніхто не вилікує і не змінить — це її волонтерство.
Воно в крові.
Ольча не зупиняється!
Навітьна дурці у лікарні.
Зараз ми разом збираємо кошти на авто для ГУР
Разом: Ольча + Дика Пошта
Бо війна завтра не закінчиться.
🎯Ціль: 212 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47rfBFTqvW
💳Номер картки банки
4441 1111 2965 8062
Давай донать
Війна триває
Війна змінює нас усіх.
Ольча зараз у психіатричній лікарні.
Таке трапляється, коли на твої плечі лягає занадто багато.
Але є те, що ніхто не вилікує і не змінить — це її волонтерство.
Воно в крові.
Ольча не зупиняється!
Навіть
Зараз ми разом збираємо кошти на авто для ГУР
Разом: Ольча + Дика Пошта
Бо війна завтра не закінчиться.
🎯Ціль: 212 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47rfBFTqvW
💳Номер картки банки
4441 1111 2965 8062
Давай донать
Війна триває
🔥6❤3😁1🙏1
Forwarded from шолтис
🗣️ «Йобаний Азов, Парасюк…, Правий Сектор…»
⠀
Тенденція безкарності породжує відчуття вседозволеності.
І агресивний апологет Петра Олексійовича - Василь Музика чудово це розуміє.
Він ознаковує легендарні підрозділи Азов та Правий Сектор «йобаними», а отримавши обурення в коментарях, пост видаляє.
Надалі Музика пише допис, з якимись сухими напів-вибаченнями.
Але, гадаю, не цього разу.
⠀
Музика боїться прямої комунікації і блокує за коментарі чи намагання з ним зв‘язатися.
Зазвичай, ми не намагаємося шукати контакти через членів сім‘ї.
Але, гадаю, не цього разу.
⠀
Тож, ми би просили Василя Музику все ж вийти на зворотній зв‘язок, аби ми не шукали з ним зустрічі, турбуючи його доньку - випускницю прикладної лінгвістики Львівської Політехніки, мешканку Києва та проєктного менеджера «Kevuru Games LLC» - Юлію Музику.
⠀
Василю, з‘явіться, будь ласка.
Ми чекаємо з нетерпінням.
⠀
🪖шолтис
⠀
Тенденція безкарності породжує відчуття вседозволеності.
І агресивний апологет Петра Олексійовича - Василь Музика чудово це розуміє.
Він ознаковує легендарні підрозділи Азов та Правий Сектор «йобаними», а отримавши обурення в коментарях, пост видаляє.
Надалі Музика пише допис, з якимись сухими напів-вибаченнями.
Але, гадаю, не цього разу.
⠀
Музика боїться прямої комунікації і блокує за коментарі чи намагання з ним зв‘язатися.
Зазвичай, ми не намагаємося шукати контакти через членів сім‘ї.
Але, гадаю, не цього разу.
⠀
Тож, ми би просили Василя Музику все ж вийти на зворотній зв‘язок, аби ми не шукали з ним зустрічі, турбуючи його доньку - випускницю прикладної лінгвістики Львівської Політехніки, мешканку Києва та проєктного менеджера «Kevuru Games LLC» - Юлію Музику.
⠀
Василю, з‘явіться, будь ласка.
Ми чекаємо з нетерпінням.
⠀
🪖шолтис
🤬3