😍Як же ахуєнно в щось грати чи дивитись — не знаючи, про що цей витвір.
👀Мені подобається мій теперішній підхід до сприйняття контенту.
Раніше я дуже прискіпливо та «раціонально» підходив до проходження гри, тобто я повністю вивчав її, дивився відео, навіть такі типу «10 фактів, які вам треба знати про цю гру!». Я навіть більше скажу — у мене було своє «правило трьох днів». Наприклад, після проходження гри або перегляду аніме я чекав три дні, шоб, ну... типу усвідомити це все хаха.
І тільки потім обирав інший тайтл.
І обирав теж дуже «серйозно». Наприклад, якщо грав у щось із великою кількістю тексту, то наступна гра мала бути короткою (бо, типу, я ж дебіл, не витримаю читати кілька днів підряд... або хз чим я тоді керувався).
Коротше, от така була попайка. Хоча тоді я думав, що ставлюсь до споживання мистецтва дуже відповідально.
І не дай боже я почну грати у дві гри водночас — все, далі тільки наркотики і тюрма.
Зараз підхід набагато простіший: граю або дивлюсь усе, що захочу, і коли захочу. Можу в той же день, можу у дві гри одразу.
У мене може лежати гра у вішлісті рік, бо все ніяк руки не доходять, але потім я раптом можу купити якусь рандомну нн-гру чисто через трейлер — і в той же день її пройти.
Тепер при виборі тайтлу я не аналізую його, ніби мені курсову писати, а керуюсь вайбом.
Щось захопило - значить, треба моментально спробувати.
У такому підході є ризик проїбатись із грою, але... є й шанс відкрити справжні перлини🤔
Тому останнім часом я багато познайомився з інді-проєктами і, загалом, від процесу почав отримувати набагато більше задоволення.
Якось так.
А чи були у вас подібні таракани в голові?🧐
#думки
👀Мені подобається мій теперішній підхід до сприйняття контенту.
Раніше я дуже прискіпливо та «раціонально» підходив до проходження гри, тобто я повністю вивчав її, дивився відео, навіть такі типу «10 фактів, які вам треба знати про цю гру!». Я навіть більше скажу — у мене було своє «правило трьох днів». Наприклад, після проходження гри або перегляду аніме я чекав три дні, шоб, ну... типу усвідомити це все хаха.
І тільки потім обирав інший тайтл.
І обирав теж дуже «серйозно». Наприклад, якщо грав у щось із великою кількістю тексту, то наступна гра мала бути короткою (бо, типу, я ж дебіл, не витримаю читати кілька днів підряд... або хз чим я тоді керувався).
Коротше, от така була попайка. Хоча тоді я думав, що ставлюсь до споживання мистецтва дуже відповідально.
І не дай боже я почну грати у дві гри водночас — все, далі тільки наркотики і тюрма.
Зараз підхід набагато простіший: граю або дивлюсь усе, що захочу, і коли захочу. Можу в той же день, можу у дві гри одразу.
У мене може лежати гра у вішлісті рік, бо все ніяк руки не доходять, але потім я раптом можу купити якусь рандомну нн-гру чисто через трейлер — і в той же день її пройти.
Тепер при виборі тайтлу я не аналізую його, ніби мені курсову писати, а керуюсь вайбом.
Щось захопило - значить, треба моментально спробувати.
У такому підході є ризик проїбатись із грою, але... є й шанс відкрити справжні перлини🤔
Тому останнім часом я багато познайомився з інді-проєктами і, загалом, від процесу почав отримувати набагато більше задоволення.
Якось так.
А чи були у вас подібні таракани в голові?🧐
#думки
❤9🔥1👌1