В "Толоці" він грає Семена Босого - лютого юродивого козака, який готовий бити що чужих, що своїх. У XVII столітті йому виписали грамоту на чотирьох мовах про те, що він нормальний, і після того він заспокоївся й рушив з головними чоловічими персонажами до Криму на пошуки бранця. У ХХ столітті він, звісно, опиняється в совєтській психушці, де його "лікує" чарівною довідкою персонаж Богдана Бенюка - мисливець за блискавками.

Це зайвий раз до слова, яких неймовірних людей втрачає наш край у цій війні. Разом з ними безперечно і щоразу гине цілий світ.

✊Сьогодні ми вкотре відзначаємо день народження видатного українського мислителя, історика, фольклориста, економіста та громадського діяча Михайла Драгоманова.

📚Драгоманов був також одним із перших теоретиків, який переніс на український ґрунт ідеї антиавторитарного соціалізму, адаптувавши їх під реалії України другої половини 19-го сторіччя. Його великою заслугою дійсно стало те, що став завзятим прихильником і теоретиком громадівського соціалізму, який слугував конструктивною програмою звільнення селянства та робітництва України з-під панського гніту та утворення вільного незалежного життя у вигляді федерації самоврядних громад:

«Самостійність (автономія) політична громади полягає, на нашу думку, у волі кожної громади приєднатися до того народу й приступити до тієї спілки, до котрої вона сама схоче, а також могти по-своєму впорядкувати всі справи серед себе й усі свої стосунки до других громад.... У справах господарських (економічних) ми бажаємо, щоб усі сили природи й інструменти, що потрібні для здобутку корисних людям річей, цеб то: земля, вода з усім, що в них є: машини й фабрики й т. і. були просто в руках товариств і громад хліборобських і робітницьких і щоб люде не мусіли продавати свою працю в найми панам та багатирям, а робили просто на себе»

⚒️Утворення української держави, яка, безумовно, стала новим монопольним розпорядником долі трудового народу України і гарантом приватної власності — інституту наживання сучасних панів на праці українських трударів — робить ідеал Драгоманова актуальним й донині, оскільки справжня незалежність народу України можлива лише за порядків безпанських і бездержавних:

«От дійти до того, щоб спілки людські, великі й малі, складались з таких вільних людей, котрі по волі посходились для спільної праці й помочі в вільні товариства... [ї] щоб вбільшити власне волю кожної особи в слові й праці й кожної людської спілки, громади, країни, щоб вменшити силу державного начальства (виборної ради, парламенту, царя, гетьмана) і щоб дати їм більше способу, щоб заложити живі початки порядків безначальних: безпанських і бездержавних»

Саме тому в цей день закликаємо перечитати твори видатного українського лібертарного соціаліста або ознайомитися з ними вперше. Насамперед рекомендуємо «Програму» 1880-го року і «Вступне слово» до «Громади».

Лише вивчивши інтелектуальну спадщину українського антиавторитарного соціалізму, критично переосмисливши її та відібравши з неї все найдоцільніше українські анархісти зможуть рухатися далі на шляху розуміння того, яким може виглядати краще майбутнє.

#НАрх_практика

Прогулянка Ближнім Лісом в канун осіннього рівнодення. Привітався із зайцем і довго спостерігав за соколом, що навертав кола над яром. Вперше розпалив вогонь на пагорбі між двома величними соснами, у місці, яке ще минулої осені намітив для святилища, що виходить на західну, вечірню (власне, осінню) сторону. Наслідуючи Сонце, нині слід звернутися до власних глибин, до уважного (само)спостереження, яке нерідко розкривається "зворотнім осіннім буянням", припливами натхнення та дивовижними осяяннями.

Осіннє Сонце сідає не за обрій – Воно сідає у твоє Серце, щоб вкарбуватись там чистим вогнем.

#НАрх_гумор

Literally me, як то кажуть. Хай триклятий лицемірний світ "дорослих" горить ясним полум'ям.

освітній простір — відкритий, але доступ до нього через стадію процедурної любові й негайного сканування. нагадуємо: ввічливо, але ретельно. просимо утриматися від носіння металевих предметів, що не перешкоджають освіті (годинники, ретроспективні брелки, подікі, ашки, спогади про вільний вхід).

сьогодні опинився свідком абсолютно фукіанської ситуації: хранітєль порядку (спрощено — мєнт) перевіряв усіх учнів та учениць металошукачем при вході до школи. мені раніше про це казали, але я думав, що це була одноразова акція залякування. виявляється, що вже декілька днів систематично відбувається подібна процедура поверхневого огляду. я стояв і уявляв, як фуко топає ніжками від радості, що його тези підтверджуються навіть по десятиліттях. навіщо перетворювати школу на режимний об’єкт? не знаю, але буду сильно сміятися, якщо це заходи проти куріння ашек учнями у вбиральні. булінг у школі? похуй, дивимось тік-токи на дивані. хтось покурив ашку в школі? негайно перекрити всі виходи, оголосити надзвичайну ситуацію, перевіряти кожного й кожну, полонених не брати!

нова українська школа декларує повагу до особистості, позитивне ставлення і довіру. про яку повагу і довіру може йти мова, якщо при вході до школи учнів/учениць ставлять у положення потенційних порушників чи злочинців? це буквально нормалізація контролю, що ніяк не може корелювати з повагою та довірою. сприятлива атмосфера за рахунок процедур нагляду. турбота про дитину в новій українській школі передбачає обов’язкове сканування її штанів. це не покарання, а інновація. школа — продовження в’язниці, в нас тепер є власні мєнти, металошукачі та поверхневі перевірки. тільки не міг уявити, як моя комфортна школа може бути в’язницею, коли в нас дивани в коридорах, ресурсні кімнати, проєктори в класах, кондиціонери. але потім згадав про існування норвезьких в’язниць — і все зійшлося. але є й плюси: нарешті школа готує до реального підпорядкованого життя.

тому школа — це простір навчання, але доступ до цього простору пролягає через процедуру поверхневої перевірки: проведення рукою по поверхні вбрання, сканування спеціальним приладом або іншим засобом, здійснене поліцейським. не переплутайте з іншим державним закладом.

#НАрх_гумор
#НАрх_ідея

Потік соцмереж доніс такий "прікол". Насправді, на мою думку, це одна з основних трагедій людського життя: з Нео люди перетворюються на душних Сайферів, їхній внутрішній Арагорн лишається бухати в трактирі, так і не вирушивши здобувати належний йому трон, Одіссей вирішує залишитися з Каліпсо.

Чесно кажучи, мені важко визначитись із тим, яке життя проживаю я сам: забравши дітей зі школи/садочка, я рушаю на тренування до своїх любих "дикунів" та "блаженних маргіналів", люблю дивитися серіали з дружиною і робити щось таке, що могло б у довгостроковій перспективі підточити систему. У свої 32 я дійсно не приїхав би на зустріч, бо зазвичай сам і знаходжусь на місці Морфеуса, пропонуючи пошукачам чарівні пігулки :)

Вчора, до речі, минуло два роки, як пішла у засвіти моя мати, яка і показала мені в дитинстві першу частину "Матриці" (що дуже вплинуло на моє відчуття та розуміння світу), але сама в дорослому віці вперто обирала синю пігулку.

#НАрх_практика

Є такий день щоосені, коли в пічці починають тріскотіти дрова. Цього року щось раненько. Утім, я обожнюю це муркотіння грубки, м'яке тепло, що розповзається від серця хати до крайніх стін, легесенький запах диму під стелею, коли тільки починаєш топити.

А ще, звісно, це прекрасний елемент автономії житла від централізованих мереж, які за останні роки проявили неабияку крихкість. Пічка не тільки обігріває, на* ній можна готувати їжу, якщо раптом не стане газу.

*"на", а не "в", бо це все-таки грубка, а не традиційна вариста піч

Це вже восьмий опалювальний сезон у нашій хаті, і поки ми з дружиною цілком задоволені тим, як пічечка справляється 🤗