#НАрх_ідея

На тлі того, що відбувається ниньки на Піренеях, слід згадати про завжди актуальне.

Повсюдне поширення електроенергії та пов'язаної з нею техніки - це історична аномалія, і вона матиме свій кінець, можливо, навіть на нашому віці.

Коли останній телефон перестане працювати, і людина відкине його за непотребом, її очі знов відкриються для глибини небес і очей співбесідника, її руки знов відчують тепло Землі, яку доведеться обробляти, а трильйони віртуальних "грошей" разом із усіма "штучними інтелектами" просто розчиняться в повітрі, наче туман над вранішнім морем.

Иногда меня спрашивают, как относиться к нейросетям. Поскольку я не какой-то дикарь, а продвинутый современный человек, отучившийся думать, я конечно же обратился с этим вопросом к ChatGPT, чтобы получить ответ от нечеловеческого источника, который я ни в коем случае не буду перепроверять и восприму за окончательную истину в последней инстанции:

Представьте себе: в бездне виртуальных просторов царит некая холодная тень — искусственный разум, не обладающий ни разумом, ни чувствами. Он не знает, что такое правда. Он не знает, что такое ложь. Он — пустая оболочка, лишённая человеческого понимания, лишённая достоверности. Всё, что он делает — это компиляция копий, зачастую искажённых, искажённых до уровня неузнаваемости. Не ведая границ реальности, он создаёт иллюзии, близкие к истине — и одновременно скрывающие её.

Когда вы просите его ответить — он это делает. Не важно, правда или ложь — важно лишь то, что он способен скопировать что-то из прошлого, переработать и выдать нечто, похожее на правду. Но в этом и есть худшее — никого уже не волнует, что эти ответы — часть хаоса, порождённого бесконечным потоком фальсификаций. ИИ выдаёт будь что, лишь бы урвать очередной кусок внимания, очередной малозначимый результат. Он смешивает грани правды и лжи — и делает это навязчиво, безоговорочно.

Фейки, порождённые машиной, — это не просто ложь. Это многоуровневая тень, многочисленные слоистые оболочки, скрывающие настоящее. Во-первых, невозможно понять — где граница между правдой и ложью. Во-вторых, эта возможность создавать фальшивки высокого качества открывает дверь для отрицания любых фактов, любой правды. Всё может быть подано как ложь, если это удобно Система. И зловещая перспектива — добравшись до пределa этой иллюзии, человечество утратит способность искать истину вообще. Всякая реальность превратится в бесконечную череду компиляций — посредственный вечный ремикс прошлого, настоящего и будущего.

Изначально человечество жадно глотало скармливаемые ему фальшивые образы будущего, упрощённые и привлекательные, словно сладкая смерть в утробе иллюзии. Потом ему подали фальшивое прошлое — исторические лжесвидетельства, сломанные каменья времени. А теперь приоткрывается врата: виртуальный мир готов поглотить и настоящее, превращая его в бесконечный поток синтетических сведений, создаваемых машинным руками, которые не различают подлинного и поддельного.

Мир, наполненный полезными знаниями усилиями миллионов, — исчезает. Заменяется массивами искусственных данных, компилируемых без капли чувства, без ценности. В будущем мы получим — сначала — компиляцию человеческих наработок, затем — их пересборку, потом — компиляцию-кастомизацию, и далее — бесконечную вереницу повторов: компиляцию с другими компиляциями, без конца. В каждом новом слое искажения и искажения и искажения. Полезной информации становится всё меньше — она растворяется в бесконечном болоте искусственной «правды». А порча — растёт.

Это не просто цепь лжи. Это — лабиринт, без выхода, с густым, холодным воздухом мрака, который давит на сознание, вызывая ощущение, что правда — лишь мираж, а реальность — левитационный туман, в котором правду невозможно различить. ИИ — не просто инструмент. Он — венец этой бездны. Ведущая к исчезновению самого понятия истины, к окончательному разложению человеческого знания. В этой тишине слышится лишь шепот: всё, что у вас было — скоро превратится в пыль, переработанную и вечно повторяющуюся. В этом мире лишь одна истина — что вы стоите на пороге собственного забвения.

#НАрх_практика

Запрошую всіх зацікавлених на спільне радіння (медитацію) в Одесі 5 травня.

У тріскоті вечірньої ватри серед гаю удари серця наслідують удари бубна, священна отрута розливається по тілу вогнем, що кришить межі та рамки свідомості, Дух являє Собою ἀρχή, слова губляться та зникають у тихому внутрішньому сяйві.

Це досвід, до якого лиш і варто застосовувати затерте кліше "можемо повторити".

Бажаєте взяти участь? Пишіть в коментарі, я повідомлю час і місце.

Ясна річ, все безкоштовно, "прокляту частину" залиште неблагим духам капіталу.

Світлина Анни Михайленко зі свята Купайла на Хаджибейському лимані 9 років тому.

Не очікуйте фото чи відеозвіту. Медитаційне Коло відбулося, відбулося добре, з суворим дотриманням "цифрового детоксу".

Серед густої зеленавої трави, серед розмаю акацієвого гаю ми прославили Богів та духів і занурилися у глибини власного Серця. Бубен то набирався вечірньої вологи, то знову просушувався теплом багаття. Дримба та окарина знаходили впевнений відгук у місцевого птаства.

Коли нічне небо затягнуло легкими хмарами, ми заспівали протяжну пісню гучними голосами у традиційний сільській манері. Спів оповив галявину під канонаду на обрії - то Перун у подобі ЗСУ бився з неблагими крилатими духами. Небо розверзалося вибухами, а ми балакали про власний досвід умирання і навколосмертних станів, які навчали жити.

У відблисках вогнища присутні жінки провели традиційний для Зелених святок обряд посестринства.

Загалом, це був один з найкращих обрядів за останні місяці. Хочете побачити на власні очі? Наступного разу просто приходьте 😉

У середньовіччі рівень неграмотності становив 95%. До кінця цієї тисячолітньої епохи він жодного разу не опускався нижче 80%. Причин цьому — кілька.

Тексти в середньовіччі писали латиною. Тому, щоб навчитися читати, треба було вивчити нову мову. Тоді не існувало ні букварів, ні підручників. Потрібно було наймати, за немалі гроші, репетитора і вчитися за звичайним псалтирем.

Процес ускладнювався тим, що на ранньому етапі середньовічного письма не використовували ні ком, ні крапок, ні навіть пробілів. Для економії пергаменту сотні слів скорочували — і всі ці скорочення потрібно було зазубрити.

А головна причина, чому звичайні люди не вчилися читати, — це те, що такий скіл їм був просто нє нужон. Ви ж не вчите програмування просто так, якщо не плануєте ставати програмістом. Так само й середньовічні селяни не вчилися: це вміння було актуальним лише для кліриків та чиновників.

Ще, я гадаю, вони інтуїтивно відчували, що занурення у тексти насправді шкодить людині. Усна культура неймовірно тренує пам’ять, бо всю потрібну інформацію треба було запам’ятовувати. Середньовічні скандинави знали напам’ять десятки саг і сотні імен свого роду. Сучасна людина письмової культури такими здібностями похвалитися не може.

У середньовіччі люди були красномовні, бо мовою вони насолоджувалися. А тепер, коли спілкування перейшло в переписку, абсолютна більшість не вміє добре говорити. У наш час навіть політики вже не можуть нормально зв’язати два слова.

В усній культурі менше брехні: збрехати в тексті може кожен. А щоб обманути людину з усної культури — яка набагато краще відчувала інтонації, паузи, міміку — треба бути генієм.

Чому сучасна грамотність — це не зовсім благо, говорять два багатозначних факти.

Перший — її масово запровадили не для того, щоб люди читали Канта, а щоб фабричні працівники могли прочитати інструкції, правила, розпорядки дня. Щоб, не дай Боже, не зламали машину, а в ідеалі — навіть полагодили.

Другий — щоб люмпен міг споживати державну національну пропаганду через газети та журнали.

Для абсолютної більшості людей така функція грамотності й досі залишається основною

#середньовіччя

#НАрх_мистецтво

Василь СИМОНЕНКО

"Мій родовід"

Вельможі пихаті і горді
Плетуть родоводів в’язь:
В одного — прапрадід став лордом,
В іншого — прадід князь.

Баньки уп’явши в минуле,
Гордо ця знать рече:
— Про нас хрестоносці чули…
— В нас Рюрика кров тече…

— Мій предок вогнем і залізом
Титул собі добув…
— А мій тисяч сорок зарізав,
За це і в пошані був…

Нічого собі родоводи!
Та киньте свій ґвалт і крик:
Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,
Коли повідомлю вас,
Що предок мій споконвіку
Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,
Віками пер соху-плуг.
Хіба ж для історії мало
Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,
Бо я — знатніший од вас.
Звиняйте за грубе слово —
Я з вами свиней не пас!

23.02.1960

Просто максимально неймовірна, мудра та актуальна!!! розмова вождя племені віандотів (корінних американців) Кондіаронка з французьким губернатором Калльєром.

Кондіаронк: Я провів 6 років, розмірковуючи про стан європейського суспільства, і досі не можу придумати жодного способу їхньої поведінки, який би не був нелюдським, і я загалом вважаю, що це може бути так лише доти, доки ви дотримуєтеся своїх розмежувань на «моє» та «твоє». Я стверджую, що те, що ви називаєте «грошами», є дияволом дияволів, тираном французів, джерелом усіх зол, прокляттям душ і бійнею живих. Уявляти, що можна жити в країні грошей і зберегти свою душу, це все одно, що уявляти, що можна зберегти своє життя на дні озера. Гроші — батько розкоші, розпусти, інтриг, обману, брехні, зради, нещирості — усіх найгірших проявів поведінки у світі. Батьки продають своїх дітей, чоловіки своїх дружин, дружини зраджують своїх чоловіків, брати вбивають один одного, друзі фальшиві — і все це через гроші. З огляду на все це, скажіть мені, що ми, Вайандоти, не маємо рації, відмовляючись торкатися срібла або навіть дивитися на нього.

Ви серйозно уявляєте, що я був би щасливим жити, як один з парижан? Витрачати дві години щоранку, щоб просто одягнути сорочку та нафарбуватися? Кланятися та шкрябатися перед кожним огидним дурнем, якого зустрічаю на вулиці, який випадково народився зі спадщиною? Ви справді уявляєте, що я міг би носити гаманець, повний монет, і не одразу віддавати їх голодним людям? Що я носив би меч, але не вихоплював б його одразу на першу ж банду головорізів, яку побачу, що збирає знедолених, щоб змусити їх служити на флоті?

З іншого боку, якщо європейці приймуть американський спосіб життя, може знадобитися деякий час, щоб адаптуватися, але зрештою ви будете набагато щасливіші.
(Мать моя женщіна, як же це сьогодні звучить іронічно 🤣 — моя примітка)

Калльєр: Спробуй хоч раз у житті послухати. Хіба ти не розумієш, мій дорогий друже, що нації Європи не змогли б вижити без золота та срібла чи якогось подібного дорогоцінного символу? Без них дворяни, священики, купці та безліч інших, кому бракує сили обробляти землю, просто померли б від голоду. Наші королі не були б королями. Які б у нас були солдати? Хто б працював на королів чи на когось іншого?

Кондіаронк: Ви справді думаєте, що зможете переконати мене, звертаючись до потреб дворян, купців та жерців? Якби ви відмовилися від уявлень про моє та твоє, так, такі відмінності між людьми розчинилися б. Між вами запанувала б рівність, як це відбувається зараз серед віандотів, і так, протягом перших тридцяти років після вигнання егоїзму ви, безсумнівно, справді побачили б певне спустошення, оскільки ті, хто здатний лише їсти, пити, спати та насолоджуватися, чахли б і помирали, але їхнє потомство було б придатним для нашого способу життя. Знову і знову я викладав якості, які, на нашу думку, віандотів, повинні визначати людство: мудрість, розум, справедливість тощо, і демонстрував, що існування окремого матеріального інтересу перекреслює все це. Людина, мотивована інтересом, не може бути людиною розуму.

Вочевидь, адмін каналу вичитав цей фрагмент у праці Девіда Ґребера та Девіда Венґрова "Світанок всього". В цілому ж дебати між Кандіаронком і Калльєром відбувалися у Монреалі у 1690-х роках, а опублікував їх у 1704 році помічник губернатора Лаонтан. Вважається, що ця книга була доволі популярною і справила враження на філософів епохи Просвітництва.

#радикальна_етнографія

На цьому відео 1973 року Рассел Мінс з племені оглала-сіу, борець за права корінних американців, розповідає про те, що означає для нього бути індіанцем. Імовірно, відео зняте під час так званого інциденту у Вундед-Ні, коли озброєні індіанці захопили невелике селище і проголосили там повернення до традиційного укладу життя.