Підхопив весняну ГРВІ, за декілька днів удома переповнився інсайтами, даю прогноз на наступні п’ять років:
зʼявиться посада CRO — Chief Reality Officer
Фактично, про посаду вже писали кілька років тому, як функцію утримання звʼязку з реальністью і запобігання інформаційної бульбашки.
Але майбутнє буде значно складнішим, ми станемо жити у кількох реаліях паралельно і має бути відповідальний менеджер за управління компанією у залежності від контексту.
Організація пост-модерну — це не хаос, це багатовимірність або такий популярний multiverse.
зʼявиться посада CRO — Chief Reality Officer
Фактично, про посаду вже писали кілька років тому, як функцію утримання звʼязку з реальністью і запобігання інформаційної бульбашки.
Але майбутнє буде значно складнішим, ми станемо жити у кількох реаліях паралельно і має бути відповідальний менеджер за управління компанією у залежності від контексту.
Організація пост-модерну — це не хаос, це багатовимірність або такий популярний multiverse.
Цікаво про залежність рівня заробітної платні та коефіцієнту динаміки податків у країні.
у Польщі цей показник (tax buoyancy — зростання податкових зборів без збільшення рівня податків, виключно за рахунок бази) у 2015-16 роках зріс до 1.9 (це вдвічі вищий за середній світовий рівень) через суттєве зростання долі заробітної платні у ВВП країни.
Інакше кажучи, збільшення заробітної платні у країні привело до майже двократного збільшення податкових надходжень на кожний новий злотий у базі оподаткування.
у Польщі цей показник (tax buoyancy — зростання податкових зборів без збільшення рівня податків, виключно за рахунок бази) у 2015-16 роках зріс до 1.9 (це вдвічі вищий за середній світовий рівень) через суттєве зростання долі заробітної платні у ВВП країни.
Інакше кажучи, збільшення заробітної платні у країні привело до майже двократного збільшення податкових надходжень на кожний новий злотий у базі оподаткування.
Послухав подкаст Лекса Фрідмана з Семом Альтманом — СЕО Open AI, вся розмова навколо ChatGPT
Якщо стисло, вони поки самі не знають, що роблять, але виходить прикольно. На цьому етапі ідея залучити якомога більше людей до споживання і покращення продукту.
Сподобались слова Альтмана: "Ми повернули нюанси у відповіді та аргументи. Після твітеру здавалося, що нюанси у розмові більше не потрібні."
Якщо стисло, вони поки самі не знають, що роблять, але виходить прикольно. На цьому етапі ідея залучити якомога більше людей до споживання і покращення продукту.
Сподобались слова Альтмана: "Ми повернули нюанси у відповіді та аргументи. Після твітеру здавалося, що нюанси у розмові більше не потрібні."
З дозволу International Trade Council поширюю їхню роботу з прямих іноземних інвестицій. Ця книга орієнтована на бізнеси, які хочуть вийти на експортні ринки, написана організацією, яка об'єднує сотні торговельно промислових палат, тому сміливо її поширюйте та ознайомтесь, якщо самі задіяні у експортній діяльності
ITC_Introduction to Foreign Direct Investment.pdf
940.5 KB
ITC_Introduction to Foreign Direct Investment.pdf
І про інфоциган.
Якщо я бачу такі завлікаловки до телеграм каналів або курсів фінансовій грамоті:
🔥 "Если вам понравился материал, буду рад комментариям и подписке на мой канал, где я научно-популярно рассказываю об экономике широкой аудитории."
🔥 "Кому не підійде мій курс? Ваші знання у фінансах вже на високому рівні"
🔥 Говоримо про складні речі простими словами
Та інші обіцянки пояснити економіку просто, це все інфоциганство. І не тому, що економіка це складно, а тому, що акцент робиться на доступності.
Від себе:
✅ Економіка — це частина суспільного життя. Її не можна вивчити або зрозуміти, вона живе з вами.
✅ Фінансова грамотність — це базові правила і принципи, вони не можуть бути простими або складними, це спільні норми, як правила дорожнього руху. Вивчи і практикуй.
✅ Економічні питання можуть не містити прямих відповідей (скоріше за все, їх не буде), будь-який економіст буде зважати на ряд факторів, які показують протилежні результати. Але завжди є факти і з фактами не сперечаються.
✅ І економіка, і фінанси — це мистецтво пріоритетів. Порядок цілей і задач може радикально змінити результати.
✅ Курси від блогерів мають за мету заробіток блогерів, а не вашу освіту.
Це не добре і не погано, але повертаємося до пріоритетів. Якщо у таких курсів стоїть вибір між залученням нових клієнтів або покращенням якості продукту, він завжди обере нових клієнтів. Або він сам нічого не торопає в економіці, якій вас вчить.
✅ Економіка і фінанси — це не складно, якщо вони вам цікаві. І жахливо складно, якщо ви їх боїтеся. Не шукайте простоти, шукайте факти. Не слухайте, що вам кажуть, дивіться, як роблять інші.
Якщо я бачу такі завлікаловки до телеграм каналів або курсів фінансовій грамоті:
🔥 "Если вам понравился материал, буду рад комментариям и подписке на мой канал, где я научно-популярно рассказываю об экономике широкой аудитории."
🔥 "Кому не підійде мій курс? Ваші знання у фінансах вже на високому рівні"
🔥 Говоримо про складні речі простими словами
Та інші обіцянки пояснити економіку просто, це все інфоциганство. І не тому, що економіка це складно, а тому, що акцент робиться на доступності.
Від себе:
✅ Економіка — це частина суспільного життя. Її не можна вивчити або зрозуміти, вона живе з вами.
✅ Фінансова грамотність — це базові правила і принципи, вони не можуть бути простими або складними, це спільні норми, як правила дорожнього руху. Вивчи і практикуй.
✅ Економічні питання можуть не містити прямих відповідей (скоріше за все, їх не буде), будь-який економіст буде зважати на ряд факторів, які показують протилежні результати. Але завжди є факти і з фактами не сперечаються.
✅ І економіка, і фінанси — це мистецтво пріоритетів. Порядок цілей і задач може радикально змінити результати.
✅ Курси від блогерів мають за мету заробіток блогерів, а не вашу освіту.
Це не добре і не погано, але повертаємося до пріоритетів. Якщо у таких курсів стоїть вибір між залученням нових клієнтів або покращенням якості продукту, він завжди обере нових клієнтів. Або він сам нічого не торопає в економіці, якій вас вчить.
✅ Економіка і фінанси — це не складно, якщо вони вам цікаві. І жахливо складно, якщо ви їх боїтеся. Не шукайте простоти, шукайте факти. Не слухайте, що вам кажуть, дивіться, як роблять інші.
I'm sorry but excuse me
Ви собі уявляєте консультанта, чиї поради використали 315 тисяч людей?
У 2005 році я проходив практику в інвест банку в Каліфорнії.
Один мажорний фінансист дав мені пораду, досі не чув жодної краще за неї, та й всі інші не потрібні.
Remember, kid. Buy low, sell high.
Все, можете відкривати свій фінансовий консалтинг.
Ви собі уявляєте консультанта, чиї поради використали 315 тисяч людей?
У 2005 році я проходив практику в інвест банку в Каліфорнії.
Один мажорний фінансист дав мені пораду, досі не чув жодної краще за неї, та й всі інші не потрібні.
Remember, kid. Buy low, sell high.
Все, можете відкривати свій фінансовий консалтинг.
Сьогодні колега поставив справедливе запитання: а чого ти всих хейтиш? Які тобі економісти з наших експертів взагалі подобаються?
Соромно зізнатись, мені не подобаються економічні експерти, мені подобається економіка. А економіка має свої закони, які несумісні з формою блогерських заміток або хайпових срачів. Тому, мушу визнати, це не проблема експертів, які несуть єресь у соцмережах та ЗМІ, це проблема сучасного інформаціного суспільства. Головне це форма і швидкість повідомлення, тому навіть Пол Кругман смішно вигладає у твіттері, а Стігліц взагалі не сильно любить світитись у медіа.
З економікою нічого не станеться, вона обʼєктивна і переживе любий тікток, але лише зараз збагнув, що писати про неї у форматі хайпу немає сенсу, це просто не працює.
Тому треба придумати собі інше позиціонування.
Наприклад, хейтити інших блогерів і криптоекспертів.
Соромно зізнатись, мені не подобаються економічні експерти, мені подобається економіка. А економіка має свої закони, які несумісні з формою блогерських заміток або хайпових срачів. Тому, мушу визнати, це не проблема експертів, які несуть єресь у соцмережах та ЗМІ, це проблема сучасного інформаціного суспільства. Головне це форма і швидкість повідомлення, тому навіть Пол Кругман смішно вигладає у твіттері, а Стігліц взагалі не сильно любить світитись у медіа.
З економікою нічого не станеться, вона обʼєктивна і переживе любий тікток, але лише зараз збагнув, що писати про неї у форматі хайпу немає сенсу, це просто не працює.
Тому треба придумати собі інше позиціонування.
Наприклад, хейтити інших блогерів і криптоекспертів.
Продовжу про блогерів
Будь яка справа має монетизуватися. Тобто, приносити результат автору, саме монетами.
Колись це працювало і з відчуттям власної важливості, але вже все, лише монетами. Щоб за блоги платили, має бути достатньо підписників, не як 666 моїх, а нормально, від пари тисяч і вище.
Підписники, як вони думають, підписуються на контент у залежності від своїх інтересів. Так я, наприклад, маю бути підписаний на канали з економіки, фізики, філософії і класичного кіно.
Але по суті я підписаний на канали з мемами, а весь інтелектуальний контент мене дратує непрочитаними повідомленнями. Інколи я таки гортаю щось розумне, але для цього доводиться вимкнути девайси і дістати книги. Бо девайси працюють навколо економіки уваги.
І популярні блогери збирають аудиторію не якістю контента, не тонким розумом, не інсайтами і знаннями, а простими яскравими формами, які привертають вашу увагу: меми, анекдоти, плітки, скандали. "В усі часи людей хвилювали лиш три питання: карліки, питки і кал." (с) класик
Отже, навіть відносно адекватний експерт буде змушений гнатися за увагою в угоду якості контенту у сучасних медійних мережах. Немає зараз місця для Гегеля, бо його неможливо читати. Немає місця навіть для Тома Вулфа.
Є сферичний псевдоекономіст, який перекладає західні мотиватори українською та збирає 50 тис підписників своїми анекдотами.
І можна цокати язиком, до чого ми докотилися, але, насправді, це норма. Це результат дизайну соц мереж, вони побудовані навколо уваги, а не якості. Тому результат закономірний.
Для інших результатів має бути інший дизайн.
Бо причинно-наслідкові зв'язки завжди працюють, якщо причина — увага, то маємо один наслідок, якщо причина — це якість, маємо інший.
Будь яка справа має монетизуватися. Тобто, приносити результат автору, саме монетами.
Колись це працювало і з відчуттям власної важливості, але вже все, лише монетами. Щоб за блоги платили, має бути достатньо підписників, не як 666 моїх, а нормально, від пари тисяч і вище.
Підписники, як вони думають, підписуються на контент у залежності від своїх інтересів. Так я, наприклад, маю бути підписаний на канали з економіки, фізики, філософії і класичного кіно.
Але по суті я підписаний на канали з мемами, а весь інтелектуальний контент мене дратує непрочитаними повідомленнями. Інколи я таки гортаю щось розумне, але для цього доводиться вимкнути девайси і дістати книги. Бо девайси працюють навколо економіки уваги.
І популярні блогери збирають аудиторію не якістю контента, не тонким розумом, не інсайтами і знаннями, а простими яскравими формами, які привертають вашу увагу: меми, анекдоти, плітки, скандали. "В усі часи людей хвилювали лиш три питання: карліки, питки і кал." (с) класик
Отже, навіть відносно адекватний експерт буде змушений гнатися за увагою в угоду якості контенту у сучасних медійних мережах. Немає зараз місця для Гегеля, бо його неможливо читати. Немає місця навіть для Тома Вулфа.
Є сферичний псевдоекономіст, який перекладає західні мотиватори українською та збирає 50 тис підписників своїми анекдотами.
І можна цокати язиком, до чого ми докотилися, але, насправді, це норма. Це результат дизайну соц мереж, вони побудовані навколо уваги, а не якості. Тому результат закономірний.
Для інших результатів має бути інший дизайн.
Бо причинно-наслідкові зв'язки завжди працюють, якщо причина — увага, то маємо один наслідок, якщо причина — це якість, маємо інший.
Відкриваю сайт NV, там свіжа колонка Павла Шеремети “Чому США готові захищати Тайвань, а Україну — лише підтримувати”. Ніколи не відмовляю собі у задоволенні почитати, цього разу Шеремета знов не розчарував, ще й притягнув цитати Томаса Фрідмана:
“Тайвань виробляє понад 60% світових напівпровідників і близько 90% найдосконаліших…
..Про те, як Тайвань досягнув такої ситуації, стимулюючи технологічні інновації, написані розділи і книги. Не буду цитувати їх тут, бо для нас це поки що — вища математика.
Ключовим фактором, на думку Томаса Фрідмана у The New York Times є… Ні, не низькі податки. І не індустріальні парки. Ключовим фактором є довіра.
«Коли ви запитуєте, який секрет дозволяє Taiwan Semiconductor Manufacturing Company Ltd (TSMC) виробляти 90% найдосконаліших логічних мікросхем у світі — тоді як Китай, який розмовляє тією самою мовою та має таку ж культурну історію, виробляє нуль — відповідь проста: «довіра».“
По-перше, Томас Фрідман аж ніяк не економіст. Він чудовий журналіст, який зробив собі імʼя роботою на Близькому Сході, його ж економічні роздуми на рівні Фукуями або Харарі, нікому не потрібні, але треба щось коментувати.
По-друге, рівень довіри в Росії, Малі або Венесуелі у ситому 2008 році був вищий, ніж у Японії, Південній Кореї або Італії.
https://www.pewresearch.org/global/2008/04/15/where-trust-is-high-crime-and-corruption-are-low/
А рівень довіри в Україні достатній рівно для того, щоб Павло Шеремета міг себе публічно називати економістом.
“Тайвань виробляє понад 60% світових напівпровідників і близько 90% найдосконаліших…
..Про те, як Тайвань досягнув такої ситуації, стимулюючи технологічні інновації, написані розділи і книги. Не буду цитувати їх тут, бо для нас це поки що — вища математика.
Ключовим фактором, на думку Томаса Фрідмана у The New York Times є… Ні, не низькі податки. І не індустріальні парки. Ключовим фактором є довіра.
«Коли ви запитуєте, який секрет дозволяє Taiwan Semiconductor Manufacturing Company Ltd (TSMC) виробляти 90% найдосконаліших логічних мікросхем у світі — тоді як Китай, який розмовляє тією самою мовою та має таку ж культурну історію, виробляє нуль — відповідь проста: «довіра».“
По-перше, Томас Фрідман аж ніяк не економіст. Він чудовий журналіст, який зробив собі імʼя роботою на Близькому Сході, його ж економічні роздуми на рівні Фукуями або Харарі, нікому не потрібні, але треба щось коментувати.
По-друге, рівень довіри в Росії, Малі або Венесуелі у ситому 2008 році був вищий, ніж у Японії, Південній Кореї або Італії.
https://www.pewresearch.org/global/2008/04/15/where-trust-is-high-crime-and-corruption-are-low/
А рівень довіри в Україні достатній рівно для того, щоб Павло Шеремета міг себе публічно називати економістом.
Pew Research Center
Where Trust is High, Crime and Corruption are Low
Since Communism’s Fall, Social Trust Has Fallen in Eastern Europe
Я вам ще про стендап напишу.
Чому він в Україні поганий та чим мені нагадав економічні стратегії, що тут запроваджують.
І те й інше погане, бо грубо запозичене. Немає в українській культурі традиції, де виходить молода людина і починає травити анекдоти і материтись так, щоб це було смішно. Матюки і жарти — це артефакти, наслідки розмовного жанру, а не його мета. Розмовний жанр американців, європейців побудований на власному досвіді, на "Кентерберійських оповідях" і "Божественій комедії", все починається з оповіді, а потім вона стає смішною.
Українська традиція має Сковороду і Котляревського, які звучать інакше ніж Чосер, Гете або Данте.
Уявіть собі Джері Сайнфелда або Стіва Мартіна, які корчать з себе Козака Мамая? Приблизно так мені виглядає молода українська дівчина, яка звертається до натовпу: "ви помічали, як займаються сексом чоловіки, які курять IQOS?"
Український гумор має і Козака Василя з "Пропала грамота", і Остапа Вишню, і Леся Подеревʼянського — всіх їх світ ловив і це було смішно і доречно.
Український гумор найкращий у світі, коли він самобутній, а не скопійований.
Радий, що чую схожі думки і про економічні стратегії. Бо всі вони написані для вільних економічних систем, де право власності існує вже тисячу років і де власників не знищували покоління за поколінням совком і соціалізмом. Тому, натягнути поради МВФ на українську систему, а далі дорікати на міфічний менталітет — це граблі, які ми досі лобом не пробили.
Деякі розумні люди зауважують, що треба спочатку розвивати інститути. Тобто, щоб стати такими як США і Великобританія, потрібно поводитись як США і Великобританія. Але вони так поводяться вже довгі століття, тому ці інститути в них працюють, а стендапи смішні.
Для смішного стендапу потрібен власний голос, який будуть пізнавати. Для успішної економіки потрібне власне бачення, нащо ти потрібен світу. Україна має свій голос, але намагається співати чужі пісні, що завжди безпечно, але нікому не потрібно.
У нас є свобода, у нас є швидкість, у нас є креативність, є освіта, є 12 синонімів слову горизонт.
Інституційна проблема нікуди не подінеться, але, на щастя, все неефективні норми можна автоматизувати.
Економічний розквіт України почнеться з автоматизації тих задач, яких немає у нашій традиції. Наші слабкі сторони мають закрити технології, тоді ми й покажемо світу, заради чого ми існуємо.
Чому він в Україні поганий та чим мені нагадав економічні стратегії, що тут запроваджують.
І те й інше погане, бо грубо запозичене. Немає в українській культурі традиції, де виходить молода людина і починає травити анекдоти і материтись так, щоб це було смішно. Матюки і жарти — це артефакти, наслідки розмовного жанру, а не його мета. Розмовний жанр американців, європейців побудований на власному досвіді, на "Кентерберійських оповідях" і "Божественій комедії", все починається з оповіді, а потім вона стає смішною.
Українська традиція має Сковороду і Котляревського, які звучать інакше ніж Чосер, Гете або Данте.
Уявіть собі Джері Сайнфелда або Стіва Мартіна, які корчать з себе Козака Мамая? Приблизно так мені виглядає молода українська дівчина, яка звертається до натовпу: "ви помічали, як займаються сексом чоловіки, які курять IQOS?"
Український гумор має і Козака Василя з "Пропала грамота", і Остапа Вишню, і Леся Подеревʼянського — всіх їх світ ловив і це було смішно і доречно.
Український гумор найкращий у світі, коли він самобутній, а не скопійований.
Радий, що чую схожі думки і про економічні стратегії. Бо всі вони написані для вільних економічних систем, де право власності існує вже тисячу років і де власників не знищували покоління за поколінням совком і соціалізмом. Тому, натягнути поради МВФ на українську систему, а далі дорікати на міфічний менталітет — це граблі, які ми досі лобом не пробили.
Деякі розумні люди зауважують, що треба спочатку розвивати інститути. Тобто, щоб стати такими як США і Великобританія, потрібно поводитись як США і Великобританія. Але вони так поводяться вже довгі століття, тому ці інститути в них працюють, а стендапи смішні.
Для смішного стендапу потрібен власний голос, який будуть пізнавати. Для успішної економіки потрібне власне бачення, нащо ти потрібен світу. Україна має свій голос, але намагається співати чужі пісні, що завжди безпечно, але нікому не потрібно.
У нас є свобода, у нас є швидкість, у нас є креативність, є освіта, є 12 синонімів слову горизонт.
Інституційна проблема нікуди не подінеться, але, на щастя, все неефективні норми можна автоматизувати.
Економічний розквіт України почнеться з автоматизації тих задач, яких немає у нашій традиції. Наші слабкі сторони мають закрити технології, тоді ми й покажемо світу, заради чого ми існуємо.
Петро Чернишов взяв інтервʼю для Forbes Ukraine у чудового Ха-Джун Чанга, авторитетного британського економіста, викладача Кембріджа та ряду інших світових навчальних центрів.
Я на своїх лекціях активно раджу книги Чанга, в першу чергу розділ з аналізу різних економічних теорій у його Economics Userguide — структурний і наглядний аналіз домінуючих економічних теорій — магічна пілюля концентрованих знань та інструмент розвитку критичного мислення.
На жаль українських економістів, які не люблять себе напружувати новими знаннями, висновки Ха-Джун Чанга часто суперечать їхнім конспектам, тому ряд наших теоретиків автоматично його віднесли до марксистів. Ідеальний аргумент ще з часів американського маккартизму.
Не буду шукати обʼєктивні аргументи для наших лібералів, бо з їхнього боку ніякої обгрунтованої критики немає. Для мене найкращим аргументом лишається їхня професійна діяльність. Коли такий ліберал стає міністром і починає чекати, як ринок зараз всі проблеми вирішить, та ринок не працює. Про державні реформи такий ліберал нічого не знає, бо вчився виключно критикувати державне управління. Що, до речі, гарна практика, коли ти знаходишся на рівні мікроекономіки і приватного бізнесу. Проте на рівні макроекономіки та держуправління працюють інші процеси, тому після місяців приниження черговий ліберал з брудними штанами лишає офіс міністра і далі лишень клеймить усіх марксистами у фейсбуці.
Я на своїх лекціях активно раджу книги Чанга, в першу чергу розділ з аналізу різних економічних теорій у його Economics Userguide — структурний і наглядний аналіз домінуючих економічних теорій — магічна пілюля концентрованих знань та інструмент розвитку критичного мислення.
На жаль українських економістів, які не люблять себе напружувати новими знаннями, висновки Ха-Джун Чанга часто суперечать їхнім конспектам, тому ряд наших теоретиків автоматично його віднесли до марксистів. Ідеальний аргумент ще з часів американського маккартизму.
Не буду шукати обʼєктивні аргументи для наших лібералів, бо з їхнього боку ніякої обгрунтованої критики немає. Для мене найкращим аргументом лишається їхня професійна діяльність. Коли такий ліберал стає міністром і починає чекати, як ринок зараз всі проблеми вирішить, та ринок не працює. Про державні реформи такий ліберал нічого не знає, бо вчився виключно критикувати державне управління. Що, до речі, гарна практика, коли ти знаходишся на рівні мікроекономіки і приватного бізнесу. Проте на рівні макроекономіки та держуправління працюють інші процеси, тому після місяців приниження черговий ліберал з брудними штанами лишає офіс міністра і далі лишень клеймить усіх марксистами у фейсбуці.
У щоб не лише про марксистів. Зараз у ФБ навала тестів "політичного компасу” — оцінити вашу політичну орієнтацію.
Напишу вам про мій невдалий стартап 2016 року — Data Science Lab
Разом Романом Боярчуком і ще кількома однодумцями зробили софт для аналітики електоральних уподобань, але так і не змогли його продати нашим політикам. Математику простими словами я пояснювати не вмію, а політики на 2016 рік ще вірили в телевізійну рекламу і борди. Про Data Science, conjoint analysis та мову "R" знали лише кілька розумників, один з який — Андрій Скороход, мене на них і навів.
Сумісний ("conjoint") аналіз використовується у маркетингу для формування оптимального продукту. Тобто, ви отримуєте данні, які фактори у кількісних вимірах є найбільш важливими для споживача і скільки він згоден за них платити. З інструментом мене у 2010 році познайомив Антон Пятигін, який тоді вчився у Duke University та притягнув дороговалютний софт для маркетингових досліджень. Антон також мріяв дати нашому ринку технології, до яких ринок ще не був готовий.
У Data Science Lab ми розробили інструмент для оцінки політичних уподобань, щоб політики могли робити цільові повідомлення на кожну окрему групу споживачів, оцінювати вплив цих повідомлень та корегувати в залежності від реакції. З таким барометром можна оцінювати, як ідеї і слова будуть впливати на рейтинг політичної сили. Ми навіть зробили попередній звіт, але не полетіло. Коли ж час статистичних рішень дійшов до виборів, ми вже всі розбіглися.
Проте, зараз із опитуваннями "політичного компасу" бачу новий інтерес у зборі даних і можливо цифрові вибори таки на часі.
P.S. До речі, ту саму податкову реформу "10-10-10" також розробляли з використанням conjoint-аналізу (зі слів Андрія Длігача). Що, звісно, абсолютно недоречно і для бюджетної політики маркетингові інструменти абсолютно не підходять, від чого все лише іронічніше.
Звіт я вам навіть вкладу у повідомлення, раптом буде цікаво почитати, як воно працює та які результати були на обмеженій виборці у 2016 році.
Напишу вам про мій невдалий стартап 2016 року — Data Science Lab
Разом Романом Боярчуком і ще кількома однодумцями зробили софт для аналітики електоральних уподобань, але так і не змогли його продати нашим політикам. Математику простими словами я пояснювати не вмію, а політики на 2016 рік ще вірили в телевізійну рекламу і борди. Про Data Science, conjoint analysis та мову "R" знали лише кілька розумників, один з який — Андрій Скороход, мене на них і навів.
Сумісний ("conjoint") аналіз використовується у маркетингу для формування оптимального продукту. Тобто, ви отримуєте данні, які фактори у кількісних вимірах є найбільш важливими для споживача і скільки він згоден за них платити. З інструментом мене у 2010 році познайомив Антон Пятигін, який тоді вчився у Duke University та притягнув дороговалютний софт для маркетингових досліджень. Антон також мріяв дати нашому ринку технології, до яких ринок ще не був готовий.
У Data Science Lab ми розробили інструмент для оцінки політичних уподобань, щоб політики могли робити цільові повідомлення на кожну окрему групу споживачів, оцінювати вплив цих повідомлень та корегувати в залежності від реакції. З таким барометром можна оцінювати, як ідеї і слова будуть впливати на рейтинг політичної сили. Ми навіть зробили попередній звіт, але не полетіло. Коли ж час статистичних рішень дійшов до виборів, ми вже всі розбіглися.
Проте, зараз із опитуваннями "політичного компасу" бачу новий інтерес у зборі даних і можливо цифрові вибори таки на часі.
P.S. До речі, ту саму податкову реформу "10-10-10" також розробляли з використанням conjoint-аналізу (зі слів Андрія Длігача). Що, звісно, абсолютно недоречно і для бюджетної політики маркетингові інструменти абсолютно не підходять, від чого все лише іронічніше.
Звіт я вам навіть вкладу у повідомлення, раптом буде цікаво почитати, як воно працює та які результати були на обмеженій виборці у 2016 році.
Виникли думки загального порядку стосовно економіки війни, вирішив з вами поділитись.
Колишній філософ, політолог і українознавець Френсіс Фукуяма народив статтю про роль ШІ для світової економіки, починає з вірного цитування Адама Сміта і продовжує власними трактовками.
Ідея Адама Сміта полягала у підвищенні продуктивності праці через спеціалізацію, але продуктивність зіткається з потребами ринку. Спеціалізовані працівники здатні виробити 48,000 шпильок на день, але кому треба стільки шпильок?
Для зростання економіки необхідні ринки, але якщо ринки не будуть споживати ваші товари, то й розвиток зупиняється. До нашого технологічного віку розвиток відбувався страшенно нерівномірно і ідеї Сміта стосовно світової торгівлі й обміну отримали багато обмежень. Елі Хекшер, Бертиль Олін, Василь Леонтьєв і, звісно, Пол Кругман пояснюють, чому ринки розвиваються у подібних одна на одну країнах і капітал не хоче мігрувати від багатих до бідних. Фукуяма вважає, що ШІ стане Великим Вирівнювачем і дозволить уникнути пасток і обмежень руху капіталу, але вже четверте століття ми чекаємо на технологію, яка все демократизує, та все ніяк.
Видатний філософ техніки Льюїс Мамфорд у програмній роботі "Technics and Civilization" (1934) дає своє вирішення створенню нових ринків через технології. Це фізична ВІЙНА.
Спеціалізація праці дозволила наситити ринки надзвичайно швидко і відтоді люди не встигають за темпами виробництва, споживати все, що пропонується. Але війна здатна неймовірно ефективно знищувати матеріальні цінності, тим самим звільняючи місце для нового споживання. Попри сумнівну і бездушну моральність Мамфорда, така думка дозволяє сухо глянути на війну в Україні, як на майбутній ринок відновлення. Таким чином, рф чітко змагається за території, які можна буде заповнити власними продуктами відновлення (принаймі ідеологією), водночас у колективного заходу мотивація неочевидна, вона лежить у моральних, дипломатичних і правових площинах, але економічна мотивація не враховується.
Наскільки простіше стане пояснювати економістам союзників їхню допомогу Україні, якщо можна буде відверто прораховувати ринки збуту для світового бізнесу з будівництва, переробки, транспортування тощо.
Сьогодні адміністрація Байдена почала давати економічні пояснення американцям стосовно військової допомоги Україні, де 70% коштів витрачаються всередині США на американських підприємствах, які заробляють на війні в Україні. Якщо до ВПК додати цивільний бізнес і закріпити можливості відбудови, то нарешті у швидкості цієї відбудові будуть зацікавлені по справжньому великі гроші.
Війна набагато складніше за економіку і її неможливо прогнозувати так само сухо. Але принаймі часткове зведення військових дій у економічні категорії — фактори виробництва, людський капітал, ланцюжки поставок, ресурси, надасть розуміння і середовище для нового способу ведення війни, який ми очікуємо, та поки не розуміємо, де йому взятися.
Колишній філософ, політолог і українознавець Френсіс Фукуяма народив статтю про роль ШІ для світової економіки, починає з вірного цитування Адама Сміта і продовжує власними трактовками.
Ідея Адама Сміта полягала у підвищенні продуктивності праці через спеціалізацію, але продуктивність зіткається з потребами ринку. Спеціалізовані працівники здатні виробити 48,000 шпильок на день, але кому треба стільки шпильок?
Для зростання економіки необхідні ринки, але якщо ринки не будуть споживати ваші товари, то й розвиток зупиняється. До нашого технологічного віку розвиток відбувався страшенно нерівномірно і ідеї Сміта стосовно світової торгівлі й обміну отримали багато обмежень. Елі Хекшер, Бертиль Олін, Василь Леонтьєв і, звісно, Пол Кругман пояснюють, чому ринки розвиваються у подібних одна на одну країнах і капітал не хоче мігрувати від багатих до бідних. Фукуяма вважає, що ШІ стане Великим Вирівнювачем і дозволить уникнути пасток і обмежень руху капіталу, але вже четверте століття ми чекаємо на технологію, яка все демократизує, та все ніяк.
Видатний філософ техніки Льюїс Мамфорд у програмній роботі "Technics and Civilization" (1934) дає своє вирішення створенню нових ринків через технології. Це фізична ВІЙНА.
Спеціалізація праці дозволила наситити ринки надзвичайно швидко і відтоді люди не встигають за темпами виробництва, споживати все, що пропонується. Але війна здатна неймовірно ефективно знищувати матеріальні цінності, тим самим звільняючи місце для нового споживання. Попри сумнівну і бездушну моральність Мамфорда, така думка дозволяє сухо глянути на війну в Україні, як на майбутній ринок відновлення. Таким чином, рф чітко змагається за території, які можна буде заповнити власними продуктами відновлення (принаймі ідеологією), водночас у колективного заходу мотивація неочевидна, вона лежить у моральних, дипломатичних і правових площинах, але економічна мотивація не враховується.
Наскільки простіше стане пояснювати економістам союзників їхню допомогу Україні, якщо можна буде відверто прораховувати ринки збуту для світового бізнесу з будівництва, переробки, транспортування тощо.
Сьогодні адміністрація Байдена почала давати економічні пояснення американцям стосовно військової допомоги Україні, де 70% коштів витрачаються всередині США на американських підприємствах, які заробляють на війні в Україні. Якщо до ВПК додати цивільний бізнес і закріпити можливості відбудови, то нарешті у швидкості цієї відбудові будуть зацікавлені по справжньому великі гроші.
Війна набагато складніше за економіку і її неможливо прогнозувати так само сухо. Але принаймі часткове зведення військових дій у економічні категорії — фактори виробництва, людський капітал, ланцюжки поставок, ресурси, надасть розуміння і середовище для нового способу ведення війни, який ми очікуємо, та поки не розуміємо, де йому взятися.
Для любителів аналітики, наведу зразок економетричного аналізу національної безпеки.
Якщо дивитись на безпеку, як на функцію, то виділяються наступні фактори, які впливають на загальний результат:
Розподіляю у порядку важливості фактори:
1) Військова сила та боєготовність
2) Економічна стабільність
3) Кібербезпека
4) Безпека і контроль кордонів
5) Тероризм і внутрішні загрози
6) Ефективність дипломатичних відносин
7) Енергетична безпека
8 ) Громадська єдність
9) Ефективність розвідки та контррозвідки
10) Правова та інституційна система
Кожен із цих факторів може мати цифровий вимір (кількість військовослужбовців, державні видатки на армію, відношення боргу до ВВП, кількість кібератак та рейтинг Global Cybersecurity Index (GCI), кількість нелегальних мігрантів, ефективність митниці, кількість терористичних атак тощо).
Сенс наступний, кожен фактор має свою вагу і статистично й історично вага розподіляється саме за таким ранжуванням.
Тобто, зростання економічних показників на 100% (умовно) для національної безпеки буде дорівнювати збільшенню збройних сил на 50%. А збільшення кіберзагроз на 30% — це як зменшення збройних сил на 10%.
Точні цифри рахуються окремо для кожної країни, але логіка залишається сталою.
Внутрішня кореляція між факторами, звісно, присутня, але існують ситуації, коли політики жертвують економічними показниками заради кращих дипломатичних стосунків. І якщо розглядати це як питання національної безпеки, то відкриваються нові і цікаві погляди.
Ви можете оцінити хірургічно точну і стабільну роботу рф у функціональному зменшенні національної безпеки в Україні протягом довгих років. У публічному полі ця робота не завжди очевидна, але абсолютно системна і цілеспрямована.
І, найважливіше, користуючись таким підходом, можливо прорахувати системну стратегію зменшення рівнів національної безпеки рф, яка виглядає набагато потужнішою за українську на теперішньому рівні.
Якщо дивитись на безпеку, як на функцію, то виділяються наступні фактори, які впливають на загальний результат:
Розподіляю у порядку важливості фактори:
1) Військова сила та боєготовність
2) Економічна стабільність
3) Кібербезпека
4) Безпека і контроль кордонів
5) Тероризм і внутрішні загрози
6) Ефективність дипломатичних відносин
7) Енергетична безпека
8 ) Громадська єдність
9) Ефективність розвідки та контррозвідки
10) Правова та інституційна система
Кожен із цих факторів може мати цифровий вимір (кількість військовослужбовців, державні видатки на армію, відношення боргу до ВВП, кількість кібератак та рейтинг Global Cybersecurity Index (GCI), кількість нелегальних мігрантів, ефективність митниці, кількість терористичних атак тощо).
Сенс наступний, кожен фактор має свою вагу і статистично й історично вага розподіляється саме за таким ранжуванням.
Тобто, зростання економічних показників на 100% (умовно) для національної безпеки буде дорівнювати збільшенню збройних сил на 50%. А збільшення кіберзагроз на 30% — це як зменшення збройних сил на 10%.
Точні цифри рахуються окремо для кожної країни, але логіка залишається сталою.
Внутрішня кореляція між факторами, звісно, присутня, але існують ситуації, коли політики жертвують економічними показниками заради кращих дипломатичних стосунків. І якщо розглядати це як питання національної безпеки, то відкриваються нові і цікаві погляди.
Ви можете оцінити хірургічно точну і стабільну роботу рф у функціональному зменшенні національної безпеки в Україні протягом довгих років. У публічному полі ця робота не завжди очевидна, але абсолютно системна і цілеспрямована.
І, найважливіше, користуючись таким підходом, можливо прорахувати системну стратегію зменшення рівнів національної безпеки рф, яка виглядає набагато потужнішою за українську на теперішньому рівні.
24 лютого 2022 року вранці я сидів у єдиній робочій на районі кавʼярні, дописував розділ дитячої книги і дивився, як наша техніка заїзжає у місто для захисту.
Наступного дня я пішов у тероборону, але там вже не було місць. Роботи тоді вистачало, та то історії для іншого приводу.
Але врешті решт, ми таки зробили цю книгу з “Основи” та “Адамант Капітал” і тепер її можна придбати на “Yakaboo”, сподіваюсь, скоро і в оффлайн книгарнях
https://www.yakaboo.ua/ua/mandrivka-ostrovom-dobrobutu.html
Наступного дня я пішов у тероборону, але там вже не було місць. Роботи тоді вистачало, та то історії для іншого приводу.
Але врешті решт, ми таки зробили цю книгу з “Основи” та “Адамант Капітал” і тепер її можна придбати на “Yakaboo”, сподіваюсь, скоро і в оффлайн книгарнях
https://www.yakaboo.ua/ua/mandrivka-ostrovom-dobrobutu.html