Подейкують, що є люди, які не встигають читати всі пости на каналі, тому ось традиційна вижимка основного, що ви могли пропустити минулого тижня:

1) Ілларіон Павлюк запустив передпродаж свого нового роману “Книга Еміля”, попередньо зібравши менш ніж за добу 1 млн грн на військо. Ось яка красива буде книжка;

2) Ліна Костенко стала амбасадоркою бренду одягу, отут є відео;

3) Написала відгук на “Аркан вовків”, якщо коротко - офігенна книжка!

4) До речі, в листопаді у "Молодому театрі" в Києві буде зустріч з Павлом Дерев'янком. Ще лишається трохи квитків;

5) Ми тут зібрали 150 600 грн на військо через розіграш 12 книжок Сергія Плохія!

6) Видавці кажуть, що на книжковому ринку великий спад. Опитування на каналі показало, що й справді 66% підписників протягом останніх пів року купували менше книжок, ніж зазвичай. В коментарях обговорюємо, що сталося. А тут ми дочитуємо непрочитане, щоб вивести видавництва з кризи;

7) Що не так з перекладами нового видавництва Glimmer - обговорюємо отут і отут;

8) Нове видавництво “Адаптації” запустило перші передзамовлення. Але є нюанс. По-перше, одна з книжок написана начебто авторкою з окупації, але інформація про неї сумнівна. По-друге, з’явилася інфа про те, що вони купили права на "Orbital" Саманти Гарві - книжку букерівської лавреатки, в якій облизують русню. Саме видавництво стверджує, що права ще не купили, а тільки почали домовлятися про них;

9) В Європі лише за минулий рік видали 580 тисяч новинок. Отут є трохи фактів та цифр про європейський книжковий ринок;

10) Чому книжка “Останній бандерівець”, друк якої профінансований УІК, схожа на повну фігню - дивіться тут;

11) The Guardian опублікував репортаж англійської поетеси Фіони Бенсон про Форум видавців - вона приїжджала на запрошення Артура Дроня;

12) До речі, Артур Дронь планує зізнатися Андруховичу, що у 17 років не працював в газеті, коли брав у нього інтерв’ю ))

13) Олександр Михед написав свій перший мальопис, він про Донеччину;

14) Тут можна подивитися, як класно виглядає “Путівник по галактиці для космотуристів” в новому оформленні;

15) Маєте ще три години, щоб спробувати виграти три книжки від «Книгарні«Є» за підписку (там “Атлас хмар”!);

Ще на каналі були всякі жарти і меми, але то краще просто погортати пости. А на вихідних прочитала “Римську весну місис Стоун” Теннессі Вільямса, скоро буде відгук )

В цій книжці багато що може непозбувно бентежити. Наприклад тут є молодий чоловік, який за гроші й подарунки продає своє тіло багатим старшим жінкам. А ще:

1) Юнак щодня ходить в перукарню, щоб відчути, як пальці чоловіка-перукаря торкаються його шкіри - і це найкраща для нього година за весь день (о, як смачно це описано!);

2) Красива жінка, колишня акторка, виходить заміж за "маленького пухкенького чоловічка, схожого на великоднього кролика" та ще й з імпотенцією, щоб не треба було злягатися;

Містер Стоун дав можливість їм обом зрозуміти, що насправді вони хотіли: вона - дорослу дитину, він - живу, молоду й чарівну матусю.

3) Багата жінка робить дорогі подарунки молодим хлопцям, які до неї залицяються, розуміючи, що їм тільки гроші й потрібні, але хочеться ще трошки потримати ілюзію, що ти досі красива й бажана;

4) Юнак продає своє тіло й свою увагу літній жінці, а його власні тілесні потреби лишаються незадоволеними (бо див. пункт 1).

А ще у цій книжці усі усіх цинічно використовують.

Загалом "Римська весна місис Стоун" - це короткий (читається за пару вечорів) психологічний роман про 50-річну жінку, яка ніколи не відчувала особливих тілесних бажань, а тут її раптом понесло. Вона усвідомила, що старішає, кар'єра акторки закінчилася, гроші є, а довкола так і вистрибують молоді симпатичні хлопці.

І наче в глибині душі ясно, що їм від неї треба не любов, але ж хочеться пообманюватися і пограти в цю гру.

Як настане день, коли ніхто не бажатиме мене заради мене самої, я воліла б, щоб мене не бажали взагалі

, - каже вона вголос. Але насправді розуміє, що вже давно переступила цю межу і купує чуже бажання.

І наче всі все розуміють, але сила спокуси така велика, що хочеться ще трошечки, ну хоч кілька днів потримати цю ілюзію, ну можна ж?

Теннессі Вільямс найтоншими мазками описує оцей двоїстий внутрішній стан усіх героїв, які хотіли би зовсім іншого, але грають тими картами, які мають на руках. Це дуже красиво написано й дуже добре перекладено. З атмосферою Риму столітньої давності. Зрештою це щось зовсім несподіване й позажанрове, а тому захоплює.

Це напозір грайливий, іронічний роман, в якому багато флірту, інтриг, взаємообману і пристрасті. Але крізь усе це відчуваєш, наскільки всі герої нещасні.

Тут все прикрито, але водночас дуже багато тілесності.

Це з тих книжок, коли ще потім ходиш три дні і думаєш - чому все саме так.

Здається, ідеальний вибір для книжкових клубів - так і бачу багатогодинне обговорення мотивації героїв та їхніх справжніх і показних емоцій.

Книжку відносять до напряму "південної готики". Але майте на увазі, що готика тут НЕ полягає у похмурій архітектурі, нагнітанні жахів чи чомусь темному і страшному.

Вікіпедія каже нам, що

основними мотивами «південної готики» є мотиви гріха, родинного прокляття, руйнування родинних цінностей, відчуження, божевілля, шаленства.

оце воно!

Мені так сподобався цей досвід, що вже почала другу книжку цієї умовної серії - "Відблиски в золотому оці". Вже бачу, що за настроєм і формою це щось поруч, і це прекрасно 🥰

#непозбувний_відгук

Який приємний та теплий відгук, дякуємо, аж захотілося прочитати цю історію знову)
Даруємо всім читунам знижку 20% chytun20 на всю серію Південної готики, прокод діє 24 жовтня включно.

П.С.: і знову манікюр в кольорах книги💅🏻

І не кажіть, що не сумуєте за такими товарами на сайті КСД!

Якщо ви вподобали романи Степана Процюка про Франка та про Чикаленка - точно треба тепер прочитати про Стефаника.

"Брустури перевидали" книжку "Троянда ритуального болю". Вперше вона виходила у 2010-му, і з неї почалася серія романізованих біографій, написаних Степаном Процюком.

Це глибокий художній портрет Василя Стефаника, одного з найвизначніших українських модерністів.

Дитячі спогади, болісні любовні переживання, тягар самотності та відповідальності за власний талант. Процюк відтворює атмосферу доби, але водночас акцентує на вічних питаннях: приреченість митця на самотність і зв’язок генія зі стражданням.

«Троянда ритуального болю» — це не лише роман-біографія, а й метафізична драма про людину, що наважилася заглянути в найтемніші глибини людської душі.

Замовити можна на сайті видавництва, книжка вже вийшла. З промокодом chytun зекономите 84 грн, якраз на доставку. Промокод, до речі, працює і з усіма іншими книжками на сайті, крім акційних ;)

пост #направахреклами

А що шановна книгочитунська інквізиція скаже про цю обкладинку Остін від Урбіно? 😅

Мені здається, чи вона йому череп трохи пом'яла? ))

Я не розумію, як цілий відомий письменник може не розуміти, що бізнес - це податки, робочі місця, розвиток економіки і так далі, і приватні гроші не можуть просто взяти і піти всі на дрони, бо тоді країна просто зупиниться.
Наче ж не 15 років людині, це дуже дивно