Forwarded from Шкарпетки північної міфології
Сейд у саамі
Якоб Фельман пише у Ur Lappsk Mytologi och Lappländsk Sägen:
Сейта? Так, є слово sieidi, яке означає "особливе місце, де висловлюють подяку духам та дарують їм пожертви". Виглядає як примітний камінь, пень, озеро, споруда з каменів чи інше незвичайне місце.
Слово дуже схоже на наш з вами улюблений "сейд".
Baltazar Mathias Keilhau пише у Glimt af samisk religion:
Just Qvigstad пише у Samiske offersten og hellige bjerge i Norge:
Marte Spangen пише у Menneskelignende trefigurer – samiske sieddit, norrøne gudebilder eller begge deler:
Отже, маємо, що сейд — це місцевий дух, якому приносили жертви в особливих місцях. Тим же словом могли називати власне місце для жертвоприношень.
Судячи за все, слово перекочувало до скандинавів від саамі та лаппів. Тоді магія сейду буде саме про спілкування з місцевими духами, які могли надати будь-яку інформацію, зокрема про недалеке майбутнє, про що ми й читаємо у Сазі про Ейрика Рудого.
Ймовірно, у шведів та норвежців сейд міг добрати собі інших значень, розширятися на інші "спеціальності", про які ми читаємо в інтернетах — на сексуальну магію, насилання проклять, "астральні" подорожи тощо. Сноррі Стурлусон пише наступне у Ynglinga saga:
Але "завдяки цьому" може стосуватися довгого перечню його вмінь, перерахованого перед появою seiðr: перевертничества, магії слова, некромантії, руни, ґальдр тощо. Тобто, "сейд" можна зрозуміти як лише одну з навичок.
Тож, я поки що зупинилась на цьому визначенні, що сейд — то магія спілкування з духами, зокрема місцевими. І всьо.
Хай ваші духи будуть добрі до вас❤️
#магія #шаманізм #сейд
Якоб Фельман пише у Ur Lappsk Mytologi och Lappländsk Sägen:
Бубон давав відповіді в незліченних випадках... (тут йде довгий список важливих питань, і наприкінці маємо ось це)... який Сейта буде найщедрішим, і як можна спонукати бога бути поблажливим.
Сейта? Так, є слово sieidi, яке означає "особливе місце, де висловлюють подяку духам та дарують їм пожертви". Виглядає як примітний камінь, пень, озеро, споруда з каменів чи інше незвичайне місце.
Слово дуже схоже на наш з вами улюблений "сейд".
Baltazar Mathias Keilhau пише у Glimt af samisk religion:
...на дальньому кінці мису стоїть один з фінських каменів на ім'я Сіейді (Сіейді-гергі, тобто Камінь Оракула), нещільний шматок скелі, що має певну схожість з людською фігурою, якому люди в минулому поклонялися та приносили жертви. Як залишки цих жертвоприношень, перед каменем досі можна знайти оленячі роги та риб'ячі кістки.
Just Qvigstad пише у Samiske offersten og hellige bjerge i Norge:
Поклоніння особливому камінню та скелям, які вважалися такими, що мають особливу силу та можуть приносити особливу удачу в риболовлі та полюванні, належить до найдавніших частин саамської релігії та культу. Камені та скелі такого роду називалися siei'de, множинна назва sieidek. Існували також священні гори (basse varre, множинна назва varek), яким поклонялися. Норвезький термін для позначення seidi був «бог землі», про що досі свідчать назви Landguden та Landgudnes у Тальвіку біля Альта-фьорда.
Marte Spangen пише у Menneskelignende trefigurer – samiske sieddit, norrøne gudebilder eller begge deler:
Мабуть, менш відомо, що слово «sieidi» також може використовуватися для позначення дерев'яних фігурок, які саамі в дохристиянські часи встановлювали на місцях жертвопринесення. Дерев'яні фігурки також мали свій власний термін — «värro muora», де «värro» означає жертвопринесення, а «muorra» (однина) — дерево.
У шведських книгах, що описують вірування та ритуали саамі XVII та XVIII століть, священні дерев'яні фігурки описуються як стовбури, перевернуті догори дном, так що коріння утворювало голову».
Іншими формами були:🔺 так званий літморак, який являв собою довгі стрижні, що притулялися до місця жертвопринесення та змащувалися кров'ю жертовної тварини,🔺 бассем-морак — соснові палиці з вирізаним орнаментом у вигляді хрестів та ліній, що притулялися до жертовного каменю,🔺 або кільде-муор, який виготовлявся з двох березових гілок, що клалися по обидва боки від фігури бога та зв'язувалися разом над нею.
Майлмен стітто була формою осі світу, яку встановлювали для підтримки світу. Дерев'яні фігурки богів могли бути розміщені на дерев'яній платформі в місці жертвопринесення або біля природних утворень, таких як валуни, в печерах та на гірських виступах.
Отже, маємо, що сейд — це місцевий дух, якому приносили жертви в особливих місцях. Тим же словом могли називати власне місце для жертвоприношень.
Судячи за все, слово перекочувало до скандинавів від саамі та лаппів. Тоді магія сейду буде саме про спілкування з місцевими духами, які могли надати будь-яку інформацію, зокрема про недалеке майбутнє, про що ми й читаємо у Сазі про Ейрика Рудого.
Ймовірно, у шведів та норвежців сейд міг добрати собі інших значень, розширятися на інші "спеціальності", про які ми читаємо в інтернетах — на сексуальну магію, насилання проклять, "астральні" подорожи тощо. Сноррі Стурлусон пише наступне у Ynglinga saga:
Одін...практикував самостійно seiðr. Завдяки цьому він міг знати долю людей і майбутні події, а також наводити смерть, нещастя чи хвороби на людей, відбирати розум чи силу в одних і дарувати їх іншим.
Але "завдяки цьому" може стосуватися довгого перечню його вмінь, перерахованого перед появою seiðr: перевертничества, магії слова, некромантії, руни, ґальдр тощо. Тобто, "сейд" можна зрозуміти як лише одну з навичок.
Тож, я поки що зупинилась на цьому визначенні, що сейд — то магія спілкування з духами, зокрема місцевими. І всьо.
Хай ваші духи будуть добрі до вас
#магія #шаманізм #сейд
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤20🔥4👍2👀1
Forwarded from Пороблено Подкаст
Придорожні хрести – один із найпомітніших, але водночас найменш осмислених елементів українського ландшафту. Ми звикли бачити їх уздовж доріг, на роздоріжжях чи біля полів, але чи замислювалися, навіщо їх ставлять і що вони означають?
У новому випуску «Пороблено» ми говоримо про символіку придорожніх хрестів та маркування особливих місць загалом:
Коли й де встановлюють фігури?
Що таке обрік?
Чому хрест можуть «одягати» і які одежини найчастіше обирають?
Навіщо до нього звертаються перед дорогою або полюванням — і як подібні традиції виглядають в інших культурах.
Це розмова про віру, шлях і пам’ять, які перетинаються на роздоріжжі:
https://www.youtube.com/watch?v=yT7UQfnagnc
У новому випуску «Пороблено» ми говоримо про символіку придорожніх хрестів та маркування особливих місць загалом:
Коли й де встановлюють фігури?
Що таке обрік?
Чому хрест можуть «одягати» і які одежини найчастіше обирають?
Навіщо до нього звертаються перед дорогою або полюванням — і як подібні традиції виглядають в інших культурах.
Це розмова про віру, шлях і пам’ять, які перетинаються на роздоріжжі:
https://www.youtube.com/watch?v=yT7UQfnagnc
YouTube
Придорожні хрести: обітниці та обереги в традиційній культурі
Придорожні хрести – один із найпомітніших, але водночас найменш осмислених елементів українського ландшафту. Ми звикли бачити їх уздовж доріг, на роздоріжжях чи біля полів, але чи замислювалися, навіщо їх ставлять і що вони означають? У новому випуску «Пороблено»…
❤30👍2🔥1🙏1
Польський суд відмовив Німеччині в екстрадиції українця, підозрюваного у підриві «Північних потоків».
Цей юридичний акт можна розглядати не лише як прояв суверенного права, а й як моральний жест — у світлі вчення Аврелія Августина (Aurelius Augustinus) про bellum iustum, тобто справедливу війну.
Августин (IV–V ст.), єпископ Гіппонський і один із Отців Церкви, першим сформулював у християнській думці критерії, за яких війна може бути морально виправданою.
Він писав у De Civitate Dei («Про град Божий»):
"Nihil est aliud bellum, nisi iniquitas punienda, aut contumacia coercenda."
(Війна не є нічим іншим, як покаранням за несправедливість або приборканням зарозумілості.)
— De Civitate Dei, XIX, 7
Для Августина справедлива війна — це не війна за вигоду чи помсту, а війна, що має справедливу мету (causa iusta), правильний намір (intentio recta) і легітимний авторитет (auctoritas legitima).
Моральний тягар лежить не лише на воїнах, а насамперед — на державі, яка ухвалює рішення.
Польща, як католицька держава, через своє рішення неначе підкреслює: справедливість не зводиться до сліпого виконання процедур, вона передбачає моральну оцінку.
У цьому сенсі польський суд виявив не лише юридичну автономію, а й етичну — повернувши у XXI століття стару, але живу дилему Августина:
"чи може держава діяти справедливо у світі, де кожен акт права вже є актом війни?"
Цей юридичний акт можна розглядати не лише як прояв суверенного права, а й як моральний жест — у світлі вчення Аврелія Августина (Aurelius Augustinus) про bellum iustum, тобто справедливу війну.
Августин (IV–V ст.), єпископ Гіппонський і один із Отців Церкви, першим сформулював у християнській думці критерії, за яких війна може бути морально виправданою.
Він писав у De Civitate Dei («Про град Божий»):
"Nihil est aliud bellum, nisi iniquitas punienda, aut contumacia coercenda."
(Війна не є нічим іншим, як покаранням за несправедливість або приборканням зарозумілості.)
— De Civitate Dei, XIX, 7
Для Августина справедлива війна — це не війна за вигоду чи помсту, а війна, що має справедливу мету (causa iusta), правильний намір (intentio recta) і легітимний авторитет (auctoritas legitima).
Моральний тягар лежить не лише на воїнах, а насамперед — на державі, яка ухвалює рішення.
Польща, як католицька держава, через своє рішення неначе підкреслює: справедливість не зводиться до сліпого виконання процедур, вона передбачає моральну оцінку.
У цьому сенсі польський суд виявив не лише юридичну автономію, а й етичну — повернувши у XXI століття стару, але живу дилему Августина:
"чи може держава діяти справедливо у світі, де кожен акт права вже є актом війни?"
Суспільне | Новини
Польський суд відмовив Німеччині в екстрадиції українця, підозрюваного у підриві "Північних потоків"
Суд у Варшаві відхилив запит Німеччини на екстрадицію українця Володимира Журавльова, підозрюваного у вибухах на газопроводі "Північний потік", і постановив звільнити його з-під варти — Суспільне Новини
❤23🔥9👍3
Forwarded from Антифон - Православні Новини
Архімандрит зі Львова вперше переклав українською мовою латинський варіант Біблії
Отець Рафаїл Турконяк переклав українською латиномовну Вульгату, якою офіційно користується Римо-католицька церква
У Львові архимандрит Рафаїл Турконяк завершив переклад Вульгати — латинського варіанту Святого Письма, перекладеного святим Єронімом і який офіційно використовує Римо-католицька церква. Це перший повний переклад Вульгати українською мовою. Про це отець Рафаїл розповів в інтерв’ю “Духовній величі Львова”.
Отець-доктор архимандрит Рафаїл Турконяк — знаний перекладач Святого Письма, лауреат Шевченківської премії. Він пояснив, що Вульгата має унікальну структуру, відмінну від інших біблійних текстів, перекладених із грецької чи єврейської мов.
@orthodox_news
Отець Рафаїл Турконяк переклав українською латиномовну Вульгату, якою офіційно користується Римо-католицька церква
У Львові архимандрит Рафаїл Турконяк завершив переклад Вульгати — латинського варіанту Святого Письма, перекладеного святим Єронімом і який офіційно використовує Римо-католицька церква. Це перший повний переклад Вульгати українською мовою. Про це отець Рафаїл розповів в інтерв’ю “Духовній величі Львова”.
Отець-доктор архимандрит Рафаїл Турконяк — знаний перекладач Святого Письма, лауреат Шевченківської премії. Він пояснив, що Вульгата має унікальну структуру, відмінну від інших біблійних текстів, перекладених із грецької чи єврейської мов.
@orthodox_news
❤41🔥13🤯1
Forwarded from Смак сутінок
Практики тамафурі (魂振り) та тамашідзуме (або чінкон, 鎮魂) – одні з основних практик ко-шінто (古神道), майже забуті зараз.
Обидві практики спрямовані на встановлення прямого контакту людини та камі з ціллю наділення душі людини силою та закріпленні душі в тілі. Під час ритуалу камі приходить в тіло людини, що дає душі додаткову силу.
Під час тамашідзуме контакт з камі досягається за допомогою медитації та рецитації сакральних формул (норіто, 祝詞), під час тамафурі (буквально: «стрясання душі») - за допомогою ритмичних танцювальних рухів.
#сінто
Обидві практики спрямовані на встановлення прямого контакту людини та камі з ціллю наділення душі людини силою та закріпленні душі в тілі. Під час ритуалу камі приходить в тіло людини, що дає душі додаткову силу.
Під час тамашідзуме контакт з камі досягається за допомогою медитації та рецитації сакральних формул (норіто, 祝詞), під час тамафурі (буквально: «стрясання душі») - за допомогою ритмичних танцювальних рухів.
#сінто
❤27🔥5👍3
🪶 MISINGHALI’KUN — живе кам’яне обличчя
Божество народу ленапе, хранитель усіх диких звірів лісу. Його створив сам Творець, і часом його бачать, коли він мчить верхи на олені, переганяючи стадо. Проте живе він не серед людей — а високо в горах, над землею.
Його обличчя велике й кругле: права половина червона, ліва чорна, тіло вкрите густим темним хутром, схожим на ведмеже. Під час обрядів дух Misinghali’kuna втілюється у людині, що одягає ведмежу шкуру, маску з головою ведмедя, а в руках тримає черепашковий брязкіт і палицю — символи його сили.
Якщо в родині народжувалася слаба, хвороблива чи неслухняна дитина, батьки зверталися до хранителя маски, аби Misinghali’kun “навіддав її”. Кажуть, що після такої “зустрічі” дитина швидко одужувала, набиралася сили — і відтоді слухалася без жодного слова.
📜 Джерело: M. R. Harrington, “Religion and Ceremonies of the Lenape” (1921)
Божество народу ленапе, хранитель усіх диких звірів лісу. Його створив сам Творець, і часом його бачать, коли він мчить верхи на олені, переганяючи стадо. Проте живе він не серед людей — а високо в горах, над землею.
Його обличчя велике й кругле: права половина червона, ліва чорна, тіло вкрите густим темним хутром, схожим на ведмеже. Під час обрядів дух Misinghali’kuna втілюється у людині, що одягає ведмежу шкуру, маску з головою ведмедя, а в руках тримає черепашковий брязкіт і палицю — символи його сили.
Якщо в родині народжувалася слаба, хвороблива чи неслухняна дитина, батьки зверталися до хранителя маски, аби Misinghali’kun “навіддав її”. Кажуть, що після такої “зустрічі” дитина швидко одужувала, набиралася сили — і відтоді слухалася без жодного слова.
📜 Джерело: M. R. Harrington, “Religion and Ceremonies of the Lenape” (1921)
👍21❤13
Шива й Парваті купають дитя Ґанешу.
Індійський живопис XVIII століття, Аллахабадський музей (Праяградж).
Ця сцена — не просто побутовий момент. Вона показує міф про божественну родину, де дитя з головою слона є втіленням мудрості й початку. Парваті тримає маленького Ґанешу, а Шива подає воду — акт турботи, очищення й відновлення рівноваги після драматичних подій їхньої історії.
Індійський живопис XVIII століття, Аллахабадський музей (Праяградж).
Ця сцена — не просто побутовий момент. Вона показує міф про божественну родину, де дитя з головою слона є втіленням мудрості й початку. Парваті тримає маленького Ґанешу, а Шива подає воду — акт турботи, очищення й відновлення рівноваги після драматичних подій їхньої історії.
🥰32👍9❤1🤣1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
А хто це оселився у будиночку для духів?
❤47🥰19💘4👍2💋1
kwon2018.pdf
303.5 KB
American Power in Korean Shamanism
Heonik Kwon and Jun Hwan Park
Корейська війна (1950–1953) змінила не лише політичну карту Кореї, а й її духовний ландшафт. Разом із кордонами пересувалися й релігії — від буддизму до шаманізму.
Дослідники описують унікальний феномен: північнокорейська традиція шаманізму Хванхе, яка після війни переселилася до міста Інчхон, почала вплітати у свої ритуали нові символи — американські. У деяких обрядах з’являється навіть постать генерала Дугласа Макартура, який очолював висадку союзних військ у 1950 році.
Стаття досліджує, як традиційний шаманізм адаптується до травматичної історії — і перетворює спогади про війну на живі духовні образи.
Heonik Kwon and Jun Hwan Park
Корейська війна (1950–1953) змінила не лише політичну карту Кореї, а й її духовний ландшафт. Разом із кордонами пересувалися й релігії — від буддизму до шаманізму.
Дослідники описують унікальний феномен: північнокорейська традиція шаманізму Хванхе, яка після війни переселилася до міста Інчхон, почала вплітати у свої ритуали нові символи — американські. У деяких обрядах з’являється навіть постать генерала Дугласа Макартура, який очолював висадку союзних військ у 1950 році.
Стаття досліджує, як традиційний шаманізм адаптується до травматичної історії — і перетворює спогади про війну на живі духовні образи.
❤17👍1
На фото з енциклопедії Man, Myth, and Magic — шаман з Конго 🇨🇬, який протикає свої щоки дерев’яними стрілами.
Такі “випробування болем” не є самоціллю: вони — демонстрація сили духу, доказ того, що шаман здатен виходити за межі людського тіла.
В африканських традиціях подібні ритуали — мова сили, через яку цілитель показує, що він володіє не лише знанням, а й тілом, і тому може захищати громаду від хвороб і злих духів.
Такі “випробування болем” не є самоціллю: вони — демонстрація сили духу, доказ того, що шаман здатен виходити за межі людського тіла.
В африканських традиціях подібні ритуали — мова сили, через яку цілитель показує, що він володіє не лише знанням, а й тілом, і тому може захищати громаду від хвороб і злих духів.
🔥20😱6❤5🤔3😁1🤡1
Приїхали книжечки зі США і вже однією зачитуюсь. Дослідження Пітера Меткалфа з They Lie, We Lie: Getting on with Anthropology нагадала мені один аспект моїх польових досліджень.
Коли я їздив у власні експедиції на Західне Полісся — і в українську, і в білоруську частину — мені не раз траплялася дивна, але показова ситуація.
Інформант розповідає мені одне, а студентам, які приїхали на практику, — зовсім інше.
Інколи він просто мовчить про важливе. Інколи — переінакшує.
Коли запитуєш: чому так? — відповідає просто: “Для кожного питальника — своя відповідь.”
Це нагадує стару історію про Будду, якого троє людей питали, чи існує Бог.
Одному він сказав: “Так.”
Другому — “Ні.”
А третьому — нічого.
Бо кожен чув те, що був здатен почути.
Антрополог Пітер Меткалф у книзі They Lie, We Lie (2002) називає цю взаємність «взаємною неправдою».
Не в сенсі обману, а в сенсі взаємного перекладу, де і дослідник, і співрозмовник конструюють “правду”, зручну для обох.
Ми, дослідники, теж “брешемо” — у м’якому значенні цього слова. Ми створюємо версію світу, пристосовану до наших очікувань, методів, жанрів.
У польовій роботі немає єдиної істини. Є лише діалог, що коливається між мовчанням, іронією та бажанням бути почутим.
У цьому сенсі антропологія — не пошук фактів, а навчання слухати, коли тобі говорять не зовсім те, що ти хотів почути. Тому я не довіряю етнографам і завжди сумніваюсь у їх публікаціях.
Коли я їздив у власні експедиції на Західне Полісся — і в українську, і в білоруську частину — мені не раз траплялася дивна, але показова ситуація.
Інформант розповідає мені одне, а студентам, які приїхали на практику, — зовсім інше.
Інколи він просто мовчить про важливе. Інколи — переінакшує.
Коли запитуєш: чому так? — відповідає просто: “Для кожного питальника — своя відповідь.”
Це нагадує стару історію про Будду, якого троє людей питали, чи існує Бог.
Одному він сказав: “Так.”
Другому — “Ні.”
А третьому — нічого.
Бо кожен чув те, що був здатен почути.
Антрополог Пітер Меткалф у книзі They Lie, We Lie (2002) називає цю взаємність «взаємною неправдою».
Не в сенсі обману, а в сенсі взаємного перекладу, де і дослідник, і співрозмовник конструюють “правду”, зручну для обох.
Ми, дослідники, теж “брешемо” — у м’якому значенні цього слова. Ми створюємо версію світу, пристосовану до наших очікувань, методів, жанрів.
У польовій роботі немає єдиної істини. Є лише діалог, що коливається між мовчанням, іронією та бажанням бути почутим.
У цьому сенсі антропологія — не пошук фактів, а навчання слухати, коли тобі говорять не зовсім те, що ти хотів почути. Тому я не довіряю етнографам і завжди сумніваюсь у їх публікаціях.
❤38💔4🤔1🤯1💯1
1940 рік. Мексиканський 🇲🇽 фотограф Енріке Діас зафіксував жінку, яка спокутує свої гріхи під час паломництва до санктуарію Діви Сан-Хуан-де-лос-Лагос у штаті Халіско.
Обличчя сховане під тканиною, на голові — терновий вінець, а на грудях — листок кактуса.
📷 «Парад мучеництва» (El Desfile del Martirio), бл. 1940.
Фото: Enrique Díaz.
Обличчя сховане під тканиною, на голові — терновий вінець, а на грудях — листок кактуса.
📷 «Парад мучеництва» (El Desfile del Martirio), бл. 1940.
Фото: Enrique Díaz.
😱21💔10🤔3🔥2❤1🤯1
📘 Йоганнес Фабіан "Час та Інший: як антропологія творить свій об’єкт" (1983)
Ця праця німецько-бельгійського антрополога Йоганнеса Фабіана стала одним із найвпливовіших текстів теоретичної антропології другої половини XX ст. Автор здійснює глибоку епістемологічну критику дисципліни, доводячи, що антропологічне знання формується через заперечення співчасності — тобто через уявлення, ніби народи, які досліджуються, належать до “іншого часу”.
Антрополог, перебуваючи в сучасності, описує Іншого як такого, що ще “не дійшов” до неї: живе “раніше”, “до цивілізації”, “у минулому людства”. Ця темпоралізація відмінності перетворює різницю культур на часову ієрархію, де знання і влада взаємопідсилюють одне одного.
Фабіан наголошує: етнографічна взаємодія завжди є співприсутністю у спільному теперішньому. Ігнорування цього факту означає не лише методологічну, а й етичну помилку.
"Time and the Other" — це спроба переосмислити саму можливість пізнання Іншого без часової відстані, у діалозі, що визнає рівність у часі.
Ця праця німецько-бельгійського антрополога Йоганнеса Фабіана стала одним із найвпливовіших текстів теоретичної антропології другої половини XX ст. Автор здійснює глибоку епістемологічну критику дисципліни, доводячи, що антропологічне знання формується через заперечення співчасності — тобто через уявлення, ніби народи, які досліджуються, належать до “іншого часу”.
Антрополог, перебуваючи в сучасності, описує Іншого як такого, що ще “не дійшов” до неї: живе “раніше”, “до цивілізації”, “у минулому людства”. Ця темпоралізація відмінності перетворює різницю культур на часову ієрархію, де знання і влада взаємопідсилюють одне одного.
Фабіан наголошує: етнографічна взаємодія завжди є співприсутністю у спільному теперішньому. Ігнорування цього факту означає не лише методологічну, а й етичну помилку.
"Time and the Other" — це спроба переосмислити саму можливість пізнання Іншого без часової відстані, у діалозі, що визнає рівність у часі.
❤10👍4🔥4
Forwarded from ДивоІндія
Свято Дівалі по своїй вчорашній кульмінації триває, а оскільки воно асоціюється з богинею Лакшмі, не гріх розповісти про те, як вона вплинула на релігію багатьох африканських народів у Західній, Центральній й навіть у частині Південної Африки. Йдеться про дуже популярну на континенті богиню Мамі Вату, яка виникла під упливом індійської богині Лакшмі. Хоча, це не можна вважати істиною в останній інстанції, бо існують також гіпотези, що Мамі Вата з’явилася під впливом європейських русалок. Менше з тим.
Американський вчений-антрополог і мистецтвознавець Генрі Древал з’ясував, що ще перед Першою світовою війною західноафриканське узбережжя почали заселяти індійські купці з Ґуджарату. У них як у вайш’їв найшанованішою богинею була, звісно ж, Лакшмі – богиня матеріального та духовного процвітання. Вони мали свої купецькі ритуали, пов’язані з богинею – наприклад, клали на вівтар бухгалтерські книги для благословення, або ж робили на Дівалі глиняні фігурки богині. Кажуть, що такі ж ритуали застосовують прихильники Мамі Вати, яка є богинею водної стихії й атрибутом якої є змія. Той самий Гревал пише, що у неї є супутник – Німайо, у якого одна рука складена в якійсь індійській мудрі, а сам він сидить в позі лотоса. Мені поки не вдалося знайти, як він виглядає. Сама ж богиня зображується або як жінка, або як русалка, яка тримає обома руками змію.
У селах Західної Африки її вважають індуїстським духом, а не місцевим. Також її сучасні прихильники вважають її богинею готівкової економіки та модернізації, що також свідчить на користь її походження від Лакшмі.
Невідомий майстер
Мамі Вата
Нігерія, народ ігбо
1950-ті рр.
Американський вчений-антрополог і мистецтвознавець Генрі Древал з’ясував, що ще перед Першою світовою війною західноафриканське узбережжя почали заселяти індійські купці з Ґуджарату. У них як у вайш’їв найшанованішою богинею була, звісно ж, Лакшмі – богиня матеріального та духовного процвітання. Вони мали свої купецькі ритуали, пов’язані з богинею – наприклад, клали на вівтар бухгалтерські книги для благословення, або ж робили на Дівалі глиняні фігурки богині. Кажуть, що такі ж ритуали застосовують прихильники Мамі Вати, яка є богинею водної стихії й атрибутом якої є змія. Той самий Гревал пише, що у неї є супутник – Німайо, у якого одна рука складена в якійсь індійській мудрі, а сам він сидить в позі лотоса. Мені поки не вдалося знайти, як він виглядає. Сама ж богиня зображується або як жінка, або як русалка, яка тримає обома руками змію.
У селах Західної Африки її вважають індуїстським духом, а не місцевим. Також її сучасні прихильники вважають її богинею готівкової економіки та модернізації, що також свідчить на користь її походження від Лакшмі.
Невідомий майстер
Мамі Вата
Нігерія, народ ігбо
1950-ті рр.
❤16👍2
Ілюстрація вистави мага Філідора (Phylidor) із афіші 1791 року.
Його походження оповите таємницею: припускають, що він узяв своє сценічне ім’я на честь французького композитора й шахового майстра Франсуа-Андре Данікана Філідора — і навіть вважали його небожем цього відомого музиканта.
Філідор здобув репутацію «людини з надзвичайними здібностями».
За легендою, до нього звернулася пані, в якої вкрали одяг. Маг відповів, що зробить життя злодія нестерпним, якщо речі не повернуть до ранку. Жінка передала це своїм слугам — і вже наступного дня одяг дивом повернувся на місце.
Іншого разу Філідор переконав перукаря, що зняв власну голову, щоб краще її поголити. Насправді ж він просто використав воскову копію — і залишив очевидців у повному здивуванні.
Його походження оповите таємницею: припускають, що він узяв своє сценічне ім’я на честь французького композитора й шахового майстра Франсуа-Андре Данікана Філідора — і навіть вважали його небожем цього відомого музиканта.
Філідор здобув репутацію «людини з надзвичайними здібностями».
За легендою, до нього звернулася пані, в якої вкрали одяг. Маг відповів, що зробить життя злодія нестерпним, якщо речі не повернуть до ранку. Жінка передала це своїм слугам — і вже наступного дня одяг дивом повернувся на місце.
Іншого разу Філідор переконав перукаря, що зняв власну голову, щоб краще її поголити. Насправді ж він просто використав воскову копію — і залишив очевидців у повному здивуванні.
🌚10❤3🍓1