тільки в дніпрі могли додати гемблінг механіку до проїзду блять

«Вмирати за Данциг?»/«Mourir pour Dantzig?»

Он там, у стовбчику ліворуч, ця легендарна стаття, заголовок якої перетворився у слоган «Навіщо вмирати за Данциг?». Данцигом тоді називали нинішній Гданськ, Данциг – чи Гданськ – вимагав Гітлер і обіцяв, що як тільки вільне місто стане німецьким Данцигом, то війни більше ніколи не буде і всі будуть жити в спокої.

Щоправда, до цього Гітлер так само говорив про Рейнську зону, Австрію, Судети, а потім і всю Чехословаччину, тому повірили йому не всі. Але багато хто просто хотів вірити. Не те щоб вірити Гітлеру або в Гітлера – вірити в те, що все якось вляжеться, що не буде війни, що буде все як завжди і нічого страшного не буде.

Але воно було.

Стаття французського напів-соціаліста Марселя Деа вийшла 4 травня 1939 року у паризькій газеті L'Œuvre. До офіційного початку Другої світової війни залишалося менше чотирьох місяців. Французам довелося помирати не за Данциг, а за Францію.

Сам автор статті Марсель Деа з напів-соціаліста (неосоціаліста, як казали тоді) швидко став справжнім нацистом, увійшов в колабораційний уряд захопленої німцями Франції. Потім втік, ховався до кінця життя, був похований в могилі без імені на надгробку. А фраза залишається відомою на Заході.

Тільки висновки не зроблені.