Я ж кажу, що в саме серце ❤️

Приходьте.

А це анонс у Франику!

Приходьте, буде класно.
Вхід за донат 250 гривень (тут посилання на банку).

У UnderBooks вийшла аудіоверсія «Діамантового персня» Людмили Старицької-Черняхівської.

Це справді прекрасний текст — пригодницька повість, яку ми колись обговорювали в книжковому клубі Дівочого. Неможливо відірватися.

Я, мабуть, і сама переслухаю.

Відео з інстаграму UnderBooks.

Вийшов трейлер чорної трагікомедії Лінн Ремсі «Здохни, коханий» (Die, My Love) — екранізацію однойменного іспаномовного роману аргентинської письменниці Аріани Гарвіч. Головні ролі у фільмі виконали Дженніфер Лоуренс і Роберт Паттінсон.

Дивимося тут.

Я читала цю книгу в пдф, коли вона тільки готувалася до друку, Compas тільки презентували серію «Голосна». Це була весна 2022 року, я була пару місяців у Вінниці та якось ця химерна книжка нагадала мені щось про себе.

Треба перечитати.

🎁📚 Даруємо сертифікати та книжки за донат!

Дуже важливий збір-розіграш для наших друзів — на детектори FPV та гладкоствольні рушниці для 102 бригади, Гуляйпільський напрямок.

Розігруємо:

🎟 Квиток за 250 грн — бере участь у розіграші 4 сертифікатів на книжки по 1500 грн кожен.
(Більше квитків = більше шансів!)

🎫 Квиток за 100 грн — шанс виграти призи-сюрпризи від книжкових блогерів та блогерок. Їх буде багато!

Розіграш відбудеться, щойно закриємо збір.

🫙 Банка: https://send.monobank.ua/jar/2iseejHe3H

Саша тут написала класний розбір статті про горор в Україні.

Я дописую матеріал про спільноту «Бабай» на Книжковій Країні, такий собі підсумковий, щоб було від чого відштовхуватись, налаштовуючись на наступий фестиваль.

Саша ту шішну статтю громить (і не дарма), бо там з відомих українських горористів авторка не промахнулась тільки пишучи про Дімку Ужасного (але обізвала «Скотомогильник» романом).

Я ж просто накидаю вам список українських горористів і чого від них чекати. В основному всі повʼязані зі спільнотою «Бабай» (що не дивує:). Раптом ви теж не знаєте, кого з українських горористів читати:)

Дімка Ужасний, головний Бабай нещодавно видав збірку оповідань «Скотомогильник», його оповідання також можна читнути у збірці «Бабай: Нічний сеанс» та «Перший кошмар» (перші дві вийшли друком у видавництві Жупанського, третя теж незабаром буде перевидана там же). Також Дімкине трукрайм оповідання про одеську вампірку вийде друком у збірці детективних трукрайм оповідань від «Жоржа» (збірка матиме назву «Я бачу зло»).

Серафима Біла, редакторка спільноти «Бабай», авторка подкасту «Тропи і трупи». На її нонфік «Анатомію жаху» ми всі чекаємо (вийде у видавництві «Жорж»). Якщо Серафима допише роман, це буде щось неймовірне в історії сучукрліту. І це буде горор. Оповідання «Вересневі дівчата» про донецького маніяка вийде друком у збірці трукрайм оповідань «Я бачу зло», в тій же збірці вийде і інше оповідання Серафими — «Хто поклав Беллу у відьмин вʼяз».

Володимир Кузнєцов, редактор спільноти «Бабай», найчастіше працює в жанрі історичного горору. Читайте його космогорор «Заколот» (видавництво Жупанського), збірку оповідань «Химороди» (видавництво 333). Трукрайм детектив Володі про оні-акушерку в повоєнній Японії вийде самі-знаєте-в-якій-збірці-оповідань.

Оксана Ковальчук, трилеристка і гористка мого серця. Фолкгорор Оксани «Медоїди» - в «Нічному сеансі». На трилер «Залишена», де події розгортаються на фоні поліських лісів і покинутих сіл в Чорнобильській зоні от-от оголосить передзам видавництво «Жорж».

Ярослав Шевченко. Шикарні оповідання можна читнути на сайті «Бабая», а його дебют — «Тінь мертвого бога» — темне фентезі з елементами горору — читайте уже (видавництво «Віхола»).

Ната Гриценко — обожнюю її як редакторку (саме вона редагувала мої «Інтерʼєрні ляльки Естер» в «Нічному сеансі». Оповідання Нати жахатимуть вас в «Нічному сеансі» і в збірці «Я бачу зло». Якщо ви не читали її темне фентезі «Тінь на порозі», то є надія, що дочекаємось наступний роман — «Примари Менґура» (видавництво «Жорж»).

Дмитро Деревянко — не брат, не кум і не сват Павла Деревʼянка. Обожнюю його оповідання «Колискова» в «Нічному сеансі», чекаємо на його темне фентезі.

Павло Деревʼянко — ви точно читали або чули про «Літопис сірого ордену», а я раджу читнути оповідання «Дрібка блаженства» в «Змієвих валах» (Vivat) і ретелінг легенди про гамельнського щуролова в «Легендарії міських див» (видавництво Readberry). В «Нічному сеансі» у Павла теж класне оповідання.

Наталія Волошина — буде прекрасне трилерне трукраймне оповідання в уже згаданій збірці від «Жоржа», і я впевнена, у Наталії буде шикарний трилер, коли вона його допише.

Євген Товстоног — дуже криваві сцени у більшості оповідань, які я читала, дуже огидні і водночас сміливі сцени сексу. Його дебютний роман «Куб» чекаємо в «Жоржі», я читала рукопис, він шикарний.

Це раптом якби ви спитали, хто пише сучасний український горор) Вони і пишуть. Кого не згадала — це або я забула, або вихід книги запланований не на найближчий час.

Щодо збірок — згадаю ще, що готується до друку збірка готичних детективних оповідань, яка укладалась за результатами конкурсу на платформі «Бабай» у співпраці з видавництвом «Жорж».

З мого переліку ви приблизно можете вихопити і імена крутих авторів, і назви видавництв, які так чи інакше докладаються до розвитку українського горору.

Прикольно, що зараз з’явилося позиціювання «феміністичний детектив» — де дві головні героїні говорять про права жінок, де загалом питання звучить.

Я люблю тонші, філігранніші підходи, а тут усе трохи прямолінійніше, щось на кшталт «Уроків хімії» (якщо вам та книжка сподобалася, то, можливо, варто спробувати і цю).

Як історичний львівський детектив — це чудово. Такий атмосферний Львів, такі гарні тістечка, такі розмови про чай і гербату (тепер я теж завжди так казатиму), чудова мова й добре написаний текст.

Загалом, в уяві вимальовується серіал на Netflix, щось у дусі «Закону Лідії Поет».

Мені забракло саме феміністичного історичного українського ландшафту — контексту, з якого виростає ця історія. Головна героїня — жінка з привілеями, яка всім дає гроші; половина слідства рухається завдяки тому, що «тут був знайомий», «там трохи допомогла».

Загалом, історія українського фемінізму справді тримається на привілейованих жінках (бо саме вони мали доступ до освіти й ресурсів), і це можна було би глибше вплести у текст. Можливо, це просто професійна деформація, але мені часом було складно саме через знання теми.

Арета мені загалом не сподобалася, я не люблю ідеальних героїнь, з ними мені нудно. Магду я теж не дуже зрозуміла і не зовсім збагнула, чому вони подружилися. Можливо, дізнаємося у наступних частинах, бо наприкінці все ж зачіпка.

Хотілося більше напруження й ритму, менше сцен, відірваних від основного сюжету (до речі, цікаво, чи сцена з батьком — це омаж, чи мені просто здалося, що я десь уже щось подібне читала, чи коротка класична проза у мене вже в голові зміщалася).

Книжка хороша для відпустки. Вона сподобається тим, хто любить добре написані ретродетективи з деталями, які хочеться смакувати, героїнь, яким здебільшого все вдається, хоча вони мають трішки зранене першим коханням серце, але у наступних частинах має бути те серце поліковано.


«Пані Арета і цвинтар молодиці», Наталія Кобко