Зруйновані кірхи німецьких колоністів

Маючи вихідні в Одесі, я вирішив проїхати вздовж Дністра, по кордону з Молдовою, по улюбленим місцям в Одеській області. Можливо ти не знав, проте на території Одеської області збереглися численні свідчення історії німецьких колоністів, які оселилися тут на початку XIX століття.

Перші німецькі переселенці прибули до України внаслідок політики Олександра І для заселення регіонів, які були відвойовані після двох воєн з Османською Імперією. Російської імперія надавала колоністам податкові пільги та землю в обмін на розвиток сільського господарства. Дуже швидко почали розростатися німецькі колонії, які вирізнялися високим рівнем організації, ефективним землеробством та розвиненою інфраструктурою.

Найбільш відомими колоніями на Одещині були Зельц (Лиманське), Кандель (Рибальське), Маннгейм (Кам'янка), в яких сьогодні залишились занедбані та зруйновані залишки колись величних споруд.

Одним із яскравих прикладів німецької спадщини є село Лиманське, відоме в минулому як Зельц, засноване переселенцями з Німеччини. В селі височіють руїни кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, збудованого у 1901 році в стилі неоренесанс. Цей храм, споруджений з цегли, мав дві вежі висотою майже 58 метрів і вважався одним із найбільших католицьких соборів півдня України. Його прототипом вважається собор у Зальцбурзі, Австрія.

На жаль, після подій 1919 року, коли місцеві німецькі колоністи повстали проти більшовицького режиму, собор було закрито, а його вежі зруйновано. У радянські часи будівля використовувалася як клуб та кінотеатр, що призвело до поступової руйнації. Зовсім поруч, в Рибальскому також можна побачити руїни кірхи.

Ще одним цікавим об'єктом на нашому шляху був костел у селі Кам’янка, який теж був зведений німецькими колоністами наприкінці XIX століття. Храм побудували у готичному стилі, з високими вікнами та масивними стінами, що надавали йому величного вигляду. Він слугував релігійним та культурним центром місцевої громади. Як і собор у Лиманському, цей костел сильно постраждав у радянські часи, а за останні 4 роки, взагалі зруйнувався та залишилися лише стіни.

Фото 1-4: руїни собору Різдва Пресвятої Діви Марії (засн. 1850 р.)
Фото 5-8: руїни собору Успіння Пресвятої Богородиці (засн. 1901 р.)
Фото 9: територія німецького кладовища Saint Gabriels в селищі Щербанка

#одеська #закинуте

Роксолани, схили та антична історія

Є місце на березі Дністровського лиману, куди я люблю повертатися на заході сонця. Тут тиша, спокій, тепле сонце й вітер, що пахне лиманом. Схили біля села Роксолани — мов сторожа часу. Вони пам’ятають кроки греків, скіфів та римлян.

Колись ці береги були частиною античного торгового шляху. Археологи знаходили тут уламки грецької кераміки, римські монети, а також рештки поселень, які існували ще задовго до появи сучасних назв. Ці знахідки — сліди давніх торгівельних маршрутів, що пролягали уздовж лиману до Тіри (сучасної Білгород-Дністровської фортеці).

Коли сидиш на цих схилах і слухаєш хвилі, здається, що час зупиняється, біль війни на мить забувається. Робиш глибокий вдих, заплющуєш очі на мить, слухаєш вітер. А потім знову відкриваєш, дивишся на сонце наче знову знаходиш в собі сили продовжувати боротися.

Дуже раджу тобі обов'язково побачити цю красу своїми очима. Обіймаю, друже.

📍 Дністровський лиман. Село Роксолани. Захід сонця, який варто пережити хоча б раз.

#одеська #природа

Тилігульський лиман, коса Любополь

Хтось любить Тилігульський лиман за класний сьорфінг та музичні фестивалі, хтось за устричну ферму Ойстервіль, а хтось буде в захваті від крутих схилів, кольору води та безлюдних пляжів.

Я тобі раджу проїхати якусь частину маршруту від Коблево до Кордону, тримаючись весь час берега. Повір, ти будеш в захваті від видів.

#одеська #миколаївська #природа

Подорожі сапом з собакою. Хіба це не ідеально? 😉

📍Нижньодністровський національний природній парк, Маяки

#одеська #природа