Головний сантехнік ОПи повідомляє:
Відсьогодні президент Зеленський прийматиме лише душ!

Щоб ніхто не зміг занурити найвеличнішого у "теплу ванну"!

Тепер лише контрастний душ реальності – щоб бадьорило, освіжало і не давало жодного шансу ворогам застигнути зненацька сонцесяйного та позбавити потужності.

Та й економія води ще та!

Доброї дороги – тим, хто йде! Сил і терпіння – тим, хто очікує! Тепла і щирості – тим, хто зустрічає. Частіше посміхайтеся новому дню і не забудьте сказати, кому хотіли – люблю!
[Мати Тереза​​]

Будьте щасливі! По-різному, по-своєму, але обов’язково будьте..!

Жертва вечірня, що відкриває Невечірнє Світло

Літургія Ранішеосвячених Дарів – це вечірня зустріч. Це чекання. Це передчуття Христового Приходу.

Ми цілий день носимо в серці печатку Причастя. Ми знаємо, що нас чекає Христос, і ми чекаємо на зустріч із Ним. Як наречена чекає нареченого, як втомлений мандрівник чекає світла в кінці шляху, як змучена душа жадає Того, Хто наповнить її життям.

Вечір. Сутінки згущуються. Але ми знаємо: ось-ось засяє Світло. Ми приходимо в храм, щоби зібратися воєдино. Літургія – це справа громади, бо Єдиний Хліб ламається і роздається, щоби з’єднати нас у Христі. Немає «прежде-разділених» Дарів, бо Єдиний роздроблюється, щоб стати єдністю нас.

І ось Хліб ламається, і ось Чаша освячується Тілом Христовим. Жертва приноситься, і ми стаємо її причасниками. Не просто кожен сам, окремо, а разом – як одне Тіло Христове.

Ця жертва – вечірня. Але вона відкриває нам Невечірнє Божественне Світло.

Щосереди Великого Посту о 17:00 – Літургія Ранішеосвячених Дарів у нашому храмі.
Ми чекаємо. Чекає і Він.

Він – Помазанник.
Христос – не прізвище, а місія, суть, служіння. Не можна проповідувати Євангеліє Ісуса Помазанника і оминути момент, коли Його було помазано. Не просто для гостинності. Не просто з любові. Не просто тому, що Він дорогий її серцю.

Жінка, яка вилила дорогоцінне миро на Його голову і ноги, не просто зробила гарний жест. Вона здійснила маніфест. Вона зробила те, чого не зробили учні, що були поряд. Те, що обурило всіх. Те, що прийняв тільки Він. Те, що увійде у вічність: "Де тільки буде проповідано Євангеліє це в усьому світі, сказано буде й про неї, і про те, що вона зробила" (Мт. 26:13).

Вона помазала Його, бо Він – Цар. Вона помазала Його, бо Він – Первосвященик. Вона помазала Його, бо Він – Жертва.

Це помазання стало точкою неповернення. Після нього – зрада, хрест, смерть, погребіння. І якщо Його смерть і воскресіння розірвали завісу між Богом і людиною, то її помазання явило Христа перед світом як Того, Ким Він є. Ісус не завадив їй це зробити, бо це не просто акт вірності – це духовна реальність.

Він приймає помазання, хоч учні вважають це марною тратою. Він благословляє цей жест, хоч інші називають його безглуздим. Бо істина не в тому, скільки коштує миро, а в тому, що Його Царство, Його Священство, Його Жертва безцінні.

Хто готовий прийняти Царя, що йде на смерть? Хто готовий поклонитися Первосвященикові, що принесе Себе у жертву? Вона – готова. Вона зрозуміла. Вона вчинила те, що назавжди залишиться в пам’яті Євангелія.

А ти? Чи готовий прийняти Його, як Царя? Як Первосвященика? Як Агнця? Чи твоє серце обурене, як у тих, хто не прийняв цей маніфест? Чи ти серед тих, хто зрозумів?

До миру ще ой як далеко.

Кривий Ріг. Знову – удар по житловому кварталу. Знову – зруйновані оселі, знову – скривавлені ігрові майданчики. Ворог б'є туди, де немає нічого, крім життя. Крім дітей.

Цими ударами дітовбивці хочуть змусити нас здатися, хочуть нав'язати перемир'я — на своїх умовах. На умовах страху, болю, крові.

Але жодні слова не передадуть біль. Жодна дипломатія не виправдає вбивства.

Я знаю одне: той, хто погоджується на умови дітовбивць— теж загине. Якщо росіяни так роблять з нами, з тими, хто бореться, то що вони зроблять з тими, хто готовий їм здатися?

Царство Небесне загиблим.
Співчуття всім, хто постраждав.
Смерть ворогам.

Вишні будуть

Вишня відцвіла. Пелюстки опали, а замість них — ледь помітні зелені цяточки. Майбутні плоди.

Равлик повзе вгору по стовбуру вишні.
— Ти що, з глузду з’їхав? — регоче горобець. — Ще жодної вишні немає! Навіщо лізеш?
— Вишні будуть, — каже равлик. — Коли я дістанусь вершини.

До речі, горобець не дожив до вишень, його з'їв кіт.

Фумі-е – спеціальне зображення Ісуса Христа та Діви Марії, яке використовувала релігійна влада сьогуната Токугава для виявлення християн.

Підозрюваному пропонувалося наступити на таке зображення (обряд нехтування), щоб довести, що він не є християнином. Якщо він відмовлявся, його відправляли в Нагасакі, де переконували відмовитися від віри. Якщо і після цього підозрюваний чинив опір, то його піддавали тортурам і стратили.

Іноді страти проводилися на горі Ундзен на околицях Нагасакі, де деяких християн кидали в жерло вулкана.

А ще це додасть вам оптимізму та людяності)

Штурмуй Небеса.

Небо не для обраних. Небо — для тих, хто його обрав. Обрав не тлінне й тимчасове, не дозу, не “відпочити”, не “аби не гірше”… а щось більше. Щось, що палає в грудях, щось, що не дає спати, щось, що звучить у серці як заклик труби: “Устань! Іди! Візьми своє небо!”

Мілкі бажання не варті великої душі. Бо той, хто народжений для зірок, не зможе вдовольнитись калюжею. А той, хто риється в землі за крихтами насолод — швидко їх отримає. Але разом з ними — кайдани. Бо дрібне бажання завжди веде до великого рабства.

Штурм Небес — це не зухвалість. Це поклик. Це коли ти вже не можеш інакше. Це коли тобі мало просто вижити — ти хочеш ЖИТИ. Не просто доживати — а творити, піднімати, міняти хід історії.

І, що найцікавіше: коли ти підіймаєшся вище — тобі не заважають. Тобі допомагають. Не господар з батогом, а Друг, що чекає тебе. Синергія. Союз неба і серця. Диво, яке розпочинається там, де закінчується страх.

Не бійся хотіти більшого. Не соромся палати. Не зменшуй себе, щоб було “зручніше”.
Бо рабів не те щоб не пускають у Царство... Вони просто не пробують туди йти.

Тож якщо вже йти — то вгору. Якщо вже прагнути — то Неба. Якщо вже жити — то з полум’ям у грудях!
Штурмуй. Небо чекає.

Царське священство

Єдина провина, за яку було розп’ято Ісуса Христа — те, що Він був Царем.
Не злочинцем. Не бунтівником. Не єретиком.
Царем.

А про нас написано: "Ви — рід вибраний, царське священство, народ святий, власність Божа."

Тож не дивуйтесь, коли вас переслідують. Коли вас ображають, зневажають, принижують.
Коли розпинають — не вас, а Христа в вас розпинають.

Бо світ не терпить Царя. І не терпить тих, у кому живе Його Царство.

Тому — не бійтеся. Радійте.
Бо це не сором — це знак.
Знак, що ви належите Йому.

У "Справи Громад" нова лотерея!

Розігруємо унікальну скульптуру від Fill Feaouill — із каски окупанта, який прозрів і вирішив більше не воювати, бо, завдяки українцям, зустрів Господа. На скульптурі — герой на драбині, свині, котики і вся правда про сучасність. Вона прекрасна, дивна і трохи тривожна — як і ми всі. Як на мене, ца скульптура чудово передає наш стан духовного сюрстрьомінгу.

Квиток — 100 гривень.Купувати можна скільки душа забажає.
Розіграш — у понеділок.

Це та сама допомога ЗСУ, просто веселіше.
Донать — може, виграєш шедевр. У гіршому разі — піднімеш настрій. У найкращому — ще й ЗСУ допоможемо.

Свині й котики спостерігають.

https://shop.spgr.org.ua/blahodiinyi-rozihrash-28.0/?fbclid=IwY2xjawJlz8RleHRuA2FlbQIxMQABHsfYAUSxLBxSiId8cPpqNEyvG3oRhIddAHrL9vWDMJ9n1NNPyMd9HDMSKSYd_aem_B_JHWHShgr9r047RRYFhqA