Дзвінок.
— Отче, я страшенно згрішила!
— Христос Воскрес! Що сталося?
— Воїстину Воскрес! Я поділилася освяченим яйцем із кішкою!
— Та ну… Кішка ж твоя не москалька?
— Ні.
— І до московського сатанату не ходить?
— Ні.
— Ну от і добре. Не хвилюйся. Господь створив котиків для радості. Освячуймо світ разом із ними. Христос Воскрес!
— Отче, я страшенно згрішила!
— Христос Воскрес! Що сталося?
— Воїстину Воскрес! Я поділилася освяченим яйцем із кішкою!
— Та ну… Кішка ж твоя не москалька?
— Ні.
— І до московського сатанату не ходить?
— Ні.
— Ну от і добре. Не хвилюйся. Господь створив котиків для радості. Освячуймо світ разом із ними. Христос Воскрес!
Ну штош...
Почитав пісяніну якбитолога Казаріна про те, що війна — штука раптова й непередбачувана, мов гази в кишківнику. Почитав і рабоче-крєстьянського виблядка Бабченка, який раптом вирішив, що паски — це несмачно, зайве й взагалі не потрібне.
І якось подумалося: блогери — теж люди. І до них, як і до всіх, старість приходить. Але, на жаль, не завжди разом із мудрістю.
Просто іноді краще з’їсти паску, помовчати і не псувати людям Великдень своєю газовою аналітикою.
Почитав пісяніну якбитолога Казаріна про те, що війна — штука раптова й непередбачувана, мов гази в кишківнику. Почитав і рабоче-крєстьянського виблядка Бабченка, який раптом вирішив, що паски — це несмачно, зайве й взагалі не потрібне.
І якось подумалося: блогери — теж люди. І до них, як і до всіх, старість приходить. Але, на жаль, не завжди разом із мудрістю.
Просто іноді краще з’їсти паску, помовчати і не псувати людям Великдень своєю газовою аналітикою.
Христос Воскрес, парафіяни! Нехай радості нашої ніхто не відніме у нас, бо радість – головний аргумент Христової Перемоги.
Полтава не спить — вона рухається. І хоч дорога вибоїста, ми тримаємося. За кермом — здоровий глузд, на пасажирському — самоіронія.
В нас вівторок, а значить в етері новини Полтави, які відсьогодні отримали назву: #Маршрутка_на_Топольки (аборигени зрозуміють). Поїхали.
1. Фінансова спроможність із присмаком піару.
Полтава увійшла до переліку фінансово спроможних громад. Але давайте не радіти раніше часу: на культуру, спорт і фізкультуру у нас виділяють аж… 743 грн на душу. Порівняймо: Опішня — 1727, Лохвиця — 1095, Щербані — 886. Чим ми гірші? Тим, що замість інвестицій — сторізки з гантельками від департаменту.
І це я лише про департамент спорту, а скільки в нас їх ще?
2. БпЛА, компенсації і... тиша.
Міськрада оголосила програму підтримки виробників дронів. Приймають документи. Оголошують продовження. А бажаючих — як снігу в липні. Може, не виробники неправильні, а умови? Але це не точно.
3. Прозорість як діагноз.
НАЗК перевірили Полтавську міськраду. Результати — як після візиту до стоматолога після 10 років ігнору. Закупівлі без потреби, завищення цін, мутки з дронами. Яких ще доказів прозорості вам треба?
4. Bolt, якому не болт.
Популярний сервіс перевезень не зміг зареєструватися в Полтаві. Наче і Меморандум був, і презентація… Але щось пішло не так. Може, хтось з кімось не поділився? Хоча навряд. Напевно «совпадєніє».
5. Блогер за покликанням.
Олексій Чепурко, колишній заступник мера, нині облрада і… блогер. Пише про розмітку — міське управління ЖКГ одразу видає реліз. "Розмітка в Полтаві: проблеми та шляхи вирішення." Прям не управління, а фан-клуб. Тільки цікаво, Розмітка в нас буде?
6. Підйом Мамая.
Один депутат на Страсному тижні підіймав краном… ні, не мораль — рейтинг Мамая. Дивись на фото. Полтавська діалектика — вона така: з глибоким сенсом єдності та боротьби протилежностей.
7. Великодній піар.
Паски, фотосети, селфі з бабусями. Бо ж свято! Але хай кожен сам собі відповість — що він роздає: паску чи піар?
А тепер — світло в кінці тунелю:
- Термінали у школах — нарешті!
Тепер не треба шукати готівку на сніданки. Зручно. А як працює — побачимо. Пишіть відгуки!
- У Полтаві побувала Анастасія Кліпаченко з УАФ.
Презентація «Майндсет Чемпіонки» — крутий досвід для дівчат із ФК «Ворскла». Такі події — ковток кисню для молодіжного спорту.
До зустрічі наступного вівторка! Тримаємось маршруту. І не забуваймо: радість — не опція, а ознака Воскресіння.
Полтава не спить — вона рухається. І хоч дорога вибоїста, ми тримаємося. За кермом — здоровий глузд, на пасажирському — самоіронія.
В нас вівторок, а значить в етері новини Полтави, які відсьогодні отримали назву: #Маршрутка_на_Топольки (аборигени зрозуміють). Поїхали.
1. Фінансова спроможність із присмаком піару.
Полтава увійшла до переліку фінансово спроможних громад. Але давайте не радіти раніше часу: на культуру, спорт і фізкультуру у нас виділяють аж… 743 грн на душу. Порівняймо: Опішня — 1727, Лохвиця — 1095, Щербані — 886. Чим ми гірші? Тим, що замість інвестицій — сторізки з гантельками від департаменту.
І це я лише про департамент спорту, а скільки в нас їх ще?
2. БпЛА, компенсації і... тиша.
Міськрада оголосила програму підтримки виробників дронів. Приймають документи. Оголошують продовження. А бажаючих — як снігу в липні. Може, не виробники неправильні, а умови? Але це не точно.
3. Прозорість як діагноз.
НАЗК перевірили Полтавську міськраду. Результати — як після візиту до стоматолога після 10 років ігнору. Закупівлі без потреби, завищення цін, мутки з дронами. Яких ще доказів прозорості вам треба?
4. Bolt, якому не болт.
Популярний сервіс перевезень не зміг зареєструватися в Полтаві. Наче і Меморандум був, і презентація… Але щось пішло не так. Може, хтось з кімось не поділився? Хоча навряд. Напевно «совпадєніє».
5. Блогер за покликанням.
Олексій Чепурко, колишній заступник мера, нині облрада і… блогер. Пише про розмітку — міське управління ЖКГ одразу видає реліз. "Розмітка в Полтаві: проблеми та шляхи вирішення." Прям не управління, а фан-клуб. Тільки цікаво, Розмітка в нас буде?
6. Підйом Мамая.
Один депутат на Страсному тижні підіймав краном… ні, не мораль — рейтинг Мамая. Дивись на фото. Полтавська діалектика — вона така: з глибоким сенсом єдності та боротьби протилежностей.
7. Великодній піар.
Паски, фотосети, селфі з бабусями. Бо ж свято! Але хай кожен сам собі відповість — що він роздає: паску чи піар?
А тепер — світло в кінці тунелю:
- Термінали у школах — нарешті!
Тепер не треба шукати готівку на сніданки. Зручно. А як працює — побачимо. Пишіть відгуки!
- У Полтаві побувала Анастасія Кліпаченко з УАФ.
Презентація «Майндсет Чемпіонки» — крутий досвід для дівчат із ФК «Ворскла». Такі події — ковток кисню для молодіжного спорту.
До зустрічі наступного вівторка! Тримаємось маршруту. І не забуваймо: радість — не опція, а ознака Воскресіння.
Христос Воскрес, парафіяни!
Сьогодні день святого великомученика Георгія Побідоносця. День того, хто дивився в очі злу — і не кліпнув. Хто вірив у Перемогу — і в ній стояв до кінця.
Вибухи, вибиті вікна, тремтіння землі, тремтіння сердець... Звичайні будні українців.
Плач Бога. Плач матерів. Плач дітей. Але навіть у цьому — є щось, чого не зможе відібрати ні диявольська лють, ні дрони, ні ракети. Це — радість.
Пасхальна радість — це не емоція. Це не піднесення настрою. Це наш бойовий дух. Це броня, яка не пробивається. Це єдиний аргумент, який перекриває все, наповнює все і перемагає все.
Це те, що робить нас непереможними, навіть коли все горить.
Не забувайте ніколи: Христос Воскрес — і це наш переможний аргумент.
А значить: не дракон нам страшний, а ми — страшні дракону.
Зі святом Перемоги. Зі святом святого Георгія.
Тримаємося. Перемагаємо. Радіємо.
Сьогодні день святого великомученика Георгія Побідоносця. День того, хто дивився в очі злу — і не кліпнув. Хто вірив у Перемогу — і в ній стояв до кінця.
Вибухи, вибиті вікна, тремтіння землі, тремтіння сердець... Звичайні будні українців.
Плач Бога. Плач матерів. Плач дітей. Але навіть у цьому — є щось, чого не зможе відібрати ні диявольська лють, ні дрони, ні ракети. Це — радість.
Пасхальна радість — це не емоція. Це не піднесення настрою. Це наш бойовий дух. Це броня, яка не пробивається. Це єдиний аргумент, який перекриває все, наповнює все і перемагає все.
Це те, що робить нас непереможними, навіть коли все горить.
Не забувайте ніколи: Христос Воскрес — і це наш переможний аргумент.
А значить: не дракон нам страшний, а ми — страшні дракону.
Зі святом Перемоги. Зі святом святого Георгія.
Тримаємося. Перемагаємо. Радіємо.
Христос Воскрес!
Давайте я вам трохи розповім що нас чекає у зв'язку із смертю Папи Римського і як будуть проходити вибори.
Розпочався період Sede Vacante — Апостольський Престол святого Петра вакантний.
Це не просто адміністративна пауза. Це момент очікування — як у світлиці після Вознесіння: без Учителя, але з обіцянкою, що Дух прийде.
1. Що відбувається?
Кільце Рибалки — офіційна печатка Папи — пошкоджено. Це знак, що відтепер жоден документ не може бути підписаний від імені Святішого Отця. Ватикан входить у період тиші. Усі папські служби обмежують діяльність. Рішення більше не приймаються — окрім тих, що забезпечують життєдіяльність Церкви.
2. Дев’ятиденний траур.
Попереду — похорон (в суботу), і дев’ять днів жалоби. Але в унікальному контексті: вперше за багато століть Папа пішов до Господа саме у Світлий тиждень. І тепер у храмах звучать пасхальні піснеспіви, а поруч — молитовні реквієми.
3. Генеральні конгрегації.
Після поховання кардинали починають збиратися на зустрічі, що готують до виборів. Це не конклав. Це простір для молитви, роздумів, аналізу ситуації в Церкві.
Обговорюють не кандидатів, а потреби часу: де Церква втрачає, де проростає, кого потребує світ. Всі кардинали мають право голосу в обговореннях. Голосувати зможуть лише ті, кому менше 80 років. Станом на зараз таких — 120.
4. Конклав.
Через 15-20 днів після смерті Папи розпочнеться Конклав — з латини cum clave, тобто «під замком». Кардинали закриваються в Сикстинській капелі. Повна ізоляція: телефони, інтернет, зв’язок — заборонені.
Всі живуть у спеціальному готелі Domus Sanctae Marthae у Ватикані. Обслуговуючий персонал дає присягу мовчання. Навіть лікар ізольований та не може зв'язуватися із зовнішнім світом.
Щоразу, коли йде голосування — а їх може бути до чотирьох на день — папірці зі спалених бюлетенів випускають дим. Чорний — ще шукаємо. Білий — Habemus Papam.
5. Хто може стати Папою?
Формально — будь-хто, навіть не єпископ. Але реалістично — лише з кола кардиналів. І ще реалістичніше — з активного ядра, що має підтримку з різних континентів.
Цього разу Франциск залишив після себе дуже «нестандартну» Колегію: кардинали з Монголії, Папуа-Нової Гвінеї, Південного Судану. Курія більше не домінує.
Попереду — найінтернаціональніший Конклав в історії.
6. Як усе завершується?
Після обрання новообраний Папа обирає ім’я. Потім виходить на балкон Базиліки Святого Петра.
Кардинал-протодиякон проголошує: Annuntio vobis gaudium magnum: habemus Papam! — «Оголошую вам велику радість: у нас є Папа!»
Після чого — перше благословення Urbi et Orbi. Перші слова. Перші сльози. Новий шлях.
Це не просто зміна керівництва. Це — перепрошивка Петрової місії.
Бо Церква — не структура. Це Тіло. І ми всі — його клітини.
І коли один орган перестав функціонувати, ми молимося за новий подих.
Бо Христос — Живий. А значить і Його Церква — теж.
Слухаймо. Молімося. І не боїмося.
Бо ворота пекельні не подолають Її.
Tranquilli: Dominus rexit Ecclesiam suam.
(Спокійно: Господь веде Свою Церкву.)
Давайте я вам трохи розповім що нас чекає у зв'язку із смертю Папи Римського і як будуть проходити вибори.
Розпочався період Sede Vacante — Апостольський Престол святого Петра вакантний.
Це не просто адміністративна пауза. Це момент очікування — як у світлиці після Вознесіння: без Учителя, але з обіцянкою, що Дух прийде.
1. Що відбувається?
Кільце Рибалки — офіційна печатка Папи — пошкоджено. Це знак, що відтепер жоден документ не може бути підписаний від імені Святішого Отця. Ватикан входить у період тиші. Усі папські служби обмежують діяльність. Рішення більше не приймаються — окрім тих, що забезпечують життєдіяльність Церкви.
2. Дев’ятиденний траур.
Попереду — похорон (в суботу), і дев’ять днів жалоби. Але в унікальному контексті: вперше за багато століть Папа пішов до Господа саме у Світлий тиждень. І тепер у храмах звучать пасхальні піснеспіви, а поруч — молитовні реквієми.
3. Генеральні конгрегації.
Після поховання кардинали починають збиратися на зустрічі, що готують до виборів. Це не конклав. Це простір для молитви, роздумів, аналізу ситуації в Церкві.
Обговорюють не кандидатів, а потреби часу: де Церква втрачає, де проростає, кого потребує світ. Всі кардинали мають право голосу в обговореннях. Голосувати зможуть лише ті, кому менше 80 років. Станом на зараз таких — 120.
4. Конклав.
Через 15-20 днів після смерті Папи розпочнеться Конклав — з латини cum clave, тобто «під замком». Кардинали закриваються в Сикстинській капелі. Повна ізоляція: телефони, інтернет, зв’язок — заборонені.
Всі живуть у спеціальному готелі Domus Sanctae Marthae у Ватикані. Обслуговуючий персонал дає присягу мовчання. Навіть лікар ізольований та не може зв'язуватися із зовнішнім світом.
Щоразу, коли йде голосування — а їх може бути до чотирьох на день — папірці зі спалених бюлетенів випускають дим. Чорний — ще шукаємо. Білий — Habemus Papam.
5. Хто може стати Папою?
Формально — будь-хто, навіть не єпископ. Але реалістично — лише з кола кардиналів. І ще реалістичніше — з активного ядра, що має підтримку з різних континентів.
Цього разу Франциск залишив після себе дуже «нестандартну» Колегію: кардинали з Монголії, Папуа-Нової Гвінеї, Південного Судану. Курія більше не домінує.
Попереду — найінтернаціональніший Конклав в історії.
6. Як усе завершується?
Після обрання новообраний Папа обирає ім’я. Потім виходить на балкон Базиліки Святого Петра.
Кардинал-протодиякон проголошує: Annuntio vobis gaudium magnum: habemus Papam! — «Оголошую вам велику радість: у нас є Папа!»
Після чого — перше благословення Urbi et Orbi. Перші слова. Перші сльози. Новий шлях.
Це не просто зміна керівництва. Це — перепрошивка Петрової місії.
Бо Церква — не структура. Це Тіло. І ми всі — його клітини.
І коли один орган перестав функціонувати, ми молимося за новий подих.
Бо Христос — Живий. А значить і Його Церква — теж.
Слухаймо. Молімося. І не боїмося.
Бо ворота пекельні не подолають Її.
Tranquilli: Dominus rexit Ecclesiam suam.
(Спокійно: Господь веде Свою Церкву.)
Пекло — не туристичний маршрут. Не мрійте про нього.
Знаєте, парафіяни, здається, настав час перестати грати в ту небезпечну гру:
«Я мрію побачити в пеклі (пуйла, зе, трампа, юду, кого-завгодно...)».
Бо є лише один спосіб побачити когось у пеклі — бути там самому.
Ісус Христос не створив пекла як музей покарання для ворогів. Він прийшов, щоб усі були врятовані. Усі — навіть Юда, навіть Пилат, навіть ті, хто Його розпинав.
Навіть ті, кого ми хотіли б викреслити з життя й історії.
Царство Боже — ось що Він приніс.
І коли Його Царство не приймають — воно стає пеклом. Благодать, що мала б зігріти, починає палити. Мир, що мав би заспокоїти, викликає агонію.
Вони бачать пекло там, де ми бачимо Царство.
Ми — люди радості, вони — люди відчаю.
Ми живі, вони — ще ні.
Бо Христос Воскрес — і знищив пекло.
Він вивів звідти всіх, хто Його почув. А хто не почув — залишився сам.
Бо ворота пекла зачинені зсередини.
Мрієш про Царство? — живи в ньому.
Мрієш побачити ворогів у пеклі? — згадай, що тебе там уже немає.
Ти - звільнений хрестом Спасителя. Тебе — Христос воскресив.
Христос Воскрес!
І там, де Він — там життя. А не пекло.
Знаєте, парафіяни, здається, настав час перестати грати в ту небезпечну гру:
«Я мрію побачити в пеклі (пуйла, зе, трампа, юду, кого-завгодно...)».
Бо є лише один спосіб побачити когось у пеклі — бути там самому.
Ісус Христос не створив пекла як музей покарання для ворогів. Він прийшов, щоб усі були врятовані. Усі — навіть Юда, навіть Пилат, навіть ті, хто Його розпинав.
Навіть ті, кого ми хотіли б викреслити з життя й історії.
Царство Боже — ось що Він приніс.
І коли Його Царство не приймають — воно стає пеклом. Благодать, що мала б зігріти, починає палити. Мир, що мав би заспокоїти, викликає агонію.
Вони бачать пекло там, де ми бачимо Царство.
Ми — люди радості, вони — люди відчаю.
Ми живі, вони — ще ні.
Бо Христос Воскрес — і знищив пекло.
Він вивів звідти всіх, хто Його почув. А хто не почув — залишився сам.
Бо ворота пекла зачинені зсередини.
Мрієш про Царство? — живи в ньому.
Мрієш побачити ворогів у пеклі? — згадай, що тебе там уже немає.
Ти - звільнений хрестом Спасителя. Тебе — Христос воскресив.
Христос Воскрес!
І там, де Він — там життя. А не пекло.
Забув одразу спитати, але ще не пізно.
ЯК ЗМІНИЛАСЯ ВАША ВАГА ЗА ВЕЛИКИЙ ПІСТ?
ЯК ЗМІНИЛАСЯ ВАША ВАГА ЗА ВЕЛИКИЙ ПІСТ?
Anonymous Poll
2%
Скинув 5-10 кг
4%
Скинув 3-5 кг
6%
Скинув 1-3 кг
35%
Без змін
7%
Набрав 1-3 кг
2%
Набрав 3-5 кг
1%
Набрав 5 - 10 кг
43%
Краса вагів не потребує!
Гробки. Тиха радість.
Є в гробках щось особливе.
Не просто пам'ять про минуле — а подих Вічності.
Особливо по селах, де час тече інакше, ніж у містах.
Великі застілля давно відійшли у тінь, разом із шумом і недоречним сміхом.
Тепер гробки — це тиша. Молитва. Зустріч із тими, кого любиш, навіть якщо розділяє земля.
Серце відчуває це краще за будь-яке пояснення: приходимо не на прощання — а на побачення.
Гарний священик на таких гробках не мовчить.
Він обов'язково нагадає:
Христос Воскрес! Воскреснуть мертві!
Для Бога немає мертвих. Усі живі для Нього.
Життя не закінчується могилою.
Життя — на Небесах.
І ми теж там. Уже. Бо Христос вивів нас із гробів — Своїм Воскресінням. У гробах немає жодного.
Тому на гробках світло.
Тому на гробках — тиха радість.
Не смуток про втрати, а впевненість у зустрічі.
Не пам'ять про смерть, а надія на Життя.
Христос Воскрес! І кожна могила — вже не кінець, а початок дороги додому.
Є в гробках щось особливе.
Не просто пам'ять про минуле — а подих Вічності.
Особливо по селах, де час тече інакше, ніж у містах.
Великі застілля давно відійшли у тінь, разом із шумом і недоречним сміхом.
Тепер гробки — це тиша. Молитва. Зустріч із тими, кого любиш, навіть якщо розділяє земля.
Серце відчуває це краще за будь-яке пояснення: приходимо не на прощання — а на побачення.
Гарний священик на таких гробках не мовчить.
Він обов'язково нагадає:
Христос Воскрес! Воскреснуть мертві!
Для Бога немає мертвих. Усі живі для Нього.
Життя не закінчується могилою.
Життя — на Небесах.
І ми теж там. Уже. Бо Христос вивів нас із гробів — Своїм Воскресінням. У гробах немає жодного.
Тому на гробках світло.
Тому на гробках — тиха радість.
Не смуток про втрати, а впевненість у зустрічі.
Не пам'ять про смерть, а надія на Життя.
Христос Воскрес! І кожна могила — вже не кінець, а початок дороги додому.
Іду я собі спокійно вулицею. Нікого не чіпаю.
І тут — зупиняє мене незнайома пані:
— Ви отець Олександр?
— Так, я.
— Слава Богу, що зустріла! Допоможіть!
Трохи насторожився (ну, хто його знає, що ті пані можуть придумати?))), але слухаю. А вона каже:
— Ніяк не можу позбутися тієї клятої Вовіної тисячі! Допоможіть віддати її туди, де вона справді потрібна!
Ну, це просто:
Переказуйте на "Справу Громад" — кожна копійка в нас працює на Перемогу!
Ось рахунки:
ГО "Солідарна Справа Громад"
IBAN: UA193052990000026002016226051
Код ЄДРПОУ: 42992954
Або зручніше:
Приват24:
Інші банки:
І тут — зупиняє мене незнайома пані:
— Ви отець Олександр?
— Так, я.
— Слава Богу, що зустріла! Допоможіть!
Трохи насторожився (ну, хто його знає, що ті пані можуть придумати?))), але слухаю. А вона каже:
— Ніяк не можу позбутися тієї клятої Вовіної тисячі! Допоможіть віддати її туди, де вона справді потрібна!
Ну, це просто:
Переказуйте на "Справу Громад" — кожна копійка в нас працює на Перемогу!
Ось рахунки:
ГО "Солідарна Справа Громад"
IBAN: UA193052990000026002016226051
Код ЄДРПОУ: 42992954
Або зручніше:
Приват24:
5169 3305 3948 0845
Інші банки:
5375 4112 1895 1692
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Рабин Моше Реувен Азман записав для Трампа справжній бойовий гімн у стилі старої рок-школи. Гарно, сильно, видовищно!
Уявляю, як Дональд крокує коридорами Білого дому і наспівує:
Donald Trump, it’s time to fight, in the name of light!
Для боротьби за Україну всі засоби гідні — і ця пісня чудово показує, як слово і музика стають зброєю світла.
Світло перемагає. Завжди.
Пи.Си. Якщо найпотужніший не хоче вчитися дипломатії у Порошенка, то може у Моше візьме пару уроків?
Уявляю, як Дональд крокує коридорами Білого дому і наспівує:
Donald Trump, it’s time to fight, in the name of light!
Для боротьби за Україну всі засоби гідні — і ця пісня чудово показує, як слово і музика стають зброєю світла.
Світло перемагає. Завжди.
Пи.Си. Якщо найпотужніший не хоче вчитися дипломатії у Порошенка, то може у Моше візьме пару уроків?
#Маршрутка_на_Топольки
Вівторок. Тобто знову сідаємо в маршрутку і їдемо у напрямку новин, що пахнуть асфальтом, порохом і трохи – політичною шизофренією. Поїхали.
Про Топольки.
Топольки – це не тільки психлікарня, а й загальний стан місцевої влади. Її найяскравіший пацієнт – директор психіатричної лікарні, який у нетверезому стані на тракторі валив горіхи, стріляв у діда і дивом не влаштував собі кульбіт у ДБР. А ще він – з "Рідного міста". І в цьому реченні не знаю, що звучить страшніше.
Полтававодоканал вирішив: буде вода – по графіку.
Бо їм мало грошей.
В принципі, міськрада готова взяти водоканал на свій баланс, заплатити борги та почати системно вирішувати проблеми.
Представники ОВА замість рішень – постять у фейсбуці.
Цілий заступник облради розповідає, що облрада нічого не вирішує, а лише ВЦА. Так може просто найдоцільнішим буде розпустити цю шарашкіну контору, в сенсі облраду, а водоканал передати місту і тоді хоч буде ясно хто винен.
Ну а поки що полтавці набирають пляшки...
У старостатах дороги зникають швидше, ніж настрій на сесії міськради.
Хто винен? Ніхто. Місто каже – область. Область каже – місто. А люди ходять по ямах і проклинають асфальт, війну та всяку владу.
Земельне питання.
У полях – війна. Але не тільки з Росією, а й за гектари. «Невідомі» знову засівають землю, а правоохоронці знову читають сайти новин, щоб дізнатися, де в місті корупція. Бо своїм оком – не бачать.
Тут пронеслася чутка, що деякі чиновники заряджають електромобілі на роботі. І шо? Зате екологічно, стильно, і зручно. Краще подякуйте за збереження чистого повітря. І скинтеся може мені на електричку? Скільки можна на тому бензині їздити?
Полтавське СІЗО – не просто ізолятор, а вхід у пекло.
Камера тортур, побиття, приниження. Судитимуть двох, але пахне тим, що це не останні. Бо риба, як відомо, гниє не з хвоста.
Трохи світла:
Ворскла нарешті виграла. 3:0 проти «Вереса». Хоч хтось у цій Полтаві ще не розчарував.
Центр надолуження знань. Безкоштовно, з любов’ю.
Це місце, де школярі 5 - 11 класів можуть покращити знання з історії, математики, української та англійської мови. А також підготуватись до НМТ
Навчатися – це теж спротив.
Допомога зі Швеції. Рятувальники та лікар – з новими авто. Дякуємо.
Іменні стипендії студентам. Не забули, і вже добре.
Полтава тримається. Люди – не зламані. Бог – не мовчить. Працюємо далі.
Вівторок. Тобто знову сідаємо в маршрутку і їдемо у напрямку новин, що пахнуть асфальтом, порохом і трохи – політичною шизофренією. Поїхали.
Про Топольки.
Топольки – це не тільки психлікарня, а й загальний стан місцевої влади. Її найяскравіший пацієнт – директор психіатричної лікарні, який у нетверезому стані на тракторі валив горіхи, стріляв у діда і дивом не влаштував собі кульбіт у ДБР. А ще він – з "Рідного міста". І в цьому реченні не знаю, що звучить страшніше.
Полтававодоканал вирішив: буде вода – по графіку.
Бо їм мало грошей.
В принципі, міськрада готова взяти водоканал на свій баланс, заплатити борги та почати системно вирішувати проблеми.
Представники ОВА замість рішень – постять у фейсбуці.
Цілий заступник облради розповідає, що облрада нічого не вирішує, а лише ВЦА. Так може просто найдоцільнішим буде розпустити цю шарашкіну контору, в сенсі облраду, а водоканал передати місту і тоді хоч буде ясно хто винен.
Ну а поки що полтавці набирають пляшки...
У старостатах дороги зникають швидше, ніж настрій на сесії міськради.
Хто винен? Ніхто. Місто каже – область. Область каже – місто. А люди ходять по ямах і проклинають асфальт, війну та всяку владу.
Земельне питання.
У полях – війна. Але не тільки з Росією, а й за гектари. «Невідомі» знову засівають землю, а правоохоронці знову читають сайти новин, щоб дізнатися, де в місті корупція. Бо своїм оком – не бачать.
Тут пронеслася чутка, що деякі чиновники заряджають електромобілі на роботі. І шо? Зате екологічно, стильно, і зручно. Краще подякуйте за збереження чистого повітря. І скинтеся може мені на електричку? Скільки можна на тому бензині їздити?
Полтавське СІЗО – не просто ізолятор, а вхід у пекло.
Камера тортур, побиття, приниження. Судитимуть двох, але пахне тим, що це не останні. Бо риба, як відомо, гниє не з хвоста.
Трохи світла:
Ворскла нарешті виграла. 3:0 проти «Вереса». Хоч хтось у цій Полтаві ще не розчарував.
Центр надолуження знань. Безкоштовно, з любов’ю.
Це місце, де школярі 5 - 11 класів можуть покращити знання з історії, математики, української та англійської мови. А також підготуватись до НМТ
Навчатися – це теж спротив.
Допомога зі Швеції. Рятувальники та лікар – з новими авто. Дякуємо.
Іменні стипендії студентам. Не забули, і вже добре.
Полтава тримається. Люди – не зламані. Бог – не мовчить. Працюємо далі.
Самодовольство.
Ні, не ота крива пародія на гордість, яку вам підсовують з болотяного московського ізводу. А справжнє, церковнослов’янське слово. Те, яке народжене святими людьми — учнями Кирила і Мефодія. Мовою, що гармонійно злилася з давньоукраїнською, дала коріння для наших молитов, літургій, псалмів і піснеспівів. А потім була брутально скорочена, спотворена й знівечена московською редакцією.
У справжній церковнослов’янській самодовольство — це не самозакоханість. Це повнота. Матеріальна й духовна. Це благополуччя, достаток, спокій. Це коли в тебе є все потрібне, й навіть більше — щоб поділитись.
Самодовольна людина — не лізе до сусіда воювати чи жебракувати. Вона вже наповнена.
Тому, парафіяни, будьте самодовольними.
Не гордими, а гідними.
Не пихатими, а сповненими.
Не тривожними, а мирними.
Бо хто самодоволен у Христі — той уже багатий.
Люблю самодовольних. Вони вміють по-справжньому дякувати.
Ні, не ота крива пародія на гордість, яку вам підсовують з болотяного московського ізводу. А справжнє, церковнослов’янське слово. Те, яке народжене святими людьми — учнями Кирила і Мефодія. Мовою, що гармонійно злилася з давньоукраїнською, дала коріння для наших молитов, літургій, псалмів і піснеспівів. А потім була брутально скорочена, спотворена й знівечена московською редакцією.
У справжній церковнослов’янській самодовольство — це не самозакоханість. Це повнота. Матеріальна й духовна. Це благополуччя, достаток, спокій. Це коли в тебе є все потрібне, й навіть більше — щоб поділитись.
Самодовольна людина — не лізе до сусіда воювати чи жебракувати. Вона вже наповнена.
Тому, парафіяни, будьте самодовольними.
Не гордими, а гідними.
Не пихатими, а сповненими.
Не тривожними, а мирними.
Бо хто самодоволен у Христі — той уже багатий.
Люблю самодовольних. Вони вміють по-справжньому дякувати.
Ось тут пишуть, що Дедюхіна важко зрозуміти.
Тю. Для тих, хто вміє розрізнити сарказм та іронію це зовсім не важко, я щітаю.
https://www.tg-me.com/traliknaognivku/2641
Тю. Для тих, хто вміє розрізнити сарказм та іронію це зовсім не важко, я щітаю.
https://www.tg-me.com/traliknaognivku/2641
Telegram
Тралік на Огнівку
Депутат Полтавської міськради Олександр Дедюхін, закликав подякувати чиновникам, які заряджають свої електромобілі на задньому дворі міськради, бо вони бережуть екологію. А може це така іронія. Зрозуміти Дедюхіна не завжди просто )
На думку всесвятішого Патріарха Варфоломія, репутація Петра Порошенка — бездоганна. Саме тому його ім’я й внесено в Томос ПЦУ.
Бо Вселенський Патріарх — не кар’єрист із сумнівними зв’язками, а очільник Церкви з майже 2000-річною історією. Він не будував авторитет на спільних фото з Медведчуком. На відміну від деяких у теперішньому керівництві НБУ.
Є різниця: коли служиш Церкві — і коли служиш схемам.
#репутація #Порошенко
Бо Вселенський Патріарх — не кар’єрист із сумнівними зв’язками, а очільник Церкви з майже 2000-річною історією. Він не будував авторитет на спільних фото з Медведчуком. На відміну від деяких у теперішньому керівництві НБУ.
Є різниця: коли служиш Церкві — і коли служиш схемам.
#репутація #Порошенко
Як добрий пастир нагадую: сарказм — це не "щось десь якась дія невідомої сили шоб поржать", а форма високої духовно-нейронної діяльності.
Це як проповідь пророка Осії: каже одне, а має на увазі інше. Хто слухає — не засне. Хто не розуміє — ображається. А хто ображається — той, скоріш за все, плутає букву із духом.
Бо сарказм — це метафора, це натягнута струна між "що сказано" і "що мається на увазі". Це коли ліва півкуля ловить букву, а права перевіряє її на душу. А ще включається префронтальна кора — тобто, якщо хочете, той самий "внутрішній отець", який шепоче: “Сину, не будь буквоїдом, шукай сенс”.
Апостол Павло би сказав: “Дух животворить, а буква вбиває”, а Падре додає: “Сарказм — це теж благодать, але не кожен може її підняти”.
Тому, парафіяни, вмикайте лобні долі, читайте між рядків, і пам’ятайте: сарказм — це коли пророчий біль вдягається в костюм юродивого, щоб не злякати немовлят.
І ще: не забувайте, що Христос теж іноді саркастично кликав фарисеїв “гробами повапленими”.
Отже, сарказм — це сарказм. Це життя. Це треба розуміти. Інакше не вивезеш у цьому житті.
Це як проповідь пророка Осії: каже одне, а має на увазі інше. Хто слухає — не засне. Хто не розуміє — ображається. А хто ображається — той, скоріш за все, плутає букву із духом.
Бо сарказм — це метафора, це натягнута струна між "що сказано" і "що мається на увазі". Це коли ліва півкуля ловить букву, а права перевіряє її на душу. А ще включається префронтальна кора — тобто, якщо хочете, той самий "внутрішній отець", який шепоче: “Сину, не будь буквоїдом, шукай сенс”.
Апостол Павло би сказав: “Дух животворить, а буква вбиває”, а Падре додає: “Сарказм — це теж благодать, але не кожен може її підняти”.
Тому, парафіяни, вмикайте лобні долі, читайте між рядків, і пам’ятайте: сарказм — це коли пророчий біль вдягається в костюм юродивого, щоб не злякати немовлят.
І ще: не забувайте, що Христос теж іноді саркастично кликав фарисеїв “гробами повапленими”.
Отже, сарказм — це сарказм. Це життя. Це треба розуміти. Інакше не вивезеш у цьому житті.
Forwarded from Олена Білевцова
Еммм.. 🤔
Для гордості і Бог абьюзєр ))
Заражена гордістю людина будь яке Слово перетврить на зло та уїдливі насмішки ☺️
Для гордості і Бог абьюзєр ))
Заражена гордістю людина будь яке Слово перетврить на зло та уїдливі насмішки ☺️
Запоріжжя. Ніч. Вибух. Горе. І знову: “Чому?”
А тому, що ми не хочемо навчитися. Ми — це не тільки ті, хто вбиває, а й ті, хто ковтає брехню. замість сказати “ні”. Ми всі. Колективне ми. Та сама маршрутка, де бухой водій слухає шансон, а пасажири — тишу власного страху.
Кажуть, після війни ми зробимо висновки. Кажуть, правда переможе. Кажуть, буде очищення.
Та це ми собі кажемо. Як колись казали: “Ну то ж не надовго”. “То лише локальний конфлікт”. “Може, домовляться”. А тепер — домовилися. Щоб по дахах Запоріжжя та інших міст знову летіло залізо. Щоб у кожному "прилетіло" було “могло не бути”, але сталося.
Бо ми не вміємо говорити “ні”. Ми вміємо чекати. Терпіти. Прикрашати поразки пафосом. І — головне — забувати.
Сьогодні Запоріжжя плаче. А завтра — знову селфі, квіточки, маніфести про любов. Бо "треба ж якось жити", правда? Правда!?
Мої співчуття тим, хто плаче сьогодні. Тим, хто не встигає ховати. Тим, хто не хоче забувати.
А тим, хто хоче навчитися — пора. Бо коли ніж біля горла — вже пізно.
А тому, що ми не хочемо навчитися. Ми — це не тільки ті, хто вбиває, а й ті, хто ковтає брехню. замість сказати “ні”. Ми всі. Колективне ми. Та сама маршрутка, де бухой водій слухає шансон, а пасажири — тишу власного страху.
Кажуть, після війни ми зробимо висновки. Кажуть, правда переможе. Кажуть, буде очищення.
Та це ми собі кажемо. Як колись казали: “Ну то ж не надовго”. “То лише локальний конфлікт”. “Може, домовляться”. А тепер — домовилися. Щоб по дахах Запоріжжя та інших міст знову летіло залізо. Щоб у кожному "прилетіло" було “могло не бути”, але сталося.
Бо ми не вміємо говорити “ні”. Ми вміємо чекати. Терпіти. Прикрашати поразки пафосом. І — головне — забувати.
Сьогодні Запоріжжя плаче. А завтра — знову селфі, квіточки, маніфести про любов. Бо "треба ж якось жити", правда? Правда!?
Мої співчуття тим, хто плаче сьогодні. Тим, хто не встигає ховати. Тим, хто не хоче забувати.
А тим, хто хоче навчитися — пора. Бо коли ніж біля горла — вже пізно.