Спокійне море ніколи не виховає вправного моряка, а спокійне життя ніколи не виховає зрілого християнина

КОРИСТУЙСЯ МИЛОМ

Якщо взяти популярні відмовки людей про те, чому вони не хочуть йти на зібрання церкви і порівняти з тим, чому люди не хочуть використовувати мило і вмиватися, то виходить ось що:

1. Мене в дитинстві змушували вмиватися.
2. Мене в дитинстві ніхто не вчив умиватися.
3. Ті, хто вмиваються, лицеміри - думають, що чистіші за інших.
4. Не можу визначитися, яке мило краще.
5. Колись умивався, але потім стало скучно і набридло.
6. Умиваюся лише на великі свята - Різдво і Пасху.
7. Жоден із моїх друзів не умивається.
8. Почну вмиватися, коли постарію й стану зовсім брудним.
9. У мене немає часу на вмивання.
10. Не хочу, щоб на мені заробляли виробники мила.
11. Я миюся в душі (гра слів).
12. Мило вигадали аферисти в білих халатах, а я їм не довіряю.
13. Усі війни через мило.
14. У кожного мила свої недоліки, тому я використовую три різні одразу.
15. Наука довела, що навіть ідеальним милом не можна змити весь бруд. Тому вмивання - це обман і «опіум для наївних».
16. Мило шкідливе, сушить мою шкіру.
17. Дитину не можна змалку привчати до мила - хай виросте й сама вирішить.
18. Я почну вмиватися, коли стану трохи чистішим.
19. Я ще не знайшов ідеального мила для себе.
20. Я й так не дуже брудний
21. Я краще подивлюся онлайн, як інші миються.
22. Я люблю митися «по-своєму», наприклад, на природі або просто водою без мила.

Жодна з цих причин не зніме з нас бруду. Відмовки можуть звучати розумно, але чистішими вони нас не зроблять. Так само й у духовному житті - тільки Христос змиває справжній бруд душі.

Тому залиш відмовки й не пропусти шанс «помитися» цієї неділі. Прийди до церкви, де звучить Живе Слово, через яке Бог очищає.

Користуйся «милом» 😉

Я НЕ ХОЧУ ЧИТАТИ БІБЛІЮ

Здається, все ж так просто - Біблія лежить переді мною, просто візьми і прочитай її хоча б декілька хвилин. Я ж знаю, що це важливо: це Слово Боже, це шлях до духовного росту і для спілкування з Богом, але ж ні, не хочеться.

Я можу регулярно читати новини, довго гортати стрічку інстаграму, дивитися рілси чи серіал, працювати чи бути зайнятий служінням годинами, але коли мова заходить за Біблію, то всередині щось пручається. Буває так, що відкрити Писання - це наче взяти у руки важку гирю. Чому так?

Тому що це не просто книга, а Слово Боже. Розумієш, що це означає?

1. ЦЕ СКЛАДНА КНИГА

Її часом важко розуміти і треба напружувати мозок, аналізувати і думати, запамʼятовувати імена, місця, історії, розуміти жанри, особливості поезії, визначати значення слів і понять, зрештою - задавати запитання і молитовно шукати на них відповіді. Все це означає, що для її читання потрібен час і сфокусованість, нероздільна увага, а не мультизадачність і паралельне переключання на інші додатки. Це книга не для розваги, до якої ми так звикли, а для пізнання Бога і самопізнання. Тут не вийде просто лайкнути і поскролити далі, але ми часто надто ліниві, не дисципліновані і не терплячі.

Іван Франко якось сказав:

«Книги - морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перла виносить».

Якщо це правда про звичайні книги, то, тим більше, це правда про Біблію.

Іронія в тому, що ми без проблем розбираємося в новій техніці чи складній інструкції, якщо нам це потрібно, але не хочемо прикласти зусиль до найважливішого - розібратися в Біблії.

2. ЦЕ СВЯТА КНИГА

Ми боїмося Біблії, бо вона не залишає нас такими, якими ми є. Грішній людині важко її читати, бо насправді вона читає тебе і часто це веде до розуміння власної обмеженості, гріховності, потреби в перемінах, а ми так цього не хочемо. «Я просто хочу думати, що я добрий і хочу жити собі спокійно далі. Я просто хочу жити так, як я хочу жити і щоб мені ніхто нічого не вказував».

Гріх всередині нас не лише заважає нам правильно розуміти Біблію, а й взагалі противиться і бунтує, коли бачить Біблію, бо знає, що на її сторінках протиотрута від нього.

Як говорить відоме прислів’я: «Біблія збереже тебе від гріха або гріх збереже тебе від Біблії». Ось чому без сповідання і розкаяння ніяк, інакше ти не читатимеш цю книгу або ж гріх спотворить її розуміння.

3. ЦЕ СТРАШНА КНИГА

Вона страшна не для тебе, а для диявола, бо відкриває Бога і веде тебе до освячення. Ось чому кожен раз коли ти читаєш чи слухаєш Біблію відбувається духовна боротьба, бо є ворог, який хоче вкрасти це Слово, засліпити розум, пожерти віру, відволікти на другорядне або обманути «ти маєш захотіти читати, а якщо немає таких почуттів і бажань, то заставляти себе - це лицемірство».

Лицемірство - це робити те, чого ти не хочеш, але з таким виразом обличчям і словами ніби ти цього хочеш. Зрілість - це визнавати, що є речі, які ти не дуже хочеш робити, але робиш, бо це правильно і потрібно.

Ось чому важливо читати Псалом 118, який показує цінність Писання, його природу та силу в житті віруючого. Водночас він дає приклади, як молитися, коли читаєш Біблію, і особливо тоді, коли цього не хочеться.

«серце моє прихили до свідоцтв Твоїх».
Це визнання того, що серце не завжди горнеться до Слова. Тому псалмоспівець просить Бога діяти з його серцем. І водночас він каже: «я серце своє прихилив до свідоцтв». Це показує: потрібна не тільки молитва, але й наша свідома участь. Ми маємо самі наближати своє серце до Писання - планувати час і місце, вибирати план читання чи хоча б одну книгу. Бо якщо цього не робити, то емоції чи обставини завжди будуть сильнішими.

Псалом 118 нагадує: читання Біблії - це не лише дисципліна, це молитва. Це не тільки наш рух до Бога, але й Його рух до нас.

Перечитай цей псалом і зроби його молитви своїми. Можливо, варто навіть виписати деякі з цих молитов на першій сторінці твоєї Біблії щоб повертатися до них знову і знову. Так Слово Боже нагадуватиме тобі, що справжнє читання починається не з очей, а з серця.

ЯК ПОЛЮБИТИ ЧИТАТИ БІБЛІЮ?

Потрібно зрозуміти, що Бог задумав цю книгу не як релігійну вимогу, тягар чи обов’язок, а привілей і дар любові. Він написав цю книгу, бо прагнув дати тобі можливість знати Його і відповісти любов’ю на Його любов. Тому головне не просто «читати Біблію» заради самої практики, не лише для того, щоб знати більше імен, міст чи традицій, або навіть уміти цитувати вірші напам’ять. Важливо пам’ятати: за кожною сторінкою стоїть любляча Особистість, Яка промовляє саме до тебе.

Іншими словами, справа не в тому чи любиш ти читати Біблію, а чи любиш ти Бога, Який вирішив відкрити тобі Себе через Біблію?

Уяви: щоранку ти пишеш близькій людині повідомлення - бажаєш доброго дня, нагадуєш, що любиш її, а вона заліпає в телефоні, гортає стрічку і навіть не відкриває твої слова. Одного разу це можна зрозуміти. Другого - пробачити. Проте якщо це стається щоранку, то хіба не буде боляче? Ти ж надіслав не просто слова, а частинку себе.

Уяви батька, який щоранку заходить у кімнату своєї дитини, ніжно будить її, бажає доброго дня і говорить: «Я люблю тебе». Він робить це щодня, бо серце переповнене любов’ю, а дитина в цей час відвертається, вдягає навушники, вмикає телефон і робить вигляд, ніби не чує. Хіба це не боляче для батька?

Саме так часто ми робимо з Богом. Кажемо, що любимо Його, але Його Слово лишається непрочитаним. Він щоранку ніби пише повідомлення, а ти відволікаєшся, гортаєш щось інше, і воно залишається без відповіді.

Біблія - це не просто «релігійні тексти», а любовні листи від Бога. Це голос люблячого Батька, Який знову і знову приходить щоранку, щоб сказати: «Ти Моя дитина, Я люблю тебе». Це Його заклик до тебе «Давай поговоримо».

Відкриваючи Боже Слово ти відкриваєш Боже серце, яке ніколи не перестає тебе любити, І ти впускаєш Його любов у своє серце. На сторінках Біблії ти знайдеш нагадування про Божу вірність, благодать і доброту, а найважливіше - про те, що Він зробив для тебе в Ісусі Христі, Який є живим Словом Божої любові.

Це Слово прийшло на землю, щоб бути прочитаним, почутим і прийнятим. Це Слово ходило вулицями міст, сиділо за столами з грішниками, торкалося прокажених, піднімало знеможених і кликало стомлених. Воно не лише говорило про любов, воно і є любов. Однак люди не захотіли Його «читати». Вони відкинули Слово і заглушили Його голос цвяхами на хресті.

Проте Слово ожило, бо воно сильніше за ненависть та смерть. Його не ув’язнити в могилі, його не втримати смерті і пеклу. Слово вийшло назовні щоб дарувати життя тим, хто відкриє Йому своє серце. Воно стоятиме вічно, бо небеса й земля минуть, а Слово Боже не промине.

Сьогодні це Слово звучить до тебе. Воно кличе тебе, воно чекає на тебе, воно хоче жити в тобі. Тому навіть якщо твоє серце холодне і тобі важко відкривати Біблію, навіть якщо ти не любиш Слово - пам’ятай: Слово любить тебе.

ДУХОВНИЙ СЕКОНД-ХЕНД

Напевно багато хто пробував проводити щоденний час з Богом, але ніяк не виходило. Комусь важко зосередити свою увагу, іншим скучно і не цікаво, а ще комусь не вистачає розуміння чи дисципліни. Крім того, служіння, робота, навчання, діти, смартфон, тому всі ми дуже зайняті і, здається, катастрофічно не вистачає часу. Тому замість того щоб проводити час з Богом і слухати Його голос через Слово, ми передаємо цей привілей комусь іншому, наприклад пастору чи онлайн проповіднику.

«Нехай він проводить час з Богом, нехай досліджує Біблію, а я просто з його досвіду навчуся чогось. Нехай він скаже мені, що говорить Бог. Тим більше, хіба це не його служіння і покликання - проповідувати і вчити?»

Якщо таке ставлення характеризує тебе і якщо твій духовний досвід - це «секондхенд», хочу щоб ти подумав ось над чим: чи робиш ти так в інших сферах свого життя?

ВІДПУСТКА

Наврядчи ти кажеш: «Відпустка - це така нудота: пакування валіз, подорожування. Краще я відправлю у відпустку когось іншого замість себе. І коли він повернеться, то розкаже мені про все, що бачив»

Ти хотів б так зробити? Ні! Ти хочеш сам пережити ці відчуття, а не просто почути від когось як там було класно. Ти хочеш на власні очі побачити нові дивовижні місця, де ще ніколи не був. Ти своїми легенями хочете вдихнути морський бриз і бачити як на заході сонце тоне у воді, або забратися на гору і насолоджуватися неповторними краєвидами, або торкнутися пам'яток архітектури і перенестися в минуле. Ніхто не може зробити цього замість тебе.

ЇЖА

Ти не кажеш: «Жувати - це так важко. Мої скули постійно втомлюються, я не можу. Тим більше такий величезний вибір всілякої їжі, що я просто гублюся. Краще я попрошу когось жувати мені їжу, а я буду просто засмоктувати і ковтати те, що він мені буде давати».

Ти б таке зробив? Фу, яка гидота. Звичайно, що ні. Адже ніхто не може зробити цього замість тебе.

КОХАННЯ

Не думаю, що ти ти коли-небудь казав: «Я по вуха закоханий в цю особу, але ця романтика, ці побачення, ця любов - це все так скучно. Краще нехай хтось інший займе моє місце, а потім поділиться досвідом і розповість, як це бути коханим».

Говорив щось подібне? Не думаю. Ти хочеш сам це відчути і пережити. Ти не хочеш пропустити ні слова, ні погляду, ні посмішки, ні дня і звичайно ти хочеш відчути, що таке поцілунок, обійми, правда ж? Звісно ніхто не може зробити цього замість тебе.

А тепер подумай знову про твій час для спілкування з Богом. Бог не кличе тебе почути про Нього від когось, а кличе тебе почути Його голос самому. Не просто читати чужі спогади про відпустку, а пережити власну подорож з Ним. Не дивитися на чуже кохання, а самому відчути Його любов. Не ковтати пережоване кимось слово, а самому насолодитися свіжим хлібом з Його рук.

Кожен день Бог стукає у двері твого серця. Він чекає, щоб сісти за стіл саме з тобою. Він хоче дати тобі хліб, що насичує душу, і воду, що втамовує спрагу назавжди.

Не живи на духовному секонд-хенді. Скуштуй особисто, Який добрий Господь. Ніхто не може зробити цього замість тебе.

P.S. Це зовсім не означає, що не варто слухати проповіді, читати книги чи дивитися онлайн-проповідників. Бог часто промовляє і через них, але все це має бути додатковим, а не основним.

БОГ В ІНТЕРНЕТІ
і в моєму серці

Господи, Ти знаєш мене повністю.
Коли заходжу в мережу і коли в «режимі літака», Тобі це відомо.
Мої пости й сторіс Ти читаєш ще до того, як я їх виставив.
Мої коментарі й підписки Ти знаєш,
Усі мої лайки - перед очима Твоїми.
Ще не встиг я написати й назву сайту,
А Ти, Господи, уже все знаєш.

Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
Ти відслідковуєш увесь мій онлайн-трафік.
База даних Твоїх думок дивовижна,
Вона надто важка для мене, щоб мені її прочитати.

Чи є VPN, щоб сховатися від Твого Духа?
На який сервер утечу від обличчя Твого?
Заховаюся в закритому часті - Ти там.
Поставлю десятки паролів і ввімкну двофакторку - Ти все рівно зайдеш.
Ввімкну статус «невидимий» - Ти на зв’язку.

Навіть якщо я перенесу дані в хмару на віддалений сервер,
то й там Ти мене знайдеш.
Я б міг подумати: «Мене сховає фейковий акаунт чи інший нікнейм!» Але ж ні!
Хоч як би я не чистив історію браузера і кеш - Тобі все видно.
Навіть якщо я зайду в dark web і заховаю сліди,
то й там світло Твоє мене освітить.
Навіть якщо я відключу Wi-Fi,
Твоє покриття ніколи не зникає.

Це неймовірно як ретельно Ти мене пильнуєш!
Тобі відомі всі мої інтернет активності.
Мої складні паролі відкриті перед Тобою
Хоч я дуже ретельно їх підбирав в таїні.
Ти бачив всі мої реєстрації,
Усі логіни Ти записав,
Жоден секретний код чи підказка не заховані від Тебе.

Які ж численні всі думки Твої, Боже!
Їх значно більше, ніж пошукових запитів в Google.
Скінчу лічити їх, а то лише початок.

Проскануй мене, Боже, і пофікси моє серце.
Зроби бета-тест мого розуму і оновлення моєї душі.
Простеж, чи не зашифроване зло в файлах моїх думок і видали віруси гріха,
щоб моє серце завжди ловило Твій сигнал і я завжди був онлайн із Тобою!

Псалом 138

Ти можеш сховати свої сліди від людей, але не від Бога. Він все бачить, все знає і водночас любить тебе. Дозволь Йому очистити твоє серце й підключити тебе до мережі вічної Любові!

СЛУХАЙ СЛОВО БОЖЕ

У Біблії ми не бачимо Бога очима, але чуємо Його голос. Це принципово важливо: Бог обрав не картинку, а звук, не образ, а слово.

«Віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17). Слухати - це глибока духовна практика, без якої неможливо зрозуміти Бога.

Саме тому Соломон, стаючи царем, не просив багатства чи слави, а благав у Бога: «Тож дай Своєму слузі проникливе серце, щоб правити Твоїм великим народом і розрізняти добро і зло. Бо хто ж інакше у змозі правити Твоїм великим народом?» 1 Книга Царів 3:9

Буквально він просить «серце, яке чує». Соломон, відчуваючи свою царську відповідальність за великий народ, боявся неправильно судити людей, бо розумів: не все видно очима. Люди приховують правду, замовчують, обманюють, але чуюче серце здатне вловити більше, ніж вимовлені слова. Цікаво, що далі написано: «Господь був втішений, що Соломон попросив його про це» 1 Книга Царів 3:10

Не випадково одразу після цієї молитви описана історія про двох матерів, які сперечалися за дитину. Око не могло визначити, хто справжня мати, але слухаюче серце Соломона почуло істину між рядків.

У книгах біблійної мудрості неодноразово повторюється ця ж думка. Приповісті й Екклезіаста побудовані як заклики слухати - сина до батька, учня до вчителя, людину до Бога. Культура слухання була серцевиною віри Ізраїля. Недаремно найголовніша молитва юдеїв починається словами: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь один» (Повт. 6:4). І якщо придивитися уважно, десятки разів у Писанні повторюється той самий заклик: «Слухайте голос Мій…», «Хто має вуха, нехай слухає», «Послухай, народ Мій».

Маленький Самуїл у храмі почув голос Бога серед ночі: «Говори, Господи, Твій слуга Тебе слухає» (1 Сам. 3:9–10). Його служіння пророка почалося не з видіння, а зі слухання. На Синаї народ бачив грім, вогонь і дим, але головне - чув голос Божий, який промовляв Десять заповідей (Вих. 20:18–19).

Цей наголос на слуханні продовжується й у Новому Завіті. У домі Марфи й Марії Ісус сказав, що Марія вибрала «кращу частку», бо сіла біля Його ніг і слухала Його слово (Лк. 10:39–42). Це було важливіше навіть за служіння руками. І, нарешті, сам Ісус сказав: «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною» (Ів. 10:27). Справжній учень визначається не тим, що бачить чудеса, а тим, що чує голос Пастуха.

Саме тому, коли Ісус преобразився на горі перед Петром, Яковом і Іваном, учні бачили славу, бачили Мойсея й Іллю. Але найважливішим було не видіння, а голос із неба: «Це Син Мій улюблений… Його слухайте!» (Мк. 9:7). Навіть коли є щось вражаюче для очей, Бог веде нас не через картинку, а через слухання. Апостол Петро пізніше згадує цю подію, кажучи, що він був свідком Христової величі на горі, чув голос Отця, але він підкреслює той факт, що ми маємо «певніше пророче слово», тобто Писання, і на нього треба звертати увагу, як на світильник у темному місці (2 Петр. 1:16–19). Петро бачив славу, але вважав важливішим не видіння, а Слово.

Слухання в Біблії - це не пасивне сприйняття звуку, а активна довіра й послух. Справжнє слухання завжди веде до дії. Очі можуть обманути, бо картинка часто прикрашає чи спотворює реальність, але вуха, відкриті для Бога, дозволяють серцю вхопити правду і йти за нею. Тому й апостол Яків пише: «Будьте виконавцями слова, а не слухачами лише». Тут ключове - слухати так, щоб це впливало на життя.

Сьогодні ми живемо в культурі, де зір панує над слухом. Ми дивимося картинки, відео, візуальні ефекти. Однак Бог хоче виховати нас у культурі слухання. Читати Біблію треба так, щоб чути голос Бога. Слухати проповідь - не як фон, а як заклик до змін. Слухати інших - не лише їхні слова, а й серце за ними. Саме так формується справжня духовна мудрість.

Віра народжується не з побаченого, а зі слухання. І саме тому в Біблії так часто повторюється: «Слухай…». Коли ти відкриваєш Слово, відкрий не лише очі, а й вуха серця, бо Бог промовляє не картинками, а голосом, і той, хто слухає, знаходить життя.

ДЕНЬ БЕЗ БОГА

Як починається твій день - з Богом чи без Нього? Або давай це скажу по-іншому - з мудрості чи безумства?

Дуже часто прокидаючись зранку ми поспішаємо до справ, до роботи, до служіння, до навчання, до людей, а в першу чергу до смартфону, проте часу помолитися, почитати Слово Боже не вистачає або його дуже мало.

В такий спосіб, хоча вголос ми цього не скажемо, але хибно вважаємо: «Я сам можу самотужки справитися з викликами життя, спокусами диявола, складнощами в стосунках, сімейними непорозуміннями, вихованням дітей, конфліктами на роботі. Мені вистачить власної сили та мудрості для всього цього». Саме так налаштовані наші грішні серця від народження - на автономність щоб жити без Бога, втікати від Творця і царювати в житті без Нього. Ми звикли так жити багато років і це природньо для нас. Ми не хочемо визнавати свою залежність від когось і потребу в чиїсь допомозі, саме тому ми так рідко про це просимо, в тому числі у Бога. Цим самим, не своїми словами, але вчинками, ми ніби говоримо «Бога не існує» і ось чому це безумство.

«Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає» Псалом 14:1-2

Саме через цю гріховну глупоту наших сердець ми часто не йдемо до Бога щоб почати день з Ним, щоб впокоритися перед Творцем, попросити про допомогу, силу, мудрість та захист, нагадати своєму серцю Хто царює в цьому дні і перед Ким ми ходимо. В результаті цього ми часто втрачаємо радість пізнання Бога протягом дня і пожинаємо багато поганих наслідків через наші глупі, емоційні, гріховні, амбіційні, поспішні слова та рішення. Це постійна битва наших сердець в цьому світі, який живе в глупоті і суєті відкидаючи Бога і нас спокушуючи до такого життя.

Можливо у вас це не так, але я кажу вам за боротьбу свого серця - кожного дня я вибираю починати і проводити день як поклонник Бога чи як безумець і часто, на жаль, я помічаю, що поступаю як другий. Це неприємне усвідомлення, але воно важливе.

Смиренне розуміння себе і шанобливе відношення до Бога веде нас до істинного пізнання та мудрості, а гордість і самовпененність, які нехтують Божою настановою та мудрістю, є проявом глупоти.

«Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та настановою» Приповісті 1:7

Ось чому нам потрібен Спаситель кожного дня, Який би спасав нас від нас самих, нашої гріховності та безумної уявної автономності. Бог не перестає діяти в нашому житті навіть коли ми ігноруємо Його, бо надто зайняті чимось. Ісус молиться за нас навіть коли ми не молимося до Нього. Він думає про нас коли ми не думаємо про Нього. Він також говорить до нас по-іншому, коли ми не хочемо слухати Його Слово (через хвороби, складні обставини, аварії, людей тощо). Він в любові дисциплінує нас щоб зупинити, освятити і наблизити до Себе зупинивши нас в цій безумній щоденній гонитві.

«Дисциплінування наших земних батьків - нетривале. Вони виховують нас мірою свого розуміння, а Бог дисциплінує для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя» Євреїв 12:10-11

Бог не втомлюється працювати з моїм серцем. Він ніколи не здається і не опускає руки. Він завжди добрий і завжди поряд. А головне - Його благодать сильніша і більша за будь-який мій гріх, за все моє безумство.

«Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками» Римлян 5:8-10

Розуміння цієї Божої доброти і любові розриває підступні пути гріха, виводить мене з темряви на світло, від автономності до радісної залежності від Бога.

Почни і проживи це і завтрашній день з Богом, а потім повтори це знову, і знову, і знову.

Без особистих стосунків з Богом:

- церква - релігія
- семінарія - просто знання
- проповідь - суха лекція
- служіння - безплідне
- прославлення - концерт
- робота - марнота
- гроші - ідол
- сім‘я - тягар
- життя - порожнє
- християнство - неможливе

СУМНО...

Сумно, що стогривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її жертвуємо церкві, і такою малою, коли йдемо з нею в магазин чи розважальний центр…

Сумно, що в концертному залі ми прагнемо бути в перших рядах, а в церкві – на останніх…

Сумно, що ми не дозволяємо собі запізнитися на початок прем'єрного фільму в кінотеатрі, але часто запізнюємося на богослужіння...

Сумно, що ми радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і невдоволено нарікаємо, коли проповідь чи богослужіння затягується довше звичного…

Сумно, що нам так важко вивчити напам'ять один невеликий текст з Біблії, і водночас ми так легко запам'ятовуємо і передаємо плітки…

Сумно, що ми так легко віримо в те, що написано в газеті чи сказано на телебаченні, і нам так важко повністю довіритися написаному в Святому Божому Слові…

Сумно, що нам так важко заставити себе прочитати хоча б один розділ Біблії і провести хоча б 15 хвилин в день зі Словом Божом, і так легко ми читаємо 100 сторінок улюбленого роману та годинами скролити стрічку новин в соцмережі…

Сумно, що час, проведений в молитві, нам здається таким довгим, а час, проведений біля телевізора чи в іграх на планшеті, таким коротким…

Сумно, що, молячись, тобто розмовляючи з Богом, нам важко зібратися думкми, тоді як в розмові з другом це для нас не складає проблем…

Сумно, що нам важко прожити без інтернету день чи тиждень, але можемо прожити тиждень без читання Слова Божого чи молитви...

Сумно, що нам так важливі лайки людей, від яких ніби залежить наша самооцінка та цінність, і не важлива думка Бога про нас, Який дійсно визначає справжню цінність людини...

Сумно, що ми не соромимося відстоювати наші права в магазині і готові сперечатися з будь-якими людьми, але часто соромимося розповісти Євангеліє незнайомій людині...

Сумно, що називаючись християнами і пізнавши Бога, ми можемо витрачати життя надаремно...

Сумно, що навіть погоджуючись з усім цим і розуміючи потребу в перемінах, скоріше всього, ти просто лайкнеш цей пост і продовжиш так само жити далі...

Сумно, але ще не пізно. Поки ти читаєш ці рядки, двері Божої благодаті відчинені.

Можливо саме сьогодні час не просто зітхнути і погодитися, а зупинитися і змінити щось у своєму житті? Почни з малого - відкрий Слово, помолися, зроби крок назустріч Богу, бо Він вже давно з радістю вийшов назустріч тобі.

ЗАПЕКЛЕ СЕРЦЕ ПУТІНА, БОЖИЙ СУД І САМОЗНИЩЕННЯ РОСІЇ

Під час щоденного читання Слова я натрапив на уривок, який вразив мене своєю актуальністю. Він водночас викликав запитання і став потіхою, бо пояснює те, що відбувається довкола нашої країни, і дає силу дивитися на це крізь призму Божого суду і надії.

«Бо від Господа було, щоб їхні серця стали запеклими, щоб вони виступили на війну з Ізраїлем, аби вони були закляті й не було їм милости, але щоб вони були вигублені, як заповідав Господь Мойсеєві» Ісуса Навина 11:20.

Цей вірш може викликати здивування: Невже те, що хтось починає війну може бути ознакою Божої дії? Невже Бог робить серця людей запеклими?

Справа у тому, що ожорсточення серця в Писанні завжди має дві сторони: людську й Божу. З одного боку, людина сама вперто відкидає Бога. З іншого боку Бог у певний момент підтверджує цей вибір і «віддає» злу людину в руки її власних виборів і пожадливостей (Рим 1:24–28). У такому стані серце вже не шукає милості, а йде до кінця у своєму бунті.

Якщо народ чи лідер не раз і не два відкидає Бога, живе в ідолопоклонстві, брехні й насильстві, Бог дає йому піти цим шляхом до кінця. Так було з фараоном у Єгипті. Так було з хананськими народами, які протягом століть приносили дітей у жертву і поклонялися ідолам. Цей текст говорить, що настав момент, коли Бог допустив їхню остаточну запеклість, щоб здійснити суд через війну.

Приклад хананеїв і фараона показує, що Бог довготерпеливий. Він не карає одразу, а «довго чекає», щоб людина покаялася. Однак коли покоління за поколінням відкидає Його, настає момент, коли Божий суд стає невідворотним. Тоді ожорсточення вже не випадковість, а знак, що міра переповнена.

Ми бачимо те саме у сучасному світі. Коли серце лідера і цілого народу закривається для правди, для совісті, для заклику до покаяння - воно стає твердим, як камінь. Воно більше не здатне чути і тоді війна стає не тільки трагедією, а й знаком Божого суду.

Розумієте до чого це я? Серце путіна і значної частини росіян ожорсточене. Вони не чують правди, вони вірять у брехню, яка стала їх світоглядом, вони йдуть на війну, думаючи, що служать «великій ідеї», але насправді Бог уже судить їх. Їхня запеклість - це не сила, а вирок і шлях, що веде до руйнування.

Це нагадування, що Бог керує історією. Навіть жорстокість ворогів не виходить з-під Його контролю.

Запеклі серця - це ознака суду. Коли ворог стає ще більш жорстким, це не поразка для Бога, а знак, що Його правосуддя вже діє.

Бог допускає, що хтось вперто йде у війну, бо в такий спосіб Він судить людей через їхнє ж власне ожорсточене серце і це для нас знак: ЗЛО САМЕ СЕБЕ ЗНИЩИТЬ.

Найбільша небезпека думати, що це стосується тільки «їх». Писання застерігає: «Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця» (Євр 3:15). Серце може ожорсточитися поступово через невеличкі компроміси, виправдання гріха, небажання слухати докір. Коли ми перестаємо слухати Бога, відвертаємося від керівництва Духа, виправдовуємо свій гріх, то ми теж стаємо на шлях саморуйнування. Важливо залишатися чутливим до Божої дії: краще плакати зараз у покаянні, ніж одного дня зустріти Божий суд.

Добра новина полягає в тому, що Ісус Христос прийшов, щоб дати нам нове «серце тілесне» (Єз. 36:26). Він узяв на себе Божий суд, щоб ми могли мати милість. Тому навіть якщо хтось уже довго противився Богові, однак поки живий, то є шанс, що благодать зламає ожорсточення.

Таким чином, цей уривок із Ісуса Навина не лише про давню війну, а про реальність сьогодні: Бог контролює історію, запеклі серця - це ознака суду, зло саме себе знищує, але для тих, хто смиряється, завжди доступна милість у Христі.

Дотик, який скасовує сердечний біль

Проповідь в церкві «Преображення» (Київ)

https://youtu.be/7QS0yPsWWFg?feature=shared

Я ЛЮБЛЮ СВОЮ РОБОТУ

У мене найкраща робота у світі.

Якщо хтось не знає, то я працюю у вселенській корпорації. Так, саме вселенській, а не просто міжнародній чи національній. Це найстаріша компанія у світі, з багатовіковою історією і традиціями, але водночас з найсвітлішим і найперспективнішим майбутнім.

Наші представництва є майже в кожній країні світу, навіть у найвіддаленіших куточках планети. Ми працюємо в політиці й бізнесі, медицині й освіті, армії, спорті, культурі й мистецтві.

Маємо освітні програми, центри допомоги людям із залежностями, консультативні проекти для сімей, школи, університети, сиротинці, лікарні, театри, табори, конференції, телепрограми і фестивалі. Ми знімаємо фільми, записуємо музику, ведемо телеефіри, і через усе це допомагаємо людям змінюватися.

Залежні отримують свободу, зруйновані сім’ї примиряються, поранені душі знаходять зцілення і надію. Це не статистика, а справжні історії, які щодня відбуваються серед нас.

Наша місія проста і водночас грандіозна: допомагати людям не просто ставати кращими, а ставати новими. Так, щоб це впливало на їхні сім’ї, компанії, суспільство і навіть на цілі народи.

Особисто я працюю управляючим однієї з філій цієї корпорації у Луцьку. Нам 21 рік. Ми невелика, але зростаюча команда, яка налічує понад дві сотні працівників. Ми служимо дітям, підліткам, молоді, дорослим, сім’ям, малозабезпеченим, переселенцям, військовим.

Працювати тут непросто, бо є багато викликів, але для мене це честь і привілей. Це важливіше, ніж працювати в Google чи Apple.

О, я забув сказати про головне - в нашій корпорації найкращий в світі президент, який має грандіозне глобальне бачення. Він наймудріший, найдобріший, найкреативніший і найщедріший з усіх кого я знаю. Він колись написав власну Книгу-бестселер, яка перекладена на тисячі мов і має найбільший тираж у світі вже багато років. Ця книга неймовірна, бо вона реально змінює людей. Вам варто її прочитати )

Наш Президент має вплив у кожній країні світу і знає кожного президента. Його не згадує Forbes, але Він багатший за всіх мільярдерів разом узятих. А найголовніше - Він любить усіх Своїх працівників і завжди знаходить час для кожного. Наприклад, сьогодні зранку ми з ним розмовляли.

Звучить неймовірно? Можливо. Просто я не одразу сказав головне: ця корпорація називається Церква, її Президент - Бог, а Його книга - Біблія.

Я люблю свою роботу, бо я люблю Свого Боса, Який любить мене, і я люблю довірену мені філію, церкву «Голгофа».

Я НЕ ХОЧУ ЧИТАТИ БІБЛІЮ

Про важливість особистого вивчення Слова Божого

- Чому нам не хочеться читати Біблію?
- Чим Біблія відрізняється від інших книг?
- Чому важливо вивчати, а не просто досліджувати Біблію?
- Як мати правильну мотивацію для цього (не почуття провини, а любов)?
- Як і з чого почати це робити?

https://youtu.be/Nw98lUChdzc?si=p6j_IMLEByaZssBX

РОЗШУКУЄТЬСЯ ПАСТОР

(особливо рекомендується для перегляду пасторам і їх дружинам)

Проповідь про те, якого пастора шукає Бог - не ідеального лідера, а людину, яка любить Ісуса більше, ніж служіння. Від сатиричного образу «суперпастора» до біблійного бачення Бога як Пастиря і Христа як Доброго Пастиря, Який кличе відображати Його серце серед людей.

У час війни Бог не шукає героїв, а вірних; не досконалих, а тих, хто здатен любити, стояти поруч у болі та вести до Христа.

Також увага приділяється дружинам пасторів, чиє служіння непомітне, але без нього неможливе пасторство.

Головна нагорода такого життя і служіння не вінець, а Сам Архипастир Ісус.

https://www.youtube.com/watch?v=vAw6AbI5eU0

ЧОМУ БОГ ДОПУСКАЄ ВІЙНУ?

Мартін Ллойд-Джонс (1899-1981)

Не знаю чому досі мені не траплялася ця дуже глибока і біблійна стаття від відомого англійського служителя, який пережив дві світові війни.

Неймовірно актуальна в контексті війни в Україні. Рекомендую для прочитання та осмислення (лонгрід).

P.S. Статтю перекладено за допомогою DeepL

Ось деякі ключові цитати зі статті Мартіна Ллойда-Джонас "Чому Бог допускає війну"

«Біблія ніде і ніколи не обіцяє скасувати війни в цьому віці… наш Господь пророкував: «І ви почуєте про війни та чутки про війни…»

«Біблійний світогляд є цілком песимістичним… Не проектуйте власні мрії на Божі плани, а потім не дивуйтеся, що вони не виконуються»

«Яке право ми маємо на мир?… Ми повинні прагнути миру, щоб жити тихим і благочестивим життям, а не лише уникнути страждань»

«Чи мали ми право на мир, якщо під благословенням миру ми відверталися від Бога і жили матеріалістично й гріховно? Чи має Бог підтримувати мир лише для того, щоб ми продовжували життя, що ображає Його Святе Ім’я?»

«Просити Бога заборонити війну – означає просити Його заборонити один конкретний наслідок гріха, не турбуючись про гріх як такий»

«Війна розкриває людину і показує, що таке гріх насправді… те, що не приймають із любові, інколи приймають через страждання»

«Хтось може заперечити і запитати: “Але чому страждають невинні?” Відповідь… по суті є двоякою. По-перше, не існує таких людей, як невинні, як ми вже бачили. Ми всі грішні. Але крім того, ми, очевидно, маємо пожинати наслідки не тільки своїх особистих гріхів, але й гріхів усього людства; і, в меншому масштабі, гріхів нашої конкретної країни або групи.»

«Ми є одночасно і окремими особами, і членами держави, і членами всього людства. Євангеліє спасає нас як окремих осіб, але це не означає, що ми перестаємо бути членами держави і невід’ємною частиною всього людства. Ми ділимо одне й те саме сонце та дощ з іншими людьми, і ми піддаємося одним і тим самим хворобам та недугам…»

«Питання не “Чому Бог допускає війни?”, а “Чому Він не дає світові повністю знищити себе?” О, яка дивовижна Його терплячість... Нехай це веде нас до покаяння»