ПЕРЕДПАСХАЛЬНА СУБОТА
Сьогодні субота. Останній день перед найбільшим святом для християн - Пасхою. Їхав на авто через місто і спостерігав знайому, але водночас дивовижну картину: люди. Багато людей. Гарно вдягнені, стримані, врочисті. Вони прямували до храмів.
Ось мама з маленькою донькою, десь п’ятирічною, переходять дорогу. Дівчинка вбрана по-святковому: з хусткою на голові й кошиком у руках несе пасочку на освячення. І раптом порив вітру здіймає рушничок із кошика, і він падає просто на пішохідному переході. Дівчинка розгублена, але мама миттю піднімає рушник, кладе назад і веде її далі. Простий епізод, але який він теплий.
Навколо храмів метушня, багато автівок і людей… Але ця суєта не порожня, бо вона про щось важливе. Люди збираються, готуються, несуть у руках великодні кошики, а в серцях, можливо, і щось більше.
Я не знаю, що думає кожен із них. Не знаю, що сьогодні скаже священник у тому чи іншому храмі. Але, проїжджаючи повз, я ловив себе на думці: як добре жити у країні, де святкують воскресіння Ісуса Христа. Я дякую Богу, що народився не в Китаї, не в Північній Кореї, не в Ірані. Я тішуся, що наш народ має це свято, навіть якщо не всі ще розуміють його глибину.
Так, для багатьох Пасха - це лише обряд. Посвятити паску, вистояти нічну службу, зібратися родиною. Але навіть через зовнішнє - серце може потроху прокидатися. І я радію. Бо краще йти до храму, ніж до мечеті. Краще чути ім’я Ісуса, ніж жити в тиші, де його не згадують. Радію, що навіть під час війни ми маємо свободу це робити. Радію, що сьогодні гарна погода і не було повітряної тривоги. І радію, що багато діток бодай раз у рік доторкнуться до чогось сакрального. Можливо та маленька дівчинка побачить, як хтось молиться і запитає: «Мамо, а хто такий Бог?»
Я молюся за неї і за всіх цих людей, щоби для них Пасха стала чимось більшим за традицію - живою зустріччю з воскреслим Христом. Щоби віра ожила не лише на свята, але в щоденності: у маршрутках, чергах, офісах, родинних застіллях. Щоби Україна справді була християнською не за формою, а по суті.
Я молюся за наших захисників, які святкують цей день не вдома, щоб повернулися додому живими. Щоби, пройшовши крізь пекло, знайшли надію в Христі. Дякую Богу за 308 захисників, які сьогодні повернулися на рідну землю з полону.
Завтра ми знову скажемо ці слова: Христос воскрес! і почуємо у відповідь: Воістину воскрес! Не просто «гарних свят», не «happy Easter», а свідчення про Того, Хто переміг смерть.
Він заслуговує, щоб про Нього пам’ятали. Він воскрес в тому числі і заради тієї маленької дівчинки щоб вона мала надію на вічність і нове життя вже сьогодні.
В цьому наша надія. Добро переможе. Життя переможе. А воскреслий Христос буде прославлений у кожному куточку нашої землі.
Сьогодні субота. Останній день перед найбільшим святом для християн - Пасхою. Їхав на авто через місто і спостерігав знайому, але водночас дивовижну картину: люди. Багато людей. Гарно вдягнені, стримані, врочисті. Вони прямували до храмів.
Ось мама з маленькою донькою, десь п’ятирічною, переходять дорогу. Дівчинка вбрана по-святковому: з хусткою на голові й кошиком у руках несе пасочку на освячення. І раптом порив вітру здіймає рушничок із кошика, і він падає просто на пішохідному переході. Дівчинка розгублена, але мама миттю піднімає рушник, кладе назад і веде її далі. Простий епізод, але який він теплий.
Навколо храмів метушня, багато автівок і людей… Але ця суєта не порожня, бо вона про щось важливе. Люди збираються, готуються, несуть у руках великодні кошики, а в серцях, можливо, і щось більше.
Я не знаю, що думає кожен із них. Не знаю, що сьогодні скаже священник у тому чи іншому храмі. Але, проїжджаючи повз, я ловив себе на думці: як добре жити у країні, де святкують воскресіння Ісуса Христа. Я дякую Богу, що народився не в Китаї, не в Північній Кореї, не в Ірані. Я тішуся, що наш народ має це свято, навіть якщо не всі ще розуміють його глибину.
Так, для багатьох Пасха - це лише обряд. Посвятити паску, вистояти нічну службу, зібратися родиною. Але навіть через зовнішнє - серце може потроху прокидатися. І я радію. Бо краще йти до храму, ніж до мечеті. Краще чути ім’я Ісуса, ніж жити в тиші, де його не згадують. Радію, що навіть під час війни ми маємо свободу це робити. Радію, що сьогодні гарна погода і не було повітряної тривоги. І радію, що багато діток бодай раз у рік доторкнуться до чогось сакрального. Можливо та маленька дівчинка побачить, як хтось молиться і запитає: «Мамо, а хто такий Бог?»
Я молюся за неї і за всіх цих людей, щоби для них Пасха стала чимось більшим за традицію - живою зустріччю з воскреслим Христом. Щоби віра ожила не лише на свята, але в щоденності: у маршрутках, чергах, офісах, родинних застіллях. Щоби Україна справді була християнською не за формою, а по суті.
Я молюся за наших захисників, які святкують цей день не вдома, щоб повернулися додому живими. Щоби, пройшовши крізь пекло, знайшли надію в Христі. Дякую Богу за 308 захисників, які сьогодні повернулися на рідну землю з полону.
Завтра ми знову скажемо ці слова: Христос воскрес! і почуємо у відповідь: Воістину воскрес! Не просто «гарних свят», не «happy Easter», а свідчення про Того, Хто переміг смерть.
Він заслуговує, щоб про Нього пам’ятали. Він воскрес в тому числі і заради тієї маленької дівчинки щоб вона мала надію на вічність і нове життя вже сьогодні.
В цьому наша надія. Добро переможе. Життя переможе. А воскреслий Христос буде прославлений у кожному куточку нашої землі.
Пасхальна проповідь
«Того, кого Бог хоче по-особливому використати, спочатку Він його впокоряє»
https://youtu.be/P7kM844-nrc?feature=shared
«Того, кого Бог хоче по-особливому використати, спочатку Він його впокоряє»
https://youtu.be/P7kM844-nrc?feature=shared
YouTube
Дежавю апостола Петра - Андрій Савич | 20.04.2025
«ГОЛГОФА» - ЛЮБИТИ | СЛУЖИТИ | ЗРОСТАТИ
https://www.instagram.com/golgothalutsk/
м. Луцьк, просп. Соборності, 26а
(066) 944-06-06
[email protected]
https://www.instagram.com/golgothalutsk/
м. Луцьк, просп. Соборності, 26а
(066) 944-06-06
[email protected]
«Проповідь без Христа - це жахлива, огидна річ; це порожній колодязь; джерело без води; хліб без борошна; це хмара без дощу; це дерево без плодів, двічі мертве, вирване з корінням. Це огидно - давати людям каміння замість хліба і скорпіонів замість яєць, і все ж так чинять ті, хто не проповідує Ісуса. Проповідь без Христа - це все одно, що говорити про буханець хліба без жодної муки в ньому. Як вона може живити душу? Люди вмирають і гинуть, бо Христа там немає, хоча Його славна Євангелія - найпростіше і найсолодше, що можна проповідувати; у ній найбільше різноманіття, вона привабливіша за все інше у світі! Немає Христа у вашій проповіді, сер? Тоді йдіть додому і більше не проповідуйте, поки не матимете чогось вартісного для проповіді»
Чарльз Сперджен
Чарльз Сперджен
12 сильних цитат від "короля проповідників" Чарльза Сперджена про проповідь 🔥 🔥 🔥
«Проповідь Христа - це батіг, який бичує диявола. Проповідь Христа - це блискавка, звук якої змушує усе пекло тремтіти».
«Ми повинні передусім проповідувати Христа і то розіп’ятого… Християнський служитель повинен проповідувати всі істини, які скупчені навколо особи та діяльності Господа Ісуса»
«Якщо Христос для вас не все, він для вас ніщо. Він ніколи не піде на партнерство як частковий Спаситель людей. Якщо він є чимось, він повинен бути всім, а якщо він не всім, він для вас ніщо»
«У житті Христос є моє життя, а в смерті Він буде смертю смерті; у бідності Христос - моє багатство; у хворобі Він застеляє моє ліжко; у темряві Він моя зірка, а в блиску Він моє сонце; Він - манна табору в пустині»
«Ми не несемо відповідальності перед Богом за врятовані душі, але ми відповідаємо за Євангеліє, яке проповідується, і за спосіб, у який ми його проповідуємо»
«Чим більше ви читаєте Біблію і чим більше роздумуєте над нею, тим більше вона вас дивуватиме. Той, хто є лише випадковим читачем Біблії, не знає висоти, глибини, довжини та ширини могутніх смислів, що містяться на її сторінках»
«Більшість величних істин про Бога потрібно пізнати через труднощі; їх треба випалити в нас розпеченим залізом страждань, інакше ми не приймемо їх справді»
«Люди ніколи не стануть великими в теології, поки не стануть великими в стражданні»
«Проповідник, який не молиться, - це просто актор на сцені, а не посланник з небес»
«Краще бути годину на колінах у молитві, ніж тиждень у бібліотеці без молитви»
«Я піднімаюсь на кафедру, знаючи: це може бути моя остання проповідь. І я маю проповідувати так, ніби це так і є»
«Можливо, я вульгарний, але це не навмисно, за винятком того, що я повинен і буду змушувати людей слухати. Я твердо переконаний, що ввічливих проповідників у нас вистачає».
«Проповідь Христа - це батіг, який бичує диявола. Проповідь Христа - це блискавка, звук якої змушує усе пекло тремтіти».
«Ми повинні передусім проповідувати Христа і то розіп’ятого… Християнський служитель повинен проповідувати всі істини, які скупчені навколо особи та діяльності Господа Ісуса»
«Якщо Христос для вас не все, він для вас ніщо. Він ніколи не піде на партнерство як частковий Спаситель людей. Якщо він є чимось, він повинен бути всім, а якщо він не всім, він для вас ніщо»
«У житті Христос є моє життя, а в смерті Він буде смертю смерті; у бідності Христос - моє багатство; у хворобі Він застеляє моє ліжко; у темряві Він моя зірка, а в блиску Він моє сонце; Він - манна табору в пустині»
«Ми не несемо відповідальності перед Богом за врятовані душі, але ми відповідаємо за Євангеліє, яке проповідується, і за спосіб, у який ми його проповідуємо»
«Чим більше ви читаєте Біблію і чим більше роздумуєте над нею, тим більше вона вас дивуватиме. Той, хто є лише випадковим читачем Біблії, не знає висоти, глибини, довжини та ширини могутніх смислів, що містяться на її сторінках»
«Більшість величних істин про Бога потрібно пізнати через труднощі; їх треба випалити в нас розпеченим залізом страждань, інакше ми не приймемо їх справді»
«Люди ніколи не стануть великими в теології, поки не стануть великими в стражданні»
«Проповідник, який не молиться, - це просто актор на сцені, а не посланник з небес»
«Краще бути годину на колінах у молитві, ніж тиждень у бібліотеці без молитви»
«Я піднімаюсь на кафедру, знаючи: це може бути моя остання проповідь. І я маю проповідувати так, ніби це так і є»
«Можливо, я вульгарний, але це не навмисно, за винятком того, що я повинен і буду змушувати людей слухати. Я твердо переконаний, що ввічливих проповідників у нас вистачає».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Давай знайомитися.pdf
281.3 KB
ДАВАЙ ЗНАЙОМИТИСЯ
💍 Ходите на побачення і думаєте про серйозні стосунки?
Тоді ось файл, який реально зробить ваші розмови глибшими!
Я підготував понад 100 запитань, які допоможуть вам краще пізнати одне одного, поговорити про важливе і зрозуміти, чи готові ви до сімʼї.
Теми охоплюють усе: від дитинства, характеру, грошей, здоровʼя, духовності до конфліктів, ролей у шлюбі та майбутніх дітей.
Ідеально підходить для:
– пар, які зустрічаються і хочуть будувати здорові стосунки
– підготувки до дошлюбного консультування
– змістовних і чесних розмов на побаченнях
⠀
Цей документ допоможе не лише дізнатися більше один про одного, а й навчить ставити важливі питання до того, як буде сказане «так».
⠀
📎 Завантажуй, користуйся, поширюй:
💍 Ходите на побачення і думаєте про серйозні стосунки?
Тоді ось файл, який реально зробить ваші розмови глибшими!
Я підготував понад 100 запитань, які допоможуть вам краще пізнати одне одного, поговорити про важливе і зрозуміти, чи готові ви до сімʼї.
Теми охоплюють усе: від дитинства, характеру, грошей, здоровʼя, духовності до конфліктів, ролей у шлюбі та майбутніх дітей.
Ідеально підходить для:
– пар, які зустрічаються і хочуть будувати здорові стосунки
– підготувки до дошлюбного консультування
– змістовних і чесних розмов на побаченнях
⠀
Цей документ допоможе не лише дізнатися більше один про одного, а й навчить ставити важливі питання до того, як буде сказане «так».
⠀
📎 Завантажуй, користуйся, поширюй:
Якщо Божої любові тобі замало, то любов людей не наповнить тебе.
Якщо Божа похвала не тішить твоє серце, то навіть овації всього світу залишать тебе порожнім.
Якщо Божий голос для тебе немає ваги, то голоси людей не принесуть тобі зцілення.
Якщо в обіймах Бога не знаходиш втіхи, то навіть найтепліші людські обійми будуть для тебе холодними.
Якщо поряд із досконалим Богом не маєш спокою, то серед недосконалих людей ти завжди будеш внутрішньо втомлений.
Якщо не знайдеш себе в Творці, то загубиш себе в творінні.
Якщо не Бог твій Спаситель, то ніхто не зможе тебе врятувати.
Андрій Савич
Якщо Божа похвала не тішить твоє серце, то навіть овації всього світу залишать тебе порожнім.
Якщо Божий голос для тебе немає ваги, то голоси людей не принесуть тобі зцілення.
Якщо в обіймах Бога не знаходиш втіхи, то навіть найтепліші людські обійми будуть для тебе холодними.
Якщо поряд із досконалим Богом не маєш спокою, то серед недосконалих людей ти завжди будеш внутрішньо втомлений.
Якщо не знайдеш себе в Творці, то загубиш себе в творінні.
Якщо не Бог твій Спаситель, то ніхто не зможе тебе врятувати.
Андрій Савич
5 ЦАРІВ І ОДИН ТРОН
Сьогодні зранку читав Римлян 5:17-21, де апостол Павло описує величну духовну драму, де діють п’ятеро царів. Два з них - жорстокі тирани, два - славні й спасаючі, а пʼятий - це кожен віруючий.
1. Цар Гріх
«Бо гріх панував»
Він диктує свої закони через пожадливість і бунт людського серця. Найгірше те, що його піддані добровільно йому віддаються в рабство. Люди не борються проти нього, а служать йому із задоволенням. Його царювання веде лише до одного - до смерті.
2. Цар Смерть
«Смерть панувала»
Вона приходить як плата за гріх. Вона непереможна для людини: не бере хабарів і не програє жодної битви. Усі люди падають перед нею.
3. Цар Благодать
«аби так само благодать запанувала через праведність»
Але з’являється інший Цар. Благодать входить туди, де панували гріх і смерть, і звільняє полонених. Благодать царює через Ісуса Христа, Його життя, хрест і воскресіння.
4. Цар Ісус Христос
«через Ісуса Христа»
Через Цього правдивого Царя ми отримуємо нове життя. Він не лише переміг гріх і смерть, але зробив нас учасниками Своєї перемоги і царями.
5. Цар я
«ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності пануватимуть у житті»
Віруючий не просто спасенний, а царює! Це не про зовнішній трон, багатство чи славу, а про владу, яку дає благодать перемагати гріх, жити в свободі та впливати на світ навколо через Христа.
Ми сидимо з Христом на троні. Світ не бачить наших корон, але вони справжні. Ми більше не підвладні гріху і смерть втратила над нами владу. Ми через Христа пануємо над своїми стражданнями, бажаннями, страхами, гріхами, думками.
1. Царювання над болем і стражданнями
Я син Царя, Який прийшов не щоб уникнути болю, а щоб пройти крізь нього з любов’ю. Тому замість втекти, образитися, звинуватити чи закритися я залишаюся присутнім навіть коли боляче і тебе не розуміють. Я царюю не тоді, коли біль зникає, а коли я не дозволяє болю зруйнувати мою віру і любов. Це означає не робити з себе жертву, а залишитися вірним і добрим у найтемніші дні.
2. Царювання над гріховними бажаннями
Царювання в Дусі це не ідеальна відсутність гріха, а здатність не дати йому сісти на троні. Це коли всередині піднімається хвиля: гнів, страх, ревнощі, потреба контролю, спокуса себе жаліти, але замість того, щоб дати волю емоціям, я відкриваю Богові серце і повертаюся до інших людей з миром. Це коли замість вибуху - молитва. Замість замкнутості - діалог. Замість гордості - любов. Це коли мною керують не емоції враженого «я», а Дух Божий, Якому я довіряюсь.
3. Царювання в думках
Ти проголошуєш собі Євангеліє: «Христос живе в мені і Він зцілює неідеальних. Я не раб минулого, а нове творіння, яке покликане любити і жити свято». Царювання в думках - це свобода не вірити кожній думці, а слухати голос Божий, що говорить істину в любові. Це коли розум не стає смітником для самозвинувачення, страхів, підозр чи фантазій, а вчишся думати як Христос: не як невдаха, жертва чи суддя, а як улюблений і прощений син Царя. Ти бачиш інших людей не як ворогів, а тих, кому ти маєш послужити, а життя як місце, де діє благодать, що змінює в першу чергу тебе.
Усе це не я сам і не моя сила, а Христос у мені. Це не автоматична перемога, а щоденне рішення в покорі дозволяти Христу царювати в мені і тоді Його влада проникає в мої щоденні думки, бажання, реакції і рішення.
Я не житиму як раб і жебрак, бо мені подаровано трон і корону, тому я царюватиму у житті і цьому дні через Христа.
Сьогодні зранку читав Римлян 5:17-21, де апостол Павло описує величну духовну драму, де діють п’ятеро царів. Два з них - жорстокі тирани, два - славні й спасаючі, а пʼятий - це кожен віруючий.
1. Цар Гріх
«Бо гріх панував»
Він диктує свої закони через пожадливість і бунт людського серця. Найгірше те, що його піддані добровільно йому віддаються в рабство. Люди не борються проти нього, а служать йому із задоволенням. Його царювання веде лише до одного - до смерті.
2. Цар Смерть
«Смерть панувала»
Вона приходить як плата за гріх. Вона непереможна для людини: не бере хабарів і не програє жодної битви. Усі люди падають перед нею.
3. Цар Благодать
«аби так само благодать запанувала через праведність»
Але з’являється інший Цар. Благодать входить туди, де панували гріх і смерть, і звільняє полонених. Благодать царює через Ісуса Христа, Його життя, хрест і воскресіння.
4. Цар Ісус Христос
«через Ісуса Христа»
Через Цього правдивого Царя ми отримуємо нове життя. Він не лише переміг гріх і смерть, але зробив нас учасниками Своєї перемоги і царями.
5. Цар я
«ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності пануватимуть у житті»
Віруючий не просто спасенний, а царює! Це не про зовнішній трон, багатство чи славу, а про владу, яку дає благодать перемагати гріх, жити в свободі та впливати на світ навколо через Христа.
Ми сидимо з Христом на троні. Світ не бачить наших корон, але вони справжні. Ми більше не підвладні гріху і смерть втратила над нами владу. Ми через Христа пануємо над своїми стражданнями, бажаннями, страхами, гріхами, думками.
1. Царювання над болем і стражданнями
Я син Царя, Який прийшов не щоб уникнути болю, а щоб пройти крізь нього з любов’ю. Тому замість втекти, образитися, звинуватити чи закритися я залишаюся присутнім навіть коли боляче і тебе не розуміють. Я царюю не тоді, коли біль зникає, а коли я не дозволяє болю зруйнувати мою віру і любов. Це означає не робити з себе жертву, а залишитися вірним і добрим у найтемніші дні.
2. Царювання над гріховними бажаннями
Царювання в Дусі це не ідеальна відсутність гріха, а здатність не дати йому сісти на троні. Це коли всередині піднімається хвиля: гнів, страх, ревнощі, потреба контролю, спокуса себе жаліти, але замість того, щоб дати волю емоціям, я відкриваю Богові серце і повертаюся до інших людей з миром. Це коли замість вибуху - молитва. Замість замкнутості - діалог. Замість гордості - любов. Це коли мною керують не емоції враженого «я», а Дух Божий, Якому я довіряюсь.
3. Царювання в думках
Ти проголошуєш собі Євангеліє: «Христос живе в мені і Він зцілює неідеальних. Я не раб минулого, а нове творіння, яке покликане любити і жити свято». Царювання в думках - це свобода не вірити кожній думці, а слухати голос Божий, що говорить істину в любові. Це коли розум не стає смітником для самозвинувачення, страхів, підозр чи фантазій, а вчишся думати як Христос: не як невдаха, жертва чи суддя, а як улюблений і прощений син Царя. Ти бачиш інших людей не як ворогів, а тих, кому ти маєш послужити, а життя як місце, де діє благодать, що змінює в першу чергу тебе.
Усе це не я сам і не моя сила, а Христос у мені. Це не автоматична перемога, а щоденне рішення в покорі дозволяти Христу царювати в мені і тоді Його влада проникає в мої щоденні думки, бажання, реакції і рішення.
Я не житиму як раб і жебрак, бо мені подаровано трон і корону, тому я царюватиму у житті і цьому дні через Христа.
Шлюб - це не про стабільність, а про переміни, через які Бог формує нас в Свій образ. Можна сказати, що це експрес-метод по нашому освяченню.
Шлюб вимагає постійної роботи над собою та стосунками. Це означає навчитися слухати, а не лише говорити, розуміти, а не просто чекати розуміння. Це вибір кожного дня вкладати час, любов і зусилля, навіть тоді, коли це важко.
Шлюб - це одна подорож двох людей, які постійно ростуть, розвиваються і вчаться розуміти, приймати й любити одне одного в найрізноманітніших обставинах і періодах життя.
Шлюб - це як сад, який потрібно поливати, виривати бурʼяни, прополювати, підрізати гілки, доглядати за ґрунтом, щоб він був прекрасним та приносив плоди. А головне - цей процес не має кінця.
Отож, якщо ти не готовий (-а) чи не хочеш змінюватися, то шлюб не для тебе.
Шлюб вимагає постійної роботи над собою та стосунками. Це означає навчитися слухати, а не лише говорити, розуміти, а не просто чекати розуміння. Це вибір кожного дня вкладати час, любов і зусилля, навіть тоді, коли це важко.
Шлюб - це одна подорож двох людей, які постійно ростуть, розвиваються і вчаться розуміти, приймати й любити одне одного в найрізноманітніших обставинах і періодах життя.
Шлюб - це як сад, який потрібно поливати, виривати бурʼяни, прополювати, підрізати гілки, доглядати за ґрунтом, щоб він був прекрасним та приносив плоди. А головне - цей процес не має кінця.
Отож, якщо ти не готовий (-а) чи не хочеш змінюватися, то шлюб не для тебе.
ТИ - МІЙ КОСМОС
присвячую моїй коханій дружині
Ти - моя невидима гравітація
і моє серце постійно тягне до тебе
Ти - мій неймовірний космос
і вже скоро я полечу до тебе
Ти - моя міжгалактична місія
і я з радістю подолаю з тобою мільйони світлових років
Ти - мій безкрайній всесвіт
і я не втомлююся пізнавати нові планети і галактики твоєї душі
Ти - моя космічна пригода
і жодна інша не зрівняється з тобою
Ти - мій зоряний шлях
і це найзахопливіше, що трапилося у моєму житті
Ти - моя небесна подорож
і я не хочу її ніколи завершувати, а мандрував би з тобою вічно
присвячую моїй коханій дружині
Ти - моя невидима гравітація
і моє серце постійно тягне до тебе
Ти - мій неймовірний космос
і вже скоро я полечу до тебе
Ти - моя міжгалактична місія
і я з радістю подолаю з тобою мільйони світлових років
Ти - мій безкрайній всесвіт
і я не втомлююся пізнавати нові планети і галактики твоєї душі
Ти - моя космічна пригода
і жодна інша не зрівняється з тобою
Ти - мій зоряний шлях
і це найзахопливіше, що трапилося у моєму житті
Ти - моя небесна подорож
і я не хочу її ніколи завершувати, а мандрував би з тобою вічно
МОРОЗИВО І ШЛЮБ НА НЕБІ
Уявіть дитину, яка щиро думає, що немає нічого кращого за морозиво. Для неї це вершина радості: воно холодне, солодке, смачне. Тож коли доросла людина каже дитині: «Одного дня ти перестанеш радіти морозиву так, як зараз» вона щиро не розуміє. Їй здається: «А що може бути краще за це?»
Кожен дорослий знає, що морозиво це добре, але є щось прекрасніше. Наприклад: тихий вечір поруч з коханою людиною; обійми після прощення; емоційна і тілесна близькість; відчуття прийняття й безпеки; вірність, яка триває десятиліттями; краса взаємного пізнання; спокій і довіра в присутності того, хто тебе глибоко знає і любить. Ці речі мають іншу природу: вони глибші, повніші, приємніші, але дитина ще не має життєвого досвіду, щоб оцінити це.
Подібне відбувається і з шлюбом, який є одним з найпрекрасніших Божих дарів у цьому світі.
Коли ми чуємо, що «в раю не буде шлюбу», то можемо відчувати сум, бо здається втрачаємо щось цінне (якщо у вас хороший шлюб). Насправді ж ми як та дитина, яка не уявляє радості без морозива.
У вічності ми не будемо нудьгувати за земним шлюбом так, як доросла людина не ридає за відчуттям першої цукерки чи смаком морозива. Не тому, що шлюб це щось незначне, а тому, що він лише дитячий передсмак чогось значно кращого. Шлюб є тінню того, чим є справжня любов, близькість і задоволення у вічності.
Там не буде більше недомовок, натяків, ран від слів і мовчання. Там буде любов, яка не згасає ввечері від втоми і не піддається коливанням настрою. Там буде любов глибша за будь-яку інтимність. Не любов, яка потребує зусиль, доказів і повторень, а така, що просто є - постійна, спокійна, як серцебиття в обіймах.
Там не буде ночей, коли хтось плаче на кухні, а інший мовчить у ліжку. Там буде пізнання без страху і захисту. Тебе бачитимуть, знатимуть цілком і повністю, але не відвернуться. Ти більше не будеш ховатися, грати роль, намагатися сподобатися щоб бути прийнятим, бо там не буде страху і все буде досконалим.
Там не буде поглядів, які втратили тепло. Не буде «ти мене більше не чуєш» чи «я почуваюсь самотньо, навіть коли ти поруч». Там буде присутність, яка не зникає, не розчиняється у турботах, не тьмяніє. Вона не потребуватиме підтвердження, а буде як повітря і як світло. Присутність Того, Хто завжди поруч і ніколи не залишає.
Там не буде боротьби за розуміння, не буде недовіри, не буде «а раптом ти підеш?» Там буде єдність, яку ми досі лише пробували торкнутись у найкращі моменти шлюбу: у обіймах коханого, у поцілунках коханої, у прощенні після зради, у задоволенні від інтимності. Там буде повна єдність з Христом і Його народом, що задовольнятиме всі глибинні потреби людського серця.
Там серце, яке так довго вчилося любити, так часто помилялося й боялося, так хотіло бути прийнятим і улюбленим нарешті зітхне з полегшенням і прошепоче: «Ось воно. Нарешті я в досконалому тілі і досконалому місці, де мене досконало знають і досконало люблять»
Отож, земний шлюб - це лише початок, а кінцева мета - шлюб з Христом у вічності. Коли ми ввійдемо в Божу присутність, то не будемо думати: «я щось втратив», «я сумую за шлюбом (чоловіком чи дружиною)», «шкода, що там не буде сексу», а ми скажемо: «я навіть не уявляв, що задоволення і любов можуть бути такими».
Уявіть дитину, яка щиро думає, що немає нічого кращого за морозиво. Для неї це вершина радості: воно холодне, солодке, смачне. Тож коли доросла людина каже дитині: «Одного дня ти перестанеш радіти морозиву так, як зараз» вона щиро не розуміє. Їй здається: «А що може бути краще за це?»
Кожен дорослий знає, що морозиво це добре, але є щось прекрасніше. Наприклад: тихий вечір поруч з коханою людиною; обійми після прощення; емоційна і тілесна близькість; відчуття прийняття й безпеки; вірність, яка триває десятиліттями; краса взаємного пізнання; спокій і довіра в присутності того, хто тебе глибоко знає і любить. Ці речі мають іншу природу: вони глибші, повніші, приємніші, але дитина ще не має життєвого досвіду, щоб оцінити це.
Подібне відбувається і з шлюбом, який є одним з найпрекрасніших Божих дарів у цьому світі.
Коли ми чуємо, що «в раю не буде шлюбу», то можемо відчувати сум, бо здається втрачаємо щось цінне (якщо у вас хороший шлюб). Насправді ж ми як та дитина, яка не уявляє радості без морозива.
У вічності ми не будемо нудьгувати за земним шлюбом так, як доросла людина не ридає за відчуттям першої цукерки чи смаком морозива. Не тому, що шлюб це щось незначне, а тому, що він лише дитячий передсмак чогось значно кращого. Шлюб є тінню того, чим є справжня любов, близькість і задоволення у вічності.
Там не буде більше недомовок, натяків, ран від слів і мовчання. Там буде любов, яка не згасає ввечері від втоми і не піддається коливанням настрою. Там буде любов глибша за будь-яку інтимність. Не любов, яка потребує зусиль, доказів і повторень, а така, що просто є - постійна, спокійна, як серцебиття в обіймах.
Там не буде ночей, коли хтось плаче на кухні, а інший мовчить у ліжку. Там буде пізнання без страху і захисту. Тебе бачитимуть, знатимуть цілком і повністю, але не відвернуться. Ти більше не будеш ховатися, грати роль, намагатися сподобатися щоб бути прийнятим, бо там не буде страху і все буде досконалим.
Там не буде поглядів, які втратили тепло. Не буде «ти мене більше не чуєш» чи «я почуваюсь самотньо, навіть коли ти поруч». Там буде присутність, яка не зникає, не розчиняється у турботах, не тьмяніє. Вона не потребуватиме підтвердження, а буде як повітря і як світло. Присутність Того, Хто завжди поруч і ніколи не залишає.
Там не буде боротьби за розуміння, не буде недовіри, не буде «а раптом ти підеш?» Там буде єдність, яку ми досі лише пробували торкнутись у найкращі моменти шлюбу: у обіймах коханого, у поцілунках коханої, у прощенні після зради, у задоволенні від інтимності. Там буде повна єдність з Христом і Його народом, що задовольнятиме всі глибинні потреби людського серця.
Там серце, яке так довго вчилося любити, так часто помилялося й боялося, так хотіло бути прийнятим і улюбленим нарешті зітхне з полегшенням і прошепоче: «Ось воно. Нарешті я в досконалому тілі і досконалому місці, де мене досконало знають і досконало люблять»
Отож, земний шлюб - це лише початок, а кінцева мета - шлюб з Христом у вічності. Коли ми ввійдемо в Божу присутність, то не будемо думати: «я щось втратив», «я сумую за шлюбом (чоловіком чи дружиною)», «шкода, що там не буде сексу», а ми скажемо: «я навіть не уявляв, що задоволення і любов можуть бути такими».
ТАТУ, ЦЕ ДЛЯ ТЕБЕ…
Дитячі малюнки часто криві, прості, і часом на них навіть можуть бути помилки. Однак коли дитина простягає тобі свій малюнок з написом: «Я тебе люблю, тату!», то у серці щось перевертається. Я знаю, що це не шедевр, але я тримаю його, мов скарб, бо мені важливе не ідеальне виконання, а любов, яка стоїть за ним.
Подумайте, а чи не так буває у наших стосунках з Богом? Ми теж щось приносимо нашому Небесному Батьку і малюємо малюнки життя, які містять не ідеальні молитви, егоїстичні спроби послужити, незграбні вчинки любові, неправильні рішення.
Навіть моє власне батьківство - це не шедевр, а далекий від досконалості наївний малюнок з плямами помилок. Я не заслуговую на честь бути татом, але Бог довірив мені трьох чудових дітей і це благодать. Я вдячний за кожну посмішку, кожен малюнок, кожне «я тебе люблю», яке чую від них. Я вчуся бути батьком і часто не виходить. Тому я вдивляюся в батьківство Бога і прошу: «Зроби з мого поламаного батьківства щось добре для них». Моя надія на Бога, Який є досконалим Батьком і Його любов незмінна до мене і моїх дітей.
Тому сьогодні, в День батька, я з вдячністю молюся за своїх дітей та водночас приношу своє «дитяче серце» до Небесного Батька, Який приймає мій недосконалий малюнок життя через Ісуса Христа.
Якщо я, як батько, радію кривому малюнку моєї дитини, то наскільки більше Небесний Батько радіє кожному щирому прояву любові до Нього від Його дітей?
З Днем батька - земного і Небесного.
P.S. Тату, це для Тебе…
Дитячі малюнки часто криві, прості, і часом на них навіть можуть бути помилки. Однак коли дитина простягає тобі свій малюнок з написом: «Я тебе люблю, тату!», то у серці щось перевертається. Я знаю, що це не шедевр, але я тримаю його, мов скарб, бо мені важливе не ідеальне виконання, а любов, яка стоїть за ним.
Подумайте, а чи не так буває у наших стосунках з Богом? Ми теж щось приносимо нашому Небесному Батьку і малюємо малюнки життя, які містять не ідеальні молитви, егоїстичні спроби послужити, незграбні вчинки любові, неправильні рішення.
Навіть моє власне батьківство - це не шедевр, а далекий від досконалості наївний малюнок з плямами помилок. Я не заслуговую на честь бути татом, але Бог довірив мені трьох чудових дітей і це благодать. Я вдячний за кожну посмішку, кожен малюнок, кожне «я тебе люблю», яке чую від них. Я вчуся бути батьком і часто не виходить. Тому я вдивляюся в батьківство Бога і прошу: «Зроби з мого поламаного батьківства щось добре для них». Моя надія на Бога, Який є досконалим Батьком і Його любов незмінна до мене і моїх дітей.
Тому сьогодні, в День батька, я з вдячністю молюся за своїх дітей та водночас приношу своє «дитяче серце» до Небесного Батька, Який приймає мій недосконалий малюнок життя через Ісуса Христа.
Якщо я, як батько, радію кривому малюнку моєї дитини, то наскільки більше Небесний Батько радіє кожному щирому прояву любові до Нього від Його дітей?
З Днем батька - земного і Небесного.
P.S. Тату, це для Тебе…
Замовити мою книгу «7 днів до перемін» і взнати деталі про оплату та доставку можна на сайті:
https://savychbooks.com
https://savychbooks.com