Закінчуємо знайомити вас із поетами та поетками, яких ви зможете почути на літературнику 27.09 ⬇️

П’ять фактів про засновника перцепції та адміна Івана Бережного:
1. Дуже багато курю.
2. Почав писати в 16.
3. Люблю працювати з людським мозком. Буквально.
4. Замість інтернатури пішов у армію. Не жалкую.
5. Пішов зі школи після 9 класу. Закінчив з оцінками: зарубіжна література — 5; українська література — 6.

///

Київ-Пасажирський, 06:44
вокзальна темрява
тільки вогники цигарок
та тьмяність вікон вагонів
(та тьмяність ікон в агонії)

ніч скоро відступить
ніч неодмінно має відступити

там є обійми
там є поцілунки
там є сльози —
їх там найбільше

завтра
(вже сьогодні)
я поїду
але спочатку поцілую тебе на ніч
дочекаюсь рівнотихого дихання —
так дихає всесвіт

там є теплий шепіт у замерзле вухо
рідні слова що їх ніхто не має почути окрім як

киця
сонечко
янгол
кохання моє

там є обіцянка
одна на всіх
яку хтось не дотримає

у вагоні пахне свіжою кавою й квітами —
запах який я вкрав із-під ковдри між стегон твоїх
накрию обличчя фліскою та
ні з ким не ділитимусь

проводжаючим кохання залишити вагон
потяг рушає на схід
сонця
над нами

Друзі, нагадуємо, що вже сьогодні в українсько-данському домі о 19:00 відбудеться наш літературник!

На літературнику будемо збирати донати на потреби 1-го корпусу НГУ "Азов". Втім, можете задонатити і зараз за цим посиланням:

https://send.monobank.ua/jar/9Urrz8g5Zt

Після події обов'язково відзвітуємось на які саме актуальні збори підуть кошти🖤
Чекаємо на вас!

Друзі, подія відбудеться на другому поверсі українсько-данського літературного дому. Будь ласка, заходьте з нульового поверху (праворуч від основного входу)

*
На перехресті вінницької «Юності»
мене не спиняють трамвайні платформи й тролейбусні навіси.
Пункт призначення – ще не окреслено.

Обличчя не виказує років.
Темно-русяве волосся ловить весняні відтінки затишку.

Кредо просте:
не дати життю збити кеди, що гаптують босі стежки незвіданих маршрутів.

Амбіції прилипають до шкіри,
як солодка бульбашка Hubba-Bubba, що щойно луснула –
із присмаком полуниці й дитинства.

На тілі – жодного татуювання.
Скоро це можна буде внести до Червоної книги зникомих явищ.

Чверть на п’яту.
Ми більше не чуємо дзенькіт четвертаків –
вони зникли з обігу.

Так зникають і люди.

Оксана Лихогляд

#поезія #ОксанаЛихогляд

задонатити на розвиток проєкту

Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш
 
ВІДІЙДИ 
 
ВІД 
 
ВІКНА
 
Зараз
у момент його написання
тут почалась повітряна тривога 
 
А це означає що
нам треба вивчити
багато правил:
 
не знімати роботу ППО
не поширювати відео
не викладати адреси
не виходити на вулицю
та ін
 
Вибач але така атмосфера
сучасної української поезії
Я безсила змінити це
хоч би і як намагалась
 
Умовність творчості
вийшла за межі паперу:
тепер і у тебе також
виє сирена
 
За кожною сиреною стоїть чоловік
він натискає важелі
вона захоплює в горло вітер
вони виють обоє
для усіх нас
 
Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш
 
ОБЕРЕЖНО
 
ЛЯГАЙ
 
Обличчям донизу
закрий його краще руками
 
Не обов’язково дивитись
на війні «бачать» на слух 
різний калібр — звук різний
 
Ми вчимося розрізняти їх швидко
поки у цьому
ще є
хоч якийсь 
сенс
 
Де б ти не був
Де б ти не читав цей вірш
 
ПРИЛЬОТ
 
ВИБУХ
 
ЯК ТИ?
 
Пам’ятай: нижчий силует — 
вищі шанси
 
Нехай тобі щаститиме якомога довше
 
Бо рано чи пізно 
всьому настає кінець
 
і везінню на жаль
і будь-яким перевагам
і нам зрештою
 
P.S. Вибач за вибиті вікна
це заключна кода
 
Фінал таких історій
завжди має бути
відкритим

Олена Герасимʼюк

#поезія #ОленаГерасимʼюк

задонатити на розвиток проєкту

Pulsar —Raddiance Effulgence

#музика #Pulsar

задонатити на розвиток проєкту

Ентропія

У просторі неореальності цілісність поглядів - злочин,
Лице - табуйована розкіш, а тіло - смішний атавізм.
Занурення в матричний код - мандрування безкрайністю ночі,
А вихід у зовнішній світ - соціально шкідливий пуризм.

Не бійся міняти структуру своєї тонкої натури,
Сьогодні скрипи механізмом, а завтра дощем шепочи.
Єдина константа Хаосу - гранично мінлива текстура,
Тому берегти монолітність немає вагомих причин.

Молись цифровому Протею, божественна милість безмежна:
Мереживна ковдра пороку накриє пістрявість думок.
І твій перманентний неспокій у хорі глухих обережно
Злетить протигазним сопрано, вплететься в барвистий клубок.

Твоя ентропія висока. Самотність, заквітчана сумом,
Приречена вічно губитись у мулі та піняві хвиль.
Проте безперервні сигнали електромагнітного шуму -
Це краще, ніж мертве мовчання і тихий незайманий штиль.

Дмитро Зозуля

#поезія #ДмитроЗозуля

задонатити на розвиток проєкту