Новий фронт культурної боротьби за Україну

20 червня 1922 року відбувся перший публічний захід української молоді — літературний вечір, присвячений Тарасу Шевченку.

Перед тим, 17 червня 1922 року в Празі, у самому серці міжвоєнної Європи, українські студенти-емігранти, що опинилися за кордоном після поразки Української Народної Республіки, проголосили створення Союзу українських студентів-емігрантів.

Це об’єднання стало відповіддю на виклики епохи: політичну бездержавність, загрозу культурної асиміляції та необхідність збереження національної ідентичності. Установчі збори відбулися в стінах Карлового університету — символічному місці інтелектуального спротиву, де зібралася українська молодь, яка знайшла тимчасовий прихисток у Чехословаччині.

Союз взяв на себе місію збереження й плекання української мови та культури: організація лекцій, публікацій, вечорів пам’яті.

Так вигнана війною молодь перетворила Прагу на новий форпост українства в Європі — доводячи, що нація живе там, де живе її дух.

Звернення до Верховної Ради України від Коаліції корінних народів та «Правого Сектора»

Ми направили офіційне звернення до Верховної Ради України із пропозицією законопроєкту, що має на меті системно врегулювати правовий статус іноземних добровольців — зокрема бійців із поневолених народів російської федерації, які воюють проти агресора на боці України.

Ключові пропозиції:

• Можливість укладення контракту для добровольців без документів, за умови, що їхню особу можна встановити через державні реєстри.
Багато громадян Білорусі та рф у разі втрати документів не мають можливості їх відновити. Водночас сучасні реєстри містять достатньо інформації для встановлення особи навіть без наявності паперових документів.

• Визнання видачі добровольців державною зрадою.

• Заборона на депортацію добровольців та рекрутів.
ФСБ має агентуру в міграційних службах деяких західних країн. Їхнє завдання — депортація радикальних опозиціонерів до рф, де на них чекають катування і страта. Це питання — не бюрократії, а життя і смерті.

• Запровадження персональної відповідальності посадовців за порушення прав людини та законів України.
Наразі не існує жодних дієвих санкцій для чиновників, які зловживають владою або порушують закон. Це потрібно змінити.

• Повне звільнення іноземних добровольців і рекрутів від санкцій та переслідувань з боку міграційної служби.
Функція міграційної служби — захищати державу від небажаної імміграції. Проте ті, хто захищає Україну зі зброєю в руках — це найцінніша імміграція. Вони мають бути повністю захищені від будь-яких репресивних механізмів.

Ініціативу підписали:
– Андрій Тарасенко (Правий Сектор)
– Едуард Юрченко (кандидат філософських наук, боєць бригади «Азов»)
– Мішші Орешников (представник Чувашії–Волзької Булгарії)
– Ібрагім Яганов (Вільна Черкесія)
– Таулан Кандауир (Аланська Держава)

Ми виступаємо за легалізацію і правовий захист кожного бійця, який став на бік України.
Не можна допустити, щоб люди, які ризикують життям заради нашої свободи, ставали жертвами репресій з боку чиновництва.

Попередні дописи щодо іноземних добровольців та факту видачі ворогу одного з них викликали багато питань.

Вийшло відео з деталями видачі добровольця росії.

У ньому чітко названо осіб, причетних до цього ганебного рішення, а також викладено системні проблеми, які зробили таке можливим.

З метою усунення цих проблем і недопущення подібного в майбутньому, було підготовлено законопроєкт і передано його на розгляд профільних комітетів Верховної Ради України.

День кібератаки — акт війни в цифрову епоху

27 червня 2017 року Україна зазнала однієї з наймасштабніших кібератак у своїй історії — удару, організованого російськими спецслужбами. Вірус Petya паралізував роботу державних установ, банків, транспорту, енергетики. Це була не просто шкідлива програма — це був інструмент агресії, спрямований на дестабілізацію країни. Виведені з ладу були ключові системи — від Кабміну до «Укрзалізниці». Ціллю була не вигода, а демонстрація сили в новому вимірі війни.

Цей день став переломним усвідомленням: війна XXI століття ведеться не лише зброєю, а й кодом, сигналом, даними.

Україна вистояла, але фронт досі проходить не лише по лінії зіткнення. Він — у кожному сервері, у кожній мережі. І ми зобов’язані про це пам’ятати.