Для України було би необхідним втілити багатометровою скульптурою оцей автопортрет Шевченка.
Дивно, що досі цього не зробили. Коли що, ідея моя :)

Сильна обкладинка, може навіть сильніша за оригінальну польську.

Джон Роні зняв абсолютно гіпнотичне відео медуз «Лев'яча грива», найбільших відомих нам, їх верхня частина, дзвін, може сягати 2,1 м, а мацаки — 36,6 м. Харчуються рибою, планктоном та иншими медузами. Живуть в холодних солоних водах.

З радістю би мав щось таке як відеозаставку на моніторі.

В добірках «Що глянути на Геловін» трапився сильний фільм з зовсім иншими акцентами.

Не хочу спойлерити, але це хороше кіно, просто якщо у вас є будь-які триґери, краще не дивіться.

Камерна історія про подолання травми, доволі сюреалістична і навіть з гумором.

Раджу.

Бгиг

Інтернет погано на мене впливає.

(це, вочевидь, піратський мерч і я не ношу золото, але сам концепт)

Згадалося.
20 років тому я був доволі помітним поетом, 2006-го вийшла у Факті «Глибоковроті», тисячним накладом, який спродався і я за неї ще й гонорар отримав, тоді поету можна було видатися хіба як переможцю «Смолоскипа» чи «Гранослова» або за свій кошт, я примудрився то оминути.

І після того в мене з 2007 поетична збірка лежить невидана. 2008 була криза і вже не стало охочих братися, а тоді багато чого сталося. І ось наче і маю видавництво, і гризе видати, але сумнівів сильно більше кому воно треба.

Щоб ви розуміли, вибір віршів Олени Герасим'юк, редакторка Маріанна Кіяновська, а бларб Богдана Задури.

Просто ті тексти писала зовсім инша людина, якій тоді було 25, а сприйматимуться вони як від 43-річного діда. І я якось до цього неготовий.

Настрій дня.