Моїх власних книжок набуто було лише дві — від Майкла Дефоржа, канадського коміксиста, якого українською поки не було, та Мікаеля Росса, німецького коміксиста, чий Ноель ми свого часу видавали.
Для своїх підписав ще Паросток Жендрі-Кім Ґимсук, але мені книжки не лишилося (знайшов, що маю одну вдома, англійською, то може ще встигну зловити авторку) і, наостанок, Іван Кипібіда та Юлія Вус презентували польське видання Короткої історії довгої війни і я щітаю, це теж прекрасно.
Листівка від Шона Мерфі піде богині з каналу Всесральниця, де буде розіграна на потреби ЗСУ, тож стежте.
Всі невідомі вам імена ґуґліть, їхню творчість купуйте а я пішов далі працювати, передзам в четвер сам себе не поставить.
Для своїх підписав ще Паросток Жендрі-Кім Ґимсук, але мені книжки не лишилося (знайшов, що маю одну вдома, англійською, то може ще встигну зловити авторку) і, наостанок, Іван Кипібіда та Юлія Вус презентували польське видання Короткої історії довгої війни і я щітаю, це теж прекрасно.
Листівка від Шона Мерфі піде богині з каналу Всесральниця, де буде розіграна на потреби ЗСУ, тож стежте.
Всі невідомі вам імена ґуґліть, їхню творчість купуйте а я пішов далі працювати, передзам в четвер сам себе не поставить.
❤🔥22👍4
Forwarded from Коли ми говоримо про книжки
Патриція Локвуд у своїй новій книжці відрефлексувала, зокрема, й ковід. Нещодавно я дослухала «Голлі» Стівена Кінга, де пандемія виступає фоном для сюжету.
Думаю про те, що українська література так і не встигла відреагувати на ковід — ми постійно живемо в нових потрясіннях, і час на осмислення майже відсутній.
Та й загалом у нас чимало історичних подій залишаються без літературної рефлексії. Ми ніколи не мали тієї «дистанції для роздумів» — просто немає можливості зробити паузу.
Нам ще писати і писати про двадцяті, шістдесяті, вісімдесяті, дев’яності й нульові. Але водночас наше «тут і зараз» також потребує уваги, так само, як Майдан, початок війни, Крим.
Останнім часом я багато слухаю історій про Донецьк і думаю: цієї рефлексії нам теж бракує.
Дуже хочеться, щоб українські автори й авторки мали змогу писати. Думаю про це з різних боків, хоч і поки що дуже сумбурно.
Але хотілося поділитися.
Думаю про те, що українська література так і не встигла відреагувати на ковід — ми постійно живемо в нових потрясіннях, і час на осмислення майже відсутній.
Та й загалом у нас чимало історичних подій залишаються без літературної рефлексії. Ми ніколи не мали тієї «дистанції для роздумів» — просто немає можливості зробити паузу.
Нам ще писати і писати про двадцяті, шістдесяті, вісімдесяті, дев’яності й нульові. Але водночас наше «тут і зараз» також потребує уваги, так само, як Майдан, початок війни, Крим.
Останнім часом я багато слухаю історій про Донецьк і думаю: цієї рефлексії нам теж бракує.
Дуже хочеться, щоб українські автори й авторки мали змогу писати. Думаю про це з різних боків, хоч і поки що дуже сумбурно.
Але хотілося поділитися.
❤🔥33👍2💔2
Дуже люблю стежити за прогресією використання ші в роботах Катерини Мальцевої, яка оформлює багато книжок Віхоли.
От і тут в серії книжок Валерії В. Растет з кожним томом у зображуваних лисиць щоразу ґрунтовно міняється анатомія. Особливо тішить послідовність у зображенні вух тварин.
От і тут в серії книжок Валерії В. Растет з кожним томом у зображуваних лисиць щоразу ґрунтовно міняється анатомія. Особливо тішить послідовність у зображенні вух тварин.
🗿33👾3💩1💔1
💔24🗿5👍4👾2
стрічкою нагадало, що 5 років тому я робив нотатники-вихуївальники під поки недіючим брендом Nевпинно.
На фото 1, 2 і 3 версії (плюс спін-офи)
Що скажете, треба поновлювати?
На фото 1, 2 і 3 версії (плюс спін-офи)
Що скажете, треба поновлювати?
❤🔥34👍7