Це не просто канали, це сходи у світ української душі!

Готові вирушити у цю подорож? 👇

https://www.tg-me.com/addlist/MzsJeocomfFkNzQy

Ганді та черевик

Якось, сідаючи в потяг, Ганді впустив з ноги черевик, що впав на залізничне полотно. Підняти його він не зміг, бо потяг уже рушив. На подив своїх супутників, Ганді спокійно зняв другий черевик і кинув його на шпали ближче до першого. Коли ж його спитали, навіщо він це зробив, Ганді посміхнувся і сказав: «У бідняка, що знайде на рейках черевик, буде до нього пара».
@prytcha

Читання

Одного разу до монаха-вчителя підійшов один з учнів і сказав:
— Я прочитав багато книг, але майже все з них уже забув. Навіщо взагалі читати?

Учитель не відповів. Однак через кілька днів він підійшов до цього хлопця й дав брудне, старе сито та попросив принести води з найближчої річки.

Учню ідея не сподобалася, але вчителю він відмовити не міг. Підійшов до річки, наповнив сито, а вода вилилася. Повторював цей процес хлопець увесь день, до вечора.

Під час заходу сонця він відправився назад до храму. Підійшов до вчителя й зі сумним обличчям сказав:
— Я не можу принести води, адже сито на те й сито. Нічого не виходить.

Учитель з усмішкою на вустах відповідає:
— Ні, у тебе вийшло! Подивитися на сито. Зі старого мотлоху воно перетворилося на чисте й блискуче.

Також монах пояснив й істинний мотив завдання:
— Ти запитав мене, навіщо читати, якщо нічого не відкладається надовго. А тепер уяви, що сито – це розум, вода – знання, а річка – це книга. Я відповів на твоє питання?
@prytcha

#осінь #доброгоранку
❤️ @with_love_card

Не в грошах щастя
Учень запитав Майстра:
— Наскільки правильні слова, що не в грошах щастя?
Той відповів:
— Вони вірні повністю. І довести це просто. Бо за гроші можна купити:
✔️ліжко, але не сон
✔️ їжу, але не апетит
✔️ ліки, але не здоров’я
✔️ слуг, але не друзів
✔️ жінок, але не любов
✔️ житло, але не домашнє вогнище
✔️ розваги, але не радість
✔️ освіту, але не розум. І те, що назване, не вичерпує перелік.
@prytcha

Найкраще вчення

— Яке вчення найкраще за всіх? — запитали одного разу філософа.

— Те, яке ненавидять дурні, — відповів він.
Грецька притча
@prytcha

​Притча про знання
Імператор Китаю сидів на помості під навісом і читав книгу. Внизу майстер-колесник ремонтував його карету. Імператор відклав книгу і став спостерігати за діями старого майстра, а потім запитав його:
— Чому ти такий старий і сам ремонтуєш карету? Невже у тебе немає помічника?
Майстер відповів:
— Твоя, правда, пане. Ремеслу то я навчив своїх синів, а ось мистецтво своє передати їм не можу. А тут робота відповідальна, потрібне особливе мистецтво.
Імператор сказав:
— Щось ти мудро міркуєш! Поясни-но простіше свою думку.
Старий майстер сказав:
— Можу я тебе запитати, що ти читаєш? І чи жива людина, яка написала цю книгу? Імператор почав сердитися.
Старий, бачачи це, сказав:
— Не гнівайся, будь ласка, я зараз поясню свою думку. Бачиш, мої сини роблять хороші колеса, але вони не досягли досконалості в цій справі. Я досяг її, але як їм передати мій досвід? Істина посередині... Якщо зробити колесо міцним, то воно буде важким і непривабливим. Якщо постаратися зробити його витонченим, то воно буде ненадійним. Де та межа, та міра, якою я керуюся? Вона всередині мене, я збагнув її. Це і є мистецтво, але як його передати? У твоїй кареті колеса повинні бути витонченими і міцними одночасно. Ось і доводиться мені, старому, самому робити їх. Так і трактат, який ти читаєш. Людина, яка написала його багато століть назад, досягла високого розуміння, але передати це розуміння немає ніякої можливості.
​Китайська притча
@prytcha

🙏🏻Шукаєш спокою, розслаблення та позбавлення тривожності?🫶

Тоді занурюйся у світ медитацій і афірмацій 🧘🏼‍♀️.

Відкрий для себе український контент медитаціі, афірмацій та медитативних практик для кращого сну.

Тицяй сюди та обовʼязково підпишись, — розширюй свої духовні горизонти!

І…не забудь поділитися з друзями 🤗

# промо

Два друга

Одного разу друзі посперечалися і один з них дав ляпаса іншому. Тоді, відчуваючи біль, але нічого не кажучи, він написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони продовжували йти і знайшли оазис, в якому вирішили купатися. Той, який отримав ляпас, ледь не потонув, і його друг його врятував. Коли він прийшов до тями, він написав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Той, хто дав ляпаса і який врятував життя своєму другові запитав його:
— Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер ти пишеш на камені. Чому?
Друг відповів:
— Коли хто-небудь нас ображає, ми повинні написати це на піску, щоб вітри могли стерти це. Але коли хто-небудь робить щось добре, ми повинні вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг би стерти це. Навчися писати образи на піску і гравірувати радості на камені.
@prytcha

​Справжнє багатство

Якось одна знатна людина звернулася до мудреця з питанням:
— Скажи, шановний, якщо ти такий розумний, чому ж ти не багатий?
На що мудрець, звернувшись до його розшитого золотом дорогого жупану, відповів:
— Річ у тім, шановний жупане, багатство моє всередині, а не зовні. Адже коли твій господар засинає, він не бере з собою ні тебе, ні своїх слуг, ні золото, ні чого-небудь іншого. І якщо йому насниться тигр, що біжить за ним, то йому доведеться в страху тікати від тигра, а не кликати на допомогу слуг. Чи врятує його уві сні від тигра лише вміння швидко бігати. Якщо ж йому насниться, що він замерзає в лютий мороз, він буде трястися від холоду і не зможе взяти і сховатися тобою - теплим жупанчиком. Його врятує від холоду лише вміння розпалювати вогонь. Справжнє багатство - це наші здібності. Вони всередині, а зовні лише тільки їх прояв.
Богач, здивований тим, що мудрець говорить з його жупаном, а не з ним, вигукнув:
— Та ти божевільний! Як можна говорити з моїм жупаном і не бачити мене - його господаря!
На що мудрець, посміхнувшись, сказав:
— Ось так і більшість людей. Вони розмовляють з тілами і не бачать тих, хто є їхніми господарями.
@prytcha

Любов матері

Одного разу до мами прийшли її діти, сперечаючись між собою і доводячи свою правоту один одному, з питанням - кого вона любить більше за все на світі?..
Мати, мовчки , взяла свічку, запалила її і почала говорити.
— Ось свічка — це я! Її вогонь — моя любов!
Потім вона взяла ще одну свічку і запалила її від своєї.
— Це мій первісток, я дала йому свого вогню, свою любов! Хіба від того, що я дала — вогонь, моєї свічки став меншим? Вогонь моєї свічки залишився таким самим…
І так вона запалила стільки ж свічок — скільки у неї було діток... і вогонь її свічки залишався таким же великим і теплим...
@prytcha