В результате падения обломков сбитого украинского дрона в Тверской области наблюдаются одиночные хлопки, локальное возгорание травы, легкое повышение доли цветных металлов в осадках и незначительная турбулентность земной поверхности. Поводов для паники нет, специалисты Министерства чрезвычайных ситуаций работают в штатном режиме.

Подивився виступ пана міністра закордонних справ Польщі Сикорського на ЄС. Цитую.
"Сікорський зазначив, що для Росії й особливо для її лідера Володимира Путіна Крим «символічно» важливий, а для України він важливий «стратегічно». Тож він не бачить, як країни зможуть домовитися без демілітаризації півострова.
«Ми могли б передати його [Крим] під мандат ООН для підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше... І ми могли б відкласти це на 20 років», — зазначив голова МЗС Польщі."
От чесно, був би на його місці німець, француз, португалець, мозамбікієць - я б і уваги не звернув, стандартне мизамірство.
Але з усіх двохсот держав світу саме поляк пропонує по Криму схему, ЯКА ТАК ЧУДОВО СПРАЦЮВАЛА З ДАНЦИГОМ, ПЕРЕПРОШУЮ, ГДАНСЬКОМ.
О мамо, мамо, мудрая сова...

Прям фігассе

Має певний зоологічний інтерес спостерігати, як русняві пропагандисти позичили в кадирівських тікток-військ формулювання один щодо одного "дорогий брат". Чи навіть "дорогий БРАТ". Звучить наче евфемізм до плотської любові в консервативному суспільстві.

Почитав розумних людей і зрозумів, що нам давно треба сформувати окрему Українську науково-освітню академію.
Себто, її вже сформовано, причому відразу в усіх українських наукових і освітніх структурах. Треба тільки дооформити, а то якось незручно. От подивіться, яка краса могла б бути:

Факультет традиційних цінностей наукової спільноти:
Кафедра поважності
Кафедра вдячності
Кафедра кавалерування
Кафедра традиційного чоловічого гумору
Кафедра творчих запозичень
Кафедра дисципліни процесу здобуття наукових ступенів
Кафедра дегустацій
Кафедра кверулянтства та сикофантства
Кафедра палкого кохання до Батьківщини
Кафедра папірообігу

Факультет синекур:
Кафедра державних нагород
Кафедра унікальних наукових дисциплін
Кафедра менеджменту академічної нерухомості та інших ресурсів
Кафедра творчих та наукових спілок
Кафедра класової геронтології
Факультет розкриття теми:
Кафедра наукового-публіцистично-філософсько-когнітивно-дискурсно-квантового стилю письма та мовлення
Кафедра оформлення, відступів та полів
Кафедра графоманії
Кафедра логореї
Кафедра менеджменту водних ресурсів

І, звісно, окремий Інститут альтернативних наук (факультет астрології та тарології, факультет квантово-гуманітарних дисциплін, факультет фолк-історії та народного мовознавства, кафедра торсіонних полів, кафедра біополів, кафедра пам’яті води, факультет гомеопатії та традиційної медицини, та багато інших)

А то якось, як в тому анекдоті - срака є, а організації нема.

Одним громадянам треба щоб якась "держава" якимось невідомим їм чином перестала хапати людей і відправляти на фронт. Конституція, права людини, а чо я.

Іншим громадянам треба, щоб якась "держава" якимось невідомим їм чином схопила та відправила на фронт кількасот тисяч осіб, щоб вони могли побачити дембель в кінці тунеля. Конституція, права людини, а чо я.

Емоційно я з другою категорією. Вона мені це, класово ближча.
Але логіка мені каже, що або обидві категорії будуть трішки розчаровані, або обидві категорії будуть зовсім вбиті.

Російська спроба показати світові Сармат нагадує сумну долю ексгібіціоніста-сифілітика.

Готувався, вдягнув плащ, вийшов на площу, розгорнув - а воно й відпало.

Так. Вибачте, це вже переходить межі пристойності.
Я повертаюсь до питання демаршу Сергія Гнезділова. .
Люди в обговоренні цього демаршу явно вважають, що Сергій пішов в СЗЧ з фронту.

Це просто неправда. І, судячи з подій останнього дня, Сергію комфортно з цією неправдою - він не тільки не уточнює, коли люди в обговоренні його вчинку позиціонують це саме так, але й сам каже про "п'ять років на фронті". Ні, не п'ять.

Виправте мене, будь ласка, але подкаст "Громадського" Сергій вів не з окопу під Бахмутом, а з офісу компанії на площі Слави, що в Києві. Я знаю, бо я в нього там був. А веде він цей подкаст з жовтня минулого року. А виходить цей подкаст раз на тиждень. Ні, я припускаю, що можна записати кілька випусків водночас. Але вибачте, будь-хто, хто бачив особливості служби, не сумістить в голові "піхотні труди" з постійними виїздами на запис телешоу.

Захищався від "хлопців Карася" Сергій не в Покровську, а в Києві, біля Європейського дому, куди прийшов з дівчиною споглядати фільм.

Фестиваль "Виделкафест" Сергій влаштовував не в Часовому Ярі, а в Чорноморську. І я, як людина, що влаштовувала масові події, далекий від думки, що процес його організації він суміщав з обов'язками командира піхотного взводу.

Фото з песиком Старлінком Сергій постить не з Курщини, а з Поштової площі.

Зрештою, вчора Сергій сам сказав, що у "СЗЧ" він пійшов з лікарняного. Що... дивно.

А тепер увага. Я не заперечую, що Сергій воював. Я знаю, що він воював, ще й як.
Я не маю проблем з тим, що Сергій зараз перебуває в Києві. Я навіть переконаний, що цьому є якесь офіційне, законне та моральне пояснення. Я теж перебуваю в Києві, не мені докопуватись.

Але зараз він, м'яко кажучи, трішки кривить душею, коли намагається подати свій демонстративний вчинок як вчинок втомленого піхотинця. Бо це як "вбивство в стані афекту" через рік після стану афекту. Себто, "втеча з фронту" після року в тилу.

На моє пряме питання, де він був останній рік, Сергій моментально мене забанив. До цього ми обговорювали його вчинок впродовж доби, але саме просте та безоціночне питання викликало таку швидку і нервову реакцію.

Можливо, його має запитати про це хтось інший.
Можливо, цей текст потребує розголосу ще до того, як ще більше людей почнуть бачити ситуацію трішки не так, як вона виглядає насправді.

Это так ужасно - потерять поддержку трампистов. Прям кошмар.

Правда, у нас этой поддержки никогда и не было. Ебаная гопота во главе с Джей Ди Вэнсом и Марджори Тейлор Грин валила бюджет помощи Украине, как могла, и распространяла ахинею про нашу страну, переплевывая Соловьева и Симоньян. А теперь мы потеряли их поддержку. Жуть.

Я расстроен так же, как спрингфилдские гаитяне, потерявшие поддержку Трампа из-за поедания котов.

Если серьезно, поддержка в Конгрессе у нас была полуторапартийной - демократы и вменяемые республиканцы. С невменяемыми как-то не сложилось.

5 ноября будет переизбрана 1/3 Сената и вся Палата представителей. Новый состав начнет работу в январе 2025.

В Сенате большинство будет у республиканцев, а в Палате - хз. Вероятен вариант, что обе палаты будут за респами.

Но все будет зависеть от того, сохранят ли упоротые свое влияние на Конгресс. В случае избрания Трампа, сохранят и увеличат. В случае его поражения, пока неясно.

Поэтому принятие нового бюджета помощи Украине в полном тумане. Этот состав Конгресса, погруженный в предвыборную борьбу, и думать о ней не будет, а как поведет себя новый - загадка.

Так что цените существующую помощь США. Потом ее может не быть.

Друзі, привіт!
Військовим на всіх напрямках фронту дуже потрібні РЕБи, і чим більше, тим краще. Бо це — єдиний захист від ворожих дронів, яких росіяни щодня використовують тисячі.
ДемСокира продовжує збирати на 50 засобів РЕБ. Та збір забуксував. А треба ще 590 000 гривень.
Самотужки не впораємося — нам потрібні ви.
Закиньте пару гривень за себе та того, хто пропустить цей пост. Важливі кожні 50/100/500/1000 гривень.
🇺🇦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/33x63od
🇺🇦 Карта — 5169 3351 0047 5223
🇺🇦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/6j3jn9D7wi
🇺🇦 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»
Дякую!

Два маленькі коментарі щодо деяких закликів в стрічці.

1. "Оксана Маркарова має піти у відставку, просто про всяк випадок, щоб відвести підозри!"

Рідні, сам заклик до відставки Маркарової з боку Джонсона був зроблений для того, щоб у випадку її відставки Трамп мав можливість розвинути тему втручання українців в вибори. Бо так це лише оціночне судження, а так - от бачите, вони відставили посла, отже, самі визнали, что втручання було!

Хтось має хоч найменший сумнів, що це буде миттєво використано в війні з демократами?

"Ааа, як погано, що ми побили горшики з республіканцями, нам потрібна двопартійна підтримка"

Ні, ми не побили горшики з республіканцями. Просто Трамп вирішив використати нас в тій же ролі, що й гаїтянських мігрантів: противників, проти яких він мобілізує електорат. Це персональне рішення Трампа в межах його передвиборчої стратегії, воно взагалі не про нас і від наших дій не залежало. Гаїтянці теж котів не їли.

Тепер все вирішиться на виборах. І тут є два варіанти.

Якщо Трамп переможе, домовлятися доведеться не з республіканцями, а з Трампом особисто. Партія ляже під нього так, як Комуністична партія Китаю під Сі Цзіньпіном не лежить.

Якщо ж Трамп програє - не знаю, як ви, а я очікую ХХ з'їзд Республіканської партії та доповідь "Про культ особи та його наслідки". За результатами якого республіканці, окрім тих, що підуть у вигнання за лідером, ще будуть розповідати, як вони все життя були за Україну і тихо чинили спротив спробі встановити диктатуру в партії.

Аргумент тут простий. В США вибори - це інвестиція. Якщо Трамп зараз програє, він перестає бути інвестиційно привабливим, незважаючи на кількість персональних прибічників. І навіть не тому, що він навіжений, а тому, що він старий. Діду 78 рочків, він може двинути коні дуже швидко, тому ці вибори - це його останній шанс (і те, підозрюю, що багато інвесторів вже побоюються вкластися в Трампа, а отримати Венса). В разі програшу він стає токсичним для своїх же.

Тому, на жаль, подальший розвиток подій саме на цьому напрямку вже не дуже від нас залежить.

ІМХО.

В помірному лібертаріанстві є така концепція - держава як нічний вартовий. Себто, держава, яка забезпечує громадян армією, поліцією та судами, а все інше - на приватних структурах.

Я не хочу зараз сперечатися, наскільки ця концепція коректна та життєздатна, хоча моїм симпатіям вона багато в чому близька. Я б скоріш хотів підкреслити те, що в цій концепції обмеженість функцій державного апарату компенсується їхньою суворістю. Вони мало в що можуть лізти, але якщо вже влізли - то обух батогом не переб'єш.

Мені здається, наша проблема в тому, що в нас постійно будується протилежна модель. Я б назвав її "державою - бабкою на лавці".

Бабці на лавці до всього є справа, бабка не лавці до кожного докопається, кожного оцінить і завжди винесе свій вирок. Довжина юбок та висота підборів, кількість дітей та їхній одяг, все особисте життя - об'єкт її оцінок. Вона, звісно, і користь може приносити - підняти гвалт, якщо в дом лізе хтось незнайомий, чи насварити когось за викинуте повз урну сміття, але весь будинок нею буде тричі задовбаний. І, що особливо паскудно, при всій своїй спробі бути в кожній бочці затичкою справжню загрозу бабка не відверне. Бо бабка має вплив лише на вихованих та спокійних людей. Насварити бабка може студента, який ввечері вечірку вдома влаштував. А алкану, який в той же час дружину смертним боєм лупить, бабка нічого не зробить. Тупо нема повноважень.

І проблема в тому, що саме такої поведінки від держави очікують широкі народні маси. Які хочуть, з одного боку, щоб держава контролювала все і обмежувала все, що їм не подобається, але з іншого - щоб поліцейського можна було прогнати жіночим вереском, договори можна було не виконувати, а на кожну претензію відповідати "а от на сусіду мого подивіться, він ще гірший" або "а що ви мені такого зробили, щоб я вас слухав".

Проблема також в тому, що оця концепція от точно нежиттєздатна.

Еталон коментатора!