Аааааа!!!

Буває кіндер-сюрприз, а буває фізкульт-прівет.

Зробили інтерв'ю. Самому було цікаво в процесі.

Східний напрямок

🔹Як адаптувати мобілізованого рекрута до важких та незвичних умов служби під час війни?
🔹Як створити зі звичайної людини воїна?
🔹Які психологічні фактори слід врахувати і які моменти важливо подолати першочергово?
🔹Як допомогти подолати страх у нещодавно мобілізованих?

📝Ольга Савчук – психолог, яка служить у 141-й окремій механізованій бригаді ЗС України, користується авторитетом серед підлеглих та командирів. Жінка мала досвід роботи психологом і в цивільному, й у військовому житті.

Відповіді на ці та інші питання можна прочитати у матеріалі за посиланням ➡️ https://surl.li/rieghv

✍️Проєкт оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» та Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

www.tg-me.com/Khortytsky_wind

Заволав трішки

У фентезі є приказка "нема такого завдання, яке не вирішується за допомогою кайла та дуже цілеспрямованого гнома".

В реальності працює приказка "нема такого завдання, яке не вирішується за допомогою дуже задовбаних українців".

Перша в світі країна з ядерною трихомонадою.

А ще таке уявив.

США, друга половина ХХ сторіччя. До будь-якого президента - хоч демократа, хоч республіканця - прилітає чарівник на літаючому килимі і каже.

- Слухай, дядько, я тут давно палац не ремонтував, мені б золота та діамантів. Давай я начаклую, щоб у росіян навернулася стратегічна авіація. Не хвилюйся, ти не при ділах будеш, тобі у відповідь не прилетить. А ти мені трильйон на євроремонт.

От щось мені підказує, що будь-який президент відвалив би і трильйон, і руку Моніки Левінські (будь-яку, на вибір). Бо трильйон - це лише пара річних бюджетів Пентагону на тодішні гроші, а мінус російська стратегічна авіація чи хоча б найбільш боєздатна її частина - це просто по грошах більша економія в перспективі, не кажучи вже про ризики.

Питається, КОМУ ДЯКУЮ ТРЕБА СКАЗАТИ, а не за минулі копійки давитися?

Залишилося хіба Бортнікова обісцяти.

Втім, після сьогоднішніх подій він і сам впорається.

*з любов'ю дивиться на своїх саперів*

Східний напрямок

Їх не видно на передовій, не чути у новинах, але саме завдяки ним піхота може зробити ще один крок уперед.

Їхня робота непомітна, але її наслідки — безцінні. Вони мовчки йдуть туди, де інші зупиняються. Озброєні досвідом, терпінням і металошукачем, вони знешкоджують невидиму загрозу — міну за міною.💣

Сапери — це не лише ті, хто розміновує. Це і ті, хто мінує — створює невидимі лінії оборони, які зупиняють ворога.

Сапери — невидима сила, що створює безпеку і знищує загрозу.🧨

www.tg-me.com/Khortytsky_wind

3,14зду в лаптях знайти не зміг. Тримайте в пончо.

О так

Нога русского солдата давно увязла в говне, Ладимирч.

Останнім часом в Інтернеті нова дебільна мода.
Окремі люди вважають, що якщо вбити в ChatGPT текст опонента і попросити відшукати маніпуляції, то можна просто запостити результат - і сим перемогти.
Є проблемка.
ChatGPT - генеративний АІ, і має спільну рису з українськими телеекспертами: не вміє говорити "ні" та "не знаю". Якщо ви поставите завдання знайти, він знайде й те, чого нема.
В якості перевірки попросив ChatGPT знайти маніпуляції в рецепті шарлотки. Впорався.
Шарлотка з яблуками
Інгредієнти:
3 яйця
1 склянка цукру
1 склянка борошна
3 яблука
Ваніль, кориця – за бажанням
Спосіб приготування:
Збити яйця з цукром до пишної піни.
Додати борошно, обережно вимішати.
Очистити та нарізати яблука, додати до тіста.
Випікати при 180 градусах 30–40 хвилин.
Смачного!
А тепер – аналіз маніпуляцій:
🔥 1. Апеляція до традиції
“Шарлотка з яблуками” — назва апелює до усталеної кулінарної традиції, створюючи відчуття безальтернативності. Це нав'язування кулінарного патріархату, де шарлотка – єдиний десерт, вартий приготування.
🧠 2. Евфемізми і викривлення реальності
“За бажанням” щодо ванілі та кориці — маніпуляція свободою вибору. Насправді це провокує тривогу: «А якщо я не додам – вийде гірше?» Тобто рецепт морально тисне на читача, примушуючи сумніватися у своїх рішеннях.
🍎 3. Вибіркове представлення фактів
3 яблука — але які? Антонівка? Голден Делішес? Гренні Сміт? Цілеспрямоване замовчування сорту дезорієнтує аудиторію, підриваючи її кулінарну впевненість
.
⏱️ 4. Маніпуляція часовими рамками
“Випікати 30–40 хвилин” — широка амплітуда часу дозволяє автору рецепта перекласти відповідальність за результат на читача. Якщо згорить – винен сам.
👩‍🍳 5. Ілюзія простоти
Лаконічна форма рецепта створює хибне враження, що приготування шарлотки не вимагає кулінарних навичок. Це може призвести до розчарування, невдач та втрати віри у
себе.
🎯 6. Імпліцитне звинувачення
Заключне “Смачного!” — це більше, ніж побажання. Це імператив, що не допускає варіанту “мені не сподобалось”. Таким чином, будь-яка критика рецепта сприймається як прояв невдячності або кулінарної некомпетентностості.

Змушений опонувати Швецю.
Швець викатив лонгрід, в якому пояснює будівництво єгипетських пірамід тим, що таким чином фараони позбавлялись надлишків ресурсів. В першу чергу - зерна під час надвеликих урожаїв, яке нереально було зберігати. Простіше кажучи, водночас займали руки народу корисним і не допускали кризи надвиробництва. Цю геніальну ідею Антон атрибутує Імхотепу - вищому сановнику фараона Джосера, якому збудували першу піраміду.
Коротше, розвідка в дусі діалектичного матеріалізму з висновком, що Імхотеп винайшов кейнсіанство.
Антон мені друг, та істина дорожча. На цю теорію відразу набігає низка зауважень. Почнемо з фактичних, перейдемо до теоретичних.
Пункт раз - традиція великих гробниць в Єгипті передує, власне, пірамідам і періоду життя Імхотепа і Джосера. До них будували так звані мастаби - менші за розмірами прямокутні гробниці. Власне, Імхотеп Джосерові теж будував мастабу, просто потім надбудував до неї поверхи. Піраміда Джосера, якщо що, "сходового", а не рівного, типу.
Пункт два - Антон правий у твердженні, що багато дослідників атрибутують великі споруди давнини саме необхідності кудись подіти надлишки ресурсів. В низці випадків для таких тверджень є суттєві підстави.
Проблема в тому, що знає історія і проекти, які виснажували економіку держав - раз, і будувались в "роки худих корів" - два. Яскравий приклад - Шах-Джахан, падишах і довбограй, що забабахав Тадж-Махал в якості гробниці для своєї дружини буквально відразу після кількарічного голоду, що забрав життя двох мільйонів його підданих. І два - власне, аргумент "запобігання кризі надвиробництва" не дуже актуальний, якщо ми говорим про найдавніші аграрні спільноти. Нагадаю, криза надвиробництва - це коли виробництво та пропозиція товарів починає настільки домінувати над попитом, що це знецінює гроші та знищує підприємства. Термін від початку вироблявся під монетарну ринкову економіку.
Єгипет часів пірамід взагалі не про це. Економіка - суто натуральний обмін, не дуже складне аграрне виробництво. При цьому - і Антон це згадує - є достатньо розвинута система зерносховищ, щоб тримати достатню кількість державних запасів на чорний день.
Яка в таких умовах криза надвиробництва? Зерно подешевшає? Акції об'єднання Нехет-бу-лун на Мемфісській фондовій біржі просядуть? Фермерські господарства спалять гроші, вкладені в розвиток?
Ну, я, звісно, перегибаю дещо, проблеми таки можливі. Але не настільки, щоб джерелом їхнього вирішення стало гнати тисячі людей будувати велику кам'яну труну.
Так а навіщо? Окрім, звісно, релігійного аспекту. Має ж бути ще якийсь більш приземлений, скаже сучасна людина?
Взагалі не обов'язково. Історія знає багато випадків, коли людям просто хотілося побудувати щось священне, або красиве, або велике. Але коли ми говоримо про архаїчні часи, є ще один аспект. Колись наші нащадки так само гадатимуть, що змушувало людей носити годинники за десятки тисяч доларів, коли час можна подивитися на екрані телефону.
Люди прагнуть явної вищості над іншими людьми. Видимої вищості. Яка сама по собі промовляє "ви, Секлета Пилипівна, шо-то одно, а ми шо-то другоє".
Зараз цінностями, що дарують таку вищість, є гроші та слава. Тому стільки людей прагне бути знаменитими і хоча б виглядати багатими. Тому існує поняття "селебрітіс" і поняття "люксових брендів", які носять для того, щоб дати зрозуміти довкола - можу собі дозволити.
А як було в часи натуральної економіки, коли не було не те що швейцарських годинників, а й грошей?
Звісно, хтось пишався розміром своїх стад чи кількістю дружин. Але що було ключовою цінністю, що відрізняла поважну людину від лоха печального?
Влада. А точніше - можливість зібрати якомога більше людей і змусити їх щось для тебе робити. Хоч воювати, хоч будувати. Особистий пафос вимірювався обсягом чужої праці на твою користь.
А апогей апофеозу - якщо цю працю можна закарбувати в вічності. Щоб той факт, що на тебе пахали тисячі, знали і за тисячу років. Це формула безсмертя, що працює навіть для атеістів.
І спрацювало. Фараонам Давнього царства вдалось. Пройшло п'ять тисяч років, ми знаємо їхні імена і хоча б частину доробку.