Asymmetric Universe – A Memory And What Came After (LP, 2025). Рецензія

З перших же нот нового альбому Asymmetric Universe стає очевидним головний орієнтир — Polyphia. Цей вплив настільки всеохопний, що здається, ніби фрі-джаз чи класичний прогресивний рок важили для італійців значно менше, ніж складнофактурна поліритмія їхніх знаменитих колег.

🎧 Прослуховування A Memory And What Came After створює враження, ніби гурт прагне зіграти якомога більше нот у найкоротший проміжок часу. Це невпинний марафон із віртуозних, але перевантажених рифів, імпульсивних стрибків між стилями та різких змін темпу. Музика не дає слухачеві шансу вхопитися за мелодію чи ідею, змушуючи його бігти за потоком технічної демонстрації, від якої швидко втомлюєшся.

Проте, музика гурту несподівано розквітає, коли вони скидають оберти. Саме в спокійних, зосереджених джазових пасажах та полум'яних мелодіях саксофона Asymmetric Universe знаходять своє справжнє обличчя. Коли музиканти не намагаються зіграти «усе на світі» й приділяють увагу деталям, їхній талант розкривається повною мірою, дозволяючи нарешті побути з ними на одній хвилі.

Не виникає жодних сумнівів, що італійці — віртуози найвищого ґатунку. Їхня майстерність володіння інструментами, креативність у побудові складних рифів та інтенсивність подачі заслуговують на повагу.

✔️ Але, на жаль, бездоганної техніки виявляється замало. Asymmetric Universe не вдається переписати правила гри чи запропонувати щось принципово нове для ф'южну чи прогресивного року. Їм бракує тієї самої іскри оригінальності, яка завжди вирізняла Animals as Leaders чи ту ж таки Polyphia на тлі наслідувачів.

Дата релізу: 29.08.2025

🎵 Рекомендовані треки: Don't Go Too Early, Reaction - Overthrow (feat. Jared Yee), Dancing Through Contradictions

🎙 Співзвучні: Animals as Leaders, Polyphia, Quadvium, Lux Terminus, Periphery

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 https://ffm.bio/asymmetricuniverse

#ProgressiveMetal #JazzFusion #Italy

починайте день зі скрипочки 😉

Green Carnation – A Dark Poem Part I: The Shores of Melancholia

ℹ️ Норвезький гурт Green Carnation має довгу та насичену історію. Заснований ще у 1990 році, він випустив свій дебютний альбом Journey to the End of the Night лише у 2000-му. Ключовий учасник, гітарист Terje Vik Schei, має за плечима участь у знакових колективах, серед яких Emperor, Carpathian Forest та Blood Red Throne. Green Carnation завжди були відомі своєю стилістичною мінливістю: від початкового дум-дез металу до готики і прогресивного металу, а на альбомі The Quiet Offspring — і зовсім до мелодійного хард-року.

Проте прогресивний метал завжди залишався невід'ємною частиною їхніх трансформацій, і саме він є стилістичним ядром гурту сьогодні. На альбомі A Dark Poem Part I: The Shores of Melancholia превалює найчистіший прогресивний метал — саме такий, яким я його люблю.

☝️Цей реліз є першою частиною анонсованої трилогії. Судячи з усього, вона складеться в своєрідну аудіокнигу про страждання, біль та скорботу, обрамлену пронизливим співом К'єтіля Нордхуса та витонченими рифами. Перша частина задає тон, облаштовує настрій і закладає атмосферний фундамент для наступних альбомів.

За своїм настроєм норвежці стоять "пліч-о-пліч" з Amorphis 🙃. Цього відчуття я не можу позбутися навіть після п'ятого прослуховування. Green Carnation так само меланхолійні, сповнені глибокого блаженства і грають свої запаморочливі рифи з тією ж легкістю, що й фіни. Вокальна манера К'єтіля Нордхуса викликає прямі паралелі з Томі Йоутсеном: його тембр володіє такою ж силою, він так само легко бере високі ноти, змінює інтонації та перемикається між регістрами.

✔️ На перший погляд, уся музика на альбомі звучить легко та невимушено, з довгими, протяжними соло-партіями. Але водночас Green Carnation вплітають у полотно відсилки до своєї минувшини — їхню думову палітру та мелодійний хард-рок неможливо не розпізнати.

Це гурт, який відмовляється старіти, постійно модернізує свій почерк і, схоже, збирається залишатися у грі ще дуже довго.

Дата релізу: 05.09.2025

🎵Улюблені треки: As Silence Took You, In Your Paradise, The Slave That You Are

🎙 Співзвучні: Amorphis, Opeth, Paradise Lost, Pain of Salvation, The Old Dead Tree, In the Woods...

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://linktr.ee/greencarnation

#ProgressiveMetal #DoomMetal #Norway

У Славка Вакарчука розривна музика, якщо ви не знали 😎

Обережно! російська мова під спойлером!

upd: розходимся, кажуть русня вигадала історію з колонкою, там просто гранату хтось в когось кинув.
Ох вже цей український слід)

🔤СадСвіт, 🔤ДК Енергетик, 🔤Блонді, 🔤Сізер, 🔤Цвинтар, скільки годноти в новинках.

Ютуб мюзік: новий альбом дорна до речі, здається це максимально цільова рекомендація для тебе
🫣
СУ
КА

Lorna Shore — I Feel the Everblack Festering Within Me (LP, 2025). Рецензія

Я чесно намагався зрозуміти цей альбом. Я дав йому три уважні прослуховування, щоразу намагаючись знайти в ньому бодай щось, за що можна зачепитися. І весь цей час мене не полишало відчуття, що Lorna Shore відверто знущаються з мене.

У цьому дезкорі непристойно багато пафосу, надлишкова кількість помпезності, але катастрофічно мало самої музики, яка б по-справжньому "розвалила кабіну". А хіба не в цьому полягає основне призначення жанру?

Безумовно, є один аспект, який не підлягає сумніву: вокальні дані Вілла Рамоса. Його здібності в екстремальній площині вражають, викликаючи асоціації з чимось потойбічним. Я справді не пригадаю іншого вокаліста на сучасній сцені, який би так майстерно володів усім діапазоном гроулу, скріму та харшу.

Однак, щойно ми повертаємося до музичного наповнення платівки, ейфорія минає. Скільки б я не слухав, мене щоразу відштовхувала ця в'язка, гнітюча атмосфера. Аранжування переповнені симфонічною пихою настільки сильно, що буквально стискають горло задушливою мотузкою. Часом було фізично дискомфортно слухати цю товстелезну брилу звукової тисняви, мета якої, здається, не стільки вразити слухача, скільки відштовхнути його, змусити почуватися ніяково.

Крізь ці об'ємні, гіпертрофовані нашарування симфонії ледь-ледь пробиваються гітарні рифи. Їх тут насправді мізерна кількість, і вони не виконують жодної композиційної ролі, ніяк не розвиваючи структуру альбому. Здається, ніби гітари тут присутні лише для формальності. При тому, що вони надмірно скомпресовані й зливаються в єдиний потік. Хіба що гітарні соло, яких теж не багато, слухаються приємно. Проте, це аж ніяк не допомагає уникнути власних переконань, що я слухаю десять варіацій однієї тієї ж пісні, де від перестановки доданків сума не змінюється.

Я б не хотів вщент розносити цей альбом. Зрештою, навіть у цьому потоці заумних оркестровок я зміг знайти спільні точки дотику з треками «Prison of Flesh», «Oblivion» та «Glenwood». А композиція «Unbreakable» здається найбільш доступною та структурно зрозумілою піснею на всьому релізі. Але це лише поодинокі проблиски у загальному симфонічному тумані.

✔️Складається враження, що Lorna Shore насолоджуються тим, як вони перетворюють дезкор на якусь похмуру, претензійну, епічну оперу. Самі треки більше схожі на симфонії композиторів-класиків, які випадково відкрили у машині майбутнього для себе дезкор і дисторшн, аніж на брутальний метал.

Дата релізу: 12.09.2025

🎵 Рекомендовані треки: Prison of Flesh, Oblivion, Glenwood, Unbreakable

🎙 Співзвучні: Psycho-Frame, Mental Cruelty, Shadow of Intent, Whitechapel, Brand of Sacrifice, Distant, To The Grave

🌟🌟🌟

🎧 Слухати: https://linktr.ee/iftefwm

#Deathcore #SymphonicDeathcore #USA

Київський альтернативний рок-гурт Ben Obert виступить завтра з концертом у Тернополі Na Пошті. Компанію їм складе таємничий Oleh Kuzmenko👀

Гурт дебютував із ЕР “Сховище поранених сердець" та кліпом на однойменну пісню в січні 2023-го. У 2024 Ben Obert потрапили в шортлист премії Jager Music Awards із треком "День нових мелодій". Також їх дебютний ЕР увійшов у список найкращих мініальбомів 2023-го року.

Про останній реліз "не гарно" ми писали на каналі в наших новинах. Переглянути артхаусне відео на трек можете тут, а переслухати творчість гурту ТУТ

🎫 Квитки на концерт доступні за цим посиланням✨