Lorna Shore — I Feel the Everblack Festering Within Me (LP, 2025). Рецензія

Я чесно намагався зрозуміти цей альбом. Я дав йому три уважні прослуховування, щоразу намагаючись знайти в ньому бодай щось, за що можна зачепитися. І весь цей час мене не полишало відчуття, що Lorna Shore відверто знущаються з мене.

У цьому дезкорі непристойно багато пафосу, надлишкова кількість помпезності, але катастрофічно мало самої музики, яка б по-справжньому "розвалила кабіну". А хіба не в цьому полягає основне призначення жанру?

Безумовно, є один аспект, який не підлягає сумніву: вокальні дані Вілла Рамоса. Його здібності в екстремальній площині вражають, викликаючи асоціації з чимось потойбічним. Я справді не пригадаю іншого вокаліста на сучасній сцені, який би так майстерно володів усім діапазоном гроулу, скріму та харшу.

Однак, щойно ми повертаємося до музичного наповнення платівки, ейфорія минає. Скільки б я не слухав, мене щоразу відштовхувала ця в'язка, гнітюча атмосфера. Аранжування переповнені симфонічною пихою настільки сильно, що буквально стискають горло задушливою мотузкою. Часом було фізично дискомфортно слухати цю товстелезну брилу звукової тисняви, мета якої, здається, не стільки вразити слухача, скільки відштовхнути його, змусити почуватися ніяково.

Крізь ці об'ємні, гіпертрофовані нашарування симфонії ледь-ледь пробиваються гітарні рифи. Їх тут насправді мізерна кількість, і вони не виконують жодної композиційної ролі, ніяк не розвиваючи структуру альбому. Здається, ніби гітари тут присутні лише для формальності. При тому, що вони надмірно скомпресовані й зливаються в єдиний потік. Хіба що гітарні соло, яких теж не багато, слухаються приємно. Проте, це аж ніяк не допомагає уникнути власних переконань, що я слухаю десять варіацій однієї тієї ж пісні, де від перестановки доданків сума не змінюється.

Я б не хотів вщент розносити цей альбом. Зрештою, навіть у цьому потоці заумних оркестровок я зміг знайти спільні точки дотику з треками «Prison of Flesh», «Oblivion» та «Glenwood». А композиція «Unbreakable» здається найбільш доступною та структурно зрозумілою піснею на всьому релізі. Але це лише поодинокі проблиски у загальному симфонічному тумані.

✔️Складається враження, що Lorna Shore насолоджуються тим, як вони перетворюють дезкор на якусь похмуру, претензійну, епічну оперу. Самі треки більше схожі на симфонії композиторів-класиків, які випадково відкрили у машині майбутнього для себе дезкор і дисторшн, аніж на брутальний метал.

Дата релізу: 12.09.2025

🎵 Рекомендовані треки: Prison of Flesh, Oblivion, Glenwood, Unbreakable

🎙 Співзвучні: Psycho-Frame, Mental Cruelty, Shadow of Intent, Whitechapel, Brand of Sacrifice, Distant, To The Grave

🌟🌟🌟

🎧 Слухати: https://linktr.ee/iftefwm

#Deathcore #SymphonicDeathcore #USA