Lorna Shore — I Feel the Everblack Festering Within Me (LP, 2025). Рецензія

Я чесно намагався зрозуміти цей альбом. Я дав йому три уважні прослуховування, щоразу намагаючись знайти в ньому бодай щось, за що можна зачепитися. І весь цей час мене не полишало відчуття, що Lorna Shore відверто знущаються з мене.

У цьому дезкорі непристойно багато пафосу, надлишкова кількість помпезності, але катастрофічно мало самої музики, яка б по-справжньому "розвалила кабіну". А хіба не в цьому полягає основне призначення жанру?

Безумовно, є один аспект, який не підлягає сумніву: вокальні дані Вілла Рамоса. Його здібності в екстремальній площині вражають, викликаючи асоціації з чимось потойбічним. Я справді не пригадаю іншого вокаліста на сучасній сцені, який би так майстерно володів усім діапазоном гроулу, скріму та харшу.

Однак, щойно ми повертаємося до музичного наповнення платівки, ейфорія минає. Скільки б я не слухав, мене щоразу відштовхувала ця в'язка, гнітюча атмосфера. Аранжування переповнені симфонічною пихою настільки сильно, що буквально стискають горло задушливою мотузкою. Часом було фізично дискомфортно слухати цю товстелезну брилу звукової тисняви, мета якої, здається, не стільки вразити слухача, скільки відштовхнути його, змусити почуватися ніяково.

Крізь ці об'ємні, гіпертрофовані нашарування симфонії ледь-ледь пробиваються гітарні рифи. Їх тут насправді мізерна кількість, і вони не виконують жодної композиційної ролі, ніяк не розвиваючи структуру альбому. Здається, ніби гітари тут присутні лише для формальності. При тому, що вони надмірно скомпресовані й зливаються в єдиний потік. Хіба що гітарні соло, яких теж не багато, слухаються приємно. Проте, це аж ніяк не допомагає уникнути власних переконань, що я слухаю десять варіацій однієї тієї ж пісні, де від перестановки доданків сума не змінюється.

Я б не хотів вщент розносити цей альбом. Зрештою, навіть у цьому потоці заумних оркестровок я зміг знайти спільні точки дотику з треками «Prison of Flesh», «Oblivion» та «Glenwood». А композиція «Unbreakable» здається найбільш доступною та структурно зрозумілою піснею на всьому релізі. Але це лише поодинокі проблиски у загальному симфонічному тумані.

✔️Складається враження, що Lorna Shore насолоджуються тим, як вони перетворюють дезкор на якусь похмуру, претензійну, епічну оперу. Самі треки більше схожі на симфонії композиторів-класиків, які випадково відкрили у машині майбутнього для себе дезкор і дисторшн, аніж на брутальний метал.

Дата релізу: 12.09.2025

🎵 Рекомендовані треки: Prison of Flesh, Oblivion, Glenwood, Unbreakable

🎙 Співзвучні: Psycho-Frame, Mental Cruelty, Shadow of Intent, Whitechapel, Brand of Sacrifice, Distant, To The Grave

🌟🌟🌟

🎧 Слухати: https://linktr.ee/iftefwm

#Deathcore #SymphonicDeathcore #USA

Київський альтернативний рок-гурт Ben Obert виступить завтра з концертом у Тернополі Na Пошті. Компанію їм складе таємничий Oleh Kuzmenko👀

Гурт дебютував із ЕР “Сховище поранених сердець" та кліпом на однойменну пісню в січні 2023-го. У 2024 Ben Obert потрапили в шортлист премії Jager Music Awards із треком "День нових мелодій". Також їх дебютний ЕР увійшов у список найкращих мініальбомів 2023-го року.

Про останній реліз "не гарно" ми писали на каналі в наших новинах. Переглянути артхаусне відео на трек можете тут, а переслухати творчість гурту ТУТ

🎫 Квитки на концерт доступні за цим посиланням✨

Igorrr — Amen (LP, 2025), Рецензія

Знали б ви, наскільки глибокий та емоційний зв'язок я відчуваю, слухаючи музику Готьє Серра. Щоразу при згадці цього унікального проєкту в моєму серці виникає щемкий сентимент. Мене з Igorrr пов'язує ціла історія спогадів: я писав про них ще тоді, коли навіть оглядачем називатися не міг, і писав ще не так вправно. Але Igorrr став моїм найважливішим гуртом під час пандемії, а у 2021-му я заслухав їхні альбоми до стану абсолютної особистої класики.

Тому, звичайно, я неймовірно зрадів, дізнавшись, що вельмишановний Готьє порадує слухачів новим альбомом.

⚫ Amen, звісно ж, намагається тримати планку так званої "концептуальної трилогії", наслідуючи рівень Spirituality and Distortion та Savage Sinusoid — релізів, які й задали поштовх для кардинальних змін, пошуків нового звучання та експериментів з величезною кількістю інструментів. Amen так само хороший, як і два його попередники, але не настільки, щоб я ним беззастережно захопився і зациклився на щоденному прослуховуванні. Причина проста: я настільки глибоко вивчив Spirituality and Distortion, що мені є з чим порівнювати.

І можу сказати, що на новому альбомі експериментальна складова має дещо згладжені кути. Деякі речі реалізовані досить обережно, а деякі мають небагато спільного з авангардним блиском. Проте він усе ще такий божевільний і непередбачуваний, яким я його люблю, хоч і не викликає того спектру емоцій, які я відчував раніше. Готьє і надалі майстерно грається з жанрами, міксуючи східні орієнтальні мотиви з брейккором, індастріалом, металкором та субжанрами електроніки. Я чудово розумію, чому останніми трьома альбомами так захоплюються: слухач ніколи не знає, що чекає на нього в наступній пісні. А уявити собі завершення альбому у вигляді хоральної церковної опери — це дикість, на яку здатен тільки він.

Парадоксально, але моя улюблена пісня з альбому — це не чергова металева кришка, а напрочуд спокійна і медитативна «Silence».

✔️ Судячи з тисяч похвальних відгуків, влаштувати слухачам небезпечні американські гірки Ігорю таки вдалося. Однак я порадив би вам зберігати раціональний глузд і не завжди ставитися абсолютно серйозно до всього, що робить Готьє. Тому що в цьому, на перший погляд, випадковому хаосі перемішаних жанрів, екзотичних інструментів, африканських і східних мотивів, Igorrr демонструє свій власний, глибоко іронічний погляд на саму суть музики.

Дата релізу: 19.09.2025

🎵 Улюблені треки: Headbutt, Blastbeat Falafel, Infestis, Silence

🎙 Співзвучні: Zeal & Ardor, Thy Catalfaque, Mr. Bungle

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ (блискуче продовження божевільної трилогії, що демонструє майстерне володіння Готьє жанрами)

🎧 Слухати: https://album.link/s/3Z3jBKhGEBX8axYEDfqhTX

#AvantGardeMetal #ProgressiveMetal #France