мушу вам зізнатися, що оце дуже навіть непоганий альбом 😧
Суґестивний заміс панку з легким фльором мультижанру (особливо у вухо кидаються блюзові нотки), який, однак, не тягне ковдру на себе, за рахунок чого альбом лишається цілісним, гармонійний і приємним вуху кожному, хто меланхолійно ностальгує за часами популярності Sum41. При цьому варто розуміти, що зі згаданим гуртом альбом з красномовною назвою Six спільного має вкрай небагато, бо драйву тут все ж трохи менше.
☝️ Тим не менш! Це вам не романтизація спокою, альбом дихає різними темпами і перекреслює дискурс норми, чим вабить, і вабить і вабить. Словом, послухав вже тричі і вам раджу.
🎹 Bass Drum of Death - Six
Суґестивний заміс панку з легким фльором мультижанру (особливо у вухо кидаються блюзові нотки), який, однак, не тягне ковдру на себе, за рахунок чого альбом лишається цілісним, гармонійний і приємним вуху кожному, хто меланхолійно ностальгує за часами популярності Sum41. При цьому варто розуміти, що зі згаданим гуртом альбом з красномовною назвою Six спільного має вкрай небагато, бо драйву тут все ж трохи менше.
☝️ Тим не менш! Це вам не романтизація спокою, альбом дихає різними темпами і перекреслює дискурс норми, чим вабить, і вабить і вабить. Словом, послухав вже тричі і вам раджу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥12👀2
YouTube
Voice In My Head
Provided to YouTube by The Orchard Enterprises
Voice In My Head · Glenn Hughes
Chosen
℗ 2025 Frontiers Records s.r.l.
Released on: 2025-09-05
Producer: Glenn Hughes
Producer: Soren Andersen
Music Publisher: Music Rights Management Ltd
Auto-generated…
Voice In My Head · Glenn Hughes
Chosen
℗ 2025 Frontiers Records s.r.l.
Released on: 2025-09-05
Producer: Glenn Hughes
Producer: Soren Andersen
Music Publisher: Music Rights Management Ltd
Auto-generated…
Glenn Hughes - Chosen 2025
Цілком згоден із думкою, що треба повернути формат коротких заміток. Так от, новий свіжий альбом від старого доброго Glenn Hughes!
Це справжній згусток фірмового Гленнового хард-року, приправленого блюзом, фанком та, звісно ж, його неперевершеним вокалом (74 рочки дядькові, а як співає!) Альбом звучить потужно, важко і, несподівано, сучасно.
Гарнючий блюз-рок, що гарно вписується в сучасну сцену.
Справжня наслода: Chosen, Into the Fade, олдскульна In the Golden і Voice in my Head із досить свіжим звучанням (прикріплено).
https://music.youtube.com/watch?v=SAYezIHjpvY&si=MdAKBNz_1qP20twJ
Цілком згоден із думкою, що треба повернути формат коротких заміток. Так от, новий свіжий альбом від старого доброго Glenn Hughes!
Це справжній згусток фірмового Гленнового хард-року, приправленого блюзом, фанком та, звісно ж, його неперевершеним вокалом (74 рочки дядькові, а як співає!) Альбом звучить потужно, важко і, несподівано, сучасно.
Гарнючий блюз-рок, що гарно вписується в сучасну сцену.
Справжня наслода: Chosen, Into the Fade, олдскульна In the Golden і Voice in my Head із досить свіжим звучанням (прикріплено).
https://music.youtube.com/watch?v=SAYezIHjpvY&si=MdAKBNz_1qP20twJ
❤8🔥6👍4🤣1
Forwarded from Метал[core] українською | #УкрТґ
Glenn Hughes - Chosen [2025]
#hard_rock
Шо за дід? Хтось знає? Кажуть — якийсь відомий 🤓
Без оцінки.
➖➖➖➖➖➖➖➖
⭐️ Слухати тут!
➖➖➖➖➖➖➖➖
#Glenn_Hughes #UK
#hard_rock
Шо за дід? Хтось знає? Кажуть — якийсь відомий 🤓
Без оцінки.
➖➖➖➖➖➖➖➖
⭐️ Слухати тут!
➖➖➖➖➖➖➖➖
#Glenn_Hughes #UK
🤣10❤🔥1
YouTube
Cemetry Gates (2011 Remaster)
Provided to YouTube by WM UK
Cemetry Gates (2011 Remaster) · The Smiths
The Queen Is Dead
℗ 1986 Warner Music UK Ltd.
Bass Guitar: Andy Rourke
Remastering Engineer: Johnny Marr
Guitar: Johnny Marr
Producer: Johnny Marr
Drums: Mike Joyce
Producer: Morrissey…
Cemetry Gates (2011 Remaster) · The Smiths
The Queen Is Dead
℗ 1986 Warner Music UK Ltd.
Bass Guitar: Andy Rourke
Remastering Engineer: Johnny Marr
Guitar: Johnny Marr
Producer: Johnny Marr
Drums: Mike Joyce
Producer: Morrissey…
Заходжу я сьогодні в кав'ярню за, звісно, кавою, а там в кутку з динаміка меланхолійно грає The Smiths. За стійкою молода пані так само меланхолійно робила свою роботу. Ця коротка пісня скінчилась, але Морріссі і не думав спинятись співати. Тож це була не підбірка керована алгоритмами, а її усвідомлений вибір поставити саме їх. Що ж, офіційно оголошую, що осінь таки нас наздогнала.
https://music.youtube.com/watch?v=D5cZ-oLVJzY&si=3RbdW4RPoxtMdqUh
https://music.youtube.com/watch?v=D5cZ-oLVJzY&si=3RbdW4RPoxtMdqUh
❤17
Morast
Fentanyl, by Morast
6 track album
давно не було від мене. декілька класних європейських метал-альбомів для кращого завершення понеділка😉
Phrenelith – Ashen Womb (2025)
#DeathMetal #Denmark 🇩🇰
На початку 2010-х світ охопила нова хвиля відродження олдскульного дез-металу. Це був справжній вибух: тенденція на злий, брутальний і «вимащений брудом» саунд швидко стала домінуючою на важкій сцені. Данці Phrenelith походять саме з цієї епохи і свого часу дуже непогано вразили дебютним альбомом «Desolate Endscape», який був тепло прийнятий фанатами дезухи.
Тепер гурт представляє свій третій альбом «Ashen Womb». Він спрацьовує як справжня капсула часу, повертаючи нас прямісінько на початок 90-х, граючи максимально олдовий і прямолінійний дез-метал. Ба більше, на цьому альбомі чимало хітових робіт, і він точно сподобається шанувальникам класичної хвилі жанру. Міцність «костоломової» бетоноплити, витримана як закарпатське вино, тут гарантована.
Ereb Altor – Hälsingemörker (2025)
#VikingMetal #MelodicBlackMetal #Sweden
Новий альбом шведів Ereb Altor — це похмура подорож у ліси Hälsingland, де міфи, природа й темрява переплітаються. Гурт упевнено тримає свій епічний Viking/Black/Folk Metal курс, але цього разу робить акцент на ще більшій атмосферності та цілісності звучання.
Треки варіюються від агресивних і швидких до повільних і мелодійних, створюючи справжню музичну історію. Сильний вокал, розкішні рифи й продумана динаміка не дають альбому провисати — це робота, яку хочеться слухати з цікавістю.
Вони зберігають дух легенд і скандинавського міфу, але роблять це з більшим досвідом, з більшою чутливістю до атмосфери, настрою й деталей. Це альбом для прослуховування в темній кімнаті, в тиші, коли можна повністю зануритись у музичний пейзаж, який вони малюють. Якщо слухати уважно, відкривається дуже багато.
Morast – Fentanyl (2025)
#BlackenedDoom #SludgeMetal #Germany
Німецький гурт Morast у своєму третьому альбомі Fentanyl накладає темні шари болю, агресії та похмурої атмосфери. Це поєднання блекенед-дум/дез-дум з індустріальними елементами, де рифи в‘язкі та важкі, вокал — разючий, з жорстким грюлінгом, а барабани та бас створюють відчуття, ніби тебе тягнуть у болото, звідки не втекти.
Це чорна маса звукотворення: блекened-дез-дум з індустріальними тисками, який важить не просто вагою рифів, а вагою емоцій і безвихідності. Треки як «Of Furor And Ecstasy» чи «A Thousand And More» демонструють, що гурт не просто крутить “гучно”, а вміє працювати з атмосферою — лякає, тисне, але не дає втомитися слухати.
Cryptosis – Celestial Death (2025)
#ProgressiveThrashMetal #Netherlands
Другий альбом голландців Cryptosis продовжує ідеї Bionic Swarm, але звучить темніше й масштабніше. Тут технічний треш і прогресивні ходи змішані з атмосферними вставками та симфонічними шарами — результат звучить щільно й кінематографічно.
Треки балансують між швидкими агресивними атаками й повільнішими, задумливими епізодами. Концептуально альбом зачіпає теми постапокаліптики, хаосу та втрати індивідуальності, додаючи музиці глибини.
Celestial Death — робота для тих, хто хоче від металу не тільки потужності, а й продуманого сюжету та деталей. Це сильний реліз, який із кожним прослуховуванням відкривається більше.
Dawn of Solace — Affliction Vortex (2025)
#MelodicDeathMetal #Finland
Affliction Vortex — четвертий альбом Dawn of Solace, який продовжує їхній меланхолійний метал із сумішшю готики, дум та мелодійності. Тут усе зведено до компактного формату: близько 40 хвилин насиченого, але не перевантаженого матеріалу, де темний настрій поєднується зі світлими мелодіями.
Сильна сторона релізу — баланс емоцій і звучання. Контраст чистого вокалу Мікко Хейккіля з агресивнішими партіями створює драматичну динаміку, а акуратна продакшн дозволяє інструментам і вокалам “дихати”.
Affliction Vortex не відкриває нових територій, але підтверджує, що Dawn of Solace знає свою нішу й робить її якісно. Це реліз для тих, хто цінує меланхолійну красу у важкій музиці й хоче отримати добре зібраний, емоційно щільний альбом без надлишкових трюків.
#підбіркамузики #метал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥8👍2
Неочікувано навіть для себе зібрав майже меланхолійний, готично-синто-трохипостроково-фанковий плейліст. Там багато незрозумілої музики і найбільше питання — нащо я взагалі сюди це приніс?
🎹 Плейліст на ютуб мюзік
Раптом ви також любите нестабільні музичні експерименти 😉
Раптом ви також любите нестабільні музичні експерименти 😉
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤16🥱2🆒1
Pathogenic — «Crowned In Corpses» (LP, 2025). Рецензія
Існують гурти, які не поспішають із релізами, натомість приділяючи час відточенню техніки, стилю та витісуванню, на їхній погляд, ідеального альбому. Знайомство з Pathogenic для мене відбулося вперше, але я начитався про них багато схвальних відгуків, і, на мій щирий подив, більшість думок зійшлися з моїми.
⚫ Альбом «Crowned In Corpses» справді вражає максимально відточеною прогресивною складовою. Проте, гурт на своєму, мабуть, найважчому альбомі не намагається задушити слухача надмірно замудрованою «дрочілкою». На мій погляд, тут усе досить збалансовано. Є місце як справді складним, нетривіальним музичним рішенням, так і зберігається енергетика справжнього місива, щоб нормально «відірватися» під сценою.
Власне, гурт до своєї прогресивної начинки додав грубої сили у вигляді нищівних брейкдаунів та бойових рифів, що луплять щодуху. Мені, як шанувальнику прогресивного дез-металу, особливо сподобалося додавання м'ясистих грувів дезкору.
Звісно, будь-який прог-метал гурт, який себе поважає, не омине можливості втиснути відсилку до Pink Floyd. Pathogenic, звичайно ж, зробили це із великим задоволенням, та ще й на додачу підсунули пасхалки до класики прог-металу. Ну й хитрюги ж!
Дата релізу: 07.02.2025
🎵 Рекомендовані треки: Exiled from the Abyss, Fragments, Crowned in Corpses
🎙 Співзвучні: Alluvial, Job for a Cowboy, Fleshbore, Inferi, Crown of Madness
🌟 🌟 🌟 🌟 (з великою натяжкою)
🎧 Слухати: https://linktr.ee/pathogenicmetal
#ProgressiveDeathMetal #TechnicalDeathMetal #USA
Існують гурти, які не поспішають із релізами, натомість приділяючи час відточенню техніки, стилю та витісуванню, на їхній погляд, ідеального альбому. Знайомство з Pathogenic для мене відбулося вперше, але я начитався про них багато схвальних відгуків, і, на мій щирий подив, більшість думок зійшлися з моїми.
Власне, гурт до своєї прогресивної начинки додав грубої сили у вигляді нищівних брейкдаунів та бойових рифів, що луплять щодуху. Мені, як шанувальнику прогресивного дез-металу, особливо сподобалося додавання м'ясистих грувів дезкору.
Звісно, будь-який прог-метал гурт, який себе поважає, не омине можливості втиснути відсилку до Pink Floyd. Pathogenic, звичайно ж, зробили це із великим задоволенням, та ще й на додачу підсунули пасхалки до класики прог-металу. Ну й хитрюги ж!
✔️ Зрештою, це гарний альбом, який шанувальникам складнішої музики залишить захопливе враження, відточене до максимуму.
Дата релізу: 07.02.2025
#ProgressiveDeathMetal #TechnicalDeathMetal #USA
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11
Легенда про те, як видатний та потужний (але це не точно) гурт Сєктор Газів так і не виступив у справді видатному місті Кузнєцовську, який нині повернув собі історичну назву Вараш
Легенда була розказана виходцем із того самого Кузнєцовська, моїм другом і просто файною людиною, занотована мною і оформлена у оповідання хоч і штучним, але всеж інтелектом. Ну, поїхали!
Це сталося пізно восени 1992 року в місті, яке тоді ще звалося Кузнецовськ. Це були часи анґсту і сирості, коли розпад СРСР ще відчувався в кожній шпарині.
Центром світу тоді була площа перед ДК, який сам по собі був типовим совковим ДК і це додавало іронічності цій "центральності". Зараз там кав’ярні й сакури, але тоді — лише тополі, клумби і на них, бувало, пасуться корови та коні, яких приганяли місцеві з навколишніх висілок. Поруч — перший і довгий час єдиний у Кузнецовську магазин. Кодова назва — «Берізка».
«Берізка» — це, звісно, жаргон, за аналогією з колишніми валютними магазинами в Союзі, хоча офіційно він був Магазин №1. Асортимент того часу був промовистий: тільки слабоалкогольна «алкашка» під дикою назвою «Бадьорість». Харчування теж було "епічним": раз на два місяці видавали «отова́рку» талонів зі шкільної їдальні — коли замість гарячих обідів видавали продукти.
На цьому ґрунті, коли «Сектор Газа» був популярнішим за Цоя (який вважався музикою для «естетів та інтелектуальних снобів» і увійде в моду в цих краях лише років через скількі-то), з’явилася вона: афіша, намальована гуашшю від руки. «Сектор Газа» у Кузнецовську.
І ось той самий день. Листопадовий, дощовий вечір. Темінь.
Натовп, що жадав концерту, почав «розігріватися» на площі перед «Берізкою». Атмосфера "колгоспного панку" була густою: усі однаково погано вдягнені, усі під мухою від «Бадьорості» і, що важливо, усі розмовляють російською «без вираженого акценту». (Тут я маю зазначити, що вказане місто є містом-сателітом Рівеньської АЕС, а вся ядерна промисловість совка була російськомовною і ця російськомовність досі присутня на всіх наших АЕС.) Це зіграло свою роль в тому, що в темряві по голосу було не зрозуміло хто, де і звідки з'явився.
І тут на сцену виходять вони — якісь «хуї» починають «клеїти баб». Цей прояв зухвалості не міг лишитись не поміченим і конфлікт розгорівся достить швидко. Народ перемістився з освітленої площі до темної соснової посадки на тоді ще безіменній вулиці Лісовій (там далі був той самий хтонний магазин госптоварів). У посадці швидко з’ясовували, хто яку даму веде на концерт, а хто тут «зальотний хуй».
За словами очевидців, бійка не була масштабною, але зальотні своїми ногами звідти не пішли. Цей факт став важливою частиною місцевої легенди.
Концерт, якого не було
Після «виховного моменту» натовп заспокоївся і рушив у ДК на довгоочікуваний концерт.
Вони зайшли до зали, сіли. Вони чекали. Чекали як кажуть десь три години. Але гурт на сцені так і не з’явився і зрештою, люди просто розійшлися.
Наступного дня хтось неакуратно зірвав ту саморобну шкільну афішу, але її рештки висіли аж до Нового року, як пам’ятник нездійсненому панк-року.
Звісно, ніхто нічого напевно не стверджує, але висновок про те, хто були ті самі зальотні і чому на сцені ніхто так і не з'явився напрошується сам собою 😉
Легенда була розказана виходцем із того самого Кузнєцовська, моїм другом і просто файною людиною, занотована мною і оформлена у оповідання хоч і штучним, але всеж інтелектом. Ну, поїхали!
Це сталося пізно восени 1992 року в місті, яке тоді ще звалося Кузнецовськ. Це були часи анґсту і сирості, коли розпад СРСР ще відчувався в кожній шпарині.
Центром світу тоді була площа перед ДК, який сам по собі був типовим совковим ДК і це додавало іронічності цій "центральності". Зараз там кав’ярні й сакури, але тоді — лише тополі, клумби і на них, бувало, пасуться корови та коні, яких приганяли місцеві з навколишніх висілок. Поруч — перший і довгий час єдиний у Кузнецовську магазин. Кодова назва — «Берізка».
«Берізка» — це, звісно, жаргон, за аналогією з колишніми валютними магазинами в Союзі, хоча офіційно він був Магазин №1. Асортимент того часу був промовистий: тільки слабоалкогольна «алкашка» під дикою назвою «Бадьорість». Харчування теж було "епічним": раз на два місяці видавали «отова́рку» талонів зі шкільної їдальні — коли замість гарячих обідів видавали продукти.
На цьому ґрунті, коли «Сектор Газа» був популярнішим за Цоя (який вважався музикою для «естетів та інтелектуальних снобів» і увійде в моду в цих краях лише років через скількі-то), з’явилася вона: афіша, намальована гуашшю від руки. «Сектор Газа» у Кузнецовську.
І ось той самий день. Листопадовий, дощовий вечір. Темінь.
Натовп, що жадав концерту, почав «розігріватися» на площі перед «Берізкою». Атмосфера "колгоспного панку" була густою: усі однаково погано вдягнені, усі під мухою від «Бадьорості» і, що важливо, усі розмовляють російською «без вираженого акценту». (Тут я маю зазначити, що вказане місто є містом-сателітом Рівеньської АЕС, а вся ядерна промисловість совка була російськомовною і ця російськомовність досі присутня на всіх наших АЕС.) Це зіграло свою роль в тому, що в темряві по голосу було не зрозуміло хто, де і звідки з'явився.
І тут на сцену виходять вони — якісь «хуї» починають «клеїти баб». Цей прояв зухвалості не міг лишитись не поміченим і конфлікт розгорівся достить швидко. Народ перемістився з освітленої площі до темної соснової посадки на тоді ще безіменній вулиці Лісовій (там далі був той самий хтонний магазин госптоварів). У посадці швидко з’ясовували, хто яку даму веде на концерт, а хто тут «зальотний хуй».
За словами очевидців, бійка не була масштабною, але зальотні своїми ногами звідти не пішли. Цей факт став важливою частиною місцевої легенди.
Концерт, якого не було
Після «виховного моменту» натовп заспокоївся і рушив у ДК на довгоочікуваний концерт.
Вони зайшли до зали, сіли. Вони чекали. Чекали як кажуть десь три години. Але гурт на сцені так і не з’явився і зрештою, люди просто розійшлися.
Наступного дня хтось неакуратно зірвав ту саморобну шкільну афішу, але її рештки висіли аж до Нового року, як пам’ятник нездійсненому панк-року.
Звісно, ніхто нічого напевно не стверджує, але висновок про те, хто були ті самі зальотні і чому на сцені ніхто так і не з'явився напрошується сам собою 😉
🤣24👍10❤1👏1😁1
