Частина 1. Я надіюсь, вже ні в кого не залишилось ілюзій, що скорого перемир'я, а тим більше миру не відбудеться?
Росія не збирається припиняти війну. Намагається нарощувати мілітарний сектор і намагається демонструвати готовність до довгої, а потім і великої війни. Не зважаючи на величезні проблеми в економіці. От просто величезні, які тільки починають формувати лавину, яка зможе занести все. Але не миттєво.
З поганого. США не будуть нам допомагати так як нам хотілося б. І взагалі під питанням наші стосунки як союзників/партнерів/однодумців. З хорошого - ми не одні, Європа нас підтримує і ми маємо надійний і безпечний тил у вигляді Європи.

Тому війна на виснаження продовжується. І зараз це не стільки про військову компоненту РФ, скільки про економічну. РФ має переваги в людях і техніці, ми маємо перевагу (суто завдяки союзникам) в економічній стійкості.
Тобто задача мінімум - протриматися на полі бою поки проблеми економіки не почнуть домінувати в РФ над усім. Це можливо. І це не так довго як здається. Там дійсно хєрово все.
Але ми теж виснажені і втомлені. Дуже. І тому дуже важливо підвищувати стійкість та виживання наших підрозділів та бійців. Але в нас проблема в людях. Питання виживання держави - боротися за кожного бійця. За його рівень та виживаємість.

Ми знову повертаємось до питання підготовки поповнення, резервів та підвищення рівня навчання тих хто вже воює. І тут, на жаль, починаємо деградувати. Точніше спрощувати те що не можна спрощувати.

Зараз ми спостерігаєм спрощення рівня підготовки на БЗВП і послаблення рівня підготовки інструкторів під красивим поясненням, яке не можливе в житті з урахуванням реалій.
Замість того щоб розвивати успішні кейси, які довели свою ефективність, в нас починається вигадування велосипеду і заход по граблям на нове коле.

Як почали думати десь там за хмарами, на горі - "Стрільба на дистанції 100+-200+ метрів не ефективна. Тому не треба вчити цьому. Давайте будемо вчити стрільбі на коротких дистанціях". По гонгам.
І повернемось до РККАшної теми "щільність вогню" і стрільба чергами в напрямку ворога.
А чому стрільба на 200+ масово не показала ефективність? Адже задача стрільця в обороні - не допустити ворога на дистанцію кидка гранати.

А не показала ефективність тому, що 99% навчальних центрів не вчили людей стріляти на дистанції 200+ метрів. Чому? Тому що самі не вміють і тому що це потребує зусиль і індивідуальної роботи.
Простіше дати 10 магазинів і навчити поливати з 25-30 метрів мішень номер 4. Тільки в реальному бою такого не буде.
То чому зараз починаємо самі закладати у навчання те, що полегшить ворогу задачу?

Ну не можна спрощувати програму БЗВП заради примхи інструкторів, яким ліньки (а скоріше самі не вміють) вчити стріляти на 200 метрів.
Не можна людину без будь яких навичок, навчити влучно стріляти по гонгам на 25 метрів з рук за кілька днів. Тільки з упору. Навіть не з ліктів. Тільки в паперові мішені, тільки зі стрільбою на купність. Для того щоб виявити помилки і підправити вкладку, або обробку спуску. Послідовно. Від простого до складного. Перед тим як починати стріляти виносом швидко, спочатку стріляти стабільно.
В нас нема одноразових бійців, яких можна відправляти в окопи не готовими до максимум сценаріїв.

Ще одне "просте рішення - "А давайте не будемо 15 днів робити стрілецькі вправи по 30 набоїв за заняття одиночними", (бо інструктори їблують), а зробимо три дні з купою набоїв і стрільбою чергами кудись тудою. З ранку до вечора стрілять і стрілять і стрілять.

І таких прикладів дуже багато. Десятки. Системно не розвивається те що повинно працювати, але не працює через те що тупо не робиться так як треба. Не аналізуються причини "непрацювання". А просто спрощується там де цього категорично не можна робити за умов сучасної війни.

Частина 2. Не можна тактику ближнього бою ССО або ДШВ робити обов'язковою і основною для БЗВП. Бо після ССО та ДШВ, зайдуть на позиції дядьки з хворими колінами та спинами і їх задача буде одиночними пострілами з упору не дати підійти противнику близько. Бо короткі та надкороткі дистанції, це вже інший рівень фізичного стану та інші реакції людини. А задача піхотинця і обороні не підпустити противника близько
Його задача економно використовуючи БК не допустити противника для початку штурмових дій. Не дати кинути гранату.
Всі підрозділи які ми в центрі "прокачували на штурми", наступного разу просять дати їм поглиблено оборону. Бо ніколи не приходить на закріплення резерв як обіцяли. І вони сидять в обороні, з відсутністю логістики, постачання та боєприпасів. І цього не можна не враховувати.

В системі підготовки на самому верху зараз парадоксальна ситуація. Клепаються пілотні курси мало не кожного місяця. З гарними програмами. Але на місцях те роблять ті ж люди, які 2-3-5 років не робили ніхуя за старими програмами. Вони ті ж самі після кожної зміни керівництва. Заглядають в очі новим обличчям і такі - "так це ж все міняє, то в нас програми були хуйові і керівники. А ВИ, це ж ого го. Це ж інша справа. Зараз ми під вашим керівництвом, як почнемо як почнемо".

Проблема в тому, що кожна редакція програми БЗВП збільшується практично і стає більш насиченою. І якщо людина не вміла та не хотіла вчити людей по програмі БЗВП 3, то по БЗВП 5, вона точно не зможе.
Я можу гарантовано казати, що ми по БЗВП 3. Давали за місяць нормальну підготовку. Так, 45 днів краще ніж 30. Але хто не вчив за 30 не вчить і за 45.

Окрема біль це пілотні курси інструкторів з "адаптацією до нових програм". Ті ж люди, які не могли навчати по старим, тепер роблять вигляд що готують по новим. А коли їх підлавлюють на відвертій фальсифікації та недоопрацюванні, вони заглядаючи в очі новим керівникам, починають тупо брехати - так це ж пілот, зараз ми все підправимо і як зробимо ого го.
Альо, а в сертифікатах які ви видаєте, теж написано що він пілотний? Ви після нового пілота, будете навчати людей по другому колу? Чи тупо сирими залишите у військах?

Бійцю якого не навчили, родині загиблого бійця, якого не навчили, не важливо за яких обставин отримав сертифікат інструктор який НЕ НАВЧИВ. Йому дали сертифікат та допустили до навчання людей. Все, крапка. Це персональна відповідальність тих, хто виправдовує це все. І хто дозволяє це робити знову і знову. І їх начальників, які це все покривають заохочуючи безкарність.
Ті інструктори яких зараз навчають або будуть навчати за "полегшеними програмами", не винні в тому що їх не навчили як готувати людей правильно. Але це поки не винні.
Відповідальність з'явиться тоді, коли бійці, які вийшли від них загинуть через брак необхідних знань. Тому що хтось побоявся суперечити своєму старшому начальнику.

Це взагалі величезна проблема, коли бояться суперечити своєму новому начальнику. Коли начальник агресивно продавлює свою нову ідею, типу - треба вчити стріляти чергами на коротких дистанціях. А всі мовчать, хоча знають що він помиляється.
Ті хто не вміє і не робить гарно військову підготовку, протирають руки і хвалять "нововведення", бо це їх зірковий час. Їм офіційно дозволили їблувати і не вчити людей влучно стріляти. Тільки "насипати".
Ті хто мають досвід піхотних боїв і знають проблематику, бояться щось казати, бо він же начальник, бо він краще знає. Бо може це так треба.
А якщо помиляється? То просто дайте нового?
А ті люди яких не навчать стріляти влучно в на великі відстані, що з ними? Хай гинуть, "воєнкомат нових пришле"? Хуй там. Не пришле. Нема нових. І не буде з таким підходом.
А як бути з інструкторами яких зараз не вчать ні приведенню зброї до ормального бою, ні стрільбі на 100+, ні карткам вогню, ні переносу вогню по фронту і в глибину на 150-200+ метрів? Вони так і залишаться інструкторами, коли помилка стане явною?

Ще раз повторю - Інструктор БЗВП, це намісник бога на землі. Саме він своєю роботою визначає подальшу долю людини. В більшості термін життя бійця, визначає підготовка.

Частина 3. Якщо росіяни збільшують підготовку по стрільбі по дронам з штатної зброї, яка є у кожного піхотинця, то наша система продовжує надрачувати на гладкоствол (яких не буде в кожного, як і БК до них) і майже повністю забили хуй на підготовку протидії дронам з штатних автоматів.

Проблема не в тому, що ті хто зараз приходять на керівні посади, хочуть поганого. Вони хочуть хорошого.
І приносять хороше. Але вони не аналізують чому погане стало поганим. І нав'язують та продавлюють своє бачення, бо впевнені в неефективності іншого. Бо ті ж люди, які роками робили з хорошого погане, заглядають в очі, лестять і цементують керівників холуйством, безвідмовністю і формують власну непогрішність у нових керівників.

Я поки що роблю свою роботу і спостерігаю за розвитком подій. Спостерігаємо.
Але те що зараз бачу, не додає оптимізму. Особливо враховуючи, що всі відповідальні особи, які роками ніхуя не робили, залишаються на місцях і продовжують на місцях ніхуя не робити по новим програмам. Бо не вміють. Зате аналізи і доповіді пишуть красиво. Брехливі правда, але то таке.
Два наших інструктора поїхали як "таємні покупці" на курс інструкторів базового рівня. По закінченню, залишили об'єктивні відгуки. Так в доповіді і аналізі цього курсу, їх відгуків не було. Їх видалили. Щоб не псували картину. Бо вони "нарушали благостность".

Короче резюме - якщо знову почнемо експериментувати підготовкою стрільців, а особливо інструкторів БЗВП не беручи до уваги успішні кейси, та не роблячи аналіз "чому не працює" те що повинно бути ефективним після кожного НЦ, ми знову просремо підготовку. А потім старі досвідчені пристосуванці будуть заглядати в очі вже новим начальникам і казати - "так це ж все міняє, то в нас програми були хуйові і керівники. А ВИ, це ж ого го. Це ж інша справа. Зараз ми під вашим керівництвом, як почнемо як почнемо".

Прошу поширення.

Нам дозволили мобілізувати і призивати за контрактом людей з ТЦК. З ТЦК прямо до нас. БЗВП у нас.

Потрібні люди на небойові посади.
Будівельники, електрики, підсобники, ремонтники, слюсарі, або просто люди з прямим руками. Потрібні люди в роти забезпечення та охорони. Водії. Фельдшери (будь які медики, локацій багато) кухарі (з освітою). Ну і діловоди, нач складів (красти не вийде), комірники і таке інше.
Навіть обслуговування польової лазні, вільні посади.

Це особливо цікаво для людей з Харківської та Одеської області.

З мінусів - служба на суху.

З плюсів - БЗВП у нас. Умови розміщення - максимально гарні за текущих умов. Здорова атмосфера к колективі, притомні командири, нормальна зарплата. Можливість винаймати житло і спати на простирадлах.
Переводи з інших частин можливі, але туго. Дуже туго. Позиція більшості командирів не так як в 151.
З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує.

Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
[email protected]

Прошу поширення. Це важливо.
Очікувано, введення переводів через Армію+ і формування підрозділів безпілотних систем торкнулось і 151НЦ. І ЦЕ НОРМАЛЬНО.
Людина повинні мати право вибору. В нас всі інструктори з бойових частин.
І коли людина яка прийшла до нас з штурмовиків, чорна від пережитого, а потім навчилась, відтаяла, відновила віру в людей і через 8-12 міс знову хоче піти в бойовий підрозділ, ми це вітаємо.
Так, нам це додає клопіту, навіть трошки обідно, але це чесно.
Людина працюючи в нас, може знайти собі інший підрозділ, інші умови і піти туди. Деяких зманюють. Обіцяють райські умови, та найобують. Але це вже не наш клопіт.
Ми нікого не тримаємо. Навіть навпаки інколи не можемо випхати, хто розкрився не того боку.

Нам дозволили мобілізувати і призивати за контрактом людей з ТЦК. З ТЦК прямо до нас. БЗВП у нас.

Потрібні люди на небойові посади.
Будівельники, електрики, підсобники, ремонтники, слюсарі, або просто люди з прямим руками. Потрібні люди в роти забезпечення та охорони. Водії. Фельдшери (будь які медики, локацій багато) кухарі (з освітою). Ну і діловоди, нач складів (красти не вийде), комірники і таке інше.
Навіть обслуговування польової лазні, вільні посади.

Це особливо цікаво для людей з Харківської та Одеської області. Основне місце служби - Харківська обл. Після здобуття нормальної репутації і потрібних навичок, відрядження або постійна служба майже в Одесі.
Якщо ви, через пів року-рік, знайдете собі посаду в інших підрозділах, відпускаємо без скрипу.

З мінусів - служба на суху. Бухати не можна. Приходити на службу з похмілля - не можна. Красти, їблувати, пройобуватись - не варіант.

З плюсів - БЗВП у нас. Умови розміщення - максимально гарні за текущих умов. Здорова атмосфера к колективі, притомні командири, нормальна зарплата. Можливість винаймати житло і спати на простирадлах.
Переводи з інших частин можливі, але туго. Дуже туго. Позиція більшості командирів не так як в 151.
З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує.

Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
[email protected]

Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Свій до свого.
Підготовка роти вогневої підтримки 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

В нас складається унікальна ситуація. 151НЦ, дуже не люблять управлінці. На рівні главкома і командувача СВ, там все нормально. Ми під задачі готуємо людей чи не найкраще. І ні разу не всрали ні одну задачу з підготовки. Ні разу, навіть коли здавалося неможливим з огляду часу, організації та ресурсів. Нам ставлять задачу, ми її виконуємо. Якісно. В термін. З гарантією.
При цьому в нас все чесно. Не буває підготовки на папері, або фікції. За спробу таке зробити, прощаємося з людьми не залежно від рівня. Від сержанта до комбата. Це чесно.
Всі комбриги і комбати після того як їх люди заходили до нас, завжди хочуть ще відправити людей на підготовку до нас. Центр, якому два роки і який майже не має матбази готував десантників, морську піхоту, національну гвардію, лють та стрілецькі батальйони поліції.
А ще в нас нема ні одного відео як б знімалося як постановочне. Все що ви бачили, це нарізка робочих моментів.
Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Забув сказати. Ми не тільки на пряму призиваємо з ТЦК.
Ми беремо 55+ років. Обмежено придатних, якщо стан дозволяє працювати.
Відверто кажучи, грошове забезпечення для певної категорії людей доволі привабливе.
Служба в безпечному (умовно під час війни) місті. Нормальній колектив. Відпустки, можливість знімати житло.
З вимог - сумлінне відношення і тверезість. Вакансій багато. Розширюємось.
Бо реально кращі з новостворених не на "базі" чогось. Зараз кожен паше за двох. Чим більше прийде, тим менше навантаження на інших. Раніше не було можливості брати людей на пряму. Зараз можемо.
На ВЛК направлення даємо.
вакантні посади
Електрик (слюсар) - 6
Комірник (робітник підсобний) - 6
Обслуговування польової лазні - 7

Спеціалісти зв’язку - 8
Фельдшер - 5
Кухар - 15
Водій - 65
Переводи з інших частин - в основному для вищезгаданих категорій.

З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує. На ВЛК направлення можемо дати самі.
Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
[email protected]

Частина 1. Ще одне нововведення, яке внесли в БЗВП5 і продавлюють з самого верху. Спрощення підготовки за дисциплінами орієнтування та топографія.
Практичним занять по визначенню та руху до об'єкта за допомогою магнітного азимута відводиться аж 2 години за 45 діб.
А більша увага приділяється на роботу з програмами «Кропива», «MilChat». Тобто боєць повністю буде залежати від гаджетів.

В 151НЦ дуже ефективна підготовка. Це не тому що ми такі офігенні і що нам все дається легко. Це результат постійної роботи та аналізу. Важкої роботи. В тому числі в окопах на ЛБЗ. Без зупинки. Всі програми ми коригували після аналізу дій на лбз. причому виключно в прикладному значенні. Всі помилки звичайної піхоти ми аналізуємо. Бо кожна помилка ціною в життя людини. А часто не одної.
Після оборони в 22, ми зробили упор на картки вогню. Після Соледара ми почали збільшувати дистанції стрільби, до вказаних в настановах.
Після Бахмута ми теж вносили корективи. В тактику та стрільбу. Це нескінченний важкий процес. І все чого ми просили від керівництва ЗСУ - не заважати нам і обмежити вплив старої задубівшої системи "згідно-відповідно". Ми працюємо в більшій половині випадків в ручному режимі. Тому в нас гнучкість та ефективність. Виявлені недоліки ми усуваємо миттєво (за армійськими мірками). Тому ми кращі в підготовці простої піхоти.

В 23 році, після невдалого дебюту на півдні, до нас завели на відновлення/допідготовку піхоту бригади, яка до цього повинна була "підпирати" штурмовиків в контрнаступі. Задача була проста - навчити людей воювати і повірити в себе. Бо відсоток відказників там зашкалював.
Ми зробили все що було в поставленій задачі. Нам доручили піхотну складову, а всіма іншими займався комбриг з бойовиками. Ми, крім піхоти заточеної на оборону, підготували дві штурмові роти. Гарно підготували. Це був перший раз, коли ми готували людей з мехбригади для нічних штурмів. ПНБ, нічні стрільби, марксмени.
Бригада вийшла на виконання і перший час, штурмовики працювали як боженьки. Виносили посадки в ночі з мінімальними втратами, а часто і без них.
Але одну заплановану задачу вони не виконали. Висунулись на штурм і змогли знайти "точку входу". Ворог задавив все ребом і взагалі ніхєра з гаджетів не було ефективно. Майже чотири години, група навмання блукала по посадкам і не вийшла туди куди повинна була. Потім відійшли, виснажені та деморалізовані. "Все що може піти не так, піде не так".

Після цього ми збільшили підготовку по топографії з "класичними" дідовськими методами. Компаси, орієнтування по азимуту і постійні практичні напрацювання під час тактичних занять. Тобто людині мало показати. треба практика. Як в такмеді, треба постійно вкидувати навчальні сценарії, так і топографії, треба давати людям навички. Тоді незалежно від умов та гаджетів, вони зможуть за компасом та паперовим картам/схемами переміщуватися.

Але зараз це все спрощується і мінімізується, під приводом - воно їм не треба, не зможуть навчитись і цього ніхто якісно не дає в більшості НЦ.
Якісна логіка - давайте відмінимо всі успішні кейси, щоб ледацюги могли і далі нічого не робити. За сучасної програми, кожен НЦ, може вносити зміни до частини програми на свій розсуд з урахуванням обставин і потреб. Тобто якщо умовна програма це 100% ефективності, то ми намагаємось вичавити 120%. Але дуже часто все проходить навпаки в сторону зменшення. І дєятєлі в "учєбках" оптимізують цей відсоток в меншу сторону. до 80%.
Тепер цей поріг ще більше знижують і тим хто ніхєра не робив надають підстави ніхєра не робити ще потужніше.

Частина 2. Ті хто проходив підготовку в 151, знають, що ми постійно робимо опитування і фіксуємо зрізи знань. Мінімум два опитування коли заходять підрозділи з ЛБЗ. На заході і на виході. Там обов'язково з'ясовуємо що сподобалось, що не сподобалось. Які дисципліни треба підсилити. Які дисципліни кращі. А яких не вистачає. чого треба більше.
В усіх опитуваннях в лідерах топографія, інженерка, кулемети. Це те що люди бойовим досвідом хочуть ще не дивлячись що в нас високий рівень.
Були підрозділи командири яких от прямо просили дати топографію та орієнтування. Бо штурмувати навчили, а на місцевості орієнтуватися ні.
А тепер буде от так от. Бо формується нова управлінська ланка в підготовці відірвана від реалій, яка тупо нав'язує своє бачення, а всіх хто не погоджується, ламає об коліно.

Давайте знову поговоримо про такмед.
В БЗВП5, аж 30 годин по тактичній медицині. Це ж круто? Ура, ура? Але є нюанс . Це три дня занять по 10 годин. І все.
Типовий алгоритм - на другому тижні, три дні по 10 годин.
Ті хто в цій темі працюють на результат (фахові практики), знають що це не робоча схема.
Бо 10 годин для початкових занять забагато. Людина не засвоїть і половини. Більш того, при поганій (не фаховій та не цікавій) організації, а тим більше начитці, через 3-4 години у початківця, знижується засвоєння майже до нуля.

Тобто почасово типу перемога. По суті профанація і фікція.

Бо якщо людина не буде протягом навчання практично в різних умовах засвоювати та закріпляти матеріал, вона через місяць все забуде.

Поважні пани з підготовки кажуть, ну типу можете робити по іншому, якщо не хочете так.
Але навіщо робити через сраку базовий документ?
Більшість халтурників, буде робити так, як простіше- як написано.

То навіщо оновлювати програму?
Заради того шоб навчити і підвищити виживаємість на полі бою?
Чи заради того, щоб просто дати можливість готувати ще гірше?
Чи просто щоб відрапортувати, що під керівництвом «імярек» ввели нову програму?
А що там буде в полі і в окопі всім похуй, які і було раніше?
Є кілька робочих програм її алгоритмів (вже апробовані та підтверджені в НЦ), які фахово дають такмед бійцю.
Але замість того щоб опрацювати та масштабувати кращі алгоритми (від простого до складного через засвоєння та практичні навички) знову роблять оптимізацію яка знизить рівень підготовки і погіршить рівень надання домедичної допомоги. З усіма наслідками.

Війна, це взагалі дуже критичний стан для будь якої армії. Будь якої. Самої підготовленої. Не вистачає всього. І дуже часто, більше за все не вистачає часу. На реакцію, на планування, на підготовку.
Хто швидше реагує, той перемагає.
На жаль ми досі, єдиний навчальний центр який в ручному режимі може вирішувати підготовку під складні задачі миттєво. На вчора. Без бюрократії. Так, в ручному режимі. Так, не по воєнному. Під ранок у главкома може з'явитися рішення для виконання якого треба підготовка людей.
І через добу ми можемо приймати людей. І зробимо так, як ніхто не зробить. Я не знаю, це стандарти НАТО, чи вже щось круче, але ми в цьому кращі.
Свій до свого. Гранатометники і кулеметники РВП 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Є два умовні види навчання особового складу. Є ще третій, там взагалі ніхєра не вчать, але зараз ми про інше.

Перший вид, це саме навчання. Це коли задача інструктора та викладача - дати бійцю знання та навички, які він засвоїть, закріпить і гарантовано зможе застосувати навіть в стані стресу на ЛБЗ. Це потребує важкої роботи, постійного контролю того що засвоїв боєць і відповідальності. Це постійна і методична перевірка знань та навичок бійця навіть в умовах навчання. І обовʼязково на виході з навчання.
І аналіз всього. Що гарно, що не дуже, що можна зробити краще, а де перегруз в людей. І постійне вдосконалення процесу.

І є другий вид. Умовний коучінг, або мессіянство. Це коли людина, навіть фахова, просто демонструє щось, та розповідає як правильно це все робити. Яка показала, розповіла, і пішла собі. Без контроля того що людина винесла після сеансу.

Для інструктора, знання та навички якими він оперує, це робота. Може бути важкою. Але це робота.
Для рекрута знання та інформація, це його життя.

Можна красиво написати нову програму. Можна розкидати години, та теми. Але на виході нічого не отримати. Бо це програма для коучінгу.
Коучінг, це процес.
Навчання (принаймні в 151НЦ) це результат.

Процес красивий, ефективний і видовищний. Насичений ефектними та показовими «фокусами». Складний і типу «продвинутий». Це вражає начальників які не перевіряють рівень знань після закінчення і дупля не ріжуть в суті.

Робота на результат, це занудство, задротство, зайобування підлеглих і постійний контроль. Це прості речі, які поступово, по мірі засвоювання стають складнішими. Це постійно якісь нестандартні рішення щоб в межах програми дати більше. І гіпервідповідальність. Контроль процесу, інструкторів і рекрутів. Аналіз кожної групи. Як тільки десь щось просідає, алярм і виправляти.

Зараз нас намагаються змусити змінити наш стиль підготовки на коучінг. Спростити та перевантажити не дуже потрібними речами за рахунок критично важливих. Поборемось.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО

100 днів минуло.
В кінці листопада в ЗСУ було призначено дві людини на посади. Драпатого на командувача сухопутних військ і Апостола на заступника головнокомандувача який відповідає за підготовку ЗСУ.
Тобто 4,5 місяці на посаді.
З Драпатим начебто картина ясна. З КСВ відряджений керувати ОСУВ Хортиця. Де має певні успіхі.
А що там по Апостолу?
От щось конкретно змінилося в підготовці? Щось зроблене?
Не на словах, не на нарадах, не фонтанування ідеями, не обіцянки догнати і перегнати, а саме результ є якийсь? В навчальних центрах та підрозділах? Щось нове, ефективне, прогресивне?
Бо повноважень там за очі.
З того що я знаю, то якось не дуже. Сира квадратна програма, яку, об коліно зламавши всіх, примусили зробити «одобрямс»?
Я поки мовчу, хоча вже багатенько є чого сказати.
Але може я помиляюсь?
4,5 місяці це три повні випуски БЗВП з навчальних центрів. Це вагон часу. Але може я просто чогось не знаю?
Які зараз зміни на краще за 4,5 місяці?
Зразу давайте так - я не збираюсь обговорювати дії комбрига 95 бригади. Хто і як воював це одне. Це минуле в даному випадку. А підготовка, це трошки друге. Мене цікавить результативність та ефективність як заступника ГК, який відповідає за покращення підготовки. Є покращення?
Бо щось по факту все веселіше та веселіше з кожним місяцем стає.

Так працюють інструктори 151НЦ які постійно вдосконалюють свої навички. Для того щоб якісніше навчати піхоту тому що треба на лінії фронту. Навчати тому що допоможе піхотинцю в окопі вбити ворога і перемогти.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

КУРС СТРІЛЬБ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ І БОЙОВИХ МАШИН КРП 03.032.056. Де чітко прописано, що кількість навчальних місць визначає командир на місці. КОМАНДИР ПІДРОЗДІЛУ.

Про додаткові навчальні місця в НЦ, військових вишах, багато хто чув. Для тих хто не чув, я коротко поясню.
Крім основного заняття, проводяться супутні вправи особовим складом який не залучений до основних вправ.
Тобто наприклад, у нас коли займається 20 вс з яких 10 стрілять, то ще десять поруч вчяться набивати магазини, або на обладнаному місці кидають муляжі ( охолощені пусті гранати єфки) гранат. В нас наприклад чіткі ділянки, де кіперною лєнтою позначено 15, 20, 25 метрів.
Для чого це робиться? Бо всі дорослі чуловіки після дитинства і сніжків рідко що кидали.
Вони навіть не знають на скільки можуть кинуть гранату. Тобто, тут і фізичні вправи, і розвиток прицільного метання і розуміння хто як може кинути. Були випадки, коли траплялися самородки - стріляли погано, зате гранатами кидались дуже круто. Це використовують.
Або наприклад стрільба з незручних положень. Ті хто не стріляють, можуть тренуватися по зміні магазинів в незручних положеннях.
Тобто в принципі, тема при гарній організації, корисна. Але... де ж узяти ту організацію.
Ці додаткові навчальні місця дуже люблять показушники з військових вишів і рркашних учєбок. Бо воно дуже круто виглядає. Купа народу щось типу корисне робить поряд з основним місцем занять.
Приїздить перевірка або начальник, а там "всі бєгають, суєтятся".
Ну, від цієї практики, коли створюються саме обладнанні додаткові навчальні точки, в навчальних центрах, де все по чесному, почали відходити доволі давно. Бо це малоефективно. Хоча цю херню і обожнюють совкодрочери. хоча знають що в 99 випадках там просто курять і травлять анекдоти поки нема начальства.
Але в умовах війни і загрози ракетних ударів з касетною БЧ, все таки в пріоритеті не створювати скупчення, а навпаки розосередження особового складу.
І ще фішка в тому, що опис алгоритму з навчальними місцями вже є. КУРС СТРІЛЬБ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ І БОЙОВИХ МАШИН КРП 03.032.056. Де чітко прописано, що кількість навчальних місць визначає командир на місці. КОМАНДИР ПІДРОЗДІЛУ. З урахуванням всього.
Але зараз у нас почалось нав'язування в приказному порядку використання цих навчальних точок. Правда тепер їх один начальник назвав сіткою і в обов'язковому порядку вимагає виконання. Сітка з постійним розкладом.
Тобто коли є рота на полігоні, наприклад один взвод займається стрільбою, а два взвода поряд з рубежом на обладнаних навчальних точках займаються по "сетці імени…". Це насправді одна з "новаторських ідей" яка зараз впроваджується і обов'язкова до виконання. Крім основного заняття повинно бути створено 6-8 обладнаних навчальних точок, де повинні проводитися супутні вправи за розкладом вказаним в сітці. По розкладу.
Те що це додаткові 6-8 інструкторів, це одне питання. Але саме головне - за кожним навчальним центром спостерігає ворог. Шукає, аналізує і намагається нищити на моменті підготовки. Щоб зірвати підготовку резервів і деморалізувати.
І тут такий подарунок долі. Тобто, один Іскандер з касетною бойовою частиною і роти нема. Хтось злив, провели дорозвідку, вирахували розклад і все.
Тому, якщо найближчим часом будуть втрати під час навчання на полігонах, то не треба істерики про шикування. І не треба звинувачувати начальників центрів. Доцільніше буде запитати, хто наказав проводити заняття так, щоб утворилось скупчення.

Частина 1. В 151 навчальному центрі, високий рівень підготовки. Якісна підготовка, наскільки можливо. Так, бувають певні питання по організаційним та побутовим умовам. Бо в нас практично нема матбази. Бо створювали центр з "гівна і палок" і перший полігон, то був закинутий кар'єр. Про який бувший начальник всп Гуцол розповідав, що "Донік його віджав, щоб красти пісок". А ще через те, що ми дуже близько до ворога практично в польових умовах і в умовах розосередженості. Але підготовка в нас дуже якісна. Чому?
В основному тому що в 151НЦ дуже фахові інструктори. От прямо дуже. Всі практики. Всі з бойових підрозділів. І всі дуже гарно навчанні як інструктори.
Чому так? Тому що ми самі з самого початку відбираємо і готуємо інструкторів. Більш того, коли за дорученням главкома створювався центр, перед тим як підписувати штатку, ми вже підготували групу потенційних інструкторів в кінці 22 року, з яких все почалось.
Всіх інструкторів ми готуємо самі. В нас є три програми, які дозволяють за три етапи (з постійним відсіюванням) підготувати якісно інструктора.
Це програма "відновлення боєздатності піхотних підрозділів у умовах воєнного стану", програма "тренінг молодших командирів в умовах воєнного стану" і "тренінг інструкторів базового рівня в умовах воєнного стану". Всі програми затверджені.
Три програми по 16 навчальних днів. Індивідуальна підготовка, підготовка молодшого командира і підготовка інструктора базового рівня. потім стажування.
Все послідовно. З постійним оцінюванням і відбором. Так, вимоги високі. Так, важко. Але на виході на виході маємо якісну підготовку в масштабах центра, якого два роки тому не було взагалі.
Більш того. Всі офіцери які заходять на посади викладачів, проходять обов'язково два останні програми. Молодших командирів і інструкторів. Бо то чому їх колись вчили вже застаріле гівно мамонта. Всі заступники начальника центра, комбати і начальники шкіл проходять цю програму.
За два роки, програма і методика підтвердила свою актуальність і ефективність.
В Десну, ми відправляємо людей тільки заради отримання сертифікатів. Так всі роблять хто працює на результат. Готують самі, в десну відправляють за сертифікатами. Бо Десна і досі не спроможна навчати інструкторів. Від слова зовсім. Згаяний час.
Бо у десни монополія на сертифікацію. Бо це така охуєнна кормушка для всієї вертикали підготовки, яку прикриває гудіп. На словах полковники кажуть як вони за зміни та за реформи, а на ділі, всіма силами відстоюють десну. І продовжують ввалювати мільярди коштів туди де воно не дає ніякого результата. А потім, вони ж апелюють - "ну не можна там нічого міняти, бо там матбаза". Те що там роками профанація та обілєчування без навчання нікого не хвилює? Те що в нас втрати через низку навченість, саме через то, що в десні фальсифікують навчання та як пиріжки клєпають сертифікати. теж нікого не хвилює?
Чому так? Бо там система, яку покривають і прикривають полковники з гудіпу, які роками сидять на посадах пересувають свої столи і міняють таблички. Бо там мафіозна вертикаль з обілєчування, яку створив Косинський (головний сержант ЗСУ - 13 рік на посаді), де мета - видача сертифікатів та кузня кадрів для потрібних людей. Теорія без практики. Інструктори які самі ніхєра не вміють. Які просто кладуть болт на ефективність.
Люди які хотіли якісно працювати і попадали в 197НЦ, звідти випилювались. Їх тупо зжирали. вони не витримували і з конфліктами звідти переводились.
Чому 197 навчальний центр підготовки сержантського складу такий неубієнний? Здавалося б - розігнати нахєр після постійних пройобів, створити нову структуру. З новими людьми і з новими програмами і з новим управлінням. Ні. До 22 там було болото. В 22, коли мі влізли в цю тему, там був мрак. Так і лишилося.
Це тому що в нас в підготовці, досі домінують люди які по суті з періоду до 14 року сидять в тих же кабінетах, або міняють їх на тому ж поверху в ГШ. Вони заходили лейтенантами, а зараз вже полковники. Не покидаючи стін. А нє, вибачте, покидали заради отримання убд десь в штабах оту ще в АТО. Або кєрували підготовкою підрозділів в ОТУ.

Частина 2. От і зараз не дивлячись на провальну роботу, все залишається так як є. Але ці "фахівці" за десятки років служби в одних стінах, гарно навчилися робити доповіді (настільки заплутані, що ніхто крім них не зрозуміє). Гарно навчилися пристосовуватися під любе начальство. Фахово вміють обкладатися папірцями і прикривати зад собі і начальству на всі випадки життя. І ніхера не робити для результату.
Нас переконують, що зараз ще напишуть і змінять програму і от тоді точно все буде добре. Хєр там. Не буде. Десна та ж. Люди ті ж. Організація та управління те ж. Одні і ті самі люди створили систему і в ний живуть. І всіх нових, ця порочна система або розлагає, або виживає.
Хто ніхєра не робив за старими програмами, нїхєра не буде робити і за новими.
Ми живий приклад, як можна робити. Ми на ділі показали що це реально. Це не слова. За два роки з нуля, своїми силами без сторонньої допомоги ми зробили НЦ, який за якістю навчання в топ3 старих центрів (в яких матбаза, картбланш, постачання Бк необмежене).
Але зараз намагаються задавити щоб ми на загальному фоні виглядали "як всі".
Звісно, простіше все гарне зламати, тоді всюди буде хєрово. І ніхто не буде дратувати вилазячи з ранжиру.

Коли я чую, що "Донік істерить, бо йому наламали тему", мені смішно. Правда. У мене хуйовий характер і нема чинопочитання від слова зовсім. Я не вмію поважати людину за минулі заслуги в іншій сфері, або за посаду. Тут і зараз. І тільки те що стосується справи. Нема ідеалів. Ісус був, кажуть ідеальною людиною, але знайшлись люди іншої думки. З усіма витікаючими.

Зараз я не проводжу зборів коштів. Не маю відношення до розпорядження ресурсами в НЦ.

Я просто хочу, щоб в підготовку кожного бійця вкладали максимум. Щоб був індивідуальний підхід. Щоб людину НАВЧАЛИ. Оце моя "тема".

Я хочу щоб починаючи з навчальних центрів боролися за життя кожного бійця. Бо підготовка - рівняється життя. Виконана задача і стійкість.

Коли мені поручив ГК зайнятися центром, я переконав його сформувати центр в ТРО. Бо органу управління Сухопутних Військ в Харкові не було, всі бригади воювали і була тільки 127 бр ТРО. Але центр планувався для не стандартних задач. 151НЦ, це мобільний і автономний центр, який зможе йти за лінією фронта. Переміщатися будь куди під задачі.

Будь яка рівна ділянка місцевості, для нас достатня, щоб почати готувати людей. Мінімум матбази. Максимум ефективності та практики. Тільки практична складова яка дозволяє вижити в бою вбивши ворога. На час військового стану. В нас нема кар'єри в центрі та кар'єристів. Бо більшість людей звільниться. Ми підемо займатися своєю справою з тою ефективністю з якою робим все. Ну, може ЧВКашний центр зробимо. Саме така була філософія центру.

Ефективність, гнучкість в підходах, результат, якість.

Але перш за все - зі 100% викладкою підготовка людей. Все можливе заради результату.

І з перших днів створення, ми почали працювати на задачі главкома. Частина центра в інтересах ТРО, частина по задачам ГК. В розпалі боїв за Бахмут була поставлена задача - відновити боєздатність стрілецьких підрозділів 67 омбр в інтересах осув Хортиця. Тобто до нас заходили пошматовані залишки рот, отримували поповнення і наша задача була провести підготовку в межах підрозділу в короткі терміни.

Але 67 бр, це сухопутні війська. І тому почався саботаж з боку ТРО. Нам просто не дали транспорт, паливо та БК. Хоча було відповідне розпорядження. Такі собі ігри влаштувало командування сил ТРО. Просто саботували задачу главкома. Затягували. Вели нескінчені бюрократичні перепони. Танцюра досвідчений в таких мутках. А терміни були стислі.

Бо для "поважних керманичей" піхотинці якогось там батальону, то статистична похибка, а для нас - кожен важливий. І кожен має право на навчання. На якісну підготовку. І на підвищення шансів вижити і повернутися до родини з перемогою.

Тому ми вимушені були винаймати автобуси, шукати паливо і заправляти транспорт. Шукати спонсорів під ці витрати. Більше мільйона гривень прийшлося заплатити кешем щоб підготувати людей.

Так, потім, після конфліктів з Танцюрою і його замами які вимагали щоб в батальйоні з штатною спроможністю 300 вс, прийняли на "поставити бзвп" більше півтори тисячі бійців ТРО, ми пішли в сухопутні війська. А Тєрєхов дав Танцюрі почесного Харків'янина за те що той пдфо від бригад ТРО залишав в Харкові. От такі от "теми".

Це один випадок. Таких випадків за два роки існування центру, десятки. Особливо в перший рік.

Тому так, Донік істерить тоді коли наламують тему з підготовки людей. Бо ми ділом довели що вміємо це робити. Коли ми впираємось в бюрократію, перешкоди або відвертий саботаж, ми діємо не стандартно і не за шаблонами. І ні разу за два роки ми не всрали і не проїбали ні однієї задачі главкома. Будь якого ступеню складності. Як би важко нам це не давалося.

Не заважайте робити якісно роботу - не буде істерик.