Люся і санкції. Ахуєнне тріо. Але може бути і квартет

Насипте хейту, не соромтеся 🤣

Оце так вчора в Полтаві "культурно" демонтували памʼятник на місці відпочинку ката Пєтра І. В культурному ланшафті міста він не ніс жодної цінності. На тлі - кондитерська фабрика. Якщо пройтися далі за нього - колишній вже художній музей. Це місце врятувало одну з 17 церков, які були у місті. І та була московського патріархату. СССР її не зніс, бо, бачте, Пьотр там молвися. Здається, забули таки зняти труси. В наступному пості буде питання до імітатора мера Києва. А поки подивіться як майстерно в Полтаві демонтують імперські памʼятникия

Тааакс, а тепер питання до людини, яка імітує роботу мера Києва Віталія Кличка. Я не Бігус, зі мною для "порішать" зустрічатися не треба. Тим більше з Києва я буквально виписався. Я не розслідувач й ніколи ним не був. В мене питання: що це за хуйня? Памʼятник скинули під час Революції Гідності. Чому цей постамент досі там? Це якийсь сюр. Згори тризуб, а нижче написано "ленін". Що є причиною загальмованості реакції, Віталію? Далі по бульвару ми знайдемо постамент Щорсу а на Галицькій площі архітектурний хуй з демонтованою зіркою, орденом лєніна та датами. Чим допомогти?

Нравиця. З "Маґури" вʼїбали москальску СУ-шечку.

Для кого цей цирк з цим клоуном? Просто цікаво. Мопед не мій

Таракан. Це я так тебе назвав. Бо ти живучий. І, сподіваюся, виживеш. Знайомтеся, Ви поняття не мали хто такий Владислав Комісаров. Ось, це він. Мені дуже тяжко писати про близьких людей. Я навіть процитую Данила Яневського "По перше він - людина". Насправді босяк й ще той пройдоха. Це той випадок, коли з макаки пробували зробити людину. І часом це працювало. Був мобілізований, пройшов навчання у Великій Британії. Але потім мені зателефонували з Шевченківського РТЦК СП м. Києва й повідомили що під час виконання бойового завдання пропав безвісти. Зʼясовували через свої джерела. Сказали що в полоні. А потім ті ж джерела сказали що загинув. Ситуація непевна. Із загальних характеристик Тараканчика - розгільдяй, рішала на районі. Гопнічек. Камʼянське, шо тут додати. Але, мушу розповісти одну історію. До початку великої війни він каже: полетіли на Санторіні! Я кажу - купиш квитки й полетимо. І шо ви думаєте, він не знаю де, знайшов гроші. І купив. Звісно, що я почувався як батько. Власне, в мене й було до нього таке ставлення. І за це мені багато хто дорікав. Типу "Та нахуй ти з ним панькаєся?". Але, скажу чесно, я люблю людей і вірю в людей. Ні, я не Сухомлинський і не Макаренко. Але добро завжди вертається. Таракан страшно боїться води. Почувався королем в басейні готелю. Клеїв дівчат. Ну, це нормально. Але є одна людина, яка його витягла в море свого часу в Єгипті. Таня Пришляк. До чого я це пишу. В нього сьогодні, 4 травня,день народження. І який би піздюк він не був, я хочу аби він був живий.

Галя

9 років існуванню проєкту skrypin.ua та супутнім вже якось минулися непомітно. 12 травня. З одного боку - добре. Без патосу. Без помпи. Але є як є. Це дуже крута для мене історія. Я вдячний усім вам, хто поруч, хто дихає в такт. Хто є середовищем. Кожен малий крок зараз це величезний крок в майбутнє. Не буває швидких рішень. Бувають довгі інвестиції в майбутнє. Наступний рік десятий. Вірю, що ми здатні творити не лише майбутнє, а й ідентичність. Усім подякував. Слава Україні! А героям - честь.

Зруйноване буття. Так, це тяжко. Але іншого шляху нема. Втрати, втрати, втрати. Люди перетворюється в тіні. В лише спогади. Спогади веселі. Можливо, безтурботні. А реальність тепер цілком інша. Вона гірка. Гіркіша за полин. Вона тяжча за будь що. А хто знав що так буде? Ніхто. Чи стягуємо це? Так. Іншого варіанту немає. Комусь, напевно, було й тяжче. Коли ви останній раз сідали у літак й втомлено слухали інструкцію по безпеці? Я знаю. Давно. Коли ви останній раз не слухали повітряну тривогу? Я знаю. Щойно. Бережімо один одного. Зневіри не має бути. Не маємо права.

Я не знаю, коли й куди хто приходить. Це ж справа індивідуальна. В кожного свій шлях. Це Свята Софія. Істанбул. Він же Константинополь. Для мене тут багато знаків. Захочете - знайдете. Зичу усім добра. І, безумовно, миру.

Це точка пуску анонсованого ЯРС. 30 км по дорогам від «улюбленого» Ніжнєґо Таґіла. Далі в колекції карт Свєрдловская область. Зо цікаво, цей йобаний ЯРС мали запускати з шахти. Щось не полетіло. А врешті-решт наші ракети й безпілотники вже мають можливість туди долетіти. І тоді про це вже не напише газетьонка «Тагильский рабочий».

Дзвінок Трампа до хуйла