ЗБІР ЗАКРИТО, ВСІМ ДЯКУЄМО ❤️❤️

А ТЕПЕР:

Перші 30 людей, які кинуть + в коментарі, отримають наліпку.

Перші 10 — Базову РН.
Наступні 20 — Потужноводськ.

Фарту, масті 🫡

СТОП

ВСІМ ХТО ВСТИГ, НАПИШІТЬ В БОТА ДАННІ НА ВІДПРАВКУ ОДНИМ ПОВІДОМЛЕННЯМ!

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Цей допис я носив у голові понад рік, але все ніяк не доходили руки написати. Та повірте — він вартий вашої уваги.

Перше, що важливо закріпити в голові:
я — людина з півдня.
Все життя прожив на березі Дунаю, ніколи не покидаючи рідного гирла. Поки п’ять років тому не підписав контракт.

Донбас зустрів мене розвантаженням БК на станції. Потім прямим шляхом на позиції. Нас віз бетер десантури. Була темна ніч, хуярив сильний сніг.

У місто ми виїжджали рідко, але бригадні Миколи з ППД те й робили, що розповідали про ждунів і мільйон сєпарів, які нібито бігають по Мар’їнці й ріжуть військових.

Але хочу зазначити:
тоді, у Мар’їнці 2020–22 років, я жодного разу не зустрів ждуна.
Я зустрічав йобнутих Микол, йобнутих бабок — але відкритих зрадників — ніколи.

Я пам’ятаю дівчину з магазину МТС, яка жартувала, що не одружена. Пам’ятаю жінок-продавчинь, які вибирали для мене найсмачнішу курку до Нового року.
Пам’ятаю касирку, яка пропустила мене повз чергу пенсіонерок — і жодна не сказала ні слова.

Я пам’ятаю вокзал Констахи, через який ми з Мар’їнки їхали в Десну.
Супермаркет, їдальню, пошук енергетиків — усюди доброзичливий персонал.
Ніхто, ніколи не кричав нам, що ми уйобки.
Ніхто, ніколи.

Пам’ятаю перші заїзди на Донбас після Херсона.
Так, під Херсоном люди варили борщі, але то був період звільнення — свято. Зараз, мабуть, не варять — бо війна стала буденністю.

Знову Констаха, околиці Бахмута.
Люди не змінилися. Вони не були надто добрими чи нав’язливими — просто людьми.
Наче війна йшла не за 20 кілометрів.
Так, грішки були — націнка, товар неякісний. Але хулі, я б теж заробляв, знаючи, що скоро доведеться їхати в чужі краї.

І знову — ніхто, ніколи не бажав нам смерті, не виганяв, не палав ненавистю.
Люди ставились терпляче, не вступаючи у конфлікт. Обмежувалися кухонними розмовами.

24–25 рік.
Дружківка, Краматорськ.
Були йобнуті бабки, були йобнуті Миколи, які їх провокували.
Але ненависті — не було.

Я знаю силу-силенну патріотичної молоді, знаю людей, які змушені були виїхати з окупації, але залишились українцями.

Я родом з півдня, і давно маю справу з Донбасом.
І скажу чесно: я не відчуваю себе тут чужим. Не обмеженим, не особливим, не пригніченим.
В незалежності від мови, кольору чи розміру хуя — я відчуваю себе вдома.

Мені боляче.
Боляче, що зникла Мар’їнка.
Боляче, що зникає Констаха.
Мене вбиває те, що зникає Дружківка.

Так, я сюди приїхав, а не народився.
Але мені важко — бо Донбас став близьким, рідним.
Мені болить, що люди, які тут росли, кохались, будували, тепер тікають, рятуючи життя — і бачать свій дім лише у відео від ДСНС або з дронів.
А ви тільки уявіть, як важко їм.

Донбас — це не десь там.
Не окрема республіка, не країна чужих і злих людей.
Донбас — це наш дім.
Наші люди. Наші терикони, наші села, наші діти й пенсіонери.
Наші сталінки, наші хрущовки, наші посадки.

Донбас — це не ракова пухлина країни.
Донбас — це серце України.
Серце, у якому вирує боротьба, любов, життя і смерть.
Тут, страшною працею місцевих і приїжджих, виборюється нова сильна Україна.

І рот їблись ті, хто каже, що тут одні ждуни.
Я був у Буковелі, Києві, Одесі, Краматорську, Торецьку, Херсоні та Миколаєві— і всюди ставлення однакове.

Усе інше — маячня.
Не варто судити цілу область за крики однієї чи двох йобнутих бабок.
Йобнуті є всюди — просто їх видно краще, ніж добрих і усміхнених.

Амінь.

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Бажаю здоров'я! Допоможіть будь ласка з розголосом ситуації.
Сьогодні вранці в проміжку між 9:00 та 9:30 підарська FPV влучила в машину з моїм побратимом з 28 ОМБр біля нової пошти #5(Дружківка). Невідомі дядьки лутанули з машини майно яке їм не належить. Прохання до них отямитись і повернути те що забрали. Бо виходить так що самого побратима ніхто не дістав а тільки тачку обнесли, а побратима вже евакуювали в свою чергу медики з 100ї бригади, і за це їм ВЕЛИКА ЧЕСТЬ І ПОВАГА. Дякую за підтримку та розуміння.

Поверніть майно, уйобки, бо колись доведете і буде обшук всіх хат на околиці.

Біля 5-го відділення тусять якісь підораси, це далеко не перший раз.

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Шановне воювачество та щасливе, цивільне панство.

Цікавить наявність квартири в Барвенково.
Якщо у когось є знайомі, які здають чи щось таке, відпишіть пліз в бота.

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

А Маркус шо каже?

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Кацапи намагалися сховатися, але 1 танковий батальйон "Титани" сказав сасать, і кацапи померли.

Магія 🌺

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Бажаю здоров’я, шановне воювачество та цивільні щасливі люди.

Сьогодні у нас гостра соціальна тема, про яку зазвичай не прийнято говорити, щоб не псувати солідний імідж військовослужбовця.

Хоча не зрозуміло, чим це псує, якщо ПТСР йде з пікселем в комплекті — бо, в першу чергу, ми — люди, вразливі до різних подразників, і в якийсь момент ми тут всі — ПТСРники.

Натхненням на цей допис для мене став ряд історій, відео та відгуків, де цивільні чоловіки сміються: мовляв, закінчиться війна, військові приїдуть додому і почнеться повна торба.

Дівчата не бажають спілкуватися з військовими чи будувати стосунки на підставі неадекватної поведінки.

Я, канєшна, не психолог, не психотерапевт, а всього на всього володар фляги, що свище, і скоріше за все — це якраз те, що треба, щоб вести оповідання з середини.

Я прекрасно розумію суть побоювань, розумію дівчат і переляканих чоловіків, які відчувають себе неповноцінними на фоні хуястих, бородатих чоловіків у пікселі.

Скажу так: незважаючи на відносно важкий окопний лакшері лайф, мені здавалося, що флягу свою я зберіг.
Бо спокійний як удав, не видаю ніяких емоцій. А згодом дізнався, що це є також знак, що фляга свище, бо закрився в собі й абсолютно апатичний.
Але і нерви інколи себе проявляють на дрібничках.
Тобто ознаки свисту маються, там ще багато ознак, але ж ми не у психотерапевта, щоб я вам тут відкривався.

Ітого, нас безумовно чекають складні часи з поножовщиною, бійками та вибаченнями в інтернеті, бо військовослужбовці не отримують повноцінний курс декомпресії, а цивільний не вміє слідкувати за своєю мітлою.

Ото й маємо.
Коротше, якщо не хочете, щоб саме ви стали подразником, то знайте: у військового базовано загострене відчуття справедливості — бо це логічно, ми тут воюємо за все хороше проти всього поганого. І ще момент: я — в окопі, а ти — в спортзалі і так далі. Канєшна, мене буде їбати той факт, що дядьки гинули, а ти зʼібався в Польщу і зараз приїхав, щось качаєш.

Тобто вам треба навчитися слідкувати за мітлою.
Магія, яка допоможе уникнути багатьох конфліктів.
Ніколи не знецінюйте дії військовослужбовця, пов’язані з війною.
Ніколи не висміюйте його участь у бойових діях, типу «єбать, за який хуй ти там воював, дурачєлло?!»
А взагалі ніколи не починайте заводити розмову про війну, якщо сам не скаже; а якщо каже сам — то тільки кивайте та ахуївайте, без своїх експертних, диванних коментарів, бо по-любому дасте в штангу.

Якщо у військовослужбовця очевидно сильно свище фляга, а ви його жінка — тягніть до психолога/психіатра. Але вам потрібен профільний спеціаліст, не 20-річні піздючки з гуманітарного, не аматори, які отримали сертифікат в інтернеті, а серйозний фахівець, який спеціалізується на військовослужбовцях.

Якщо це не ваш рідний чи близький — просто не провокуйте, не зайобуйте та не дойобуйте.

Пам’ятайте, що до військовослужбовця має бути повага.
Військовослужбовці, пам’ятайте, що зловживати повагою — не можна!

Слідкуйте за мітлою як цивільні, так і військові — і все буде харашо.

З кожним днем піксельних хуястих чоловіків все більше й більше, і нам треба навчитися правильно спілкуватися, щоб не скоїти поножовщину на підставі спору «чи було доцільно тримати Бахмут».

Якщо ви військовиК або військовиЧКА відчуваєте, що фляга свище і не можете контролювати це, то йдіть до психотерапевта, в цьому нічого зашкварного немає. Лікуйтеся, браття та сестри, нам ще повертатися "порядок наводити". (Ну, ви поняли, типу, хлопці прийдуть — порядок наведуть😁)

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Який мрак, просто йобаний мрак...

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Дружківка.

Зараз у місті комендантська година з 15:00 до 11:00.

У малий 4 годинний проміжок часу, відкриваються магазини, а місцеві пенсіонери, щоб мати хоча б якісь гроші, виходять біля Чудомаркету та торгують овочами з городу.

Саме в цей час кацапи вирішили вдарити FPV дроном біля супермаркету — тим самим поранивши двох пенсіонерів, які торгували городиною. КАЦАПИ ЧІТКО БАЧИЛИ, НА КОГО НАВОДЯТЬ ДРОН.

Тобто умисно прийняли рішення вдарити дроном по пенсіонерам!

Написати нам | Мерч | Підтримати канал

Нарешті знайшовся експерт, який розуміється на армії.

За видачу таких чистих фактів його терміново необхідно відправити на марафон замість Жданова (Різниці, все одно, ніхто не помітить).

Написати нам | Мерч | Підтримати канал