виліз з окопа
без каски і броніка
та пішов у бік підарів
щоб перевірити
чи не висохла ще
річка Кашлагач
був віруючим
часто молився
любив полеміку
на тему релігії
сподіваючись переконати
деяких бородатих
агностиків та атеїстів
завжди ліз
туди де гаряче
багато пройшов
багато побачив
і до кінця лишався
у складі "восьмої"
"було б добре, –
казав я йому
коли востаннє бачились –
зібрати ще наших
тих хто лишився
і знову побігати
в окопний футбол
так як колись
у "таланах" і пікселі”
а він усміхався
ніби вже знав
що у нашому матчі
голи забиватиме
тільки війна

…один, два…
вона помічає мене
і зупиняється:
"іди звідси – каже –
пиши свої тексти
не заважай гратися"
і я йду
так важко
як по осінній дорозі
по коліна в грязюці
одна безкінечна
ніч на Донбасі
один безкінечний
захід на позиції –
рюкзак на плечах
повний історій
які тиснуть на пам'ять
тягнуть донизу
тим нерозказаним
і недопрожитим

легко знаходити
друзів на цій війні
важко губити
нитку життя у ній
важко писати
згадуючи усе
знов рахувати
...один, два, три...
важко писати
епітафії
для своїх

04.12.2024

Колискова

Вона входить в бліндаж
розсипаючи згустки пітьми
і лягає на спальнику поряд
втомлено важко
як лягають в розбиту посадку
сто двадцяті і залпи "Граду"
як лягають ще теплі тіла
у фундамент нової держави

"Там так страшно – каже
Ця ноша – моя
але їх…
Їх занадто багато –
цей біль
як вагітне загравою небо
і тепер воно рветься
ламаючи простір і час
як тонкий немов віра
накат із акацій
так наче
в них був вибір
не захищатись
ніби кожен із них
зміг би жити спокійно
сховавшись”

"Я втомилась... – шепоче
вслухаючись в ніч
і далекі прильоти арти –
Ці солдати
вперто не хочуть іти
ця земля
не пускає ні їх ні мене.
Подивись на цей степ
подивись на ці тіні –
стемніє й вони
виповзають із нір
на розбиті еспешки
щоб потім до ранку
стояти на чатах

Як іржавий АК
скриплять їх голоси
скрипить втомлений сміх
осипаючи землю у шанцях
вони чистять бійниці
й чекають своїх
з ким не встигли колись
попрощатись”

“Я співаю для них. –
каже важко – Тоді
коли зболена ніч
висипає на бруствер зірки
щоб тремтячими пальцями
наспіх
дозарядити стрічки
і розкласти поряд гранати
тоді
коли пам'ять важка як туман
і пожовкла трава
обплітає тіла
а вони
безголосно кричать
витираючи пікселем сни”

“Я співаю для них –
її голос тремтить –
так як мабуть
співали колись матері
про дитинство і дім
терпкі пахощі літа
дорогу в полях
про усе що було
та що буде
вони ж
ніби діти
на голос батьків
вилазять назовні з окопів
засипаних нір бліндажів і
зачудовано слухають
доки слова
наче теплі домашні коти
йдуть на руки
щоб тиші шорстким язиком
зализати їм пам'ять

А потім
коли ніч конає
і ранок як гільзи
лишає в бійницях росу
я кладу їм до рук автомат
укриваючи шаром землі
і цілую вже сонних в чоло
бо особливо тут
в цій бездонній утробі війни
цим загубленим дітям посадок
потрібна
мати”

08.04.2025

У Видавництво Білка відкрито передзамовлення на Альманах 2023, куди ввійшли тексти багатьох прекрасних авторів, якими захоплююсь і кого поважаю. Мені теж пощастило потрапити до цієї збірки.
Але радість від цього факту перекреслює те, що дехто з авторів-військовослужбовців не дожив до цієї книги. На жаль, така реальність. Тому дивіться, замовляйте, не проходьте повз. У цих текстах не лише війна, в них частина пам'яті і душі загиблих.
Честь.

https://belkabook.com/products/almanah-2023

Десь на Дніпропетровщині

Хто сьогодні буде на "Книжковій країні" – заходьте обійматися)

Вчора підписав свій перший договір з видавництвом на друк книги. Сподіваюсь, таких буде ще багато, а поки тішусь усвідомленням того, що моя збірка поезій "Позиція" може вийти у світ ще до кінця цієї осені. Вдячний Богдан Кордоба і Видавництву 333 за цю можливість.

Це могло статися раніше, але було відчуття, що мав написати ще кілька текстів, докласти ще кілька пазлів у загальну картинку. І цього року це вдалося.
Найближчими днями поділюся ще ілюстраціями, для створення яких довелося згадати, що колись вмів малювати і навіть називав себе художником. А поки тримайте фото нас з Богданом)

Частина ілюстрацій з моєї майбутньої збірки.
Згадав що сьогодні День художника, а я ж обіцяв поділитися.
Чесно кажучи, сумнівався, що вийде щось путнє, бо надто довго не малював щось для себе. Щось, для задоволення.
Так як у Краматорську умови для творчості специфічні, то вирішив обійтися підручними матеріалами. А саме банкою волонтерської розчинної кави замість акварелі.
Виявляється, нею теж непогано виходить.
Ще й в тон глини окопу)
А контури, тіні і штриховка – лайнер 0,1.
Промучився трохи з ними, але результатом задоволений.
І принагідно дякую за підтримку Катерина Міхаліцина редакторці цієї самої збірки, акварелі якої це щось магічне.
Я сподіваюсь, вийде дійсно крута книга)

Переклади англійською моїх текстів від Віктор Шепелєв. Він скромно називає їх аматорськими, проте як на мене, вони ідеальні.

https://7uapoems.substack.com/p/seven-poems-a-week-week-10-fedir?fbclid=IwdGRjcANfPz9jbGNrA18_LmV4dG4DYWVtAjExAAEetKedM37pARgX8v2CoCCG_-IIGAmcs9leWa8-y92S9GFXrYP_dEQcrrDr-sM_aem_fkvo0P_6q39k6f0X81ZeUQ

Вже цього понеділка Видавництво Білка запрошує за церемонію нагородження переможців Конкурс воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча та Конкурс воєнної короткої прози пам'яті Василя Паламарчука.

Буде багато хороших людей та й загалом, це має бути цікаво та атмосферно.
Сподіваюсь що вдасться приїхати.
Ось форма для реєстрації: https://forms.gle/XrjUD23YuoUE1z5s5