Мур шикарний, але до читача нещадний, і ця нещадність наростає прогресивно від першого оповідання до останнього — хоча, власне, в цьому і є основний кайф його текстів.

Оповідання різні, різножанрові і не пов’язані одне з одним. Відмінні і стилістично, і темами, і складністю сприйняття, і темпом.

Але, як на мене, дуже грамотно організовані у збірці: перше магнетично затягує, трійця наступних трохи розслабляють і викликають звикання, а потім автор розходиться вже на повну міць, не стримуючи свого бажання інтелектуально виснажити тих, хто наважився зайти так далеко.

📝 «Гіпотетична ящірка» — дуже атмосферна й насичена готично-сюрреалістична квірна казка (може навіть трохи фентезі). Шокуюча, жорстока і темна, часом з надмірним градусом насильства і абсолютно безнадійним фіналом. Мабуть, таки мій найулюбленіший текст у цій збірці.

📝 «Навіть не легенда» — десь комедійна, десь науково-фантастична історія з не те щоб надто оригінальним сюжетом, але викладена досить оригінально і в специфічній манері, притаманній автору.

📝 «Місце, місце, місце» — дуже перекликається з «Єрусалимом» Мура тематично, трохи менше стилістично, але шикарна гротескна й виклична постапокаліптична сатира на біблійну тематику. Але почуття віруючих зруйнує вщент, якщо таки потрапить їм на очі 🙃

📝 «Холодне читання» — майже класична історія з привидами в дуже нуарному антуражі. Дуже хороша, але не вирізняється чимось екставагантним

📝 «Неймовірно складний високоенергетичний стан» — доволі радикальний і складний науково-фантастичний експеримент і з точки зору сюжету, і з боку стилю. З алюзіями на біблійні мотиви, але в межах науки. Одним словом, це краще побачити на власні очі

📝 «Осяяння» — сильно тяжіє до «Воно»-подібного горору. Меланхолійне, похмуре, сповнене саспенсу, з нотками ностальгії. Дуже напружене, досить моторошне і надзвичайно красиве

📝 «Що нам відомо про Громолюда» — скоріше повість чи велика новела. Ймовірно, в чомусь автобіографічна, різка і сатрична, дуже різноформатна й уривчаста. Найбільш цікавою буде для тих, хто трохи знайомий з біографією Мура і з його коміксами

📝 «Американський посвіт: аналіз» — далось мені найважче по стилю, бо це типу вільний вірш в стилі бітників з літературознавчим коментарем. Теж експеримент, теж пародія, дуже круте по формі, але непросте для перетравлення

📝 «І насамкінець, щоб порушити тишу» — філософський, десь може потойбічний діалог. Невеличкий, блискучий у подачі, дуже символічний, нелінійний і заплутаний та сюрреалістичний. З ідеальним фіналом і ідеальний як для фіналу збірки.

Очікувань Мур не підвів, коротка проза дається йому ідеально, і заносить його у ній менше, ніж у повноформатних творах, тож оговтатись від читання його оповідань і повернутись до нормального життя значно легше. А текстами він дійсно переносить кудись у геть іншу площину свідомості.

Окремо моя величезна повага перекладачці Наті Гриценко, бо впоратись з такими текстами під силу далеко не кожному.

🎁 І нагадую, що отут ще можна виграти збірку — а вона точно варта уваги.

📖 «Осяяння»
✍️ Алан Мур

Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

І ще один книжковий клуб жовтня — цього разу по «Життю хлопця» Маккеммона, про яке говорити-не переговорити 😁

Клуб «.після крапки» від КнигоЛенду, я долучусь в якості експертки по Маккеммону запрошеної спікерки ☺️

Для учасників — знижка 10% на купівлі у книгарні 😚

Деталі на афіші, рестрація тут 🖇 https://forms.gle/4dMP8LuNZZDngSwZ8

Ну, ви зрозуміли — я вже взялась за перечитування «Воно», тож найближчим часом тут буде кілька дописів, які мені навіяла ця книга цього разу 😌

І, до слова, це ж вже десь умовно скоро у Жупанського мають вийти «Книги крові» Баркера 🤩

Тут в коментарях нагадали, що у статті не згадані дійсно значющі імена українських горористів 😁

А тут у Тані ще цікавий момент щодо цієї ж теми