І більш повна хроніка моїх спроб поводитись як серйозна людина на серйозній події 🤪

Хто був на презентації — шукайте себе на фото 😌

Кінг використовує дуже багато трукрайму у своїх текстах в тій чи іншій мірі, а у «Воно» трукрайму взагалі не злічити.

Але я не буду розглядати всі згадані епізоди і цього разу розповім лише про два з них.

І почнемо з тієї історії, яка згадується на початку книги і на початку шикарного випуску Трупів і тропів про квір-горор.

🌕 7 липня 1984 року, у день святкування 150-річного ювілею міста Бенґор, яке за сюжетом «Воно» розташоване неподалік Деррі, а на практиці багато в чому є його прототипом, троє місцевих підлітків зіштовхнули у канал Кендаскіґ 23-річного Чарлі Говарда.

Вбивцям було 15, 16 і 17 років, і пізніше вони свідчили про те, що навмисне

«вполювали педика»

(цитата зі свідчень) з метою завдати йому шкоди.

⏳ Чарлі переїхав до Бенґора за кілька місяців до своєї смерті.

Друзі описували його як вільнодумного, веселого й легкого хлопця, що часто ставав жертвою булінгу.

Він був членом Унітарної церкви — одного з небагатьох місць в місті, де представники квір спільноти могли не боятись бути собою і відверто говорити про свої вподобання і проблеми.

🫀У вечір вбивства, Чарлі гуляв вулицею за руку зі своїм хлопцем Роєм Оґденом, коли троє молодиків перегородили їм шлях автівкою.

Підлітки були добряче на підпитку, бо весь день святкували, навідуючи різних старших друзів, які могли придбати алкоголь легально. 16-річний Шон Марбі був за кермом, а в автівці із хлопцями також була пара дівчат.

Компанія саме шукала, хто б придбав для них ще пива, коли побачила Чарлі із Роєм, і як старанні гомофоби, хлопці просто не могли закрити очі на таке неподобство.

Марбі зупинив авто, троє приятелів вистрибнули з нього, і тоді хтось із них запитав:

— Агов, хлопці, ви ґеї?

Почалась вербальна перепалка, і в якийсь момент Чарлі із Роєм побігли вулицею та опинились на мосту через канал.

Підлітки помчали за ними, аж тут Чарлі спіткнувся і впав, а переслідувачі оточили його, почали бити ногами, а тоді підняли і потягнули до краю моста, який височів над водою приблизно у 5 метрах.

Чарлі кликав на допомогу і багато разів повторював, що не вміє плавати, але нападники не зважали. Вони перекинули чоловіка через орогожу, а тоді, сміючись, побігли назад до свого авто і дремнули геть.

Чарлі якийсь час намагався втриматись на воді, Рой же тим часом добіг до сусідньої будівлі і потягнув ричаг пожежної тривоги, та це не допомогло врятувати його коханого.

❤️Тіло Чарлі знайшли лише наступного дня південніше від мосту.

Того ж дня до поліції звернулись дівчата, що попереднього вечора знаходились в автівці із вбивцями, і саме тому нападників вдалося ідентифікувати і затримати швидко.

🕯Вночі близько 200 людей зі свічками зібрались перед поліційним відділком Бенґора. Пізніше вони відвідали меморіальну службу на честь Чарлі та відправились на міст, де той розпрощався із життям. Вони кидали у воду квіти, промовляючи:

— Це для тебе, Чарлі.

З тих пір, той самий ритуал повторюється щороку.

🔒Суд над вбивцями був дуже непростим і контроверсійним, і зрештою їх засудили лише до кількох років увʼязнення у закладі для неповнолітніх правопорушників.

Коли хлопцям виповнилось по 21, всі троє вже були вільні, що неймовірно обурило місцеву квір спільноту.

Це був не єдиний подібний напад і навіть не єдиний напад на ґрунті гомофобної ненависті із фатальними наслідками у Бенґорі, та саме він став каталізатором для більш активної боротьби за права ЛГБТК+ спільноти у місті.

🪶Кінг був дуже вражений історією Чарлі і невмотивованою жорстокістю його вбивць. Він зазначив, що коли згадує про ті події, його

«досі переповнює почуття суму і сорому.»

Тож не дивно, що він включив ці події у власний твір, щоб точніше і правдоподібніше передати атмосферу міста, де панує чисте й всеохопне зло.

На фото — той самий міст через Кендаскіґ (1) і Чарлі Говард (2).

Джерело

#запеклий_трукрайм

Пссс, там новий наклад «Вбивчих письменників» підʼїхав 😎