​​Помер вічний дисидент і безмежно відданий Україні її син — Степан Хмара.

"Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…" — написала дружина Роксолана у Facebook.

Степан Хмара брав участь у випуску підпільного журналу "Український вісник" та займався поширенням самвидаву.

У 1980 році КДБ заарештувало його та засудило до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за "українську націоналістичну діяльність". Він відбував покарання в таборах для політв'язнів на Уралі.

Після повернення в Україну, Хмара став одним із керівників Української гельсінської спілки. Очолював Всеукраїнський комітет захисту політв'язнів з 2001 року.

Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та IV скликань.

Степан Хмара – кавалер ордена Свободи та князя Ярослава Мудрого V ступеня. У 2006 році йому присвоїли звання Героя України із врученням Ордена Держави "За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи та демократії".

21 лютого його серце перестало битися після довгої хвороби на 87 році життя.

#видатні_українці

@strichka_ua — будь в курсі подій

Поки ми в дорозі з допомогою на пекельний Донбас, прошу допомогти вас закрити збір на дрони, також хлопці критично потребують Тепловізори 🙏

Прошу усіх приєднатись, малих донатів не буває і буду вдячна Репосту.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/3bA2vWpwaL

PayPal:[email protected]

ПриватБанк
4149629358557015
Алла Деліпович -Суржикова

Монобанк
5375411505402151
Алла Деліпович-Суржикова

Складно боротися з сучасними технологіями. Складно боротися у гібридній війні проти ресурсу Росії. І складно, коли навіть деякі представники нашої громадськості не розуміють до кінця, як працює телеграм, тікток, і як працює Росія з цими носіями.

31 тисяча українських військових загинули в цій війні. Не 300 тисяч, не 150 тисяч, про які бреше Путін зі своїм брехливим колом. Але, тим не менш, кожен – це великі втрати для нас.

Якщо б сьогодні або в найближчі місяці Україна змогла отримати 10 систем Петріот для ключових індустріальних центрів, якби ці системи ми могли застосувати ближче до лінії фронту, то ми б зламали їхні лінії оборони й пішли б уперед. Це кардинально змінило б ситуацію.

Німецький уряд передав для України новий пакет допомоги.

До нього ввійшли артилерійські снаряди, машини розмінування та глушилки проти безпілотників, повідомляється на сайті німецького уряду.

Зокрема, Німеччина передала:
▫️4 000 снарядів калібру 155-мм;
▫️ 22 антидронових датчики та глушилки;
▫️ 4 машини розмінування WISENT 1;
▫️ 4 автомобілі для охорони кордону;
▫️12 терміналів супутникового зв’язку Satcom;
▫️ 250 наборів інструментів з підривними матеріалами;
▫️ 10 розвідувальних безпілотників Vector із запчастинами;
▫️ обладнання для знешкодження вибухонебезпечних предметів;
▫️ три мобільні, дистанційно керовані та захищені системи розмінування.

Водночас, президент України Зеленський нещодавно заявив, що з обіцяних 1 млн снарядів, ЄС передав лише 30% від загальної кількості.

📷: ЕРА

@strichka_ua — будь в курсі подій

⚡️Третя штурмова вибила окупантів з Красногорівки на Донеччині!

Напередодні сили армії рф накатами атакували південно-східну частину Красногорівки та ввійшли до міста.

Аби не дозволити ворогу закріпитися підрозділи Третьої окремої штурмової бригади, бійці 1-го та 2-го штурмових батальйонів здійснили бойову операцію із зачистки міста від сил ворога.

За короткий проміжок часу противник встиг підготуватися до тривалої оборони та попри спротив і важкі бої, штурмові групи бригади завдали противнику невідворотних втрат — близько 100 окупантів «200-ми» та «300-ми».

Росіяни відмовлялися від здачі в полон та були ліквідовані у зайнятих ними будинках.

Станом на зараз Красногорівка знаходиться під контролем українських військ!

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

​​Володимир Васильович Карась

Український доброволець, військовий та громадський діяч, активіст ГО "С14" та руху "Суспільство майбутнього".

Народився 28 червня 1982 року в Києві. З дитинства захоплювався конструювання та моделюванням.

Навчався та закінчив КПІ на факультеті інженерія.

Володимир, разом з молодшим братом Євгеном, активно долучалися до радикальних рухів.

У 2013 році на Вовчика було здійснено напад з тяжкими побоями, переломом обох щелеп. Нападники переплутали його з братом, але після реабілітації чоловіку це лише додало мотивації долучатися до всіх акції, які за жодних умов не пропускав.

На Революції Гідності Вовчик не був активістом, адже був тільки но після реабілітації. Попри все підтримував національний спротив, допомагаючи активістам на майдані: підвозив продукти та необхідне.

Після революції гідності Володимир поїхав добровольцем в АТО, де близько року розвозив посилки та листи для бійців. "Польовий поштар", так би мовити.

Потім став активістом руху "Суспільство майбутнього ". Вміло поєднував роботу в Муніципальній варті Києва та IT-сфері. Продовжував допомагати всім і неодноразово, разом з цивільною дружиною Оленою, допомагали дітям у дитячих будинках, притулках для тварин.

24 лютого Вовчик був серед тих, хто перший став на захист України. Приєднався до лав ЗСУ та обороняв столицю в запеклих боях. Під час розвідки поблизу околиць Мотижина, авто військового потрапило під ворожий обстріл. Володимир загинув 3 березня.

Тіло поховали місцеві жителі. Тільки 20 квітня, після деокупації Київщини, Володимира перепоховали на Лісовому кладовищі столиці.

Нагороджений орденом III ступеня "За мужність ", посмертно.

Вовчик Карась більшості людей запам‘ятався спокійним добряком, який завжди приходив на допомогу. Вічна слава герою України! Честь бути знайомими з тобою.

#герої_України

@strichka_ua — віримо у ЗСУ, разом переможемо!