⚔️ OPRYŠKY — ВЖЕ НА КАНАЛІ ⚔️

Кліп “Opryšky | Опришки” вже доступний на YouTube-каналі BILODUB.

🎖 Присвячено Тарасу ХАММЕРУ Бобаничу — Командиру, Воїну, Герою України.

Пісня, яку він любив співати!
Голосно. Прямо. Без прикрас.

🎥 Дивись на YouTube — BILODUB

🔗 https://www.youtube.com/watch?v=vT5vWGR87SE&ab_channel=Bilodubofficial

Не побудуєш майбутнього, не поглянувши в очі минулому

Радянська система десятиліттями цілеспрямовано викорінювала мозок, серце й хребет Української Нації. В’язниці, заслання, катівні, розстріли — все це спрямовувалось проти тих, хто мав сміливість думати, писати, говорити вголос.

Українці, які не стріляли, — вони писали вірші.
Не кидали гранати — вчили дітей.
Не руйнували — творили культуру, свободу, гідність.

І саме за це їх убивали.

Розстріляне Відродження. Знищене шістдесятництво. Поламані долі інтелігенції.
Злочини без строку давності.
Вони казали "ні", коли мільйони мовчали.

Ночі, коли в двері стукали кати.
Камери, де зачитували вірші через ґрати.

Заслання без суду, без вироку, лише за те, що були українцями.
Українці, яких хотіли стерти, але вони стали вогнем.

Ми зобов’язані продовжити їхню справу: вільними думками, сміливими словами, сильною Україною та Ідеєю Нації.

Українці, що були борцями, а ми — продовження їх шляху.

Офіцер РЕЙДу, націоналіст, революціонер, доброволець, спортсмен, бізнесмен, батько та простий розбишака з Балаклії.

Олександр Воробей розповідає Білодубу про свій життєвий шлях та ділиться найсміливішими планами на післявоєнне майбутне.

Уже зараз на нашому ютубі та радіоРЕЙД

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Слово "герой" сьогодні звучить інакше. Воно втратило відтінок абстрактної слави й набуло реальної ваги із брудом на берцях, кіптявою на обличчі й тишею в очах. Герой — воїн, який пройшов крізь пекло.

Доброволець, що залишив мирне життя заради правди. Побратим, який виніс пораненого з-під обстрілу. Кіборг, який тримав термінал, поки тримався бетон.

Герої йдуть туди, де потрібні найбільше. Їхні дії — хроніки незламності, написані не словами, а вчинками. Ціна свободи — їхнє життя, біль, мовчання після бою.

Українські Герої не шукають рівних, бо їх немає.

Один проти десяти. Десять проти сотні. Вони втримують те, що інші вважають втраченим. Не відступають навіть в повністю оточеному місті.

Героїв тримає воля. Глибинна, темна, як ніч перед боєм.

Віра. Тиха, без пафосу, але непохитна.

І лють. Не сліпа, а вивірена, загартована в тих, хто стоїть за спиною.

Саме завдяки Героям ми дихаємо, говоримо, плануємо. Герої — не вигадка, не символ, не тінь минулого. Герої — пульс цього дня.

Нескорені. Незламні. Наші.
Героям Слава!

Сила, що виринає з глибини й залишає після себе тишу.
Морська піхота не про комфорт і не про кількість. Їм достатньо цілі, напрямку й наказу «на вчора».

Ще у 2014-му вони довели, що присяга — не пусті слова. Коли ворог знімав український прапор у Севастополі, курсанти співали гімн. Кораблі й техніку виводили, щоб не дісталися окупанту.

Сьогодні морпіхи тримають берег, б’ють по тилах, топлять гординю ворога. Саме вони стали частиною тієї операції, після якої крейсер “Москва” більше не загрожує нікому. Один удар і символ імперії пішов на дно, де йому і місце.

Флот воює не тільки на морі. Річкова флотилія тримає Київ, Чернігів, Дунай, лимани. Вони контролюють води, що зшивають країну, і захищають її життєві артерії.

Морська піхота — не окрема сторінка. Це розділ, який читають вороги перед тим, як зникнути.

Києву понад півтори тисячі років.
Місто, що бачило злети і навали, пережило монголів, пожежі, війни та радянських тиранів. Столиця, яка очолювала революції, надихала на відродження й щоразу відновлювалась із попелу сильнішою, ніж була.
Київ вистояв тоді, коли ворог був упевнений, що він впаде за три дні. У 2022 столицю врятували ті, хто вже мав за плечима АТО. Добровольці, що стали до бою, коли ще не було ні чіткої лінії фронту, ні достатньо зброї. Хтось із автоматом, хтось із “коктейлем” у руці, але всі з єдиною метою — не віддати місто.
Київ витримав удари по будинках, по долях, по пам’яті, але не скорився. Після кожного прильоту його мешканці прибирали уламки, гасили пожежі, розносили каву теробороні й повертались до світла, до роботи, до життя. Метро стало щитом. Під землею чекали відбою сирен, ховали немовлят, трималися за руки. І навіть народжували дітей.
Сьогодні Київ став серцем спротиву, мозком оборони, обличчям країни, яка не здається.
З Днем Києва!
Столиці, яке пам’ятає все і не боїться нічого.
Міста, що тримає удар і завжди дає відповідь.

Пам’ятний Знак шляхетному Лицарю української Реконкісти, Герою України АНДРІЮ ЖОВАНИКУ в Києві!

Для зручності відкрили MonoБанку:

Памʼятник Андрію Жованику

🎯Ціль: 600 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7LgzEpVZjY

💳Номер картки банки
4441 1111 2500 1747


Андрій Жованик — Легенда націоналістичного руху, відчайдушний Воїн і учасник багатьох зіткнень з імперською машиною ублюдочної росії на манежах пострадянських воєн.
З 1989 р. Він був членом Спілки української молоді, найрадикальнішої української організації. Потім став членом Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України” (ДСУ) та Історичного клубу “Холодний Яр”. Творив у Києві СНПУ.

Воював на Донбасі з літа 2014 р. (з перервами). Учасник боїв на Савур-могилі (у складі ДУК “Правий Сектор”), в Степанівці, Дебальцевому, Іловайську та на Світлодарській Дузі.

З 24 лютого 2022 р. Андрій – Командир загону спецпризначення LEGIO V у складі ОДЧ Карпатська Січ.
З 01 травня 2022 р. Командир загону спецпризначення LEGIO V у складі ДУК Правий Сектор.

Загинув від снайперської кулі у відкритому бою в Соледарі 2 серпня 2022 року.
Андрій Жованик – батько трьох дітей, пішов за небокрай у 46 років.
Звання Герой України присвоєно посмертно...

Пам'ятний Знак Андрію Жованику плануємо встановити 08.09.2025 у затишному
Сквері ім. Героя України Андрія Жованика в Солом’янському районі міста Києва, розташованому між вулицями Солом’янською, Григорія Кочура та Андрія Головка.
Скульптор пам’ятника – Сергій Ярина.

Доля ловила його і спіймала.
Батько Саші Буля був військовим ще до незалежності України. Хотів, навіть вимагав, щоб син пішов по його стопах.

Як музикант потрапив до армії на початку повномасштабного вторгнення?
Як будувалася закордонна кар’єра музиканта-самоучки?
З ким матиме справу після війни?

Дивіться зараз на нашому YouTube або слухайте на РадіоРейд.

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Пам’ятний Знак шляхетному Лицарю української Реконкісти, Герою України АНДРІЮ ЖОВАНИКУ в Києві!

Для зручності відкрили MonoБанку:

Памʼятник Андрію Жованику

🎯Ціль: 600 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7LgzEpVZjY

💳Номер картки банки
4441 1111 2500 1747


Андрій Жованик — Легенда націоналістичного руху, відчайдушний Воїн і учасник багатьох зіткнень з імперською машиною ублюдочної росії на манежах пострадянських воєн.
З 1989 р. Він був членом Спілки української молоді, найрадикальнішої української організації. Потім став членом Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України” (ДСУ) та Історичного клубу “Холодний Яр”. Творив у Києві СНПУ.

Воював на Донбасі з літа 2014 р. (з перервами). Учасник боїв на Савур-могилі (у складі ДУК “Правий Сектор”), в Степанівці, Дебальцевому, Іловайську та на Світлодарській Дузі.

З 24 лютого 2022 р. Андрій – Командир загону спецпризначення LEGIO V у складі ОДЧ Карпатська Січ.
З 01 травня 2022 р. Командир загону спецпризначення LEGIO V у складі ДУК Правий Сектор.

Загинув від снайперської кулі у відкритому бою в Соледарі 2 серпня 2022 року.
Андрій Жованик – батько трьох дітей, пішов за небокрай у 46 років.
Звання Герой України присвоєно посмертно...

Пам'ятний Знак Андрію Жованику плануємо встановити 08.09.2025 у затишному
Сквері ім. Героя України Андрія Жованика в Солом’янському районі міста Києва, розташованому між вулицями Солом’янською, Григорія Кочура та Андрія Головка.
Скульптор пам’ятника – Сергій Ярина.