Їб@ло на фото – Онищенко Дмитро Степанович, 40 років. Три дні тому цей вибл@док орально зґвалтував 18-річну дівчину, погрожуючи пістолетом. Сталося на Генерала Радієвського близько 22:00.

Сьогодні Саксаганський райсуд обрав йому запобіжний захід на час слідства – цілодобовий домашній арешт з браслетом. Відкрите провадження за ч.1 ст.152 – зґвалтування, гниді загрожує від 3 до 5 років.

Подивіться на істоту уважніше. Можливо це ваш сусід, який проживає за адресою
Генерала Радієвського 36/36.

https://www.tg-me.com/svoiKR/39613

Кончені ритуальники, якщо це ваше замовлення то ходіть і озирайтесь тепер. Перейду на ваші методи, чорти ви йобані

Кривий Ріг. Житловий квартал. Діти🕯

Просто російські потвори.

Ви переступаєте межу вже вкотре. Ви більше не просто байдужі-ви цілеспрямовано, методично, системно торгуєте смертю. Ви конвертуєте вбитих дітей у політичні бали. Ви міняєте життя військових на привілеї за столами переговорів. Ви ставите тіла на ваги, щоб урвати ще один політичний бал для себе від партнерів.

Ви-цинізм, зведений в державну політику. Ви не захищаєте країну-ви її продаєте по частинах.

Так, головний ворог-росія. Так, головний вбивця-путін. Саме вони запускають ракети, саме вони вбивають наших дітей, наших мирних, наших військових. Але ви-співучасники. Бо поки ворог вбиває ззовні, ви дозволяєте це зсередини. Ви не зупиняєте-ви використовуєте. Ви не мовчите-ви говорите. Але не для людей. Для себе. Для ефіру. Для заголовку. Для майбутніх і поки що ефемерних виборів.

І не смійте ховатися за чужими спинами. Бо винні всі-від місцевого депутата до голови ДОР,ОДА, від народного обранця до радника в Офісі Президента,керівника Офісу Президента, і до самого Президента. Вся вертикаль. Кожен, хто мав владу й використовував трагедію як сцену для самопіару. Кожен, хто замінив дію на пост, рішення-на селфі, відповідальність-на особистий рейтинг.

Ви перетворили горе на капітал. Ви вбиваєте-руками бездіяльності, цинічного розрахунку, страху втратити мандат. Ви не помиляєтесь-ви вибираєте. І кожного разу обираєте себе. Не країну. Не дітей. Не тих, хто воює-себе.

Ви боїтеся миру. Бо мир покаже, хто ви є насправді. Бо коли замовкнуть сирени-залишиться тільки тиша. І в цій тиші буде чути, як гучно кричить ваша провина.

Ви співучасники. Ви в системі злочину. Ви-частина смерті. І коли настане день відповідальності-не буде жодного “але”. Лише факти. Лише кров. Лише вирок.

День журналіста.
Це вже не свято.Це дата з присмаком крові й правди.

Бути журналістом в Україні сьогодні - це не про прескарту.
Це про те,щоб показувати війну такою,як вона є.
Без блюру.Без цензури.Без узгоджень.
Це про те,щоб показувати світові воєнні злочини росії.
Не вигадувати героїв - а фіксувати реальність.

Це про сміливість говорити те,що незручно владі.
І ще більше - про відповідальність говорити те,що не хоче чути світ.

Тисячі наших колег тепер у військовій формі.Десятки - вже ніколи нічого не напишуть.
Вони не стали «колишніми журналістами». Вони просто пішли до кінця.

Справжня журналістика не служить режиму.Вона служить правді.
І поки ми ще тут,поки пишемо,знімаємо, говоримо - слово сильніше за страх.

Світла памʼять тим,хто віддав життя.
Повна повага тим,хто не зламався.
Слава тим,хто не боїться називати речі своїми іменами.

Слава Україні 🇺🇦