Зненацька проросійські блогери з України почали твітити англійською - і російськомовна щелепа не стала на заваді!

Чому Арестович і Шарій швидко перемкнулися на англійську? Чому Діана Панченко та Мирослав Олешко доклали зусиль, аби прокачати свої слабенькі скіли? Чому Олександр Дубінський "провів розслідування" прямо з-за грат, викотив його англійською, а ще поміняв світшот на костюм?

Усе просто: вони строчать доноси на Україну та українців і намагаються достукатися до Трампа та його команди.

Про що пишуть? Дивіться у нашому новому відео.

Підписуйтеся на наш канал, ставте вподобайки і натискайте дзвіночок, щоб не прогавити нові відео! Дякуємо всім, хто нас підтримує ❤️

Якщо вам більше подобаються текстові матеріали - прочитати статтю, яка лягла в основу цього відео, можна тут

Читаючи цей матеріал, ви відчуєте лють. Можливо, ненависть. Сум. Ви точно відчуєте біль - частину того болю, який пережили герої цієї статті.

Це історії шести українців, які зазнали серйозних поранень упродовж війни. Видання El Confidencial за допомогою 3D-моделей реконструювало поранення, завдані найпоширенішими видами озброєння Росії. Реальні травми. Реальні історії. Цивільні та військові.

Ірина втратила око і половину обличчя на початку війни. Випадкова кулеметна черга прошила її авто неподалік від Києва. Коли отямилась, була нажахана: "Без одного ока, звідусіль стирчать трубки, поголена після операції голова, розтрощена на друзки щелепа. Я була схожа на Франкенштейна".

Артем наступив на протипіхотну міну. Є відео, воно певний час було вірусним. Чоловік втратив ногу, та, переглядаючи відео, пересвідчився: робив усе правильно. "Але на війні робити все правильно недостатньо", - каже він.

Інший Артем був підприємцем у Харкові. А став солдатом. Він вижив під артилерійським обстрілом, та врятувати ногу не вдалося. Досі проходить реабілітацію у Львові. Він не шкодує, що пішов на війну. "Бувають часи, коли треба прийняти рішення, тому що наслідки його неприйняття гірші. Більшість чоловіків потім відчувають каяття через те, що не зробили того болючого вибору - піти воювати", - каже Артем.

В їхніх розповідях бринить дивовижна сила.

Подивіться на їхні обличчя, на їхні тіла. Вислухайте те, що вони кажуть. Розгляньте 3D-моделі озброєнь, які скривдили їх, і ситуації, в яких це сталося.

Іспанські журналісти питають героїв цього матеріалу, чи можливе прощення. Чи можливе?...

Читайте

У матеріалі є 3D-графіка, для коректного відображення на всіх пристроях залишаємо пряме посилання: https://texty.org.ua/projects/114680/spravzhnya-cina-rakety/

Повітря в Парижі стало значно чистішим після того, як влада обмежила рух автомобілів, замінивши частину автомобільних артерій на велодоріжки. Легше дихається й завдяки тому, що в місті побільшало зелених зон.

Незалежна група Airparif, яка відстежує якість повітря в столичному регіоні Франції, повідомила, що з 2005 року рівень діоксиду азоту в повітрі впав на 50%. Діоксид азоту - це речовина, яка утворюється внаслідок спалювання викопного палива.

20 років тому майже в кожному районі Парижа викиди діоксиду азоту перевищували встановлені в ЄС норми. За ці два десятиліття картина драматично змінилася.

"Ця зміна показує, як амбітна політика може безпосередньо покращити здоров’я у великих містах. Експерти в галузі охорони здоров’я часто називають забруднення повітря тихим вбивцею. Діоксид азоту пов’язують із серйозними проблемами зі здоров’ям, включаючи серцеві напади, рак легенів, бронхіт і астму", - йдеться у матеріалі Washington Post.

Про конкретні заходи, які здійснили в Парижі, аби досягти зменшення забруднень, читайте за посиланням

Україні було б добре теж опинитися серед лідерів цього списку. Як, наприклад, Албанії, яка є європейським лідером у впровадженні штучного інтелекту в урядуванні. Чому Албанії вдається, а нам - ні?

У цій статті йдеться про один із підвидів штучного інтелекту, великі мовні моделі (Large Language Models, LLM). LLM стали відомі передусім завдяки ChatGPT. У їх розробку активно інвестують держави та приватні компанії.

LLM можна застосовувати в багатьох галузях. Наприклад, в освіті: в Болгарії застосовують мовну модель BgGPT, яка зменшує навантаження на вчителів, допомагаючи учням виконувати завдання і відповідаючи на їхні запитання замість викладачів. Або в урядуванні: уже згадана Албанія розробила систему Virtual Assistant 2.0, яка автоматизує доступ до державних послуг. У сільському господарстві: в Нігерії є чатбот, який працює як гаряча лінія для фермерів і надає консультації. В медицині: кенійська мовна модель UlizaLlama дає поради щодо лікування людям, які не мають прямого доступу до медицини.

Інтеграція великих мовних моделей дедалі більше впливатиме на світ. Але Україна поки що відстає. Чому? Коротка відповідь - гроші. Докладно розповідаємо в нашому матеріалі

Хаотичні червоні лінії на зображеннях у цій статті - маршрути російських "Шахедів" в Україні.

На першому зображенні ви побачите маршрути всіх безпілотників, які рухаються до Києва з різних напрямків. На наступних - їхні шляхи до столиці по кожному окремому напрямку.

Чому останнім часом збивати шахеди стало важче?

Це пояснюється тим, що ворог шукає нові способи, аби обійти наші мобільні вогневі групи. Ще донедавна МВГ були дуже ефективними у протидії російським ударним БПЛА. Але останнім часом росіяни запускають БПЛА на великій висоті — від півтора до двох кілометрів, тому збиття із землі мобільними групами стає все менш результативним.

Використання німецьких "Гепардів" із двома 35 мм зенітними гарматами і радара Skynex теж уже не таке ефективне, як було раніше.

Також прикрий вплив чинять БПЛА "Пародія", покликані збивати з толку наші радари - ці хибні цілі зараз у великих кількостях запускають разом із шахедами.

Однак це не означає, що в України немає інших засобів, які можуть ефективно збивати шахеди - навіть на великій висоті. Натепер найкраще збивають летючий російський мотлох українські гелікоптери. Хто коли-небудь бачив, як гелікоптер збиває шахед, знає: це дуже ефектне видовище.

Та попри те, що гелікоптери дієві, їх теж не завжди можна застосовувати. Чому - докладно розповідаємо в нашій статті: https://texty.org.ua/articles/114887/

P.S. За датасет висловлюємо подяку каналу Монітор

Нарікати на чиновників — настільки звична справа в Україні, що цим уже нікого не здивуєш. А от те, що ми скажемо далі, може здивувати.

Державні службовці, чиновники, бюрократи — це скелет держави. Без них щоденне життя країни перетвориться на хаос. Зрештою, ми іноді бачимо кадри з країн, де держава розвалилася, як-от Сомалі чи Афганістан. Що розвиненіша країна, то складніші й різноманітніші функції виконують держслужбовці. Навіть у США критики нової Адміністрації Трампа кажуть, що бездумне й необережне скорочення чиновників може завдати непомірної шкоди.

Як і будь-яка інша сфера, державна служба мотивує чиновників заробітною платнею. Наскільки добре їй це вдається?

У цьому матеріалі з журналістики даних ми вирішили з'ясувати, як влаштована оплата праці чиновників в Україні. Скільки платить держава чиновникам різних рангів, які виконують різну роботу? Чи є справедливість в оплаті праці? Чи є чинники, які замість мотивувати - демотивують? Як так виходить, що деякі чиновники отримують більші гроші за аналогічні посади?

На перший погляд система оплати може видатися складною, але в ній є логіка. Ми відтворили її на інфографіці та інтерактивній графіці. Дивіться за посиланням: https://texty.org.ua/projects/114510/

Чому Ілон Маск минулого року назвав Texty.org.ua терористичною організацією?

Чому американські прихильники MAGA назвали один із наших журналістських матеріалів kill list?

Чому російська пропаганда - це не про "розіп'ятого хлопчика" та "пекельні борошна", а про пошук російськими спецслужбами реальних проблем в кожній країні та їх радикалізацію? Чому пропаганда - це про втручання РФ в політику інших держав - не тільки України, а й Європейського Союзу та США?

Чому Телеграм і ТікТок - найнебезпечніші соцмережі?

Головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський знає відповіді.

Роман Кульчинський цікаво і просто розповідає про складні речі: про те, як різні люди потрапляють в різні інформаційні реальності, про те, як у нинішньому світі формується інформаційний вплив, і про те, чому росіяни так гарно вміють вибудовувати цей вплив. Ви також дізнаєтеся, що треба робити, аби не перетворитися на жертву російської дези, і як так стається, що іноді навіть українські патріоти перетворюються на "корисних ідіотів", які поширюють російські наративи.

Дивіться і слухайте в нашому подкасті!

А також - підписуйтеся на наш канал у ютубі, ставте вподобайки, спілкуйтеся з редакцією в коментарях! Кожна ваша реакція цінна для нас, і ми дуже вдячні за будь-яку підтримку! ❤️

Скільки б Дональд Трамп не говорив про "швидкий мир" - Росія не зменшила обстріли України.

Навіть навпаки: з моменту інавгурації Трампа російські агресори дедалі інтенсивніше обстрілюють Україну ракетами і шахедами, побільшало й влучань у прифронтових та прикордонних областях.

Ми зібрали з відкритих джерел та верифікували дані про обстріли за 2024 та перші місяці 2025 року. На основі цих даних ми створили інфографіку і позначили на ній час інавгурації Трампа. Різниця "до і після" - досить помітна.

Таке враження, що чим більше за океаном розповідають про мир і мирні переговори, тим більше росіяни відчувають впевненість у своїх силах і безкарність.

Дивіться в нашому матеріалі

Коли "друга армія світу" почала використовувати коней та віслюків, вона стала об'єктом глузувань.

І це мало сенс - адже росіяни були змушені використовувати копитних, бо втрати автомобільної техніки армією РФ перевищили всі розумні межі. Однак це не значить, що в’ючних тварин не можна застосовувати на фронті. Просто варто робити це з розумом - і орієнтуватися на якісний досвід.

Кінь, мул чи віслюк може стати надійним перевізником вантажів. Він пройде там, де й людина - навіть по вузькій стежці чи багнюці, де не зможе автомобіль або бронетехніка. Також ці тварини допомагають бійцям досягти важкодоступних ділянок фронту, де неможливе використання жодної техніки.

Так, наприклад, робили американці, які після терактів 11 вересня 2001 року США розпочали операцію "Нескорена свобода" в Афганістані . 12 "Зелених беретів" таємно висадилися в країні і пересувалися по місцевості на конях, оскільки застосування іншого транспорту було неможливим. Вони долали великі відстані через афганські гори, здійснювали глибинні рейди, переслідуючи противника, наводили авіаудари, патрулювали важкодоступні райони. Тобто, виконували бойові завдання фактично як кінна розвідка минулих часів.

Через 10 років військовим поставили пам’ятник у Нью-Йорку поруч із монументом жертвам теракту 11 вересня. Пізніше про цю спецоперацію зняли фільм "12 мужніх".

І це - лише один приклад. Американських морпіхів продовжують тренувати роботі з в’ючними тваринами.

Україна теж могла б перейняти цей досвід. Як можна використовувати коней, віслюків та мулів на фронті - читайте докладно в нашому матеріалі

Як це - бути мамою немовляти у Києві під час великої війни? Під час масованих ракетних обстрілів?

"До народження сина я не боялася смерті. Тепер боюся всього", - каже 33-річна Таня, яка після нічного обстрілу столиці написала колонку-рефлексію для ТЕКСТІВ.

Її сину Максиму - 9 місяців. А коли росіяни обстріляли дитячу лікарню "Охматдит", Максиму було 8 днів. Він лежав у Перинатальному центрі Києва на штучному диханні, втиканий крапельницями - хлопчик народився на два місяці раніше терміну з вагою 1630 грамів.

"Гупнуло так, що я аж присіла. Охматдит був лише за чотири кілометри від нас. Моє серце вилітало з грудей. Лікарі допомогли вивезти дитину з палати в безпечне місце - апарат штучного дихання залишився в палаті. Ми зі свекрухою сиділи і трусилися над Максимом, боялися, щоб його дихання не зупинилося, як кілька днів тому. А росіяни біснувалися і писали, що "ета вам за дєтєй данбаса", і їх геть не цікавив той факт, що саме вони почали цю війну.

То був перший обстріл, який пережив Максим. Потім обстріли Києва були знову. І знову. І знову. Війна не зупиняється.

"І так уже дев’ять місяців. Щодня. Щогодини. Щосекунди. І кожна моя ніч мов гра в рулетку: прилетить чи не прилетить, поцілить чи не поцілить, виживемо чи не виживемо", - каже Таня.

Інколи вона плаче, згадує про тих, чиє життя зруйнувала війна. Інколи, мов у лихоманці, пише повідомлення родичам і друзям, що з ними все добре. Інколи - відчуває вдячність. І щодня - продовжує рухатися вперед, жити, працювати. "Бо я доросла. Бо я мама. Бо я відповідальна за цю грудочку щастя".

Її розповідь повністю - за посиланням

"Усі українці - нацисти, а отже, пам'ять про них має бути стерта". Таким наративом керується Росія, встановлюючи пам'ятники на тимчасово окупованих українських територіях.

Будь-які символи, які нагадують про Україну та її історію, росіяни безжалісно знищують. Натомість на окупованих територіях знову з'являються Леніни.

І не тільки вони. Від початку повномасштабного вторгнення окупанти встановили на ТОТ 124 пам'ятники. "Бабуся з прапором", "герої Новороссії" - ці символи стосуються свіжих подій. Апелюючи до історії, Росія також встановлює пам'ятники персоналіям, які не мали стосунку до окупованих нею українських територій - наприклад, в Донецьку та Маріуполі вшановують у камені Олександра Невського, а в Донецьку, Маріуполі й Скадовську насаджують культ Федора Ушакова.

Окрема тема, яку Росія не втомлюється увіковічнювати в монументах - Друга світова війна (в РФ відома як "Вєлікая отєчєствєнная"). Пам'ятники, які стосуються тих часів, Росія встановлює так охоче, ніби багаторічна кровопролитна війна - це найкраще, що з нею сталося.

Texty.org.ua дослідили політику пам'яті, яку Росія застосовує як на окупованих, так і на своїх власних територіях, розглянувши, якими символами вона їх "засіває". Дивіться в нашому відео.

А якщо вам зручніший текстовий формат - ви можете прочитати матеріал на цю тему і подивитися інфографіку ось тут

"У багатьох місцях війна має такий вигляд: окупант іде десять кілометрів по випаленій місцевості, по трупах своїх попередників, повз знищену техніку і чекає, коли прилетить ефпівішка й відірве йому голову. Або дивиться, як вона це зробила з його товаришами, які йшли з ним. І кожна наступна хвиля окупантів іде тими самими стежками, дивиться на трупи бійців, яких вони бачили вчора живими".

Так описує нинішню війну один із наших співрозмовників, військовослужбовець, який у цивільному житті працював аналітиком.

Зовсім не схоже на "Київ за три дні", чи не так?

В багатьох країнах наш опір викликає подив, змішаний із захватом із заздрістю. "Як їм це вдається?" - дивуються в європейських столицях.

І справді, як? Ми попросили кількох військовослужбовців розповісти про те, що допомагає нашій армії ефективно знищувати ворога і тримати оборону - попри усі внутрішні проблеми. Вони розповіли нам про мотивацію вбивати рускіх і технологічність, про мережевість і таланти в армії, про "точки сили".

Вийшла цікава розмова. Читайте за посиланням

Хочемо порекомендувати дослідження від дружнього каналу Conflict Capital «Основні тенденції розвитку російського ВПК за I квартал 2025 року». У ньому детально аналізують чотири ключові напрями – бронетехніку, ППО, РЕБ та БПЛА – і роблять висновки щодо швидкості модернізації, обмежень виробництва та імпровізаційних рішень російського ВПК.

Огляд та повний текст доступні за посиланням:

https://drukarnia.com.ua/articles/osnovni-tendenciyi-rozvitku-rosiiskogo-vpk-za-kvartal-2025-roku-AgPv3

"Чи шкодують вони про скоєне? Я цього не помічав". Так каже вчитель про підлітків, які пішли на співпрацю з Росією і вчинили злочини - наприклад, навели російські ракети або зробили диверсію на залізниці.

Микола Цибулько - вчитель інформатики з Чернігова. Він ходить до СІЗО, аби давати уроки школярам, які стали російськими агентами, вчинили злочини і потрапили за грати.

Тетяна Стихар - вчителька української мови та літератури, а також зарубіжної літератури. В жовтні минулого року вона їхала в автобусі чернігівською вулицею, коли побачила влучання ракети. Цю ракету навела 16-річна Софія, дівчина з порядної й заможної родини. Коштів від батьків їй забракло - Софія приділяла занадто багато уваги зовнішності, витрачала на це багато грошей. Тож пішла на співпрацю з росіянами.

Тепер Софія у СІЗО. Тетяна Стихар навчає її кілька разів на тиждень. На уроки жінка йде зі змішаними емоціями, адже багато її знайомих загинуло через те, що їхні позиції хтось здав.

Чому підлітки йдуть на ці злочини? Микола Цибулько попереджає своїх учнів, що росіяни можуть намагатися завербувати їх через телеграм. У відповідь часто чує: “А як мене вирахують? Я трохи завдань зроблю, грошей зароблю і зіскочу”.

Що тут можна вдіяти, і як треба працювати та спілкуватися з підлітками? Відповідь не лежить прямо на поверхні, тож ми поспілкувалися з вчителями та юристами, аби її знайти. Читайте

Як захистити українських дітей від російського вербування та залучення до терористичної діяльності?

Чи можна цього досягти блокуванням в Україні месенджера Телеграм?

Шукаємо відповіді на ці питання в нашому новому відео.

Уже кілька років поспіль Телеграм є "помічником" у розповсюдженні наркотиків. Наркодилери контактують через цей месенджер із "хіміками", які виробляють наркотичні речовини, "кур'єрами", які розносять їх по "закладках", та покупцями. При цьому хіміки, кур'єри та покупці не знають одне одного і не бачаться.

Звісно, російська ФСБ не могла пройти повз такий "чудовий" механізм. Так само через телеграм вони курують людей, які роблять вибухові пристрої, кур'єрів та безпосередніх виконавців терактів. При цьому хіміки, кур'єри та покупці дуже часто виявляються українськими підлітками, які шукали в Телеграмі "легкі гроші". Та кінцева ланка - виконавці - часто знаходить не гроші, а власну смерть або каліцтво, адже російські куратори часто підривають їх разом із вибуховими пристроями.

Наслідки - відомі. Однак таких терактів стало значно більше упродовж 2024 і 2025 років, ніж на початку повномасштабного вторгнення, і не схоже, що росіяни збираються зупинятися.

Тож зупинити це маємо ми. Як саме? Розмірковуємо в нашому відео.

Долучайтеся до обговорення! І не забувайте ставити вподобайки, підписуйтеся на наш канал і діліться нашими відео зі своїми друзями! Також щиро вдячні всім, хто донатить і підтримує нашу редакцію

Тероризування цивільних - традиційна російська стратегія. Це стало зрозуміло ще під час війни в Сирії: тоді російська тактика полягала в тому, щоб бомбити авіацією густонаселені міста з максимальною кількістю жертв. З особливою наполегливістю російські пілоти били по шпиталях, цілеспрямовано запускаючи бомби й ракети.

Це потрібно для того, аби населення злякалось. Аби якомога більше людей залишили зону постійних обстрілів- тоді військам буде легше просуватись через спорожнілі міста. Це також необхідно загарбникам, аби зламати опір цивільних, зробивши їхнє життя нестерпним. Якщо більшість громадян у тилу буде готова облишити опір, аби тільки припинилися обстріли - тоді й військова поразка не за горами.

В Україні російські окупанти послідовно дотримуються цієї тактики. З єдиною різницею: масовано використовувати авіацію над територією України вони не можуть з огляду на протидію нашої протиповітряної оборони. Тому росіяни використовують інші засоби: "довгу руку" у вигляді дронів і ракет, авіацію та артилерію в прифронтових регіонах, а ще - терор за допомогою своїх агентів, які підривають вибухові пристрої в глибокому тилу.

Скільки ракет і шахедів летить у міста та області, розшатовані далеко за лінією фронту? Як прифронтову територію обстрілюють артилерією? Як далеко від фронту вибухають СВП, і скільки таких випадків?

Ми підготували добірку інфографіки, яка відображає усі такі випадки з січня по середину квітня. Дивіться за посиланням

Втрати Росії зростають, а "рентабельність інвестицій" знижується.

Так оцінює поточні втрати РФ на війні з Україною австралійський генерал-майор (у відставці), дослідник війни Мік Раян.

Він коментує дані щодо втрат особового складу РФ, викладені британською розвідкою. Самі по собі це високі цифри - близько 40 тисяч осіб щомісяця від початку цього року. Але, як зазначає Раян, те, що не включено до британського звіту - це втрати техніки. На думку дослідника, можливо, Путін зуміє "проблефувати" ще одну літню кампанію, але після цього він отримає критичну нестачу техніки.

Раян ілюструє за допомогою мап, наскільки дорогим став для російських військ кожен кілометр української території, і наскільки низькою була віддача від вкладених коштів для російських військових. При цьому він пояснює, що цьогоріч головним досягненням для РФ стало не захоплення українських територій, а вплив на свідомість осіб, що ухвалюють рішення в адміністрації Трампа. Однак і тут стратегія Путіна, яка на перший погляд видається вдалою, веде його до провалу.

Більш докладно про це читайте в повному тексті Міка Раяна

Україна має географічний "бонус", якого немає у крихітного Ізраїлю. Це перевага, якою варто користуватись.

Про це пише військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін, ілюструючи свою колонку нашою інфографікою.

"Наочно видно наявність в України глибокого тилу і повну безпорадність Росії впливати на нього своїм озброєнням. Є цілі регіони, міста і місцевості, які взагалі не бачили війни та ударів", - пише аналітик.

На його думку, масштаб - одна з головних сильних сторін України. Як найбільша держава Європи вона володіє простором, що дозволяє організовувати інфраструктуру і підземні заводи, наприклад, у Карпатах.

"Україна - велика держава, це стратегічна перевага, яку гріх не використовувати. У крихітному Ізраїлі такого "бонусу" просто немає: географія не залишає глибини, і це змушує нас завжди вести війну на території ворога. Так чи інакше, війну завжди потрібно переносити на територію ворога і воювати саме там - незалежно від розмірів вашої країни. Але у нас, в Ізраїлі, немає іншого вибору", - підсумовує аналітик.

Проєкт, на який посилається Ігаль Левін, можна переглянути за посиланням

Нас тішить, що наші проєкти "заходять" військовим аналітикам, які добре знаються на своїй справі. Якщо вам теж подобається цей проєкт - підтримайте нас! Допоможіть нам створювати більше якісних матеріалів на основі даних. Ми щиро вдячні кожному, хто донатить і підтримує незалежну журналістику! Підтримати Texty.org.ua можна тут

Прапори і прапорці, лампадки, гранітні дошки, портрети... "Коли йшли служити - прапорців було десь двісті. А зараз - ціле море", - так молода пара обговорює народний меморіал на Майдані Незалежності.

Меморіал і справді збільшується. Щодня. Люди приходять сюди, щоб берегти пам'ять про своїх загиблих. Тут особлива атмосфера. Незмінне відчуття горя, втрати: плачуть молоді й зрілі, чоловіки й жінки, хитають головами перехожі, схиляють голови побратими на протезах і у військовій формі.

Але цей меморіал - стихійний. Квіти в'януть. Фотопортрети вигорають на сонці. Прапорці падають. Хто за цим всім доглядає?

Авторка TЕКСТІВ від Великодня до Проводів їздила на Майдан Незалежності в різні пори доби спостерігати, як функціонує народний меморіал. Вона хотіла зрозуміти, які тут діють неписані правила, і з’ясувати, як змінився меморіал за три роки повномасштабної війни з Росією.

Що побачила і про що дізналася - читайте в репортажі

Цей матеріал - один із найпопулярніших на TЕКСТАХ. Ми опублікували його в 2018 році, але його читають і перечитують дотепер. Його назва - "Путін - учень Гітлера".

Паралель між Путіним та Гітлером почали проводити з 2014 року. Відтоді це зробило багато людей - від істориків, політиків та дипломатів до пересічних громадян по всьому світу. Дуже часто між діями обох диктаторів бачать якісь окремі подібності. Ми, натомість, проводимо глибокий аналіз історичних подій, аби показати, наскільки разючою є схожість тактик тодішньої Рейхсканцелярії і нинішнього Кремля.

Один зі штатних кремлівських політологів, Андронік Міґранян, у 2014 році написав, що між 1933 і 1939 роками Гітлер був не таким уже й поганим. Ба більше, якби він зупинився "збиранні земель" без жодної каплі крові (тобто, на гібридній війні), він увійшов би в історію як політик найвищого класу.

Але він не зупинився - й увійшов в історію зовсім по-іншому. Втім, до того, як фюрер залив кров'ю увесь світ, поклав у домовину мільйони людей, а потім звів рахунки з власним життям, пересічні німці були в захваті від нього. Так само, як у захваті від свого фюрера Путіна нинішні пересічні росіяни.

Є ще багато паралелей між подіями, які відбувалися тоді - і тими, які відбуваються зараз. Хочемо попередити: цей лонгрід дуже об'ємний, і вам знадобиться на нього багато часу. Однак після його прочитання ви значно розширите свої знання з історії - і зможете достеменно відповісти на запитання: "Чому Путін - це Гітлер сьогодні?"

Приємного читання!