​Друзі, напишіть, що таке, на вашу думку, армійські затяги?

Які вони бувають?

Зараз в редакції працюємо над цим питанням, будемо вдячні за ваші відгуки!

Фото для привернення уваги

Як армія рівняється на свого головкома, так і церква рівняється на митрополита. Через свої специфічні церковні погляди митрополит УПЦ МП Онуфрій ніколи не піде на зближення з Вселенським патріархатом і Православною церквою України. В Україні ніколи не буде такого, щоб усі парафії УПЦ МП перейшли до ПЦУ, і одна з причин - Онуфрій.

В цьому певен релігієзнавець, професор кафедри історії в Острозькій академії Андрій Смирнов.

Останнім часом церков, які приєднуються до ПЦУ, поменшало. Було два сплески приєднань - після того, як ПЦУ отримала Томос, та після початку повномасштабного вторгнення РФ. Зараз ці цифри йдуть на спад.

Чому? Митрополит та його влада - не єдина причина. Є й інші, і на якісь із них можна вплинути, а на інші - неможливо. Читайте докладно

У цій статті історика та дослідника війни Філліпса О'Браєна - багато поганих новин для України.

Він аналізує гучні викриття з книжки редактора Washington Post Боба Вудворда "Війна". Ці викриття стосуються американських президентів: чинного та кожного з можливих майбутніх. Байден не допоможе Україні під кінець своєї каденції. Гарріс в разі обрання навряд чи буде дуже рішучою. Трамп точно не допоможе, а радше зашкодить Україні.

"Книга багато розкриває про те, як США, головні друзі України, допомогли створити безлад і небезпечне майбутнє", - пише Філліпс О'Браєн.

Але навіть хороші новини для України - а вони є і стосуються далекобійних ударів по військових цілях на території РФ - викликають розчарування. Про що йдеться - читайте в його аналітичному матеріалі

The Economist розповідає гарну історію вовчі зграї та їхній вплив на європейську політику.

На початку ХХ століття вовки у Західній Європі були відсутні - їх винищили, аби вони не шкодили тваринництву. Так тривало упродовж століття, та коли впала залізна завіса, вовчі зграї почали мігрувати зі Сходу. Крім того, багато людей переселилися в міста з сільської місцевості, що також створило можливості для зростання вовчої популяції.

Тепер вовки є в кожній європейській країні - і їх стільки, що це викликає втіху в екологів. Адже вовки регулюють поголів'я кабанів та оленів, вибираючи собі на здобич найслабкіші особини - тому тепер менше антропогенного впливу, менше необхідності видавати дозволи на полювання. Вовки суттєво впливають на біорізноманіття і навіть на ландшафт.

Але радіють не всі. Адже голодні вовки можуть полювати на свійських тварин, тож фермери почали втрачати своїх корів та овець, а отже, свій прибуток. В багатьох країнах фермери - найконсервативніший прошарок суспільства, а за їхні голоси на виборах завжди є охочі поборотися.

Тож не дивно, що ситуація з вовками грає на руку всіляким радикалам та популістам, на кшталт Альтернативи для Німеччини. Подібні партії не забарилися втрутитися й підняти "вовчу тему" на свої знамена. А це, в свою чергу, робить невдоволеними вже екологів.

Що далі, і хто виявиться крайнім? Читайте у нашому перекладі

Українські війська відступили: звичний рефрен останніх кількох тижнів у новинах. В цілому вже впродовж кількох місяців динаміка відступу ЗСУ зростає. Якщо подивитися на графік, видно, що з травня цього року крива наступу росіян досить стрімко іде вгору порівняно з першими місяцями року.

Це не експонента. Паніки немає, обвалу фронту немає, і ЗСУ продовжують оборону, тримаючись стратегії "завдати якомога більше втрат ворогу в обмін на маленькі клаптики території". Однак динаміка на графіку вказує, що виконувати цю роботу стає важче.

У своїй редакційній статті ми виокремили кілька чинників, які заважають роботі Сил оборони і потенційно навіть можуть призвести до серйозних кризових явищ:

🔹зниження бойового духу, зокрема й через неадекватні дії командирів
🔹нестача бійців, яка, в свою чергу, виникає не на порожньому місці, на це є свої причини
🔹брак боєприпасів
🔹просимо у Заходу не те: гучне й "піарне" замість "нудного", але справді необхідного

Докладно про ці чинники, з якими, без сумнівів, слід працювати, читайте в нашій аналітиці

Мало що так тішить українців, мало що обростає такою кількістю мемів, як удари ЗСУ по території РФ.

Мабуть, не всі пам'ятають, але вперше ми таким чином "ескалювали" 25.02.2022, на другий день після початку російського повномасштабного вторгнення. Тоді наша ракета "Точка-У" прилетіла по аеродрому Міллєрово в Ростовській області. Було знищено два російських новітніх винищувача Су-30, почалася пожежа, а досвідчений рашистський пілот Віталій Войцеховський зазнав поранень і ще місяць конав у муках у військовому шпиталі, поки зрештою не сконав.

Однією з найзухваліших атак став удар по військовій частині Клинці на Брянщині, теж у 22-му: на початку червня українські дрони спалили там військову техніку, яка приїхала на ремонт з України. Та цим справа не обмежилася: через кілька днів з України прилетів гелікоптер і палив ту військову частину так, що у Клинцях зрештою зникло світло і вода.

Удари, завдані Україною по території РФ у 22-23-му роках, поєднує така ознака: їх було мало. У 2024-му все змінилося. Не тільки результативних ударів стало більше, але й суттєво розширилася типологія цілей, а також дальність ударів.

Ми зібрали усю офіційну інформацію про українські удари по об'єктах на території РФ з лютого 2022 по вересень 2024. Описуємо їх, показуємо на інфографіці, і міркуємо про те, що буде далі 😉

Які телеграм-канали найчастіше вдаються до маніпуляцій?

У новому масштабному дослідженні ми навчили велику мовну модель розрізняти найпоширеніші техніки маніпуляцій в публікаціях телеграм-каналів.

У результаті нашого дослідження ми виявили рідкісну перлину серед купи гною. Телеграм-канал Суспільного містить менш як 2% публікацій, які наша мовна модель визначила як маніпулятивні. І це - один із сотень випадків, коли державне виявляється кращим за приватне.

Проте такий рівень нейтральності характерний лише для невеликої частки телеграм-каналів. Ми досліджували десять технік маніпуляції, і багато каналів вдаються принаймні до половини з них із помітною частотою.

Отже, який канал маніпулятивніший: Труха чи Резидент? Чи маніпулює Третя штурмова? А Мадяр?

Про найбільших маніпуляторів розповідаємо за посиланням - і показуємо на інфографіці

Україну дедалі більше огортає темрява - а от у Північній Кореї вперше за багато років трохи посвітліло.

Це не метафора - ми висловлюємося буквально. З 2022 року у КНДР поступово зростає рівень нічного освітлення. Про це свідчить наш аналіз супутникових знімків.

Що це означає? Знімки нічних вогнів широко використовуються для оцінки економіки різних країн. Яскравість нічного освітлення корелює з рівнем урбанізації, економічною активністю та розвитком інфраструктури. Отже відтоді, як КНДР почала постачати РФ артилерійські снаряди та балістичні ракети, там додалося грошей, побільшало роботи, почалося певне економічне пожвавлення - і тепер треба освітлювати певні території в темну пору доби.

Найбільш разючі зміни - біля порту Чхонджин, який не раз фігурував у розслідуваннях про постачання зброї.

Глобально Північна Корея все ще залишається темною плямою. Однак війна стала для неї чудовою можливістю заробити після десятиліть санкцій та економічної стагнації. Тепер КНДР, можливо, замислилася і про те, щоб мати навчену в реальних боях армію. Демократичний світ мляво і кволо реагує на витівки божевільних диктаторів - і це лише підігріває їхній апетит до воєнних конфліктів.

Як змінилося нічне освітлення з 2022 року в КНДР та Україні - дивіться на мапах за посиланням

Українській армії потрібен Військовий Кодекс, який нарешті наведе порядок в регулюванні її діяльності.

У цьому певен юрист і правозахисник Алі Сафаров, який зараз служить у війську. Ось який приклад він наводить:

"За одинакові вчинки одному військовослужбовцю може взагалі нічого не бути, а іншому "прилетить" сувора догана, що тягне за собою позбавлення премії. Ці концептуальні моменти, закладені в армійську нормативну базу, дуже демотивують".

Можливо, під час війни це й не на часі, однак без реформування підвищити ефективність війська та бажання в ньому служити - не вийде, резюмує Сафаров. Читайте докладно, які реформи, на його думку, є найбільш нагальними

Скільки коштує російським окупантам квадратний кілометр української території?

Росіяни платять за продовження наступу такою кількістю життів військових, яка будь-якій притомній країні здається немислимою. Цього року наступ окупантів мав вщухнути після захоплення Авдіївки - однак вони не зупинилися й повільно, але постійно захоплюють нові території.

Чи означає подальше просування та нарощування його темпів, що пропорційно збільшується кількість російських втрат? Яка тут закономірність, чи є кореляція?

Ми проаналізували, як ті чи інші етапи російсько-української війни співвідносяться з динамікою територіальних втрат і надбань, а також із втратою бронетехніки. У цьому процесі є кілька поворотних моментів. Читайте за посиланням

The Washington Post порахував російські гроші, аби зрозуміти, скільки ще РФ зможе воювати проти України.

Висновок звучить як вирок: високі нафтові доходи дозволяють агресивній Росії вести війну ще кілька років.

Але, як завжди у таких випадках, є одне але. І навіть не одне, а кілька. Російська економіка перегрівається, і знайти звичайних працівників дедалі важче. Набирати солдатів теж уже непросто: прифронтові області йдуть на рекорди, нараховуючи фінансовий бонус за контракт в армії.

Ключовим фактором, який впливає на спроможність Росії продовжувати війну, є ціни на нафту. Чи є інструменти, аби вплинути на цей чинник? Читайте ключові тези з матеріалу The Washington Post

Кошмар для пішоходів - інакше й не скажеш.

Нещодавно ми писали про новий житловий комплекс, який будують на території колишньої промзони біля Дарницького мосту. Архітектор Олег Гречух, який підготував для нас матеріал, поставив під великий сумнів якість життя у майбутньому ЖК.

Інший дуже сумнівний момент - якість інфраструктури для пішоходів та велосипедистів.

Будинок розташований через дорогу від Дніпра. Однак, щоб дійти до річки, пішоходу доводиться йти вузеньким хідником над завантаженою трафіком дорогою, смажитися на сонці, шкандибати по піску, тягтися під естакадою і зрештою впертися в пішохідний перехід, який ніби є, але насправді його немає.

З усім цим треба щось робити прямо зараз, не чекаючи добудови ЖК. В цьому впевнена наша журналістка Валерія Павленко, яка пройшла цей кошмарний маршрут на своїх двох. Про її пригоди читайте у репортажі

Привіт, друзі! Сьогодні хочемо попросити про вашу допомогу.

Пам'ятаєте, недавно ми писали про "поганих командирів"? Тоді завдяки історіям читачів в нас вийшов міцно зшитий, цікавий матеріал. Тепер хочемо піти таким самим шляхом і зробити статтю про СЗЧ (самовільне залишення частини).

Ми шукаємо людей, які пішли в СЗЧ, і просимо їх розповісти про причини, чому вони це зробили. Впевнені, що буде певний кластер найбільш поширених причин. Потім ми хочемо подивитись на ці причини і зрозуміти та запитати фахівців, що можна з ними зробити, як налагодити службу в армії таким чином, щоб людям не хотілося йти в СЗЧ. Або, принаймні, щоб причин на це кратно поменшало.

Якщо ви можете розповісти свою історію - заповніть анкету за посиланням. Якщо ні, але ви знаєте людей, які можуть це зробити - покажіть їм цей допис. Дякуємо!

Російський комплекс радіоелектронної боротьби Борисоглєбськ-2 - одна з найдорожчих цілей, знищених FPV-дронами за всю війну. Він коштує 200 мільйонів доларів. А вартість дрона - трохи більше, ніж півтора десятка тисяч гривень.

"Автором" того результативного вильоту став боєць на ім'я Маркіян. На його рахунку багато інших "вибухових" результатів, а ще Маркіян вже багато місяців спостерігає за перегонами технологій, адже росіяни теж розвиваються.

"Ми, українці, відкрили для себе можливості FPV-дронів від безвиході, а це вилилось у дуже ефективну зброю. І чим далі триває війна, тим більше ми розвиваємо цю сферу, але таким чином розвиваємо й ворога, який вчиться на нас і наших помилках. Якщо ми зупинимося в розвитку безпілотників, то ворог нас випередить", - каже Маркіян.

Що потрібно для того, щоб не зупинятися й отримувати перевагу - читайте в нашому матеріалі

Оцінюючи просування окупаційної армії за останні кілька місяців, російські військкори заговорили мало не про повторення відомих проривів радянської армії часів Другої світової війни.

Вони знову малюють жирні червоні стрілки із просуванням ледь не на Київ.

Знайомо, дуже знайомо, чи не так? А чи має під собою реальні підстави це "запаморочення від успіхів"?

Давайте подивимось на мапи. Що змінилося від початку серпня до кінця жовтня? А порівняно з попередніми місяцями?

Ми не заперечуємо, є ділянки, де ситуація справді важка - наприклад, на Покровському напрямку, і не тільки там. Однак на інших ділянках, попри максимальний тиск росіян, ми бачимо радше тупцювання на місці, аніж якісь там "прориви" чи "обвали фронту", про які вони так гучно розповідають. Що ж, інформаційну війну ще ніхто не скасовував.

Зібрали усі мапи в одному матеріалі - дивіться за посиланням

Момент, коли Україна почне завдавати ударів по Росії своїми ракетами "Грім-2", вже не за горами. Працюючи у Дніпрі під обстрілами, українські інженери з КБ "Південне" завершили проєктування та виготовлення кількох ракет, зараз вони майже готові до бойової роботи. Що можуть змінити пуски "Грім-2" по важливих об'єктах на території РФ?

Про це розмірковує військовий аналітик, колумніст британської The Telegraph Девід Екс.

Україна отримає суттєві переваги, каже він. Зокрема, зможе придушити російські повітряні нальоти, поступово призупинити постачання важкого озброєння російським військам і стиснути російську економіку в ширшому сенсі.

Однак за допомогою цих ракет Україна не зможе зруйнувати одну з ключових переваг Росії - а отже, й переламати хід війни. "Грім-2" не стануть геймченджером, певен Девід Екс. Чому, і з якою перевагою РФ не здатні впоратися далекобійні ракети - читайте в нашому перекладі матеріалу

Схильність до вживання алкоголю - одна з головних причин самовільного залишення частини (СЗЧ).

Про це розповідає військовий із позивним Капітан Техас - саме через любов до оковитої здебільшого тікали з його бригади.

Це, звісно, не єдина причина. Часто йдеться про тиск з боку дружин або інших членів родини. Трапляється, що боєць має проблеми зі здоров'ям, а ВЛК визнає його придатним. Багато утікачів не витримують труднощів та небезпек - навіть мінімальних. Не кажучи вже про страх смерті.

А як щодо відсутності демобілізації та в цілому невизначених строків служби? А як щодо закону про "перший випадок СЗЧ?" Як щодо тривалих строків на передовій без ротацій у спокійніші місця? Усі відповіді - в прямій мові військового

"Медсестра шепнула на вушко: пʼять тисяч доларів - і буде вам група інвалідності сьогодні ввечері".

Так згадує проходження комісії обласної МСЕК Віталій із Хмельниччини. Тієї самої МСЕК, яку очолювала горезвісна Тетяна Крупа.

Віталій обурився: він отримав серйозне поранення на фронті, у нього не працює нога - а йому пропонують дати хабар, аби визнати очевидну й доведену документально інвалідність! Звичайно ж, він нічого не заплатив. І Тетяна Крупа змусила його "уточнювати діагноз" - і їхати для цього через всю Україну на милицях!

Так само, як і Віталію, через Тетяну Крупу довелося поневірятися його тестю, який має онкологічне захворювання. Підтверджувати інвалідність без хабаря йому не хотіли - на відміну від прокурорів та інших охочих стати "інвалідами" за гроші.

Як "працювала" Тетяна Крупа - читайте в розповіді нашого співрозмовника

55 тисяч людей - така кількість офіційно зареєстрованих зниклих безвісти за особливих обставин станом на вересень цього року.

Серед них - і військові, і некомбатанти. За кожним зниклим стоять родичі, які продовжують шукати його або її. Багатьом із них настільки психологічно важко, що вони готові залучати будь-яку допомогу - і віддати за неї будь-які гроші.

Було б дивно, якби цією готовністю не намагалися скористатися інші - ласі до швидкої наживи - люди. Різноманітні маги, віщуни та ворожки охоче пропонують свої послуги - хтось за 500 гривень, а хтось і за такі тисячі, що люди беруть великі кредити, аби натомість отримати лише примарну надію.

Психологи кажуть, ці пошуки надії роблять шукачам лише гірше. Замість того, щоб пережити травму і трансформувати своє життя, вони знову і знову платять різного штибу екстрасенсам, які насправді ніяк не можуть допомогти.

А що держава? Адже саме держава мала б організувати не тільки пошуки - які, між іншим, погано організовані - а й надання психологічної підтримки людям, які не можуть дочекатися своїх родичів. Натомість держава за кошти платників податків показує на телемарафоні цих самих екстрасенсів, віщунів та астрологів - чим неабияк популяризує їхні послуги!

Ми поговорили з родичами зниклих, звернулися до екстрасенсів, вислухали колишнього держслужбовця, який раніше допомагав таким постраждалим по службі, а зараз - як громадський активіст. Також в статті є лінк на петицію про заборону участі в державному телемарафоні ворожок та екстрасенсів

Цей біль навряд чи відчували на собі люди, які живуть на другому поверсі. Або хоча б на п'ятому.

А от якщо ви живете на високих поверхах багатоповерхівки, у вас є маленька дитина, або старші батьки, або песик, або велосипед, який треба заносити в квартиру - усе описане вам дуже і дуже знайомо.

Скільки киян під час відключень світла долали (і ще, ймовірно, долатимуть) висоту Лаврської дзвінниці, Львівської ратуші або Парашутної вежі, аби без ліфта дістатися до своїх помешкань? Завдяки даним ми змогли приблизно це порахувати.

Що можна зробити, аби під час відключень квартири людей у висотках не перетворювалися на печери - без води, опалення і можливості приготувати їжу? Що з цього можуть зробити самі мешканці, а з чим вони нізащо не впораються без втручання влади? Важливі питання без простих відповідей - у нашому матеріалі