Невеличкий програмний текст.

На тлі всього того шарварку довкола ймовірних переговорів з РФ, який твориться в міжнародній політиці після приходу Дональда Трампа в Білий дім, маємо сказати слово.

Про те, на що категорично не можна погоджуватися під час гіпотетичних перемовин про мир. Цих речей не так багато - на нашу думку, їх усього п'ять. Але вони критично важливі для українського суверенітету - і йдеться не про кордони 1991-го.

Ось перелік:

1. Україна має сама визначати розмір і озброєння своєї армії;

2. В Конституції зберігається курс на вступ до НАТО; ми самі визначаємо, до яких військових союзів долучатися, коли і як розміщувати на нашій території іноземні війська;

3. На вибори не допускаються проросійські сили, в усіх відомствах триває жорсткий бан щодо посадовців, у яких є хоча б натяк на співпрацю з Росією;

4. Не допускаємо Росію до визначення нашої гуманітарної політики (мова, меншини, церква та інші важливі гуманітарні питання);

5. Продовжуємо бан російських медіа в Україні.

Чому це важливо? Росія має великий досвід завоювання і підкорення країн як військовою силою, так і хитрістю та спецслужбами. Є історичні приклади, як росіяни, зберігаючи ознаки суверенітету країни-жертви та її реальних державних структур, за кілька років цілковито брали країну під контроль і проводили масові репресії. Докладно про це - в нашому тексті

Продовжуємо викладати на відео найцікавіші історії, які вийшли на Текстах.

Майже щодня в Україні відбуваються теракти, лунають вибухи поблизу і всередині будівель ТЦК, горять автомобілі військовослужбовців. Найчастіше виконавці цих злочинів - українські підлітки або люди, які шукають "легких" грошей. Організатори - російські спецслужби.

Як вони вербують українців?

У цьому відео розповідаємо, як кореспонденти Texty.org.ua знайшли телеграм-канали, де російські агенти проводять вербовку, і вдали з себе потенційних терористів.

📽 Дивіться, поширюйте відео, пояснюйте знайомим підліткам, як не попастися на небезпечний для життя "гачок". І підписуйтеся на наш канал, там буде багато цікавого!

Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ці слова належать українській поетці Ліні Костенко. З ними хочеться погодитись - але сьогоднішній наш матеріал показує поезію із зовсім, зовсім іншого боку.

В українських соцмережах є інша поетка, чи, радше, "поетка". І її діяльність змушує хвилюватися і за неповторність, і за безсмертний дотик, і за поетичний жанр в цілому.

Соломія Українець - королева українського клікбейту. Це анонімна авторка, яка тисячами продукує дуже сумнівні з мистецької точки зору вірші, присвячені загиблим українським воїнам. Ці поезії - рушій клікбейту, інструмент культивування "чорного горя" і демонізації служби в армії.

За Соломією Українець стоїть інша армія - китайських ботів, які поширюють її вірші найактивніше. Також її специфічну поезію репостять клікбейтні сайти, переповнені "зрадою-перемогою".

У віршах Соломії чимало маніпуляцій та прихованої проросійської пропаганди.

Її головна аудиторія - українські жінки середнього та старшого віку, які втратили родичів на війні. Однак не тільки жінки. Діяльність Соломії Українець - це кампанія, яка має конкретні цілі.

Ми взялися їх визначити. Також ми зв'язалися з Соломією Українець, взяли у неї інтерв'ю - і це була досить дивна розмова. Що з'ясувалося - показуємо у цьому матеріалі. Читайте докладно

"Оце - диктатор".

Така промовиста обкладинка, на якій звертаються безпосередньо до Дональда Трампа, вийшла в в американській консервативній газеті The New York Post, яку полюбляє читати чинний президент США.

Але одним лише цим твердженням газета не обмежилася. Автор матеріалу Дуглас Мюррей в своїй колонці "10 істин про українсько-російську війну, які ми ігноруємо на свій страх і ризик", пояснює, де Дональд Трамп помилився в своїх заявах.

Ось ці 10 істин:

1. Війну розпочав Путін
2. Путін є диктатором
3. Зеленський в законний спосіб переміг на виборах
4. Росія хоче повністю поглинути Україну, розтоптавши її суверенітет
5. Україна бореться за свою незалежність
6. Українці та росіяни – не "один народ"
7. Росія не друг США
8. Україна – друг США
9. Путіну не можна довіряти
10. Американська допомога Україні не витрачається марно

Дуглас Мюррей каже, що Дональд Трамп таки може здобути Нобелівську премію миру, якої він так жадає, але ж не так, не підігруючи Росії! В улюбленій газеті Трампа він буквально "розжовує" своєму президенту, чому і в чому той не правий. Частину пояснень ми переклали дослівно. Читайте за посиланням

Напередодні переговорів США з РФ в Ер-Ріяді російські пропагандисти не очікували нічого доброго. "Ніхто нам нічого не дасть - ні на тарілці, ні на лопаті" - з сумом віщували вони. Нарікали, що ніхто їх у світі не любить - окрім Білорусі, КНДР та на половинку Ірану.

Результати перемовин викликали у пропагандистів глибокий подив, навіть ошелешення. Вони спершу не повірили своєму щастю, але змушені були швидко орієнтуватися - і змінювати риторику.

Як змінилася російська пропаганда після цієї зустрічі? Є кілька ключових тем, у яких пропагандисти "перевзуваються в повітрі".

1. Вони перестали звинувачувати США в усіх смертних гріхах і тепер повернулися до давніх "вологих мрій". Запевняють, що Росія разом з Америкою ділитиме між собою Україну, а потім і весь світ.

2. Китай більше не друг - та й раніше, виявляється, не був великим другом, адже продавав технології не тільки Росії, але й Україні. Тож хай тепер китайські дипломати благають росіян про прихильність, а не навпаки!

3. Зеленський більше не маріонетка США. Оскільки він не погоджується на умови, висунуті Сполученими Штатами - значить, в нього є якась суб'єктність, і водночас його "маріонетить" хтось інший.

4. Хто цей хтось? Зараз це головна загадка для російської пропаганди. Як завжди, є кілька версій. Звичайно ж, на передньому плані маячить Британія, яка завжди мріяла напаскудити Росії, і тепер знову паскудить! Але є й інші потенційні "паскудники".

Щоб підготувати цей матеріал, ми змушені були спостерігати за клекотінням огидних глибин великих російських телеграм-каналів - зокрема, "Два майора", "Записки ветерана", "Kotsnews", "Fighterbomber", "Олег Царёв" та інших. Що ми там побачили - читайте в нашому матеріалі

Угоду про копалини, яку пропонує Україні Дональд Трамп, вже розглянули з багатьох боків. Однак є момент, на який мало хто звертає увагу.

За легендою, сучасний Мангеттен купили голландці в одного індіанського племені за кілька десятків гульденів. В індіанців такого поняття, як право на землю, не існувало, і, вочевидь, вони просто підсміювалися над дивакуватими білими, котрі за ніщо заплатили грошима, за які можна було купити кілька мушкетів і порох. Певно, індіанці вважали, що візитери довго не протягнуть на тому болотистому острові. Як виявилося, частково вони мали рацію, тому що голландці справді звідти пішли. Але земля не повернулася до рук індіанців, а стала власністю нових білих господарів.

Так само й українські активи, про які зараз хоче домовлятися Дональд Трамп, можуть опинитися зовсім не в американських руках. А, наприклад, в російських.

Чому така небезпека справді існує? Читайте докладно у нашій статті

Ситуація на Покровському напрямку, яка ще наприкінці 2024 року здавалася безнадійною, віднедавна стабілізувалася. І не тільки: останнім часом Сили оборони України здійснили на цьому напрямку кілька успішних контратак. Що це: лише симптоми чи вже сформована тенденція?

Наразі говорити з певністю не можна. Однак помітні зміни на фронті є. В нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про те, як змінилися втрати ворога у співвідношенні з його територіальними здобутками, і як в цілому змінилася лінія фронту від грудня 2024 року і дотепер.

За ці три місяці рух росіян уповільнився. Але й їхні втрати стали меншими. Як видно з нашої інфографіки, кількість окупантів, знищених за тиждень, меншає від січня. Зараз цифри співмірні з весною-2024.

Для України було б краще, щоб темпи просування росіян сповільнювалися, а втрати зростали. Це означало б, що ми стали вбивати ворога ефективніше, а отже, мали б шанс вийти з патової ситуації й ускладнити ситуацію для Кремля.

На початку лютого на тлі уповільнення темпів російського наступу могла скластися думка, що вони таки видихалися. Але потім стало зрозуміло, що це все ще не так: після нетривалої передишки ворог знову інтенсифікував штурми.

Якщо ця інтенсифікація не призведе до захоплення нових територій або приведе до повільнішого захоплення, ніж раніше, це стане позитивним сигналом для України. Чи це станеться, ми побачимо згодом. А що відбувається зараз - читайте в нашому матеріалі. І дивіться багато детальної інфографіки

Роман Світан - головна "ворожка" українського ютубу.

Чому ворожка? Тому що його прогнози такі самі недостовірні, як ворожіння на кавовій гущі. Чого він вже тільки не пророкував! І знищення Путіна та його "улюбленого місця", і ЗСУ в Криму протягом 6 тижнів, і неминучий відступ росіян з Бахмута.

Жоден з цих прогнозів не збувся. І тим не менше, згідно з нашим аналізом, Роман Світан від серпня-2024 став головною зіркою серед усіх коментаторів на нашому ютубі.

Як і Світан, в рейтингу популярності ще чимало коментаторів, які воліли б називати себе експертами, але жодної експертності не мають. Так само там досі багато "хороших росіян", а ще нікуди не поділися медведчуківські "консерви".

Чому так? В чому причина популярності коментаторів, які самі не знають, про що говорять - або умисно говорять речі, які шкодять Україні? І які наслідки це має в розумінні впливу на українську аудиторію?

Розповідаємо в нашому новому відео

Підписуйтеся на наш канал в ютубі! Там буде багато цікавого

У попередньому пості ми виклали відео, присвячене темі найпопулярніших коментаторів в українському сегменті ютуб. Для тих, кому більше подобається текстовий формат - пропонуємо статтю на цю саму тему.

У статті ми розглядаємо кластери коментаторів більш детально. Також у ній є багато інфографіки і викладена методологія наших підрахунків. А ще ми намагаємося відповісти на питання, чому такі сумнівні експерти, а також "хороші рускі" та медведчуківські "консерви" досі збирають так багато переглядів.

Читайте за посиланням

Пряме посилання на сайт, якщо неправильно форматується стаття в миттєвому перегляді: https://texty.org.ua/articles/114535/

​Mar-a-Lago Face - специфічний тип "відредагованої" хірургами зовнішності, який можна помітити серед багатьох жінок, які зараз отримують високі посади від Дональда Трампа.

Це обличчя, які зазнали драматичних перетворень в останні роки. Раніше вони були куди більш людськими - тепер це суміш філерів, збільшених губ, наклеєних вій та кутастих вилиць, перебільшених в стилі Фелліні. Політична діячка та подруга Трампа-молодшого Кімберлі Гілфойл, голова Республіканського національного комітету Лара Трамп та губернаторка Південної Дакоти Крісті Ноем - помітні зразки цієї модної пошесті.

Чому вони з собою це роблять? Розбирається іспанська газета El País.

Видання пише про це як про наслідування ватажка - і висловлюється здебільшого в зоологічних термінах типу "племінний фактор". Але не тільки - йдеться й про свого роду "естетичну євгеніку", яка маркує людей так, аби в середовищі Трампа легко було відрізнити "своїх" від "чужих".

Дуже цікавий розбір. Читайте за посиланням

Якщо ви замислитесь над питанням, скільки ще чоловіків можуть стати до лав української армії, то зрозумієте, що в цьому рівнянні багато невідомих.

Скільки чоловіків виїхали за кордон? Скільки багатодітних? Скільки непридатних? Скільки в окупації? Скількох ми вже втратили?

На жодне з цих питань немає точної відповіді. Однак навіть знаючи неточні цифри, можна робити моделювання. Для цього є мова Squiggle, створена для роботи з імовірнісними оцінками та невизначеністю.

Ми скористалися цією мовою, провели моделювання і отримали відповідь. Коротко: наше математичне моделювання показує, що з імовірністю 90% мобілізаційний ресурс України коливається між 2,8 і 4,9 млн чоловіків. За посиланням - як ми рахували. Там також є калькулятор, на якому можна змінювати різні значення і дивитись, як від цього зміниться загальна цифра.

Для коректної роботи додаємо пряме посилання: https://texty.org.ua/projects/114500/

На ТЕКСТИ знову розпочали інформаційну атаку - йде повторна хвиля маніпуляцій і наклепів у соціальній мережі Х (твіттер).

❗️Цього разу серед учасників атаки Ілон Маск, наближена до республіканців-трампістів американська активістка Лора Лумер, румунська блогерка Жозефіна Паскаль, а також Анатолій Шарій.

🔸Почалося з Лори Лумер. Вона написала: "Україна – не наш союзник, бо вони складали списки для побиття (hit lists) американських громадян включно зі мною".

Лумер має на увазі наш проєкт “Американські гойдалки. Від трампістів до комуністів, хто і як агітує за припинення допомоги Україні”, опублікований у червні-2024. У ньому ми досліджували, як аргументи противників допомоги перегукуються з наративами російської пропаганди.

🔸Через кілька годин Жозефіна Паскаль звинуватила нашу команду у втручанні у внутрішні справи Румунії, зокрема в закликах скасувати вибори в її країні. Вона також майже одночасно з американською колегою раптом згадала про начебто hit lists. Паскаль назвала TЕКСТИ українською державною групою, яка буцімто отримувала фінансування від USAID.

🔸Дуже швидко її допис поширив американський користувач Х Маріо Навфал (Маrio Nawfal), який має два мільйони підписників і називає себе інвестором у криптовалюти. А його допис, своєю чергою, поширив власник Х Ілон Маск, який є шанувальником і суперпоширювачем дописів Маріо Навфала.

Таким чином наклепницький допис отримав кілька тисяч репостів.

🔸Того самого дня ідентичне повідомлення поширив відомий російський пропагандист Анатолій Шарій.

Заявляємо. TЕКСТИ – це незалежне медіа, в якому працюють 12 осіб. Ми є громадською організацією, яка ніяк не пов’язана з державою, часто критикує українську владу і не отримувала прямого фінансування від USAID. Ми ніколи не робили закликів до скасування президентських виборів у Румунії. Ми також не складали жодних hit lists, а наш матеріал "Американські гойдалки" був створений у межах журналістських стандартів.

Повний текст нашої заяви читайте тут.

Як і багато інших незалежних ЗМІ, ми залучаємо читацьку підтримку для продовження своєї роботи. Як і у багатьох інших незалежних ЗМІ, у нас зараз непроста ситуація. Як і вся Україна, ми зараз зазнаємо несправедливої атаки.

Будемо вдячні, якщо підтримаєте нас. Зробити це можна за посиланням

Цікавий погляд на те, чому в сучасних Сполучених Штатах можливе таке явище, як симпатії до путінізму.

Український богослов, доктор філософії, архімандрит Кирило Говорун вважає, що причина таких симпатій - культурні війни, які стали тлом нинішньої дійсності у США.

Культурні війни - це не про культуру і не про війну. Термін виник у Німеччині після її обʼєднання в імперію, як Kulturkampf, та позначав тоді зовсім інше, ніж тепер. Тоді він позначав спроби Бісмарка зменшити вплив католицької церкви на новоутворену державу та німецьке суспільство.

Тепер на передовій культурних війн у США, навпаки, релігія - але в своєму редукованому, моралізаторському вигляді. Також на цій передовій - консервативна та ліберальна ідеології, які є непримиримими щодо ідентичностей. Їх протистояння розриває Америку на шматки.

Водночас Путін, услід за багатьма російськими та радянськими диктаторами, бере західні ідеї, доводить їх до абсурду і на цій основі розпочинає вже не ідеологічні, а справжні криваві війни.

"Ідеологія путінської Росії не є чимось унікальним. Це насильницька форма модернізованих ідеологій, які мають справу з ідентичностями, і які, зокрема, рухають американську політику", - пояснює Кирило Говорун.

Путін надихається американськими культурними війнами - саме тому ті, хто в на передовій цих війн у США, мають такі непереборні симпатії до путінізму, каже філософ.

Ми переказали його точку зору дуже стисло, аби ви могли ледь вловити логіку. Матеріал повністю - за посиланням

👩‍💻Дівчата, які отримують найвищі бали з математики за шкільні тести, при вступі значно частіше обирають філологію, ніж хлопці з аналогічними балами. Успішні з математики хлопці йдуть на технічні науки. При цьому українській оборонній сфері зараз дуже не завадили б кмітливі дівчата, ладні працювати за технічними спеціальностями - але вони їх оминають.

Чому так?

👉 Топ-менеджери оборонної галузі кажуть: фахівців у цю сферу за гендерним принципом ніколи не добирали. Жінки в оборонці працювали як до війни, так і зараз - але їх мало.

🤔 Тож радше тут винні суспільні стереотипи, які все ще залишаються міцними. Як їх можна подолати?

Про це - свіже відео на нашому каналі. Дивіться, ставте вподобайки і підписуйтеся на нас у ютубі!

Це відео створене на основі матеріалу Текстів. Якщо вам зручніше читати і уважно роздивлятись інфографіку - ось посилання на статтю

Цієї зими снігу в Україні майже не було.

А коли була така зима, щоб снігу було багато на всій українській території?

Якщо ви відкриєте мапи, підготовані нами в межах цього проєкту, то побачите: кілька дуже сніжних зим поспіль було з 2008 по 2013 років. Потім вхурделило взимку з 2016 на 2017. Відтоді зими ставали значно менш сніжними.

Як це пояснюється? Чи можна прогнозувати, що наступні зими будуть сніжними - або навпаки? Від яких факторів це залежить?

Читайте - і дивіться - в нашому проєкті

За минулий рік Росія домоглася у війні повільного прогресу, втративши тисячі солдатів і цілі механізовані дивізії. І зрештою захопила лише невелику частину території.

Аналітики, з якими спілкувалося видання The Atlantic, кажуть: якщо не буде масованого вливання техніки від Північної Кореї чи Китаю, країна-агресорка дійде до остаточного вичерпання своїх запасів за рік, максимум півтора.

Для всіх очевидно: зараз Росія нездатна прорватися через міську забудову. "Це здебільшого безлюдні степи, з кількома селами і лише двома оперативно значущими містами, захопленими РФ торік. Це все, чим вони можуть похвалитися. При таких темпах їм знадобиться приблизно 118 років, аби досягти контролю над всією Україною", — каже аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос.

В Росії росте інфляція, вона шаленими темпами витрачає на війну свій фонд добробуту, а її здатність набирати нових військових вже послаблена. "Затягування конфлікту зараз насправді більше шкодить росіянам, ніж українцям", — впевнений співрозмовник видання.

Звісно, слід враховувати, яким буде постачання для України в наступний період, але становище не є програшним.

Матеріал повністю читайте за посиланням

Чому не слід довіряти мирним угодам із Росією? Чому Росія ніколи не зміниться без воєнної поразки? Чому Україні потрібні не лише гарантії безпеки, а й реальні механізми їх забезпечення? Чому США не варто бавитися у "перезавантаження" відносин із РФ? Нарешті, чому кожна втрата територій веде лише до нової агресії?

Відповіді дає історія.

Аналітикиня Фонду "Демократичні Ініціативи" Маріанна Присяжнюк проаналізувала стенограми переговорів між Росією та Україною у 1918 році. З боку України їх вів уряд гетьмана Скоропадського, з боку Росії — більшовики, які там захопили владу.

Прочитавши цей аналіз, ви скажете сакраментальне: "Це ж було вже!". Які уроки можна винести з тих перемовин, і яких помилок не варто повторювати? Читайте повністю в нашому матеріалі

На нашій сьогоднішній інфографіці - удари РФ по українській газовій інфраструктурі.

Кампанія з її знищення почалася з газових сховищ на заході нашої країни. Там є два великих сховища: Дашавське та Більче-Волицько-Угерське. Обидва сховища - на Стрийщині у Львівській області. Пік атак припав на початок 2024 року. В березні минулого року туди били з частотою відбійного молотка.

Згодом росіяни перейшли до ударів по газовидобутку. Родовища, які зазнають атак, розташовані в Харківській та Полтавських областях, на них припадає 80% українського видобутку.

Для чого це потрібно Росії?

Коротка відповідь: помста, залякування, корупція. Докладний розбір читайте в нашому матеріалі

"На мене чекало восьмеро фсінівців із гумовими палицями і трубами. Наказали стати на коліна. Я закрив голову руками і притиснувся до підлоги. Мене почали бити, штрикали шокером. До камери я насилу дійшов. Боліло все тіло, пізніше все було синє і чорне. У камері, після багатьох годин на холоді, я нарешті доторкнувся до теплої батареї і мало не знепритомнів. Не знаю, як тоді вижив… "Прийомка" була пеклом".

Це - один із епізодів катування в російському полоні, про які згадує український офіцер, морпіх Павло Афісов. Таких епізодів були сотні.

Згадуючи ті дні, чоловік і зараз погано спить ночами. Щоб дати раду з посттравматичним розладом, консультується з психологом.

Павло багато разів спостерігав, як російські силовики звинувачують українців в тому, що це наші військові вдаються до тортур. Саме таку тезу нав'язує російська пропаганда: вони розповідають жахливі речі про жорстокість українців - і цим ніби знімають відповідальність з працівників російської каральної системи. Аби вони могли самовиправдовуватися, що б'ють і катують у відповідь, а не тому, що хочуть цього або мають такий наказ.

Історія Павла Афісова, як і історії інших українських бранців, проливає світло на те, якою є російська система катувань. Його свідчення можуть стати доказами в судах проти російських злочинців. Наприклад, він бачив, як росіяни встановлювали артилерійські снаряди на даху колонії в Оленівці, де утримували українських військовополонених. Потім ці снаряди здетонували.

Павло Афісов - один із багатьох, багатьох незламних українців. А російські злочинці мають бути покарані.

Історію про полон і звільнення морпіха читайте тут

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей".

Таке казали південні корейці українській аналітикині, директорці Центру “Нова Європа” Альоні Гетьманчук під час майже всіх зустрічей у Південній Кореї.

Звісно, корейська ситуація відрізняється від української. Сеул дійсно був захоплений за три дні, також швидко відбулася окупація більшості території країни. Однак 16 країн на чолі зі США допомогли південнокорейській армії "відбити" назад території, зупинившись на тій самій 38 паралелі.

Команда президента США Ейзенхауера прагнула закінчити війну і була твердо переконана, що її продовження суперечить національним інтересам США. Ейзенхауер не хотів давати Південній Кореї ніяких гарантій безпеки.

Тож у 1953 році президент Південної Кореї Лі Син Ман вирішив зробити усе можливе і неможливе, аби ці гарантії отримати. Йому доводилось грати місцями відчайдушно, місцями з елементами шантажу – і все ж добитись свого.

Зараз його зусилля згадують з великою вдячністю. Що говорять південні корейці, і чому вони навіть готові платити більше за гарантії безпеки (і мають чим платити) – читайте в нашому матеріалі