Поїхати у відпустку, залишивши за плечима роботу і вигорання, нічні шахеди, денну спеку, прикрі новини. Зручно вмоститися на купейній полиці, вкритися щойно випраним, ще теплим з сушарки простирадлом. І заснути під монотонний стук коліс потяга - аби назавтра прокинутися в якійсь живописній місцині, де тебе чекали, де спиш міцно і без перерв, де гарно і тихо.

Мрія, на яку лишилося ще трохи літа і трохи оксамитового сезону. І яка може не здійснитися, або здійснитися геть по-іншому - бо квитків УЗ хронічно не вистачає на всіх охочих.

Так було і пару років тому, і ще до повномасштабного вторгнення. Так було завжди.

Чому?

Одна з найочевидніших відповідей: УЗ завжди мала недостатньо вагонів. А тепер ще й частину з них знищено під час бойових дій. Частину неможливо відремонтувати, бо бракує виробничих майданчиків через окупацію двох вагоноремонтних депо в Маріуполі та Новій Каховці. Частину віддали під спецперевезення - наприклад, медичні вагони, які вивозять поранених захисників з фронту в тил.

Що зробить будь-яка компанія, у якої клієнтів більше, ніж можливостей продати їм послуги? Візьме кредити і купить нове обладнання, щоб задовольнити попит. Або, наприклад, запросить приватних операторів, які мають необхідне обладнання (в даному випадку локомотиви і вагони), і можуть орендувати технічні можливості компанії (в даному випадку колії).

Але з Укрзалізницею це не працює.

Чому, чому, чому? Багато запитань проноситься в голові користувача, який у гарячці намагається купити квиток через застосунок УЗ - але квитки немов вислизають крізь пальці. "Хтось уже забронював цей квиток, спробуйте ще".

Є багато таких чому, і ми шукаємо відповіді. Читайте в нашому матеріалі

Від початку 2013 року в Україні відкрили 120 тисяч проваджень за "корупційною статтею" 191 ККУ. А скільки людей, причетних до корупції, реально опинилися за ґратами?

Про це йде мова у нашому свіжому матеріалі з журналістики даних.

Стаття 191 ККУ - про "Привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем". Це одна з "найпопулярніших" статей, за якими звинувачують у корупції. Реальне покарання у вигляді позбавлення волі від 2013 року дістало лише 578 осіб.

Якщо у відсотках, то це буде приблизно 0,48%. Менше половини відсотка за увесь час!

Це не аномалія, а системне явище. І ми показуємо це в нашому матеріалі.

Система генерує тисячі справ, які на етапі судового розгляду або розвалюються, або закінчуються покараннями, не повʼязаними з позбавленням волі. Навіть у тих поодиноких випадках, коли справа доходить до вироку, система демонструє поблажливість, присуджуючи короткотривалі терміни ув'язнення.

Чому система працює настільки неефективно? Розповідаємо, і показуємо на інфографіці

"У серпні Ніка загинула від ворожої бомби. Я втратила всі сенси, мені стало все нецікаво. А потім і колишньої мене не стало".

Дівчину на світлині звуть Катя, їй 22 роки. Вона почала знімати документальний фільм "Покоління під прицілом" - про нинішню молодь, дітей, підлітків, які живуть у страху й непевності через російські ракети, бомби й снаряди, які можуть щомиті забрати їхні життя.

Зйомки планувала розпочати разом з подругою, Нікою. А потім Ніки не стало.

Фото 18-річної мисткині, поетки й волонтерки Ніки Кожушко наприкінці серпня минулого року облетіли інтернет - і багатьом розбили серце. Ніку багато хто знав і любив у Харкові й не тільки, вона була активною учасницею мистецької спільноти. Життя цієї юної дівчини забрала російська керована авіаційна бомба.

Катя і Ніка познайомилися в інтернеті під нікнеймами Роберт і Нік на мистецькому ґрунті. Місяць спілкувалися як англійською як Роберт і Нік, і лише випадково дізналися, що Роберт - це Катя з Києва, а Нік - це Ніка з Харкова. Згодом до їхньої дружби долучилися й інші дівчата. Разом запланували проєкт "Покоління під прицілом".

"Мені 18, і я маю творити для тих, хто більше не може", - так сказала на своєму відео за два дні до загибелі Ніка Кожушко. Тепер це місія її подруг.

У цьому матеріалі багато щемких і правдивих слів та малюнків, які показують, як глибоко нинішня молодь переживає війну. Відео, де все зрозуміло і без слів. Подивіться

​Після 2014 року багато колишніх “регіоналів” шукали нові політичні платформи. Однією з таких стала партія “Наш край” — проєкт, який створили вихідці з "Партії регіонів".
У 2024 році "Наш край" заборонили, але 1 липня 2025 року Верховний Суд скасував це рішення. Касаційна інстанція не побачила в програмі політсили антиукраїнського спрямування. Ігнорували і присутність у партії фігурантів справ про держзраду, серед яких Деркач, Сальдо, Булюк, Хортів. У “Нашому краї” запевняють, що зрадників у них не більше, ніж в інших політсил, і вже готують “чистку”.

Рух ЧЕСНО у новому матеріалі розповідає, як “Наш край” знову опинився у грі, чому партію заборонили і чого чекати далі

Що таке вибухова хвиля, як вона діє, яких руйнувань завдає - і що робити, якщо ви опинилися на її шляху?

Розповідаємо - і дуже наочно показуємо - в нашому новому матеріалі з журналістики даних.

За основу ми взяли російський удар північнокорейською балістичною ракетою KN23 по київському району Святошин 24 квітня цього року. Тоді було зруйновано цілий житловий мікрорайон, постраждало багато людей. Очевидці розповіли таке:

"Квартира здригнулася, ніби це був землетрус"; "Будинок трусився, наче був із желе"; "Усе внутрішнє начиння ніби перемололи в блендері"; "Таке враження, ніби щось схопило тебе і дуже потужно струсило одним рухом".

Вибухова хвиля - це зона дуже високого тиску, яка поширюється довкола епіцентру вибуху зі швидкістю, більшою за швидкість звуку, і поступово сповільнюється зі збільшенням відстані. Вона виникає внаслідок раптового вивільнення великої кількості енергії після вибуху, що миттєво нагріває і стискає повітря навколо.

На відкритому просторі хвиля поширюється сферично. Якщо натрапляє на перешкоду, може рикошетити (наприклад, від стін), підсилюючи свою руйнівну дію. І так, вибухова хвиля може руйнувати, калічити і вбивати людей.

Як рухається вибухова хвиля - дивіться в нашій візуалізації. В кінці статті наводимо простий алгоритм дій, який треба виконати, якщо ви опинилися в зоні ураження - прочитайте і запам'ятайте його. Бережіть себе.

Читайте і дивіться за посиланням

"У Європі є попит на міскантус. Ринок великий і незаповнений, аудиторія - платоспроможна. Варто орієнтувати переробку під потреби ЄС".

Так каже один із героїв цього матеріалу про міскантус - досить нову для України культуру, яку вирощують на неродючих, деградованих грунтах. Міскантус росте там, де не приживаються інші рослини - і очищує грунти, а його стебла можна переробляти на пелети і використовувати для опалення.

При спалюванні одна тонна міскантусу дає стільки ж енергії, як 1,7 тонни деревини, 515 куб. м газу або 900 кг кам’яного вугілля. У Теофіполі на Хмельниччині, де зараз зростають плантації цієї рослини, очікують зменшення витрат на опалення комунальних закладів щонайменше на 20%.

Втім, міскантус вирощують не лише з енергетичною метою. З цієї рослини виготовляють будівельні матеріали, біоетанол, тканину, папір, пластмасу, одноразовий посуд і навіть порох.

Як завжди, є нюанси: міскантус росте не з насіння, а з корінців. Один корінь коштує 9 гривень, щоб засадити гектар, знадобиться близько чверті мільйона гривень. Тож входження в цей бізнес досить дороге, а прибуток починається десь із третього року вегетації міскантусу. І хоч до масового вирощування міскантусу в Україні ще далеко, екологи висловлюють занепокоєння щодо його безконтрольного поширення.

Які перспективи для цієї рослини в українському сільському господарстві? Читайте докладно

​"В США проросійські меседжі чуєш всюди, навіть коли не хочеш. А от з проукраїнськими меседжами - біда".

Так каже авторка цього матеріалу, яка проживає в Сполучених Штатах. Вона розповідає, як нещодавно спілкувалася зі своїми американськими друзями, і коли почали говорити про війну - вона почула від них "класику" російської пропаганди. Коли поцікавилася, звідки це - з'ясувала, що вони наслухалися ефірів популярних блогерів, які зненацька почали поширювати російські наративи. Є підозра, що блогери роблять це не просто так: одночасно вони почали впроваджувати дороговартісні проєкти, на які у них звідкись взялися гроші.

"Україна настільки корумпована, що надавати їй ресурси немає сенсу: все одно все розкрадуть";

"Корумповані американські політики штучно підігріли цей конфлікт, щоб простіше було красти бюджетні кошти";

"Підтримка України жодним чином не відповідає національним інтересам США";

"Різниця між росіянами та українцями не така вже велика".

Ці вигідні Росії наративи дуже поширені в США. Очевидно, що росіяни не шкодують грошей і зусиль, аби зменшити рівень підтримки України Сполученими Штатами Америки. Тут немає чому дивуватися. Але чому Україна не намагається працювати з американським інформаційним полем?

У своєму матеріалі авторка наводить приклад, як працюють з американською аудиторією ізраїльтяни. Живучи в Каліфорнії, вона бачить постійну й активну роботу, спрямовану на збільшення підтримки Ізраїлю.

Як Україна могла б скористатися цим досвідом? Читайте докладно

FPV-дрони — це не чудо-зброя. Такими словами починається цей матеріал. Зрештою, наївно було б вірити, що якась чудо-зброя взагалі існує: у будь-яких озброєнь є свої переваги та недоліки. FPV зіграли для України надважливу роль в один із критичних моментів війни. Однак у них є недоліки. Чи варто, враховуючи ці недоліки, робити головну ставку на FPV на довгі роки вперед?

Про це йдеться у матеріалі Якуба Яйчая - колишнього офіцера однієї з країн НАТО. Він пів року воював у складі ЗСУ і скрупульозно записував результати застосування FPV-дронів своїм підрозділом. Детальні висновки він виклав для War on the rocks.

Автор застерігає від переоцінювання FPV-дронів і натякає, що оцінки у 60 - 70% всіх влучань на полі бою є дещо завищеними. Згідно з досвідом його підрозділу, існує чимало перешкод та ситуацій, які заважають ефективності FPV. Також існують обставини, які взагалі не дозволяють використовувати такі дрони.

В цілому він зводить не надто високу ефективність FPV до двох причин. Перша стосується способу застосування цих дронів. Друга причина має технічний характер.

Якуб Яйчай детально пояснює, що мається на увазі, і розповідає про те, як зробити застосування FPV-дронів більш ефективним. Також він говорить про майбутнє FPV і про те, що може замінити їх на полі бою. Читайте докладно

"Якщо б я мав назвати, що відрізняє українців від польських підприємців, це безтурботний оптимізм. Люди, які не знають мови і ринку, беруться за щось, чого раніше ніколи не робили, і просто починають".

Так говорить про український бізнес у Польщі доктор Ян Бжозовський з Ягеллонського університету, який досліджує мігрантське підприємництво в цій країні.

Чому українського бізнесу в Польщі стало більше? Перша відповідь проста: тому що побільшало українців. Майже мільйон наших громадян у статусі тимчасового захисту і ще 700 - 800 тисяч - трудові мігранти. Десять років тому постійна українська громада не перевищувала 150 тисяч осіб.

Друга відповідь - у 2022 році, коли до Польщі поїхали сотні тисяч українців, польські закони змінилися: тепер наші співгромадяни можуть відкривати там ОЕД (одноосібну економічну діяльність). Раніше такої можливості у них не було.

Відтоді ОЕД зареєстрували 80 тис. українок та українців, а це - майже 10% усіх відкритих індивідуальних бізнесів у Польщі. Втім, якщо багато хто починає працювати з тим самим "безтурботним оптимізмом", далі буває по-різному.

Як нашим підприємцям ведеться у Польщі? Які є підводні камені, і як їх уникнути? Розповідаємо в нашому матеріалі

Чому в Донецьку зникла вода? Чому черги, завищені ціни і навіть бійки за воду стали там новою реальністю?

Всі ви, мабуть, бачили відео та дописи про катастрофу, яку переживають мешканці окупованого росіянами українського міста. Ще кілька місяців тому воду постачали за графіком, тепер же немає ані питної, ані технічної: ніякої.

Ще у 2022 році ТЕКСТИ писали про те, що над Донбасом нависла примара безводдя. Безводдя прийшло на російських штиках, тепер воно матеріалізувалося в Донецьку в повній мірі. І навіть самі носії штиків відчувають його на своїй шкурі. Усім, хто там живе під російською окупацією, теж непереливки. Слідом за примарою безводдя прийшла примара гуманітарної катастрофи.

Історично система водопостачання Донбасу залежала від трьох головних джерел: річок Сіверський Донець і Дніпро, а також мережі водосховищ.

Все почало змінюватися в гірший бік ще у 2014-му, а в 2022-му почалося наближення тієї катастрофи, яку ми спостерігаємо зараз.

Ось у цьому матеріалі ми розповідаємо про те, як і чому "відпало" річкове постачання. На той час у мешканців окупованого Донбасу ще залишалася надія на мережу водосховищ. Але їхнє вичерпання було лише питанням часу. У травні цього року ми написали про те, що час спливає, водосховища міліють - і показали це на інфографіці.

"Далі буде ще гірше", - такий висновок ми зробили у другій статті. А яким може бути це "далі" після того, як закінчиться війна? У нашому циклі статей ми торкаємося й цього питання. Читайте

Росія створила власний клон Вікіпедії — Рувікі. Зовні вона схожа на оригінал, але працює як інструмент пропаганди: переписує історію, виправдовує окупацію, видаляє згадки про воєнні злочини та подає вигідні Кремлю версії подій.

У статті про Зеленського зникають факти про його сім’ю, загиблу під час Голокосту, зате з’являються вигадки про "неонацизм". Так само змінюють біографії Залужного, Ющенка, Бандери, опис українських міст і навіть формулювання про війну.

У нашому новому відео аналізуємо, як саме Рувікі перекручує зміст статей, підміняє джерела та цементує російську "альтернативну реальність".

Ставайте спонсорами нашого каналу, щоб підтримати розвиток видання і вихід нових проектів!

З 2019 року, відколи до влади прийшов президент Володимир Зеленський зі своєю командою, в Україні часто перейменовують чи реорганізовують міністерства. Змінюються назви, «кочують» між міністерствами функції.

Постійні зміни та переформатування призводять до потрясінь, які надовго паралізують роботу на рівні рядових виконавців і керівників департаментів у міністерствах. Ці зміни марнують державний управлінський ресурс, гальмують роботу робочих груп із євроінтеграції, послаблюють економіку.

А головне - вони ускладнюють життя мільйонам людей, що постраждали від війни.

Раніше в новітній історії України такі радикальні зміни в Кабміні за незмінного тривалий час премʼєр-міністра відбувалися в часи Януковича.

До яких наслідків призводить цей управлінський хаос - читайте в нашому матеріалі, і дивіться на інфографіці

"Зеленський винний у смертях українців", "Пенсіонери вмирають із голоду через Зеленського", "Зеленський реалізує плани єврейського лобі", "Зеленський не хоче закінчувати війну". Це - проросійські наративи, виявлені командою Texty.org.ua в тіктоці.

Їх поширює велика ботоферма, яка працює досить специфічно. Деякі акаунти можуть з'явитися вранці, поширити відео, частина з яких стане вірусними - а вже ввечері цих акаунтів не знайдеш. Вони просто зникають.

Тому цю діяльність важко відстежувати. Однак, поспостерігавши за нею, ми виявили, що ця ботоферма систематично працює проти України.

У нашому матеріалі ми розповідаємо, як влаштована ця робота. Показуємо на інфографіці патерни, які нам вдалося виявити. І пояснюємо, наскільки все погано: а саме, чому російській дезінформаційній машині легко вести кампанії проти України в тіктоці, і чому Україні важко протидіяти цій ворожій діяльності.

Що можна зробити? Давайте поміркуємо разом в коментарях

Сунуть швидше, вмирають менше. Такою є коротка і дуже узагальнена характеристика просування росіян цьогоріч.

Чому це відбувається? Де це відбувається? Про це в нашому сьогоднішньому матеріалі.

Навесні росіяни широко анонсували великий літній наступ. Тоді багато українських військових аналітиків схилялися до думки, що вони зосередяться на якомусь одному напрямку — швидше за все, на Покровському. І справді, цей напрямок упродовж весняних та літніх місяців перебуває під великим тиском. Але не тільки він.

Куп’янськ, дорога на Слов’янськ, Добропілля, Степногірськ — на всіх цих напрямках ворог збільшує свою активність. Великою вона є і на Сумському напрямку, водночас там українським захисникам вдається скувати і відігнати росіян.

Як ворог зумів тиснути на стількох напрямках одночасно? Чому криві, яку ви бачите на інфографіці, не підпадають під визначення "складної, але контрольованої" ситуації? Читайте в нашому матеріалі — і дивіться на мапах

В Україні головні "наркозлочинці" - не продавці наркотиків, а їх споживачі, які зберігають невелику кількість для власного вжитку. Серед них від початку повномасштабної війни побільшало військових. За минулий рік із більш ніж шести з половиною тисяч засуджених військових кожен четвертий був засуджений за наркотики. Для більшості з них це була перша судимість, і більшість була затримана з невеликою дозою для власного вжитку, без мети продажу.

Так влаштована українська система боротьби з поширенням наркотиків: адже споживачів легше ловити і притягувати до відповідальності, ніж по-справжньому боротися з великою наркоторгівлею.

Про це - у нашому новому відео. Чому система працює саме так, що треба зробити, щоб її змінити, і які кроки потрібні, щоб Україна перейшла від радянської моделі переслідування до сучасної європейської політики, орієнтованої на здоров’я і безпеку людей? Розповідаємо - дивіться в нашому відео

І не забувайте підтримувати нас вподобайками, а якщо маєте змогу - донатами! В описі відео вказані способи, якими ви можете нас підтримати. Дякуємо ❤️

Попри меншу кількість пленарних засідань Київради у 2025 році, у столиці діє 15 постійних комісій, що готують та контролюють виконання рішень, формують порядок денний для сесій.

Утім за 2025 рік третина комісій збиралася менше 5 разів, а 3 комісії — лише одного разу. Про те, як працюють постійні комісії Київради і яка з них не може провести засідання через нестачу депутатів у складі, дізнавайтесь в аналітиці ЧЕСНО.

"Я ніколи в журналістиці не відчував стільки позитиву. Ти лягаєш спати щасливий, прокидаєшся щасливий, тобі щодня вдячні десятки людей".

Так каже Петро Шуклінов - до повномасштабного вторгнення керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, тепер - військовослужбовець і засновник автохабу Nesemos. У нашому сьогоднішньому матеріалі - екскурсія цим автохабом.

Ідея виникла прямо на дорозі. Петро та інші колеги-волонтери доставляли машини для військових. Якось пригнали машину для близької подруги. Віддали на ремонт, а коли забрали - прямо по дорозі до Харкова в неї почали відвалюватися колеса. Їх не прикрутили, а просто прихопили, хтось на СТО не розібрався, і машину віддали неготовою. Петро та його друзі збагнули: військові часто розраховують на те, що надані волонтерами машини повністю відремонтовані, а насправді - не завжди.

Тоді й захотіли зробити власну службу з ремонту авто. Щоб було якісно, зрозуміло і без бюрократії.

Відколи виник автохаб, він перетворився, як каже Петро, на "генератор добра". Машини для військових тут ремонтують безкоштовно, платять за ремонт лише цивільні. Та це не покриває всіх потреб, тож Nesemos збирає донати, робить і продає сувеніри з російських трофеїв, залучає гранти. В автохабі підлаштовують машини під потреби людей з інвалідністю і взяли на роботу ветерана, який втратив руку.

І хоч багато що тут створено за копійки, з подарунків і навіть з металу, який викинули на сусідній смітник - ідея хабу та його атмосфера багатьом подобається. Дехто навіть хоче взяти франшизу.

Як все влаштовано в Nesemos - розповідаємо

Сонце може впливати на те, що відбувається зі зв'язком у наших бійців на фронті. Важко в це повірити, але так є: наше небесне світило продукує не тільки світло і приємне тепло, а й деякі інші, значно менш приємні речі.

Наприклад, сонячні спалахи, корональні викиди маси (величезні хмари плазми з магнітним полем) і потоки заряджених частинок. Сонце постійно викидає їх в міжпланетний простір. Досягаючи Землі, вони взаємодіють із нашою іоносферою, змінюючи її на певний проміжок часу.

Усі ці "сонячні удари" залежно від своєї сили можуть впливати на короткохвильовий зв'язок, а також GPS, Starlink і навіть дрони. Так, що GPS дезорієнтується, Starlink збоїть, а безпілотники падають.

У нашому матеріалі - приклади впливу на події на фронті. Ми також пояснюємо, чому при плануванні слід враховувати "космічну погоду", чому іноді варто перенести деякі важливі операції, і де можна подивитися актуальну інформацію про "сонячні витівки" на найближчі дні. Читайте докладно

"Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Одразу майнула думка: стоп, на тому боці ж росіяни".

Так каже Максим Ревега, голова Херсонської філії благодійного фонду "Патріот ЮА", у якого річка стійко асоціюється з небезпекою. Це вже рефлекс: "за рікою - росіяни". Він виробився у херсонців, які залишаються жити в своєму місті - таких близько 25% від довоєнного населення. Вони ходять вулицями, усвідомлюючи, що щомиті можуть стати ціллю для ворожого дрона.

А росіяни й не приховують, що полюють на звичайних містян і селян на правому березі Дніпра. В своїх каналах із садистською радістю вони хизуються "людським сафарі", виставляючи відео з ураженнями цивільного транспорту, перехожих і людей, які просто поралися у своїх дворах.

Від початку року на деокупованій частині Херсонщини суттєво збільшилася кількість дронових атак. Якщо раніше росіяни піддавали правобережжя невибірковим артилерійським обстрілам, то тепер змінили тактику: вони полюють на мирне населення. Роблять усе, щоб "вичавити" людей з деокупованої частини Херсонщини та обласного центру. З тим щоб, можливо, у майбутньому знову атакувати Херсон.

На нашій інфографіці показуємо, як змінилася кількість атак. 70-80% дронів наразі збивають або подавлюють засобами РЕБ. Але попереду - осінь, а з нею і нові труднощі. Що роблять і що планують робити на Херсонщині, аби зменшити ризики - читайте в нашому матеріалі

"Звідти постійно тхне чимось неприємним. Час від часу там ремонтують труби. Коротше кажучи, ніхто туди не ходить".

Так відгукується про укриття в своєму будинку на Позняках киянин Сергій. Він - один із тисяч і тисяч столичних мешканців, які під час навіть дуже небезпечних повітряних тривог не ходять до укриттів. І на це є об'єктивні причини.

Під час чергових російських дроново-ракетних атак на Київ - таких, як цієї ночі - питання укриттів виникає знову і знову. Ми опитали киян, щоб зрозуміти, як вони ставляться до цієї проблеми, чи ходять до укриттів і якщо не ходять - то чому.

Серед відповідей - багато цілком очевидних. Наприклад, поруч просто немає укриття. Або туди не пускають. Або там брудно, дискомфортно і просто небезпечно (!). Є й інші, менш очевидні причини, які спонукають мешканців столиці пересидіти вдома. Читайте за посиланням, дивіться на інфографіці. І поділіться своїм досвідом в коментарях