"Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Одразу майнула думка: стоп, на тому боці ж росіяни".

Так каже Максим Ревега, голова Херсонської філії благодійного фонду "Патріот ЮА", у якого річка стійко асоціюється з небезпекою. Це вже рефлекс: "за рікою - росіяни". Він виробився у херсонців, які залишаються жити в своєму місті - таких близько 25% від довоєнного населення. Вони ходять вулицями, усвідомлюючи, що щомиті можуть стати ціллю для ворожого дрона.

А росіяни й не приховують, що полюють на звичайних містян і селян на правому березі Дніпра. В своїх каналах із садистською радістю вони хизуються "людським сафарі", виставляючи відео з ураженнями цивільного транспорту, перехожих і людей, які просто поралися у своїх дворах.

Від початку року на деокупованій частині Херсонщини суттєво збільшилася кількість дронових атак. Якщо раніше росіяни піддавали правобережжя невибірковим артилерійським обстрілам, то тепер змінили тактику: вони полюють на мирне населення. Роблять усе, щоб "вичавити" людей з деокупованої частини Херсонщини та обласного центру. З тим щоб, можливо, у майбутньому знову атакувати Херсон.

На нашій інфографіці показуємо, як змінилася кількість атак. 70-80% дронів наразі збивають або подавлюють засобами РЕБ. Але попереду - осінь, а з нею і нові труднощі. Що роблять і що планують робити на Херсонщині, аби зменшити ризики - читайте в нашому матеріалі

"Звідти постійно тхне чимось неприємним. Час від часу там ремонтують труби. Коротше кажучи, ніхто туди не ходить".

Так відгукується про укриття в своєму будинку на Позняках киянин Сергій. Він - один із тисяч і тисяч столичних мешканців, які під час навіть дуже небезпечних повітряних тривог не ходять до укриттів. І на це є об'єктивні причини.

Під час чергових російських дроново-ракетних атак на Київ - таких, як цієї ночі - питання укриттів виникає знову і знову. Ми опитали киян, щоб зрозуміти, як вони ставляться до цієї проблеми, чи ходять до укриттів і якщо не ходять - то чому.

Серед відповідей - багато цілком очевидних. Наприклад, поруч просто немає укриття. Або туди не пускають. Або там брудно, дискомфортно і просто небезпечно (!). Є й інші, менш очевидні причини, які спонукають мешканців столиці пересидіти вдома. Читайте за посиланням, дивіться на інфографіці. І поділіться своїм досвідом в коментарях

Чи поширює американський штучний інтелект проросійські наративи про Україну? А як щодо китайського ШІ?

Спільно з OpenBabylon, дослідницькою організацією із Сан-Франциско, ТЕКСТИ оцінили 27 великих мовних моделей на предмет проросійських упереджень. Ми підготували 2803 запитання про Україну англійською мовою і надали мовним моделям чотири варіанти відповідей - від проукраїнських до проросійських. Моделі ШІ мали обрати правильний, на їхню "думку", варіант відповіді.

Ми досліджували LLM (large language model - велика мовна модель) з кількох країн: США, Китаю, Канади, Франції. До списку увійшли моделі від різних провайдерів, зокрема Microsoft, Google, DeepSeek, Cohere, Alibaba Cloud, Mistral і Meta.

То які ж із них найбільш упереджені і обирають проросійські відповіді?

Коротка відповідь: найчастіше - китайські.

Однак ключовий висновок нашого дослідження полягає в тому, що LLM з різних країн по-різному дивляться на Україну. Деякі з них обирають проукраїнські відповіді, інші ж, якщо й не обирають проросійських, дотримуються зручної нейтральності.

Які найпоширеніші упередження моделей ШІ станом на зараз? Які проросійські упередження вони просувають? Чому так відбувається? Чи можна цьому якось запобігти?

Читайте в нашому дослідженні

​Відкриті дані = нові можливості для бізнесу та банків.

11–12 вересня Texty.org.ua проведуть дводенний тренінг про те, як шукати, аналізувати та візуалізувати дані, автоматизувати роботу з ними та уникати ризиків. Лекції, практика, дискусії й нетворкінг з провідними експертами.

👉 Реєструйтесь зараз — кількість місць обмежена!

Форма реєстрації за посиланням: https://tinyurl.com/3vvxpr88

Більше інформації про тренінг: https://texty.org.ua/d/2025/opendata-showcase/

Коли український письменник Андрій Курков кілька років тому побачив Музей медуз на місці колишнього громадського туалету на Майдані Незалежності, це здалося йому трохи абсурдом. "Я подумав, що це якийсь божевільний жарт", - каже письменник. Це було ще до "великої війни".

Курков дуже добре пам'ятав це місце, ще коли воно було вбиральнею. Навіть планування. Тож йому важко було уявити, як він ходитиме там, споглядаючи медуз.

Але тепер його думка міняється. Нещодавно його син побував у цьому музеї - і вийшов звідти в абсолютному захваті. Як і багато інших українців, дорослих і дітей. Під час війни цей музей став одним із нагадувань про стійкість українців - і вміння жити нормальним життям, шукати щось добре навіть у прикрому повсякденні з постійними повітряними атаками.

Американське видання The Wall Street Journal пише про цю українську стійкість - і розповідає історію дивовижного порятунку музею у перші дні війни і під час численних блекаутів у наступні роки. Медузи багато разів були на волосині від загибелі і навіть гинули - та їх "відроджували" знову.

Цей порятунок став можливим завдяки натхненному іхтіологу Артему Єрусалимському і групі його друзів, які сім років тому втілили свою мрію. Читайте історію про те, як музей медуз, який колись здавався дивною витівкою, тепер заворожує і тішить українців під час війни

"Чимось іншим, окрім як розпилом грошей, я це назвати не можу".

Так каже про встановлення сітки від дронів вздовж небезпечної ділянки траси Херсон - Миколаїв наш співрозмовник. Це військовий, який зателефонував нам після нашої публікації про постійні обстріли Херсона.

Він каже, всім відомо, звідки працюють російські дронарі — з підвалу багатоповерхівки в Голій Пристані. Її відстань від обстрілюваної ділянки траси — близько 20 кілометрів. Для дронів на оптоволокні це далеко, тож працюють радіокерованими FPV.

"Тому трасу легко можна захистити РЕБом. Причому там є місця, де його можна поставити, накопано багато бліндажів другої лінії оборони. Треба взяти потужний багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, генератор, розрахунок із двох осіб — і траса захищена", — каже наш співрозмовник. А на додачу, каже він, слід сформувати дві команди дронарів, щоб вони полювали за ворожими операторами, які працюють по трасі. Разом це буде близько десяти військових.

Чому ж тоді так не роблять? Чому тягнуть сітку, і її наявність по боках дороги викликає у військових сумний сміх, а майбутня поява вгорі — сумніви щодо ефективності?

Є багато таких "чому" й для Херсона: "хазяйновитість" тамтешньої адміністрації і навіть мирних мешканців може обернутися для них великим лихом.

Про це — в нашій розмові з військовим

Що таке "Пласт", і чому туди складно потрапити? Українська скаутська організація користується популярністю — багато батьків хотіли б віддати туди своїх дітей.

Втім, є й деякі стереотипи щодо "Пласту" — наприклад, що це релігійна або мілітарна організація. Або що там проводять "національно-патріотичне виховання".

"Цей термін вже віджив своє, — каже Юрій Юзич, ветеран і колишній голова наглядової ради "Пласту". — Займатися національно-патріотичним вихованням — це все одно, що будувати путінську систему під українськими прапорами. Короваї, шаровари і портрети на стіні — це повторення радянських наративів. Якщо прийде окупант, то можна змінити прапор, портрет і все працює далі".

В організації українських скаутів все по-іншому. Діти отримують демократичне середовище, де можуть саморозвиватися. "У нас часто кажуть, що “Пласт” — виховна організація, але це дуже неправильна теза, бо “Пласт” — це самовиховна організація. Бо ми створюємо умови, де дитина може самовиховуватися", — пояснює Юрій Юзич.

Під час війни "Пласт" стикається з низкою проблем і викликів. Наприклад, багато виховників пішли воювати. Їх треба кимось замінити. Традиційно бракує фінансування на організаційну роботу. Бракує пластових домівок у містах — їх часто доводиться проводити на роботі, в офісах дружніх організацій. Через загрозу прильотів поменшало місць, де можна проводити пластові табори.

Та навіть в таких умовах "Пласт" дає собі раду і шукає можливості для розвитку. Докладно читайте в нашому матеріалі. І дивіться добірку гарних світлин.

Матеріал створено в рамках проєкту ІСАР Єднання за підтримки фонду "Аскольд і Дір"

Це історія про завзяття і працьовитість закарпатських прикордонників. Які варті кращого застосування.

Причина для завзяття - урядова постанова № 1292. Вона передбачає спеціальний режим: для перебування в прикордонній смузі завширшки 5 км треба отримати спеціальний дозвіл у ДПСУ. Постанова доцільна і в теорії мала б допомагати затримувати людей, які намагаються незаконно перетнути кордон. А на практиці виходить зовсім інше.

Аспірант-біолог з Харкова Віталій розповідає, як його затримали прямо на залізничному вокзалі Ужгорода. Адже Ужгород - за 4,5 км від кордону, а дозволу на перебування в прикордонній смузі у Віталія та його колеги не було! Хлопців доправили у відділок, і хоч Віталій та його колега пояснили, що приїхали на наукову конференцію і мають всі належні документи та зворотні квитки, їм приписали намір незаконно перетнути кордон. І - виписали штраф. Який потім був благополучно оскаржений в суді.

20-річного Олександра Дядика, студента-еколога з Черкас, також затримували в червні цього року в Кострино на Закарпатті, куди він їздив із науково-дослідницькою метою.

А 27-річний аспірант Богдан заздалегідь вивчив карту і переконався, що ніде за маршрутом експедиції в Берегівський лісгосп у п’ятикілометрову зону не заходитиме, але це йому не допомогло.

Уся ця бурхлива діяльність прикордонників, як уже було сказано вище, варта кращого застосування. Навіщо вони взагалі до такої діяльності вдаються? Навіщо додають роботи суддям, які потім мусять розглядати справи і скасовувати штрафи? Що робити, щоб під час звичайного походу в Карпати раптом не згаяти купу часу на примусове відвідування відділків та прикордонних застав? Розповідаємо

✍️21 серпня Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті. Він має зібрати докупи вже зроблену роботу з деколонізації та декомунізації й допомогти завершити ці процеси.

За останні роки з мапи України зникли десятки тисяч російських і радянських топонімів та пам’ятників. Але повної картини станом на 2025 рік немає — дані розпорошені між різними органами влади.

🔎Рух ЧЕСНО в новому матеріалі проаналізував, чому так відбувається і що це означає для нашої пам’яті.

За три роки війни Росія зруйнувала понад 300 000 будівель в Україні. Величезна частка цієї вражаючої цифри - житлові будинки.

Попри всі заборони та конвенції, Росія не зупиняється в своєму варварстві. Країна-терорист націлює на будинки ракети, артилерійські снаряди і авіабомби.

Але чому деякі будинки витримують удари, зазнають лише певних ушкоджень, які підлягають ремонту - а інші миттєво "складаються", як карткові будиночки, і перетворюються на руїни?

Ми розглянули удари по багатоповерхівках різного типу ж інженером конструктором Дмитром Макогоном. Що відбувається з будівлею, коли в неї влучає ракета? Як вибухова хвиля змінює структуру навіть найміцніших стін? Чи можна створити конструкцію, яка витримає будь-яку атаку?

Розповідаємо в нашому новому відео

Тиха ерозія когнітивних здібностей людини. Це — можливий наслідок широкого залучення штучного інтелекту в навчальній та професійній діяльності.

Науковці Пол Раст та Ніна Васан пишуть про те, що використовувати технології для когнітивного розвантаження — практика, яка завжди була притаманна людям. Наприклад, рахувати на калькуляторі, записувати нотатки, щоб щось запам’ятати, або покладатися на GPS для навігації замість того, щоб самостійно прокласти маршрут на карті.

Після появи ШІ йдеться вже не про якісь окремі навички, які ми можемо замістити за допомогою технологій, а про формулювання цілих концепцій та готові відповіді на складні, розгалужені завдання. Тобто, використовуючи ШІ, ми вже не просто "заощаджуємо" на виконанні простих функцій — ми по суті вимикаємо мозок. І якщо деякі люди піддають сумніву відповіді чатів ШІ і завдяки цьому розвивають креативність — інші сліпо довіряють відповідям і поволі втрачають як креативність, так і критичне мислення.

Як цьому можна запобігти? Дослідники вказують на чотири звички, які допоможуть вибудувати більш усвідомлені стосунки з ChatGPT. На їхню думку, ці звички не послаблюють, а зміцнюють наші когнітивні здібності.

Про що йдеться? Читайте за посиланням

Німеччина — країна, яка зазнала найбільшої кількості операцій впливу, диверсій, саботажу та інших гібридних атак з боку Росії від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. На другому місці Франція, далі йде Польща.

Загалом країни, які мають вихід до Балтійського і Північного морів, найчастіше у "прицілі" російських гібридних атак. Значно менше Росія працює по країнах на півдні Європи. Зокрема, випадки гібридного впливу наразі не фіксувалися в Італії, Португалії, в балканських країнах (окрім Румунії та Болгарії).

Британський IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень) зібрав дані про такі операції впливу — на їх основі ми створили інтерактивну карту, яка показує характер операцій та їх розгортання в хронології.

Навіщо Росія це робить? Мета таких дій — дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України та послабити колективну здатність НАТО і ЄС реагувати на російську агресію. Росія діє нижче порогу, який міг би спровокувати повноцінну військову відповідь НАТО. Однак її дії є частиною масштабнішої війни, яку Кремль веде проти всього західного світу, намагаючись підірвати його зсередини.

У нашому матеріалі розповідаємо про об’єкти, на які найчастіше полює РФ, і про зміну в тактиці, яку називають гіг-економікою саботажу. Читайте — і дивіться інтерактивну мапу

Texty.org.ua запрошують на курс з основ аналізу даних у сфері екології “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів”. Наймотивованіші учасники отримають стипендії на підготовку власних матеріалів. Покваптеся – заявки на курс приймаються до 19 вересня!

Цей курс допоможе журналістам впевненіше працювати з екологічними темами та розповідати про вплив війни на довкілля. Програма розрахована на журналістів з регіональних медіа, які мають певний досвід у екологічній журналістиці та хочуть поглибити свої навички 🎓

Програма складається з трьох компонентів:

🌐 Навчальний онлайн-курс, що допоможе опанувати навички аналізу даних і отримати базові знання у сфері водних ресурсів;

💬 Менторська підтримка журналістів у реалізації власних ідей розслідувань та статей;

🏆 Стипендії журналістам регіональних видань для підготовки публікацій (за результатами навчання).

Навчальний курс триватиме протягом жовтня-листопада 2025 року і охоплюватиме наступні теми (перелік не вичерпний):

🔸джерела даних щодо водних ресурсів
🔸супутникові та просторові дані: де шукати і як з ними працювати
🔸основи гідрології
🔸показники якості води
🔸як влаштована система управління водними ресурсами.

Тренерами цього курсу будуть дата-журналісти Texty.org.ua, а також запрошені експерти, зокрема:

Петро Тєстов – аналітик ГО "Прироодоохоронна група", експерт з питань державного управління в сфері охорони довкілля;

Євгенія Дроздова – керівниця напряму журналістики даних у Texty.org.ua;

Михайло Мікіцей - еколог, гідрогеолог, провідний хімік лабораторії моніторингу вод Західного регіону Дністровського БУВР.

Перелік спікерів буде оновлюватися.

У практичній частині ми зосередимось на роботі з даними (пошук, аналіз, візуалізація). У теоретичній – на отриманні знань у сфері водних ресурсів в контексті змін клімату та війни в Україні зокрема.

Деталі програми повідомимо пізніше відібраним учасникам.

Ми очікуємо, що учасники зможуть приділяти навчанню загалом 4-6 годин на тиждень, з урахуванням спільних навчальних зустрічей (1-2 на тиждень) та самостійної роботи. Усі відібрані учасники отримають менторську підтримку. Наймотивованіші – також стипендії на підготовку власних матеріалів.

Участь у програмі можуть взяти журналісти українських регіональних медіа видань, а також журналісти-фрілансери (за умови, що матеріали, створені під час навчання, будуть опубліковані в регіональних виданнях).

Для участі в програмі ми відберемо 20 учасників за наступними критеріями:

▪️відповідність цільовій групі;

▪️досвід у екологічній журналістиці (приклади публікацій). Зокрема, але не обов’язково, у сфері водних ресурсів;

▪️зв’язки з певним регіоном України, глибинні знання екологічних проблем одного або кількох мікрорегіонів, громад;

▪️рекомендація від редактора локального/регіонального видання (де працює журналіст чи планується публікація);

▪️наявність ідей та планів відповідних розслідувань/публікацій.

Щоб зареєструватися, заповніть форму (до 19 вересня): https://tinyurl.com/bdfwd3xh

Навчальна програма “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів” є першим з кількох цьогорічних навчальних курсів для журналістів у межах Школи журналістики даних, яку команда Texty.org.ua традиційно проводить в Україні упродовж кількох років.

Команда Texty.org.ua впроваджує цей курс за підтримки Journalismfund Europe.

Для багатьох наших читачів не новина: якщо Росія хоче заперечити свою причетність до якогось злочину — російська пропаганда одразу починає плодити десятки версій щодо можливих винуватців цього злочину.

Мабуть, вперше українці стикнулися з цією неймовірною "плодючістю" після збиття літака рейсу МН-17. Іще один яскравий приклад — російські злочини в Бучі. Зрештою, таких прикладів уже дуже багато.

Чи є російський слід в убивстві Андрія Парубія? Станом на зараз це не доведено, над цим працює слідство. Але прикметно, що буквально одразу після вбивства російські пропагандистські інструменти ввімкнулися на повну потужність — і почали плодити версії.

Ми дослідили лише частину цих інструментів: 100 телеграм-каналів російської пропагандистської павутини, а також коментарі під ютуб-відео, які висвітлювали цю тему і зібрали понад сто тисяч переглядів.

Хто, на думку роспропаганди та імовірних ютуб-ботів, убив Андрія Парубія? О, кого там тільки нема. Українська влада і опозиція, поляки і євреї, НАТО і британці — і навіть львівські бандити! У нашому матеріалі викладаємо повний перелік.

До речі, якщо уважно його проаналізувати, можна зробити висновок: російська пропаганда не тільки намагається заперечити причетність РФ до цього вбивства, а й працює по потенційних "лініях розлому", аби посіяти більше зневіри, невпевненості, занепадницьких настроїв в Україні. Всередині України пропагандисти намагаються провокувати розкол між прихильниками влади та опозиції, а також між різними суспільними верствами.

Та на цьому не зупиняються: пробують сіяти недовіру українців до всіх, хто Україну підтримує або принаймні симпатизує нашій країні.

Читайте докладно

Ця стаття була написана у відповідь на наш матеріал про те, що що росіяни почали просуватися швидше ціною менших втрат. Для того, щоб не програти у війні, українська армія має завдавати російській як мінімум утричі більше втрат, ніж несе сама. Однак останнім часом це співвідношення почало змінюватися - ми завдаємо їм менших втрат. Чому так?

Тому що в українській армії за роки війни накопичилися проблеми, які треба було вирішити "на вчора", і які не вирішені досі. Про це говорить один із наших читачів і дописувачів, аналітик, який у 2022 році став добровольцем і нині командує взводом на Харківському напрямку.

Проблеми, про які він говорить, можна розділити на кілька напрямків. Перше: планування операцій та оцінка ефективності. У плануванні офіцери нової формації не можуть знайти спільну мову зі "старою гвардією", а про оцінку бойових операцій в багатьох підрозділах можна тільки мріяти. Друге: недооцінка ворога. Тут - і про масштабування, і про тактики росіян, з яких у нас спочатку сміються, а потім похапцем починають застосовувати. Третє: піар і "прості рішення". Тут про зброю або підходи, які успішні в медіа, але на практиці можуть бути не найкращими.

Є також два досить важких напрями: це СЗЧ та відповідальність командирів, а також провал мобілізації і ротація.

Автор говорить про ці проблеми зважено, спокійно, показує на сильні та слабкі сторони української армії та пояснює, як можна вдосконалюватись навіть в умовах війни. Рекомендуємо до читання

Історія з ЖК RiverStone, який обгородили парканом, закривши містянам доступ до набережної, тривала кілька років. І от, нарешті, Верховний Суд постановив: набережну закрили незаконно, вона має бути відкритою для всіх.

І всі зраділи. Вірніше, майже всі. Мешканці ЖК були не раді.

Окрім них, до критики судового рішення підключились власники квартир в інших ЖК із закритими територіями. Аргументи проти зводилися до трьох тверджень:

1. До забудови території на місці набережної була недоглянута територія. Забудовник її облагородив власним коштом й обіцяв мешканцям закриту територію, тож мешканці ЖК мають повне право на неї.

2. У Києві є багато інших відкритих місць для прогулянок.

3. Паркан сприяє безпеці та комфорту: якщо територія набережної буде відкрита, туди прийдуть чужинці й напаскудять. А мешканці сплачують високу вартість за догляд за прибудинковою територією.

Однак ці аргументи не витримують критики, а деякі з них є повністю неправдивими.

Про це — в нашому сьогоднішньому матеріалі. Читайте докладно

​Друзі, ми запартнерились із Українським центром безпеки та співпраці - будемо публікувати добірки вакансій в СОУ від них. Такі добірки з'являтимуться у нас на каналі раз на місяць.

Топ вакансій вересня від Сил оборони України

🕹 Сучасна війна - це дрони та технології. Вони допомагають берегти життя

Актуальні вакансії БПЛА, НРК:

🔺Оператори, інженери БПЛА у батальйон безпілотних систем 28-ї ОМБр. Досвідчена і вмотивована команда, бойові інструктори, якісне забезпечення, сучасні технології. Більше: 📱+38 077 666 00 12 або на сайті: https://bit.ly/4jfxVSc.

🔺Оператори наземних роботизованих комплексів у 92 ОШБр. Бригада забезпечує супровід на всіх етапах долучення, топове навчання на власній базі та усе необхідне спорядження. Більше: https://bit.ly/4cD3CC8 або 📱 +380998321681.

🔺Майстри, оператори БПЛА у 59 ОШБр безпілотних систем. Розуміюче командування, надійні побратими, можливості реалізувати себе, підтримка на всіх етапах. Більше: https://bit.ly/4eVRxcr.

Звернення до бригад не зобов’язує йти на військову службу. Рекрутери допоможуть підібрати вакансію, яка найкраще відповідатиме навичкам та побажанням людей.

Приєднатися до бригад можна також за “Контрактом 18-24”

Мабуть, багатьом запам'ятався Тіріон Ланістер з "Гри престолів" у неперевершеному виконанні Пітера Дінклейджа. За харизматичною грою цього актора було так цікаво спостерігати, що його фізичні параметри могли відійти на другий план.

Але сам Пітер про свій зріст та інші фізичні особливості забути не може. В інтерв'ю він розповідав, що пройшов через цькування та булінг, і самореалізуватися йому було надзвичайно важко.

В Україні таких як Пітер - тисячі.

Ось одна з історій. Тетяна та Олександр кілька місяців тому стали батьками маленького хлопчика, якого назвали Максимом. Один ген у організмі дитини працює неправильно, гальмуючи ріст кісток. Якщо Максима не лікувати, він не виросте вищим за 120-130 сантиметрів.

У світі близько 200 тисяч людей з ахондроплазією. Точних глобальних підрахунків не існує, дані визначаються метааналізом, тобто обчисленням середнього показника на основі різних досліджень. В середньому, одна дитина з ахондроплазією народжується на 35 тисяч людей.

З якими проблемами стикаються люди, які мають таке захворювання? Як їм можна допомогти? Чому інколи допомагати вже пізно? Читайте в нашому матеріалі

​Відкриті дані для студентів: тренінг у Львові!
Texty.org.ua запрошують студентів на тренінг Open Data Roadshow.

Це тренінг для студентів журналістських та бізнес-спеціальностей, які хочуть прокачати практичні навички роботи з відкритими даними.

На вас чекає:

📊 розбір, що таке відкриті дані та як ними користуватись;

🔎 джерела та машиночитаність даних;

⚙️ інструменти для впорядкування та аналізу у таблицях;

📈 воркшопи з візуалізації;

💬 дискусії з експертами та простір для нетворкінгу.

Тренінг поєднує теорію та практику: половину часу ви працюватимете з реальними даними під керівництвом менторів.

📅 Дата: 23 вересня
📍 Місце: Львів

Реєструйся зараз і стань частиною покоління, яке працює з даними!

Докладніше на сайті: https://texty.org.ua/d/2025/roadshow-lviv/

Форма реєстрації за посиланням: https://tinyurl.com/3f2kymdc

Тренінг проводиться за партнерства Texty.org.ua та Міністерства цифрової трансформації України, та за підтримки Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Дональд Трамп заслужив Нобелівську премію... за девальвацію слів і смислів.

Чергові заяви американського президента часто викликають в українців гірку посмішку, у росіян — гомеричний регіт. Дедалі частіше говорять про те, що заяви Трампа не допомагають, а шкодять Україні. Також поширена думка, що загалом він дедалі менше впливає на ситуацію.

Таке сприйняття справедливе. Але все ж є його слова і дії, які дуже конкретно впливають на росіян.

Щоб показати цей вплив, ми проаналізували хронологію заяв Трампа — і створили графік, який показує, як корелює з цими заявами кількість обстрілів, яких Росія завдає по Україні.

Наш висновок: впродовж кількох днів у серпні Трамп міг переламати ситуацію. Але потім він сам же й зруйнував стратегію, яка могла стати успішною.

Як це було — читайте в нашому матеріалі, дивіться на інфографіці. Цей матеріал доступний також в аудіоформаті — ви можете прослухати начитку, зроблену голосом нашої ведучої Валерії Павленко