Мармуровий лев — експонат українського павільйону на Експо-2025 в японській Осаці. Він розповідає глядачам історію про музеї, розграбовані росіянами на окупованих українських територіях.
Кореспондентка ТЕКСТІВ завжди мріяла побувати на Експо. Це одна з наймасштабніших в світі подій, де представлені новітні технології та вражаючі візії майбутнього. Серед десятків футуристичних павільйонів знайшла скромну українську експозицію.
Наш павільйон — як магазин, але купити там нічого не можна. Речі на полицях — не товар, вони символізують цінності, які не продаються і за які українці борються щодня.
Велика літера "М" символізує метро, в якому харківські школярі здобувають освіту, ховаючись від обстрілів. Надувний човен — це про гуманність, про людей і тварин, врятованих від затоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС. Шолом електромонтажника — про ремонтників, які не дають Росії зруйнувати нашу енергосистему і залишити людей без світла і тепла.
"Я спостерігала, чи цікаво це людям. Думала: чи підійдуть подивитися на побиту обстрілами залізяку, якщо в інших павільйонах стільки вражаючих речей?" — розповідає авторка. Ідучи до української виставки, вона боялася, що там не буде черги, як до інших павільйонів.
Але її сумніви розвіялись. Кого зустріла, що почула і побачила, і яку підтримку відчула — читайте в репортажі
Кореспондентка ТЕКСТІВ завжди мріяла побувати на Експо. Це одна з наймасштабніших в світі подій, де представлені новітні технології та вражаючі візії майбутнього. Серед десятків футуристичних павільйонів знайшла скромну українську експозицію.
Наш павільйон — як магазин, але купити там нічого не можна. Речі на полицях — не товар, вони символізують цінності, які не продаються і за які українці борються щодня.
Велика літера "М" символізує метро, в якому харківські школярі здобувають освіту, ховаючись від обстрілів. Надувний човен — це про гуманність, про людей і тварин, врятованих від затоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС. Шолом електромонтажника — про ремонтників, які не дають Росії зруйнувати нашу енергосистему і залишити людей без світла і тепла.
"Я спостерігала, чи цікаво це людям. Думала: чи підійдуть подивитися на побиту обстрілами залізяку, якщо в інших павільйонах стільки вражаючих речей?" — розповідає авторка. Ідучи до української виставки, вона боялася, що там не буде черги, як до інших павільйонів.
Але її сумніви розвіялись. Кого зустріла, що почула і побачила, і яку підтримку відчула — читайте в репортажі
Texty.org.ua
«Ми хочемо зрозуміти це краще». Враження японців від українського павільйону на Експо-2025
Кореспондентка Texty.org.ua відвідала всесвітню виставку Експо-2025 в Осаці, де серед десятків футуристичних павільйонів скромно стоїть український — простий зовні, але …
👍39❤33🤡2
Більшість країн прагне самотужки забезпечувати себе їжею. Імпорт харчових продуктів - не дуже хороша ідея: гроші йдуть з країни, а постачання може зненацька зірватися через стихійне лихо, кліматичні зміни або війни. Натомість власне виробництво - це робочі місця, прибутки, податки і впевненість у постачаннях.
Як з цим в Україні? Чи здатні ми самі себе прогодувати? Як на це впливає війна?
Проаналізувавши пів мільйона найменувань харчових продуктів у магазинах "Сільпо" по всій країні, ми зробили кілька цікавих висновків.
Наприклад, війна зупинила експансію польської "молочки", яка до 2022-го витісняла українську з полиць супермаркетів. Гривня девальвувала, купувати в Польщі за валюту стало невигідно - і от уже українські ферми бумлять на тлі припливу інвестицій. У 2025-му Україна - на перших місцях в Європі та світі за приростом виробництва молока.
А от яєць ми стали імпортувати у 2,5 рази більше. Чорнобаївська птахофабрика, один із найбільших виробників у Європі, в 2022-му опублікувала жахливі фото. Чотири мільйони курей загинули від голоду після того, як система подачі корму зупинилась через зруйновані росіянами електромережі. Підприємство втратило 330 млн доларів, а Україна була змушена купувати більше яєць у Німеччини, Чехії та Нідерландів.
Не так вдало торгує Туреччина, яка хотіла на тлі війни розжитися на помідорах та огірках і штучно занижувала ціни, щоб продавати нам більше. Хитрощі були викриті, ми покарали Туреччину підвищенням мит на 5 років - от тільки овочів в Україні від цього не побільшало. Повного самозабезпечення немає: вирощування овочів і досі ризикований бізнес в Україні. Навіть попри розвинуту аграрну сферу, помірний клімат і гарні ґрунти.
На відміну від овочів, пшеницю на цих ґрунтах вирощуємо і для себе, і на продаж. Але макарони чомусь і далі веземо з Італії. Вино до макаронів купуємо там же - або у Франції й Іспанії. Ковбаса і сир на столах свої, а от кава і чай на завершення трапези теж здебільшого імпортні.
Чи купуємо ми зайве? Чи можемо виробляти більше свого, і що для цього потрібно? А як справи у інших країн на європейському просторі? Читайте в нашому матеріалі
Як з цим в Україні? Чи здатні ми самі себе прогодувати? Як на це впливає війна?
Проаналізувавши пів мільйона найменувань харчових продуктів у магазинах "Сільпо" по всій країні, ми зробили кілька цікавих висновків.
Наприклад, війна зупинила експансію польської "молочки", яка до 2022-го витісняла українську з полиць супермаркетів. Гривня девальвувала, купувати в Польщі за валюту стало невигідно - і от уже українські ферми бумлять на тлі припливу інвестицій. У 2025-му Україна - на перших місцях в Європі та світі за приростом виробництва молока.
А от яєць ми стали імпортувати у 2,5 рази більше. Чорнобаївська птахофабрика, один із найбільших виробників у Європі, в 2022-му опублікувала жахливі фото. Чотири мільйони курей загинули від голоду після того, як система подачі корму зупинилась через зруйновані росіянами електромережі. Підприємство втратило 330 млн доларів, а Україна була змушена купувати більше яєць у Німеччини, Чехії та Нідерландів.
Не так вдало торгує Туреччина, яка хотіла на тлі війни розжитися на помідорах та огірках і штучно занижувала ціни, щоб продавати нам більше. Хитрощі були викриті, ми покарали Туреччину підвищенням мит на 5 років - от тільки овочів в Україні від цього не побільшало. Повного самозабезпечення немає: вирощування овочів і досі ризикований бізнес в Україні. Навіть попри розвинуту аграрну сферу, помірний клімат і гарні ґрунти.
На відміну від овочів, пшеницю на цих ґрунтах вирощуємо і для себе, і на продаж. Але макарони чомусь і далі веземо з Італії. Вино до макаронів купуємо там же - або у Франції й Іспанії. Ковбаса і сир на столах свої, а от кава і чай на завершення трапези теж здебільшого імпортні.
Чи купуємо ми зайве? Чи можемо виробляти більше свого, і що для цього потрібно? А як справи у інших країн на європейському просторі? Читайте в нашому матеріалі
Texty.org.ua
(Не) залежність України від імпорту їжі. Наскільки українській економіці потрібні імпортні продукти
Більшість країн прагне до самозабезпечення харчовими продуктами. І це не тільки про захист від природних катаклізмів чи війн, це нові …
👍64❤21🔥5
"Коли я їхала з Бердянська, це було не як покидання рідного дому, а наче виїзд з чужого міста. Всюди висіли банери "С днем России". Бердянськ був іншим: сірим і геть чужим".
Так каже Єлизавета, яка виїхала з Бердянська у серпні 2022 року. На той момент дівчинці було 14 років, і вона дуже не хотіла опинитися в російській школі. Каже, батьки квапилися, аби вибратися з окупованої території до 1 вересня.
Її землячка Дар’я так і не змогла виїхати з окупованого міста, аж поки їй не виповнилося 18: батьки були проти. Однак дівчина дуже прагнула зберегти свою українську ідентичність, тож сховала документи і в російську школу не пішла. Натомість вчилася онлайн в українській — і півтора року не виходила з дому.
"Представників різних народів Азії стало дуже багато, було страшно ходити містом. Коли чоловіки підходять на вулиці, щоб познайомитись, фактично до дитини, це дуже страшно. Тому з часом я перестала виходити на вулицю та відгородилась від улюбленого Бердянська, який я знала іншим", — пояснює Дар’я. Зрештою їй вдалося вступити до вишу в Запоріжжі і виїхати з окупованого міста.
Ксенія Конюшок з Волноваського району (на фото) теж змушена була виїхати - тепер вона живе в селі на Полтавщині. На запитання, що б змінила в Україні вже зараз, відповідає без вагань: "Я зробила б усіх свідомими русофобами й дала б Україні багато зброї. Минуле й сьогодення доводять: покладатися ми можемо лише на себе".
Троє дівчат розповідають, як це — в підлітковому віці зазнати кардинальних змін у житті, і як це - зберегти себе й свою ідентичність, коли навколо — окупаційний режим. Читайте за посиланням
Так каже Єлизавета, яка виїхала з Бердянська у серпні 2022 року. На той момент дівчинці було 14 років, і вона дуже не хотіла опинитися в російській школі. Каже, батьки квапилися, аби вибратися з окупованої території до 1 вересня.
Її землячка Дар’я так і не змогла виїхати з окупованого міста, аж поки їй не виповнилося 18: батьки були проти. Однак дівчина дуже прагнула зберегти свою українську ідентичність, тож сховала документи і в російську школу не пішла. Натомість вчилася онлайн в українській — і півтора року не виходила з дому.
"Представників різних народів Азії стало дуже багато, було страшно ходити містом. Коли чоловіки підходять на вулиці, щоб познайомитись, фактично до дитини, це дуже страшно. Тому з часом я перестала виходити на вулицю та відгородилась від улюбленого Бердянська, який я знала іншим", — пояснює Дар’я. Зрештою їй вдалося вступити до вишу в Запоріжжі і виїхати з окупованого міста.
Ксенія Конюшок з Волноваського району (на фото) теж змушена була виїхати - тепер вона живе в селі на Полтавщині. На запитання, що б змінила в Україні вже зараз, відповідає без вагань: "Я зробила б усіх свідомими русофобами й дала б Україні багато зброї. Минуле й сьогодення доводять: покладатися ми можемо лише на себе".
Троє дівчат розповідають, як це — в підлітковому віці зазнати кардинальних змін у житті, і як це - зберегти себе й свою ідентичність, коли навколо — окупаційний режим. Читайте за посиланням
Texty.org.ua
Як зберегти себе у ворожому середовищі: історії дітей, які обрали Україну і виїхали з окупації
На окупованих територіях є діти, які мають власну політичну позицію, проте через свій вік часто не мають вирішального голосу у …
❤121🙏38🥴3🫡2😁1💔1
Дорослі читають менше. Діти читають менше. Підлітки — значно менше. Дуже маленьким дітям читають уголос усе рідше; багатьом не читають взагалі.
З читанням справи кепські, пише The Economist. Люди менше читають заради втіхи: наприклад, в США за останні 20 років частка людей, які читають для задоволення, впала на дві п'ятих. Утім, із читанням "з примусу" справи не кращі. Як зауважив сер Джонатан Бейт, професор англійської літератури в Оксфордському університеті, студенти "насилу долають один роман за три тижні".
Разом із літературною обізнаністю падає й політична. Видання проаналізувало 250 років інавгураційних промов президентів США за допомогою тесту Флеша-Кінкайда. Промова Джорджа Вашингтона отримала 28.7 балів, що відповідає післядипломному рівню, тоді як промова Дональда Трампа — 9.4, що є рівнем учня старшої школи.
І тут є простий зв'язок. Змінився не тільки характер читання, а й характер текстів. Речення стали коротшими і простішими. Люди дедалі більше втрачають здатність читати складну прозу — а слідом за тим і формулювати складні думки або утримувати в голові два суперечливих твердження одночасно.
Занепад читання спричинить й інші втрати. Докладно про це читайте в нашому перекладі матеріалу The Economist
З читанням справи кепські, пише The Economist. Люди менше читають заради втіхи: наприклад, в США за останні 20 років частка людей, які читають для задоволення, впала на дві п'ятих. Утім, із читанням "з примусу" справи не кращі. Як зауважив сер Джонатан Бейт, професор англійської літератури в Оксфордському університеті, студенти "насилу долають один роман за три тижні".
Разом із літературною обізнаністю падає й політична. Видання проаналізувало 250 років інавгураційних промов президентів США за допомогою тесту Флеша-Кінкайда. Промова Джорджа Вашингтона отримала 28.7 балів, що відповідає післядипломному рівню, тоді як промова Дональда Трампа — 9.4, що є рівнем учня старшої школи.
І тут є простий зв'язок. Змінився не тільки характер читання, а й характер текстів. Речення стали коротшими і простішими. Люди дедалі більше втрачають здатність читати складну прозу — а слідом за тим і формулювати складні думки або утримувати в голові два суперечливих твердження одночасно.
Занепад читання спричинить й інші втрати. Докладно про це читайте в нашому перекладі матеріалу The Economist
Texty.org.ua
Як занепад читання у світі впливає на політику, — The Economist
Безліч досліджень у різних країнах показують, що і дорослі, і діти дедалі менше читають, описує тенденцію The Economist. Видання пояснює, …
😢80👍13😱7🤔6❤5😭2💊1
Ми вже не вибираємо культуру — ми навчаємо алгоритм годувати нас нею. Дослідниця штучного інтелекту Наталі Панґ пише у своєму блозі The Nexus про те, як світ переймає модель TikTok.
TikTok не винайшов ані короткі відео, ані алгоритмічні стрічки, каже дослідниця . Зациклені шестисекундні кліпи ще у 2013 році створив Vine, YouTube використовує рекомендації понад десятиліття, Instagram запустив Stories у 2016-му, а MTV привчав аудиторію до швидких монтажних склеювань задовго до всіх них. Те, що зробив TikTok, — це злив ці розпорошені експерименти в повномасштабну систему збору уваги.
Наталі Панґ описує, як алгоритм TikTok миттєво навчається, відстежуючи мікроповедінку користувачів. Йому не треба повільно вчитись на таких ознаках, як лайки, підписки або переглянуті до кінця відео — усе відбувається значно швидше.
"TikTok дає нам саме те, чого ми хочемо: миттєве задоволення, персоналізований контент і нескінченну новизну. Але ефективність завжди має свою ціну", — каже дослідниця.
Про яку ціну йдеться, і чи згодні ви її платити? Читайте колонку Наталі Панґ
TikTok не винайшов ані короткі відео, ані алгоритмічні стрічки, каже дослідниця . Зациклені шестисекундні кліпи ще у 2013 році створив Vine, YouTube використовує рекомендації понад десятиліття, Instagram запустив Stories у 2016-му, а MTV привчав аудиторію до швидких монтажних склеювань задовго до всіх них. Те, що зробив TikTok, — це злив ці розпорошені експерименти в повномасштабну систему збору уваги.
Наталі Панґ описує, як алгоритм TikTok миттєво навчається, відстежуючи мікроповедінку користувачів. Йому не треба повільно вчитись на таких ознаках, як лайки, підписки або переглянуті до кінця відео — усе відбувається значно швидше.
"TikTok дає нам саме те, чого ми хочемо: миттєве задоволення, персоналізований контент і нескінченну новизну. Але ефективність завжди має свою ціну", — каже дослідниця.
Про яку ціну йдеться, і чи згодні ви її платити? Читайте колонку Наталі Панґ
Texty.org.ua
TikTok переміг. Тепер усе триває 60 секунд, — The Nexus
Письменниця, дослідниця штучного інтелекту Наталі Панґ пише у своєму блозі The Nexus про те, як світ переймає модель TikTok. Коміки, …
👍57💯16❤10👎2
"Світові еліти" планують змусити людей відмовитися від м'яса й перейти на жуків" — така конспірологічна теорія поширюється в європейських країнах та США після того, як Євросоюз дозволив обмежене використання чотирьох видів комах у харчовій промисловості.
"Я не їстиму жуків" — це гасло поширюють ультраправі політики, активісти та блогери на кшталт Такера Карлсона. ВВС пише про те, що це та подібні гасла легко поєднуються зі старими страхами щодо "занепаду західної цивілізації". Політики та активісти натякають: разом із традиційною кухнею зникнуть і "справжні європейські цінності".
Ідея комах у раціоні не є фантастикою: їхній білок може сягати до 60% сухої маси — більше, ніж у багатьох рослин і навіть деяких видів м'яса. Наприклад, борошно з цвіркунів містить 46–70% білка, тоді як у пісній яловичині — близько 26%. Сьогодні мільйони людей у Латинській Америці, Азії та Африці регулярно їдять комах. А науковці вважають комах дешевим, поживним і стійким джерелом білка.
Однак дозвіл європейських урядовців додавати не більш ніж 4% такого білка до деяких харчових продуктів з обов'язковим маркуванням на упаковці викликає справжню істерику. Чому це відбувається — читайте за посиланням. І напишіть в коментарях, чи прийнятне для вас споживання таких білків
"Я не їстиму жуків" — це гасло поширюють ультраправі політики, активісти та блогери на кшталт Такера Карлсона. ВВС пише про те, що це та подібні гасла легко поєднуються зі старими страхами щодо "занепаду західної цивілізації". Політики та активісти натякають: разом із традиційною кухнею зникнуть і "справжні європейські цінності".
Ідея комах у раціоні не є фантастикою: їхній білок може сягати до 60% сухої маси — більше, ніж у багатьох рослин і навіть деяких видів м'яса. Наприклад, борошно з цвіркунів містить 46–70% білка, тоді як у пісній яловичині — близько 26%. Сьогодні мільйони людей у Латинській Америці, Азії та Африці регулярно їдять комах. А науковці вважають комах дешевим, поживним і стійким джерелом білка.
Однак дозвіл європейських урядовців додавати не більш ніж 4% такого білка до деяких харчових продуктів з обов'язковим маркуванням на упаковці викликає справжню істерику. Чому це відбувається — читайте за посиланням. І напишіть в коментарях, чи прийнятне для вас споживання таких білків
Texty.org.ua
Жуки замість м'яса. Як комахи опинилися в епіцентрі гучної теорії змови
Сьогодні мільйони людей у Латинській Америці, Азії та Африці регулярно їдять комах. Утім, у Європі та США така їжа майже …
😁65❤11💩8🤡4👾3🤷♂1🔥1
Як це – грати в хованки зі смертю?
Раніше на фронтах існувала сіра зона. Тепер з'явилася нова назва: кілзона. Що вона означає?
Кілзона – це умовна смуга завширшки від 500 метрів до 6–7, а то й 10 кілометрів. На таких ділянках перемішані українські та російські "нори" й сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.
Саме про кілзону наш свіжий проєкт з журналістики даних.
Матеріал проілюстрований надзвичайно деталізованими й талановитими малюнками художника Івана Кипібіди.
Цей проєкт – нагадування про надзвичайно велику ціну і надзусилля бійців, завдяки яким ми маємо можливість пити свою ранкову каву в українських містах. Читайте і дивіться
Раніше на фронтах існувала сіра зона. Тепер з'явилася нова назва: кілзона. Що вона означає?
Кілзона – це умовна смуга завширшки від 500 метрів до 6–7, а то й 10 кілометрів. На таких ділянках перемішані українські та російські "нори" й сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.
Саме про кілзону наш свіжий проєкт з журналістики даних.
Матеріал проілюстрований надзвичайно деталізованими й талановитими малюнками художника Івана Кипібіди.
Цей проєкт – нагадування про надзвичайно велику ціну і надзусилля бійців, завдяки яким ми маємо можливість пити свою ранкову каву в українських містах. Читайте і дивіться
Texty.org.ua
20 кілометрів сірої зони. Лінія фронту стала розмитою
Що відбувається навколо сірої зони
🙏66🔥26👍15❤5
Зустріч з ТЕКСТАМИ в Києві!
В п'ятницю, 3 жовтня, запрошуємо друзів видання та всіх, хто є або хоче бути в нашій спільноті, на зустріч з редакцією.
Ми чекаємо на вас у приміщенні Хартія-Хаб, що на вулиці Шота Руставелі, 39/41.
Як завжди, ми розкажемо про наші досягнення і виклики, анонсуємо деякі проєкти, над якими працюємо, покажемо свіжі візуалізації.
Головний редактор Роман Кульчинський розповість про наші найгучніші публікації, Юлія Дукач готує тему про штучний інтелект, а голова правління Texty.otg.ua Сергій Данилов - про політику російських загарбників на окупованому півдні України щодо українських дітей.
Приходьте - буде весело, цікаво і по-доброму.
Докладно про подію, реєстрацію та про те, як можна долучитися, читайте за посиланням
В п'ятницю, 3 жовтня, запрошуємо друзів видання та всіх, хто є або хоче бути в нашій спільноті, на зустріч з редакцією.
Ми чекаємо на вас у приміщенні Хартія-Хаб, що на вулиці Шота Руставелі, 39/41.
Як завжди, ми розкажемо про наші досягнення і виклики, анонсуємо деякі проєкти, над якими працюємо, покажемо свіжі візуалізації.
Головний редактор Роман Кульчинський розповість про наші найгучніші публікації, Юлія Дукач готує тему про штучний інтелект, а голова правління Texty.otg.ua Сергій Данилов - про політику російських загарбників на окупованому півдні України щодо українських дітей.
Приходьте - буде весело, цікаво і по-доброму.
Докладно про подію, реєстрацію та про те, як можна долучитися, читайте за посиланням
Texty.org.ua
Запрошуємо учасників спільноти Texty.org.ua на зустріч у Києві
Вечір п’ятниці 3 жовтня команда Texty.org.ua пропонує провести у дружньому колі спільноти. Осіння зустріч з редакцією відбудеться у теплій атмосфері …
❤24👍23💅10🔥3👏1🥴1🤝1
Вбивцю викрито, жертва залишається невідомою, а прив'язка до локації виявилася хибною. Цю світлину, яку багато десятиліть називали "Останній єврей у Вінниці", насправді в роки Другої світової зняли в Бердичеві, що на Житомирщині.
Німецький історик Юрґен Маттеус повідомив, що чоловік, який цілиться з револьвера в єврея, застиглого на краю ями — це Якобус Оннен, учитель іноземних мов та фізкультури з німецького села на кордоні з Нідерландами. Він приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, а в часи війни опинився на східному фронті.
Встановити місце подій допомогли волонтери Bellingcat, штучний інтелект та історичні дані тих часів, в тому числі й листування. Також до Юрґена Маттеуса звернувся читач, який повідомив, що стрільцем міг бути дядько його дружини.
Проєкт Маттеуса також передбачає пошук особи жертви на фотографії з Бердичева. Для цього історик співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи місцевих громад.
Це розслідування також проливає світло на низку інших питань: наприклад, чому хтось із нацистів так охоче зафіксував на фотоплівці цей злочин, і чому стрілець так хвацько позує. Крім того, історики спростовують міф про те, що населення в Німеччині не знало про геноцид, здійснюваний від їхнього імені. Читайте докладно
Німецький історик Юрґен Маттеус повідомив, що чоловік, який цілиться з револьвера в єврея, застиглого на краю ями — це Якобус Оннен, учитель іноземних мов та фізкультури з німецького села на кордоні з Нідерландами. Він приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, а в часи війни опинився на східному фронті.
Встановити місце подій допомогли волонтери Bellingcat, штучний інтелект та історичні дані тих часів, в тому числі й листування. Також до Юрґена Маттеуса звернувся читач, який повідомив, що стрільцем міг бути дядько його дружини.
Проєкт Маттеуса також передбачає пошук особи жертви на фотографії з Бердичева. Для цього історик співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи місцевих громад.
Це розслідування також проливає світло на низку інших питань: наприклад, чому хтось із нацистів так охоче зафіксував на фотоплівці цей злочин, і чому стрілець так хвацько позує. Крім того, історики спростовують міф про те, що населення в Німеччині не знало про геноцид, здійснюваний від їхнього імені. Читайте докладно
😢81❤20💔8👍7
В інфографіці до цієї статті багато червоних ліній. Ці лінії — російські та російськомовні треки, які стали найпопулярнішими у щотижневих музичних чартах двох платформ — YouTube Music і Spotify — від початку 2025 року. Наша інфографіка відповідає на запитання: що слухають українці на четвертому році повномасштабної війни?
Чітко помітно: YouTube активно українізується. А от на Spotify російський контент досі зберігає позиції.
Чому так відбувається? Відповідь, як це часто буває з сучасними платформами, криється в алгоритмах. На обох платформах алгоритми працюють по-різному, і в підсумку формують дві паралельні музичні реальності.
Вочевидь YouTube, в тому числі й прийнявши до уваги рекомендації з боку України, формує новий український мейнстрим. Тоді як Spotify досі перебуває під впливом російського ринку й демонструє інерцію давніх музичних звичок.
Не секрет, що в сучасному світі наші уподобання частково формуються алгоритмами великих платформ. Чи можна щось вдіяти з алгоритмами Spotify? Що можуть зробити слухачі музики на цій платформі та державні структури, відповідальні за протидію російському впливу? Розповідаємо в нашому матеріалі
Чітко помітно: YouTube активно українізується. А от на Spotify російський контент досі зберігає позиції.
Чому так відбувається? Відповідь, як це часто буває з сучасними платформами, криється в алгоритмах. На обох платформах алгоритми працюють по-різному, і в підсумку формують дві паралельні музичні реальності.
Вочевидь YouTube, в тому числі й прийнявши до уваги рекомендації з боку України, формує новий український мейнстрим. Тоді як Spotify досі перебуває під впливом російського ринку й демонструє інерцію давніх музичних звичок.
Не секрет, що в сучасному світі наші уподобання частково формуються алгоритмами великих платформ. Чи можна щось вдіяти з алгоритмами Spotify? Що можуть зробити слухачі музики на цій платформі та державні структури, відповідальні за протидію російському впливу? Розповідаємо в нашому матеріалі
Texty.org.ua
Музичні чарти. Українізація на YouTube і русифікація на Spotify. Чи повертається російськомовна музика?
Що слухають українці на четвертому році повномасштабної війни? Texty.org.ua проаналізували щотижневі музичні чарти двох ключових платформ — YouTube Music і …
❤48👍22🤔11🤣2
Що відбувається з українськими цивільними полоненими, заручниками, які поступово повертаються з Росії?
Зазвичай ми бачимо урочисті кадри повернення: сльози, обійми, прапори, квіти. Але після того, як урочистості стихнуть - куди ці люди йдуть далі?
У багатьох із них все залишилося на окупованій території: житло, майно, документи, які підтверджують особу, освіту, робочий стаж. Деяким із них вдається легко довести, що вони перебували в полоні, іншим важче. Це не так, як у військовополонених, яким довідки надають їхні військові частини. Цивільним, особливо тим, яких росіяни незаконно утримували під вартою на тимчасово окупованих територіях, довідок про полон та ув'язнення ніхто не дає. Без доведення такі громадяни не зможуть отримати передбачені для них виплати: 100 тисяч гривень одноразової виплати та ще по 100 тисяч за кожен рік полону.
Інша проблема, з якою стикаються звільнені українці: немає житла. Після звільнення їх направляють на місяць до лікарень, а потім - потрібно десь жити. Цим мала б опікуватися держава, вибудувати якусь систему, але такої системи немає.
Ми поговорили з кількома звільненими з полону людьми, а також з представниками громадських організацій, які ними опікуються. Читайте, що вони нам розповіли
Зазвичай ми бачимо урочисті кадри повернення: сльози, обійми, прапори, квіти. Але після того, як урочистості стихнуть - куди ці люди йдуть далі?
У багатьох із них все залишилося на окупованій території: житло, майно, документи, які підтверджують особу, освіту, робочий стаж. Деяким із них вдається легко довести, що вони перебували в полоні, іншим важче. Це не так, як у військовополонених, яким довідки надають їхні військові частини. Цивільним, особливо тим, яких росіяни незаконно утримували під вартою на тимчасово окупованих територіях, довідок про полон та ув'язнення ніхто не дає. Без доведення такі громадяни не зможуть отримати передбачені для них виплати: 100 тисяч гривень одноразової виплати та ще по 100 тисяч за кожен рік полону.
Інша проблема, з якою стикаються звільнені українці: немає житла. Після звільнення їх направляють на місяць до лікарень, а потім - потрібно десь жити. Цим мала б опікуватися держава, вибудувати якусь систему, але такої системи немає.
Ми поговорили з кількома звільненими з полону людьми, а також з представниками громадських організацій, які ними опікуються. Читайте, що вони нам розповіли
Texty.org.ua
З катівні в гуртожиток. Цивільних полонених після звільнення чекають нові випробування
У цій статті йдеться про українських цивільних полонених, заручників, які поступово повертаються в Україну. За різними оцінками, у Росії утримується …
😢98🙏12❤6🤬5👍1
"Сьогодні 100 покладу, завтра ще 100 дадуть". Ця цитата, яку приписують командиру одного зі штурмових полків і яка ілюструє ставлення керівництва цих полків до втрат особового складу, навряд чи залишить когось байдужим.
Вона увійшла до колонки воєнної кореспондентки Анни Калюжної, у якій вона наводить критичні аргументи щодо формування нових штурмових військ. Через кілька годин після того, як ця колонка вийшла у нас на сайті, до Анни Калюжної зателефонував Валентин Манько - керівник управління штурмових підрозділів ЗСУ, який з високою імовірністю очолить вказані війська. Він прагнув спростувати аргументи Калюжної.
У своїй колонці журналістка пише про те, що так, штурмові підрозділи мають неабиякі здобутки - але якою ціною? Багатьом втрати здаються непомірними. Іще однією ціною є ставлення до військових в цих підрозділах, яке часом призводить до суттєвого порушення їхніх прав. При цьому, поповнення цих підрозділів є пріоритетним - порівняно, скажімо, зі звичайними механізованими бригадами.
Після виходу матеріалу претендент на командування штурмовими військами Валентин Манько, вочевидь, байдужим не залишився. В інтерв'ю Анні Калюжній він сказав багато і навіть дуже багато, але журналістка весь час повертала його до ключових моментів: чи не є втрати штурмових підрозділів надмірними? чи не застосовуються до бійців цих підрозділів агресивні дії, які порушують їхні права? чи правда, що штурмові підрозділи - в пріоритеті щодо комплектування порівняно зі "старими бригадами"?
Зі слів Валентина Манька ситуація стає дедалі більш зрозумілою ближче до кінця інтерв'ю. Щоб розібратися в цій ситуації докладно, пропонуємо читати матеріали послідовно: спочатку колонку Анни Калюжної, а потім контраргументи Валентина Манька
Вона увійшла до колонки воєнної кореспондентки Анни Калюжної, у якій вона наводить критичні аргументи щодо формування нових штурмових військ. Через кілька годин після того, як ця колонка вийшла у нас на сайті, до Анни Калюжної зателефонував Валентин Манько - керівник управління штурмових підрозділів ЗСУ, який з високою імовірністю очолить вказані війська. Він прагнув спростувати аргументи Калюжної.
У своїй колонці журналістка пише про те, що так, штурмові підрозділи мають неабиякі здобутки - але якою ціною? Багатьом втрати здаються непомірними. Іще однією ціною є ставлення до військових в цих підрозділах, яке часом призводить до суттєвого порушення їхніх прав. При цьому, поповнення цих підрозділів є пріоритетним - порівняно, скажімо, зі звичайними механізованими бригадами.
Після виходу матеріалу претендент на командування штурмовими військами Валентин Манько, вочевидь, байдужим не залишився. В інтерв'ю Анні Калюжній він сказав багато і навіть дуже багато, але журналістка весь час повертала його до ключових моментів: чи не є втрати штурмових підрозділів надмірними? чи не застосовуються до бійців цих підрозділів агресивні дії, які порушують їхні права? чи правда, що штурмові підрозділи - в пріоритеті щодо комплектування порівняно зі "старими бригадами"?
Зі слів Валентина Манька ситуація стає дедалі більш зрозумілою ближче до кінця інтерв'ю. Щоб розібратися в цій ситуації докладно, пропонуємо читати матеріали послідовно: спочатку колонку Анни Калюжної, а потім контраргументи Валентина Манька
Texty.org.ua
«Штурмовий полк Х і далі вбиває своїх людей». Чому масштабування штурмових військ — катастрофа
Наявні штурмові підрозділи звільняють у середньому по кілька сіл за місяць протягом останніх пів року. Але це відбувається в результаті …
👍52😨25🤬9❤4🤔2🤡2🤝1
Орки - саме так українці стали називати російських військових від початку повномасштабного вторгнення. Зараз на їх позначення використовується значно більш міцне слівце, але й слово орки - це не збіг, не випадковість, а дуже точно вловлена суть.
Засновник жанру фентезі Джон Р. Р. Толкін, пояснюючи природу орків, писав, що вони - втілення зла, раби, які трималися купи страхом і жорстокістю своїх володарів. Вони жили в заздрощах і гніві до всього, що могли створювати інші. Орки не тільки нападали на інших - вони без проблем били, вбивали і навіть поїдали своїх же.
Зараз ми спостерігаємо за тим, як страх і жорстокість тримають купи реальну, а не вигадану армію. І як вона спрямовує насильство проти власних представників. Ми дослідили репресивні дисциплінарні практики і знущання в російських збройних силах.
У цій добірці відео - бочки і ями, ланцюги і клітки. Російські солдати морять російських солдатів голодом і спрагою, катують їх холодом. Їх принижують так, що у будь-якої нормальної людини це викличе огиду. І немилосердно, жорстоко б'ють.
Ці практики, звичайно ж, непоодинокі: якщо є стільки відеосвідчень, уявіть, скільки цього відбувається за кадром. Це не тенденція - це ціла культура, або, радше, антикультура насильства.
Як вона виникла? Чим обумовлюється? Чим пояснюється? Є низка причин. Розповідаємо в нашому матеріалі
Засновник жанру фентезі Джон Р. Р. Толкін, пояснюючи природу орків, писав, що вони - втілення зла, раби, які трималися купи страхом і жорстокістю своїх володарів. Вони жили в заздрощах і гніві до всього, що могли створювати інші. Орки не тільки нападали на інших - вони без проблем били, вбивали і навіть поїдали своїх же.
Зараз ми спостерігаємо за тим, як страх і жорстокість тримають купи реальну, а не вигадану армію. І як вона спрямовує насильство проти власних представників. Ми дослідили репресивні дисциплінарні практики і знущання в російських збройних силах.
У цій добірці відео - бочки і ями, ланцюги і клітки. Російські солдати морять російських солдатів голодом і спрагою, катують їх холодом. Їх принижують так, що у будь-якої нормальної людини це викличе огиду. І немилосердно, жорстоко б'ють.
Ці практики, звичайно ж, непоодинокі: якщо є стільки відеосвідчень, уявіть, скільки цього відбувається за кадром. Це не тенденція - це ціла культура, або, радше, антикультура насильства.
Як вона виникла? Чим обумовлюється? Чим пояснюється? Є низка причин. Розповідаємо в нашому матеріалі
Texty.org.ua
Дисципліна в російській армії часто тримається на катуванні своїх (добірка відео)
Засновник жанру фентезі Джон Р. Р. Толкін, пояснюючи природу орків, писав, що вони втілення зла, раби, які трималися купи страхом …
👍57❤20💯15🤡5😱3👏2
Щодня мільйони людей у світі використовують чат-боти, засновані на ШІ, пошуковики та "розумні" редактори. Завдяки усім цим інструментам люди здобувають інформацію, сприймають та аналізують новини. Таким чином, інструменти ШІ можуть впливати (і впливають!) на те, що мільйони людей у світі, у різних країнах думають про Україну.
Мозком цих інструментів є LLM - великі мовні моделі. Ми перевірили, чи не повторюють ці моделі російську пропаганду, і чи не поширюють упереджень щодо України, які вигідні нашому ворогу.
Про це - у нашому сьогоднішньому відео.
Дивіться, підписуйтеся, ставте вподобайки та дзвіночки - і підтримуйте нас, аби ми мали змогу робити ще більше цікавих і пізнавальних відео!
Мозком цих інструментів є LLM - великі мовні моделі. Ми перевірили, чи не повторюють ці моделі російську пропаганду, і чи не поширюють упереджень щодо України, які вигідні нашому ворогу.
Про це - у нашому сьогоднішньому відео.
Дивіться, підписуйтеся, ставте вподобайки та дзвіночки - і підтримуйте нас, аби ми мали змогу робити ще більше цікавих і пізнавальних відео!
YouTube
Що думає штучний інтелект про Україну? Дослідження Текстів
Чат-боти, пошуковики й "розумні" редактори працюють на великих мовних моделях (LLM). Ці мовні моделі впливають на те, як мільйони людей по всьому світу сприймають Україну. Ми перевірили, чи не повторюють ці моделі російську пропаганду.
У цьому відео — тестуємо…
У цьому відео — тестуємо…
🔥25✍14👍10👏4❤1😱1
Понад пів тисячі людей, які щомісяця підтримують ТЕКСТИ своїми донатами. Це дивовижно!
Друзі, три місяці тому ми писали про те, що потребуємо підтримки однієї тисячі людей на місяць, аби почуватися впевнено в умовах грантової турбулентності. Тоді у нас було 415 платних підписників – і ми, чесно кажучи, почувалися дещо песимістично. Бо тисяча платних підписників – це тоді здавалося космічною цифрою.
Але за ці три місяці до платної підписки на ТЕКСТИ долучилися півтори сотні людей. Зараз вас 565. Wow!
Ми надзвичайно вдячні. Щиро.
Але ми все ще дуже потребуємо вашої підтримки. Щоб досягти нашої цілі, потрібно, щоб платну підписку на ТЕКСТИ оформили 435 людей.
Це багато. І ми розуміємо, що в наші часи це може бути складно. Але, можливо, саме у вас є така змога?
Наша редакція все ще маленька – плюс-мінус 20 людей. І ми далі продовжуємо створювати проєкти, які гідно представляють Україну – і перемагають! – на світових конкурсах з журналістики даних. Допоможіть нам це робити і надалі.
Підтримати нас можна ось тут
Дякуємо ❤️
До речі, з кількома з вас мали радість поспілкуватися на нашій нещодавній зустрічі з читачами. Було цікаво і дуже тепло! Додаємо фото
Друзі, три місяці тому ми писали про те, що потребуємо підтримки однієї тисячі людей на місяць, аби почуватися впевнено в умовах грантової турбулентності. Тоді у нас було 415 платних підписників – і ми, чесно кажучи, почувалися дещо песимістично. Бо тисяча платних підписників – це тоді здавалося космічною цифрою.
Але за ці три місяці до платної підписки на ТЕКСТИ долучилися півтори сотні людей. Зараз вас 565. Wow!
Ми надзвичайно вдячні. Щиро.
Але ми все ще дуже потребуємо вашої підтримки. Щоб досягти нашої цілі, потрібно, щоб платну підписку на ТЕКСТИ оформили 435 людей.
Це багато. І ми розуміємо, що в наші часи це може бути складно. Але, можливо, саме у вас є така змога?
Наша редакція все ще маленька – плюс-мінус 20 людей. І ми далі продовжуємо створювати проєкти, які гідно представляють Україну – і перемагають! – на світових конкурсах з журналістики даних. Допоможіть нам це робити і надалі.
Підтримати нас можна ось тут
Дякуємо ❤️
До речі, з кількома з вас мали радість поспілкуватися на нашій нещодавній зустрічі з читачами. Було цікаво і дуже тепло! Додаємо фото
❤67👍19🥰6🤝2🔥1🖕1
Надто низька оцінка спроможностей України, завищена оцінка спроможностей Росії - таким був початок великої війни. Західні лідери з великим подивом усвідомили, що Україна не збирається зазнати поразки в перші дні або тижні, і що уявлення про непереможність російської армії є аж надто перебільшеним.
Згодом запанував інший стереотип: російська армія прогнила, технологічно застаріла, нездатна до змін. Цей стереотип хибний - і небезпечний.
У статті впливового видання Foreign Аffairs йдеться про те, як Росія збирає та досліджує набутий у боях з Україною досвід, а потім винаходить, впроваджує та масштабує зміни.
Ці дії вже призводять до того, що Україні стає важче і на полі бою, і в тилу. Росія продовжує тиснути за допомогою своїх вдосконалених озброєнь і тактик, сподіваючись, що країни Заходу втомляться від війни. І справді, деякі країни втрачають інтерес - хоча мали б дуже уважно за нею стежити і вчити її уроки. Бо Росія безперервно передає свої вивчені уроки іншим авторитарним режимам.
Попри те, що нововведення в багатьох військових сферах РФ невтішні для України, є сфери, в яких вона суттєво відстає і не зможе багато що зробити. Одна з них - підготовка військ та управління ними. Втім, є ймовірність, що опанувати весь набутий досвід Росія зуміє вже по закінченню війни.
Цікавий матеріал, який дає гарне розуміння про те, як змінюється баланс сил на полі бою, і що відбувається з технологічною перевагою України. Читайте наш переклад
Згодом запанував інший стереотип: російська армія прогнила, технологічно застаріла, нездатна до змін. Цей стереотип хибний - і небезпечний.
У статті впливового видання Foreign Аffairs йдеться про те, як Росія збирає та досліджує набутий у боях з Україною досвід, а потім винаходить, впроваджує та масштабує зміни.
Ці дії вже призводять до того, що Україні стає важче і на полі бою, і в тилу. Росія продовжує тиснути за допомогою своїх вдосконалених озброєнь і тактик, сподіваючись, що країни Заходу втомляться від війни. І справді, деякі країни втрачають інтерес - хоча мали б дуже уважно за нею стежити і вчити її уроки. Бо Росія безперервно передає свої вивчені уроки іншим авторитарним режимам.
Попри те, що нововведення в багатьох військових сферах РФ невтішні для України, є сфери, в яких вона суттєво відстає і не зможе багато що зробити. Одна з них - підготовка військ та управління ними. Втім, є ймовірність, що опанувати весь набутий досвід Росія зуміє вже по закінченню війни.
Цікавий матеріал, який дає гарне розуміння про те, як змінюється баланс сил на полі бою, і що відбувається з технологічною перевагою України. Читайте наш переклад
Texty.org.ua
Як Росія оклигала і які уроки Кремль засвоює з війни в Україні
Публікуємо переклад статті з впливового журналу Foreign Affairs про те, як Росія адаптується до війни і як збирає та масштабує …
👍66❤13🤡1👀1
Мільярдери з Кремнієвої долини скуповують ділянки землі з підземними приміщеннями, які можна перетворити на розкішні бункери. Марк Цукерберг витратив 110 мільйонів доларів на нерухомість з великим підвальним простором. Співзасновник LinkedIn Рід Гоффман каже, що половина супербагатіїв світу роблять те саме. Популярним місцем для будинків з бункером стала Нова Зеландія.
Чого вони бояться? Можливо, третьої світової?
Може й так. Але не тільки: за останні кілька років список потенційних екзистенційних загроз поповнив розвиток штучного інтелекту. Йдеться про етап, коли машини досягнуть людського рівня інтелекту.
Хтось із утаємничених вважає, що це станеться дуже швидко, буквально за наступні кілька років. І тоді людям доведеться шукати стримувальний фактор і можливість "вимкнути ШІ". Інші кажуть - не слід поспішати з такими висновками, адже на шляху розвитку ШІ ще багато проб і помилок.
З чим ще пов'язані побоювання технологічних лідерів, читайте в цьому матеріалі
Чого вони бояться? Можливо, третьої світової?
Може й так. Але не тільки: за останні кілька років список потенційних екзистенційних загроз поповнив розвиток штучного інтелекту. Йдеться про етап, коли машини досягнуть людського рівня інтелекту.
Хтось із утаємничених вважає, що це станеться дуже швидко, буквально за наступні кілька років. І тоді людям доведеться шукати стримувальний фактор і можливість "вимкнути ШІ". Інші кажуть - не слід поспішати з такими висновками, адже на шляху розвитку ШІ ще багато проб і помилок.
З чим ще пов'язані побоювання технологічних лідерів, читайте в цьому матеріалі
Texty.org.ua
Навіщо техномільярдери будують собі бункери і як це пов'язано з ШІ
Мільярдери з Кремнієвої долини скуповують ділянки землі з підземними приміщеннями, які можна перетворити на розкішні бункери.
🤡22🤔14❤12👍9🤗6😁2💊2
Кінець літа і початок осені ознаменувався кволим просуванням росіян та низкою українських контратак. Утім, сіра зона продовжує розповзатись, як хвороба, а ціна контратак з точки зору українських втрат залишається незрозумілою. Сьогодні підсумовуємо зміни на ключових ділянках фронту з 12 серпня по 3 жовтня.
Загалом росіяни, як і раніше, не вигадують нічого особливо нового й, схоже, рухатимуться за заздалегідь визначеним планом. Створити загрозу з півночі та півдня Слов’янську - Краматорську, найбільш урбаністичному та укріпленому району української Донеччини, паралельно намагаючись просунутися до Запоріжжя і зайняти більше території на Харківщині. План втілюється погано - але коли це зупиняло росіян?
Добропільський виступ розсипався на фрагменти - але ворог і далі не шкодує людських ресурсів, аби закріпитися хоча б на незначних "плацдармиках".
Куп’янськ - найкритичніша ділянка. Ворог просувається, вкотре скористався газовою трубою, а український анклав на території міста переходить в сіру зону.
На Дніпровсько-Запорізькому напрямку росіянам вдалося просунутися на окремих ділянках за півтора місяця до 10 км західніше. Українці протидіють, тим часом деякі осінтери повідомляють про перекидання додаткових російських сил на цей напрямок.
А що на Костянтинівському, Лиманському і Покровському напрямках - і чому далі легше не буде? Читайте - і дивіться добірку мап
Загалом росіяни, як і раніше, не вигадують нічого особливо нового й, схоже, рухатимуться за заздалегідь визначеним планом. Створити загрозу з півночі та півдня Слов’янську - Краматорську, найбільш урбаністичному та укріпленому району української Донеччини, паралельно намагаючись просунутися до Запоріжжя і зайняти більше території на Харківщині. План втілюється погано - але коли це зупиняло росіян?
Добропільський виступ розсипався на фрагменти - але ворог і далі не шкодує людських ресурсів, аби закріпитися хоча б на незначних "плацдармиках".
Куп’янськ - найкритичніша ділянка. Ворог просувається, вкотре скористався газовою трубою, а український анклав на території міста переходить в сіру зону.
На Дніпровсько-Запорізькому напрямку росіянам вдалося просунутися на окремих ділянках за півтора місяця до 10 км західніше. Українці протидіють, тим часом деякі осінтери повідомляють про перекидання додаткових російських сил на цей напрямок.
А що на Костянтинівському, Лиманському і Покровському напрямках - і чому далі легше не буде? Читайте - і дивіться добірку мап
Texty.org.ua
Плани, що здулися. Росіяни за останні два місяці майже нічого не здобули, але найважче попереду (інфографіка)
Росіяни не можуть реалізувати свої анонсовані плани, проте і далі наступають із меншими втратами, ніж рік тому. Українські втрати не …
😢17❤16👍10🤬2🤣1
Зосередитись на кілзоні шириною приблизно 40 кілометрів по обидва боки від лінії зіткнення - цілком логічне рішення для України, яка веде оборонну війну. Але війна відбувається не тільки в кілзоні. Ілюстрацією служать нещодавні дії росіян - зокрема, в районі Добропілля.
Про це йдеться в доповіді президентки Інституту вивчення війни Кімберлі Кейґан на інвестиційному саміті Defense Tech Valley 2025 у Львові.
Докторка Кейґан говорить про нову тактику росіян, яка створює загрозу для стійкості фронту.
Втім, ця "нова" тактика не така вже й нова. Йдеться про ізоляцію району бойових дій із повітря - цей термін відомий ще з часів Другої світової. Зараз росіяни застосовують цю тактику, "викошуючи" українську логістику та тримаючи під контролем під'їзні шляхи. Потім, коли ділянку ізольовано, вони починають інфільтрацію і прорив. Так було на Добропільському виступі.
Для цих дій застосовують у великій кількості дрони середньої дальності. І поки росіяни масово їх створюють, шукаючи той ключик, який поверне їх до маневреної війни, українці застрягають на кілзоні, дбаючи про "стіни дронів" малої дальності.
На щастя, у росіян є вразливості, якими Україна може скористатися, якщо розвине власні спроможності середньої дальності. Докладно про це - у дуже цікавій і повчальній доповіді Кімберлі Кейґан
Про це йдеться в доповіді президентки Інституту вивчення війни Кімберлі Кейґан на інвестиційному саміті Defense Tech Valley 2025 у Львові.
Докторка Кейґан говорить про нову тактику росіян, яка створює загрозу для стійкості фронту.
Втім, ця "нова" тактика не така вже й нова. Йдеться про ізоляцію району бойових дій із повітря - цей термін відомий ще з часів Другої світової. Зараз росіяни застосовують цю тактику, "викошуючи" українську логістику та тримаючи під контролем під'їзні шляхи. Потім, коли ділянку ізольовано, вони починають інфільтрацію і прорив. Так було на Добропільському виступі.
Для цих дій застосовують у великій кількості дрони середньої дальності. І поки росіяни масово їх створюють, шукаючи той ключик, який поверне їх до маневреної війни, українці застрягають на кілзоні, дбаючи про "стіни дронів" малої дальності.
На щастя, у росіян є вразливості, якими Україна може скористатися, якщо розвине власні спроможності середньої дальності. Докладно про це - у дуже цікавій і повчальній доповіді Кімберлі Кейґан
Texty.org.ua
«Рубікон» і нова тактика Кремля. Чому Україні треба зосередитися на ударах середньої дальності
На інвестиційному саміті Defense Tech Valley 2025, який організував Brave1 у Львові, президентка Інституту вивчення війни докторка Кімберлі Кейґан розповіла …
❤27👍14🙏6😱1
"Без емоцій у бою. Дозволена лише злість".
"Зупинитися в хаосі: завмерти й оцінити ситуацію".
"Миттєво реагувати на загрозу: різкий звук чи спалах — автоматична відповідь".
Це - бойові установки, які бійці на війні засвоюють інтуїтивно. Є й інші: завжди озирайся, плануй відступ і перевіряй виходи; не довіряй нікому і нічому, лише тим, хто довів надійність під вогнем.
На війні ці установки якнайкраще допомагають вижити. Але вони не вимикаються автоматично, коли людина повертається в тил. А в тилу вони можуть зашкодити - спілкуванню з родиною та друзями, нормальному життю та дозвіллю, та й адаптації після відходу з війська в цілому.
На дванадцятому році війни запитання "Як говорити з військовими?" може звучати дивно. Адже відповідь ніби очевидна: як із людьми. Та, попри це, ми мусимо повертатися до нього знову і знову. Так само, як варто замислюватися над питанням про те, як бути з тими, хто чекає військових додому, адже окрім чекання, яке саме по собі нелегке, на таких людей лягає багато іншої - фізичної та емоційної - роботи.
Про це мова в цій статті. Є прості навички та патерни спілкування, які перешкоджають появі бар’єрів між військовими і цивільними. Читайте докладно
"Зупинитися в хаосі: завмерти й оцінити ситуацію".
"Миттєво реагувати на загрозу: різкий звук чи спалах — автоматична відповідь".
Це - бойові установки, які бійці на війні засвоюють інтуїтивно. Є й інші: завжди озирайся, плануй відступ і перевіряй виходи; не довіряй нікому і нічому, лише тим, хто довів надійність під вогнем.
На війні ці установки якнайкраще допомагають вижити. Але вони не вимикаються автоматично, коли людина повертається в тил. А в тилу вони можуть зашкодити - спілкуванню з родиною та друзями, нормальному життю та дозвіллю, та й адаптації після відходу з війська в цілому.
На дванадцятому році війни запитання "Як говорити з військовими?" може звучати дивно. Адже відповідь ніби очевидна: як із людьми. Та, попри це, ми мусимо повертатися до нього знову і знову. Так само, як варто замислюватися над питанням про те, як бути з тими, хто чекає військових додому, адже окрім чекання, яке саме по собі нелегке, на таких людей лягає багато іншої - фізичної та емоційної - роботи.
Про це мова в цій статті. Є прості навички та патерни спілкування, які перешкоджають появі бар’єрів між військовими і цивільними. Читайте докладно
Texty.org.ua
Військові й цивільні: чому досі виникають бар’єри та як їх руйнувати
На дванадцятому році війни запитання «Як говорити з військовими?» може звучати дивно. Адже відповідь ніби очевидна: як із людьми. Та, …
👍39❤8🙏7😢3🫡2