Є стартапи, які публічно шерять свої метрики
Якось повз мене пройшла хвиля так званих відкритих стартапів (open startups) – тобто продуктів чи компаній, які публічно діляться своєю статистикою, метриками та іншою подібною інформацію.
Таких стартапів не дуже багато, і деякі з них з часом (або при досягненні певного рівня доходу) перестають ділитись даними. Але є і такі, які вже достатньо цікаві для того, щоб вивчати їхні дані, і які продовжують показувати частину своєї «внутрішньої кухні».
Які метрики та дані шерять такі стартапи?
Дуже різні.
Наприклад, це можуть бути MRR/ARR, прибуток, кількість користувачів, кількість реєстрацій, різного роду конверсії, churn, refunds, зарплати членів команди.
В одному зі стартапів я навіть бачила таблицю, в якій вказані компетенції ключових членів команди з відмітками про те, чи ця компетенція пріоритетна у людини, або чи є ця людина єдиною в команді, хто має таку компетенцію.
Якого розміру зазвичай ці стартапи?
Так, очевидно, шо багато з них – дуже маленькі. Але декілька мають ARR у кілька мільйонів доларів. Хіба не цікаво подивитись, як вони це роблять зі своїми продуктами?
Навіщо стартапу ділитись такими даними – питання дискусійне.
А от щодо того, навіщо нам досліджувати цю інфу, я думаю так:
- можна подивитись якісь реальні бенчмарки на ринку в режимі онлайн
- для когось – це можливість дуже детально проналізувати конкурентів або подібні компанії на інших ринках
- взагалі дуже корисно подивитись, як інші люди будують свій стартап: які метрики трекають, як і як часто деліверять, звідки беруть користувачів, як працюють з командою. навіть якщо цей стартап зовсім з іншого для вас ринку та сфери, ви можете почерпнути якісь корисні ідеї для своїх продуктів
- це просто цікаво (погортайте 5 хв зображення вище – і самі зрозумієте)
- це неймовірно надихає. окрім того, що ви можете побачити і проаналізувати результат стартапу станом «на зараз», ви також можете подивитись шлях, який пройшов стартап із самого початку. деякі з цих компаній навіть додатково описують цей шлях від нуля до поточного моменту у дуже детальних статтях (наприклад, ось тут)
Кілька прикладів стартапів з відкритими даними:
Bannerbear (MRR $48K), ConvertKit (MRR $2,69M), Leave Me Alone, Simple Analytics.
Де знайти інші відкриті стартапи?
Можна ось тут: https://openstartup.tm або просто загуглити 🙂
🇺🇦
Якщо вам подобаються пости, які я пишу, задонатьте на ЗСУ ось тут(20/200 / скільки завгодно грн): https://happy.koloua.com/happy/campaigns/kozhen-den-zavdiaki-zsu-163691
Так я бачитиму, що пости корисні, і частіше їх писатиму.
А якщо пости не подобаються – задонатьте десь в іншому місці 🙂
Але в будь-якому випадку – задонатьте нашим військовим.
Бо у нас з вами є ще багато днів попереду. Але вони є лише тому, що у ЗСУ чудово працюють наші хлопці та дівчата.
Н.
Якось повз мене пройшла хвиля так званих відкритих стартапів (open startups) – тобто продуктів чи компаній, які публічно діляться своєю статистикою, метриками та іншою подібною інформацію.
Таких стартапів не дуже багато, і деякі з них з часом (або при досягненні певного рівня доходу) перестають ділитись даними. Але є і такі, які вже достатньо цікаві для того, щоб вивчати їхні дані, і які продовжують показувати частину своєї «внутрішньої кухні».
Які метрики та дані шерять такі стартапи?
Дуже різні.
Наприклад, це можуть бути MRR/ARR, прибуток, кількість користувачів, кількість реєстрацій, різного роду конверсії, churn, refunds, зарплати членів команди.
В одному зі стартапів я навіть бачила таблицю, в якій вказані компетенції ключових членів команди з відмітками про те, чи ця компетенція пріоритетна у людини, або чи є ця людина єдиною в команді, хто має таку компетенцію.
Якого розміру зазвичай ці стартапи?
Так, очевидно, шо багато з них – дуже маленькі. Але декілька мають ARR у кілька мільйонів доларів. Хіба не цікаво подивитись, як вони це роблять зі своїми продуктами?
Навіщо стартапу ділитись такими даними – питання дискусійне.
А от щодо того, навіщо нам досліджувати цю інфу, я думаю так:
- можна подивитись якісь реальні бенчмарки на ринку в режимі онлайн
- для когось – це можливість дуже детально проналізувати конкурентів або подібні компанії на інших ринках
- взагалі дуже корисно подивитись, як інші люди будують свій стартап: які метрики трекають, як і як часто деліверять, звідки беруть користувачів, як працюють з командою. навіть якщо цей стартап зовсім з іншого для вас ринку та сфери, ви можете почерпнути якісь корисні ідеї для своїх продуктів
- це просто цікаво (погортайте 5 хв зображення вище – і самі зрозумієте)
- це неймовірно надихає. окрім того, що ви можете побачити і проаналізувати результат стартапу станом «на зараз», ви також можете подивитись шлях, який пройшов стартап із самого початку. деякі з цих компаній навіть додатково описують цей шлях від нуля до поточного моменту у дуже детальних статтях (наприклад, ось тут)
Кілька прикладів стартапів з відкритими даними:
Bannerbear (MRR $48K), ConvertKit (MRR $2,69M), Leave Me Alone, Simple Analytics.
Де знайти інші відкриті стартапи?
Можна ось тут: https://openstartup.tm або просто загуглити 🙂
🇺🇦
Якщо вам подобаються пости, які я пишу, задонатьте на ЗСУ ось тут(20/200 / скільки завгодно грн): https://happy.koloua.com/happy/campaigns/kozhen-den-zavdiaki-zsu-163691
Так я бачитиму, що пости корисні, і частіше їх писатиму.
А якщо пости не подобаються – задонатьте десь в іншому місці 🙂
Але в будь-якому випадку – задонатьте нашим військовим.
Бо у нас з вами є ще багато днів попереду. Але вони є лише тому, що у ЗСУ чудово працюють наші хлопці та дівчата.
Н.
🔥22👍6
Improve Your Product
Є стартапи, які публічно шерять свої метрики Якось повз мене пройшла хвиля так званих відкритих стартапів (open startups) – тобто продуктів чи компаній, які публічно діляться своєю статистикою, метриками та іншою подібною інформацію. Таких стартапів не дуже…
Тільки написала про закордонні відкриті стартапи, як побачила, що наш український стартап Mathema (онлайн-школа математики) теж публічно ділиться своїм прогресом. Один з засновників школи – Паша Педенко. Напевно ви всі його знаєте :) Дуже цікаво спостерігати за цим продуктом!
Вони розпочали працювати у 2021 році. Зараз Mathema вже продають занять на $1.2млн у рік, і планують збільшити цей показник до 10 млн до кінця наступного року.
Вони публічно діляться своїми бізнес-показниками, історією виникнення, тим, як шукають та онбордять вчителів, економікою одного уроку та річним P&L. Залипла! Не дуже часта історія для українських стартапів – ділитись своїми даними.
До речі, раптом ви шукаєте роботу – у них відкрилась вакансія продакт-менеджера. Посилання на док з прогресом стартапу всередині опису вакансії.
Знаєте ще такі українські стартапи, які публічно шерять свої показники? Діліться у коментах, якщо так)
P.S. Не забуваємо донатити на ЗСУ. Наприклад, тут: https://www.koloua.com/donate
Вони розпочали працювати у 2021 році. Зараз Mathema вже продають занять на $1.2млн у рік, і планують збільшити цей показник до 10 млн до кінця наступного року.
Вони публічно діляться своїми бізнес-показниками, історією виникнення, тим, як шукають та онбордять вчителів, економікою одного уроку та річним P&L. Залипла! Не дуже часта історія для українських стартапів – ділитись своїми даними.
До речі, раптом ви шукаєте роботу – у них відкрилась вакансія продакт-менеджера. Посилання на док з прогресом стартапу всередині опису вакансії.
Знаєте ще такі українські стартапи, які публічно шерять свої показники? Діліться у коментах, якщо так)
P.S. Не забуваємо донатити на ЗСУ. Наприклад, тут: https://www.koloua.com/donate
🔥24👍1
А у вас достатньо досвіду та знань, щоб зробити це?
Не знаю як ви, а я часто стримую свої пориви щось створювати: «я ще не маю достатньо досвіду», «мені бракує знань», «от коли буду розбиратись в цьому насправді добре, тоді і почну».
У вас бувають такі думки?
Я от постійно відкладаю свої починання через подібні переживання. Наприклад, думка про україномовний ютуб-канал лежить вже рік. Я пройшла курси про створення відео, купила світло і мікрофон тощо, але так і не записала жодного ролику — бо ж «я нічого у цьому не розумію» і «треба краще розібратись».
На жаль, такі думки виникають не тільки у сферах, де я новачок. Наприклад, часом мені складно працювати над власним стартапом. Деякі задачі я роблю «через силу», бо думаю, що не впораюсь з ними через брак знань та досвіду. А весь реальний досвід та знання, які в мене є і накопичувались роками, я швидко знецінюю. Адже завжди є хтось, хто розуміється краще, у кого більше досвіду та знань. «От коли я буду знатись на справі хоча б так, як хтось там в моїй уяві, от тоді я зможу займатись власним бізнесом. А поки що — «вчись, Наталі, вчись».
Проблема в тому, що чим більше ми дізнаємось — тим сильніше відчуваємо власну «неосвіченість» та «недосвідченість». Чим більше знаємо — тим більше розуміємо, як багато не знаємо. Тим більш тривожно і страшно починати якусь справу.
А що як я скажу вам таку думку від Олівера Беркмена, британського журналіста, який має нагороду за найкращу наукову історію року: ви можете ніколи насправді не відчути, що добре знаєте свою справу.
Нам часто здається, що якісь люди справді знають, що роблять. Але нерідко виявляється, що вони так само постійно переживають щодо своїх рішень і насправді не знають як правильно.
Тобто ще раз: дуже досвідчені люди, які мають багато знань та навичок, теж постійно переживають про те, що можуть не впоратись? Чи не переживають, а просто роблять щось навмання — і час від часу така стратегія спрацьовує?
О, так. У всіх людей це працює однаково.
Що ж тоді відрізняє вас (чи мене) від них, окрім оцього «недосяжного рівня» досвіду? Те, що вони щось роблять, незважаючи ані на свою тривожність, ані на усвідомлення того, що знають далеко не все.
Колись у мене було таке осяяння щодо роботи продактом. Коли я тільки починала розбиратись у цій ролі, то вважала, що ось ті люди, які вже «на вершині» цієї професії у нас в країні, ось вони дійсно знають просто ВСЕ, що потрібно, аби приймати виважені і неймовірно правильні рішення. Генії прям :)
Але виявилось, що незважаючи на їхній досвід та значно більшу кількість знань, вони так само часом вважають, що знають недостатньо та вміють не так вже і багато. А ще вони так само постійно приймають рішення у повній невизначеності — не знаючи точно, чи дадуть ці рішення якийсь результат, чи ні.
І так, цих продактів від мене відрізняло і досі відрізняє саме це — вони робили щось і отримували досвід. А не стояли осторонь зі страхом помилитись.
Тільки не подумайте, що я агітую за те, що непотрібно навчатись чи отримувати хоч якийсь досвід, перш ніж братись за складні задачі. Ні — все це, авжеж, потрібно.
Я просто підтримую думку Олівера Беркмена і закликаю відмовитись від скутості, яка стримує вас від гарних починань. Бо ж якщо ви все одно ніколи не зможете контролювати ситуацію і бути на сто відсотків впевнені, що все вдасться, бо ви знатимете достатньо, то, може, варто, ризикнути і почати щось робити вже зараз?
Поділіться, а у яких сферах свого життя ви досі самі себе стримуєте від якихось дій, доки не будете “знати як слід своєї справи”? Наприклад, у батьківстві, бізнесі, грі на музичних інструментах.
🇺🇦
Дякую усім, хто донатить на ЗСУ.
Особливо дякую підписникам, які відправили донати за моїм посиланням — ви вже назбирали з нічого 4000 грн і одночасно мотивували мене написати цей пост. Присилайте донати ще, писатиму ще більше — незважаючи на постійні відключення світла на інтернету :)
https://happy.koloua.com/happy/campaigns/kozhen-den-zavdiaki-zsu-163691
І нагадую, що будь-який ваш донат (у будь-якому місці, не обов‘язково тут) наближає перемогу України.
Не знаю як ви, а я часто стримую свої пориви щось створювати: «я ще не маю достатньо досвіду», «мені бракує знань», «от коли буду розбиратись в цьому насправді добре, тоді і почну».
У вас бувають такі думки?
Я от постійно відкладаю свої починання через подібні переживання. Наприклад, думка про україномовний ютуб-канал лежить вже рік. Я пройшла курси про створення відео, купила світло і мікрофон тощо, але так і не записала жодного ролику — бо ж «я нічого у цьому не розумію» і «треба краще розібратись».
На жаль, такі думки виникають не тільки у сферах, де я новачок. Наприклад, часом мені складно працювати над власним стартапом. Деякі задачі я роблю «через силу», бо думаю, що не впораюсь з ними через брак знань та досвіду. А весь реальний досвід та знання, які в мене є і накопичувались роками, я швидко знецінюю. Адже завжди є хтось, хто розуміється краще, у кого більше досвіду та знань. «От коли я буду знатись на справі хоча б так, як хтось там в моїй уяві, от тоді я зможу займатись власним бізнесом. А поки що — «вчись, Наталі, вчись».
Проблема в тому, що чим більше ми дізнаємось — тим сильніше відчуваємо власну «неосвіченість» та «недосвідченість». Чим більше знаємо — тим більше розуміємо, як багато не знаємо. Тим більш тривожно і страшно починати якусь справу.
А що як я скажу вам таку думку від Олівера Беркмена, британського журналіста, який має нагороду за найкращу наукову історію року: ви можете ніколи насправді не відчути, що добре знаєте свою справу.
Нам часто здається, що якісь люди справді знають, що роблять. Але нерідко виявляється, що вони так само постійно переживають щодо своїх рішень і насправді не знають як правильно.
Тобто ще раз: дуже досвідчені люди, які мають багато знань та навичок, теж постійно переживають про те, що можуть не впоратись? Чи не переживають, а просто роблять щось навмання — і час від часу така стратегія спрацьовує?
О, так. У всіх людей це працює однаково.
Що ж тоді відрізняє вас (чи мене) від них, окрім оцього «недосяжного рівня» досвіду? Те, що вони щось роблять, незважаючи ані на свою тривожність, ані на усвідомлення того, що знають далеко не все.
Колись у мене було таке осяяння щодо роботи продактом. Коли я тільки починала розбиратись у цій ролі, то вважала, що ось ті люди, які вже «на вершині» цієї професії у нас в країні, ось вони дійсно знають просто ВСЕ, що потрібно, аби приймати виважені і неймовірно правильні рішення. Генії прям :)
Але виявилось, що незважаючи на їхній досвід та значно більшу кількість знань, вони так само часом вважають, що знають недостатньо та вміють не так вже і багато. А ще вони так само постійно приймають рішення у повній невизначеності — не знаючи точно, чи дадуть ці рішення якийсь результат, чи ні.
І так, цих продактів від мене відрізняло і досі відрізняє саме це — вони робили щось і отримували досвід. А не стояли осторонь зі страхом помилитись.
Тільки не подумайте, що я агітую за те, що непотрібно навчатись чи отримувати хоч якийсь досвід, перш ніж братись за складні задачі. Ні — все це, авжеж, потрібно.
Я просто підтримую думку Олівера Беркмена і закликаю відмовитись від скутості, яка стримує вас від гарних починань. Бо ж якщо ви все одно ніколи не зможете контролювати ситуацію і бути на сто відсотків впевнені, що все вдасться, бо ви знатимете достатньо, то, може, варто, ризикнути і почати щось робити вже зараз?
Поділіться, а у яких сферах свого життя ви досі самі себе стримуєте від якихось дій, доки не будете “знати як слід своєї справи”? Наприклад, у батьківстві, бізнесі, грі на музичних інструментах.
🇺🇦
Дякую усім, хто донатить на ЗСУ.
Особливо дякую підписникам, які відправили донати за моїм посиланням — ви вже назбирали з нічого 4000 грн і одночасно мотивували мене написати цей пост. Присилайте донати ще, писатиму ще більше — незважаючи на постійні відключення світла на інтернету :)
https://happy.koloua.com/happy/campaigns/kozhen-den-zavdiaki-zsu-163691
І нагадую, що будь-який ваш донат (у будь-якому місці, не обов‘язково тут) наближає перемогу України.
❤27👍8🔥1🙏1💯1
Forwarded from The Product Vova
Про те, що є контекстом
Ви згодні, що контекст впливає на рішення, які ми приймаємо? Але що є контекст?
Нещодавно я проїжджав на велосипеді ділянку, якою неодноразово проходив пішки. Я виконував поворот і майже вирулив на дорогу, але в останній момент побачив знак, що тротуар на моєму шляху дозволяє рух велосипедистам.
Загалом в мене більше 20 000 км і роки велостажу, тому я себе вважаю в міру досвідченим їздоком. Але чому я цим ділюся? Саме тому, що будучи пішоходом я не звертав жодної уваги на той знак, хоча він був стовідсотково в зоні видимості. Тобто, в даному випадку контекстом було аж ніяк не оточуюче середовище, бо воно якраз не змінилось. Контекстом була моя роль - велосипедиста та пішохода.
І тоді я задався питанням: як часто я не бачу очевидну інформацію прямо перед своїм носом, тому що знаходжусь в іншому контексті?
Так, через специфіку професії продакт-менеджери і свідомо, й підсвідомо змушені регулярно перемикати контекст. Ми мусимо дивитися на свій продукт очима користувачів, потенційних користувачів, а інколи й інвесторів.
В одному подкасті десь тиждень тому я почув, що продакт-менеджер має знати цілі продукта на 2 рівні вгору і вниз. Тобто, розуміти очікування свого боса і його боса. А також своїх підлеглих (якщо вони є) або нюанси імплементації. Ще коли я був системним аналітиком, я називав це вмінням мислити на різних рівнях абстракції і вважав одним із ключових навичок аналітика, а згодом і продакт-менеджера.
Я в жодному разі не відмовляюсь від своїх думок, але той дорожній знак наштовхнув мене на певне переосмислення роботи з іншими стейкхолдерами. Чи роблю я достатньо, щоб бачити проблеми і можливості з їхньої точки зору? Скажімо, наскільки легко підтримувати продукт, (не)приємно розбиратися із проблемами користувачів і зручно працювати із наявними інструментами? Або, наскільки легко продавати чи рекламувати продукт, і чи не соромно дивитись в очі клієнтам коли продукт не приносить їм обіцяної цінності?
Слушні питання, можете сказати ви. Припустимо, ваша відповідь теж негативна. Недостатньо. Та що далі?
Мені подобаються практики, коли продакти періодично, скажімо по півдня на місяць, занурюються в діяльність інших департаментів. Наприклад, відповідають на тікети разом із підтримкою. Або пишуть рекламні тексти і підбирають креативи разом із перформанс-маркетологами. Або продають разом із сейлзами.
Якщо специфіка продукта дозволяє, то надзвичайно корисно під час онбордингу нових продакт-менеджерів в команду давати їм різні задачі пов’язані із використанням продукта. Створити свій онлайн-магазин і продати щось, виконати кілька поїздок в якості пасажира і водія, отримати банківську картку і відкрити валютний депозит, тощо.
До речі, це стосується не тільки продактів. Що більше кожен розуміє болі і задачі дотичних департаментів, то вище рівень емпатії в організації, то ефективніше вона працює.
Наприклад, можна інженерів запросити презентувати епіки і користувацькі історії своїм колегам. Я колись спробував це зробити спонтанно і під час однієї із зустрічей роздав розробникам по фічі, попросивши описати їх цінність замість мене. Для декого з команди це було доволі стресово, і мені досі прикро за це. Опісля ми гуртом визнали, що практика хороша, проте необхідно попереджати заздалегідь. Згодом у команді інженери стали регулярно робити подібні презентації, але вже після того, як зробили власний розбір і декомпозицію.
Ми постійно чуємо і говоримо про те, що треба дивитись на проблему під різним кутом і враховувати контекст. Але правда в тому, що ми в змозі побачити нову інформацію тоді, коли по-справжньому опинилися в іншій ролі.
Чи побачив би я той дорожній знак, якби ще 10-20-50 разів пройшов пішки повз нього? Не знаю.
Питання 1: Як часто ви змінюєте контекст, щоб проаналізувати і оцінити ситуацію з різних боків?
Питання 2: Які техніки ви і ваша організація використовуєте для цього?
Ви згодні, що контекст впливає на рішення, які ми приймаємо? Але що є контекст?
Нещодавно я проїжджав на велосипеді ділянку, якою неодноразово проходив пішки. Я виконував поворот і майже вирулив на дорогу, але в останній момент побачив знак, що тротуар на моєму шляху дозволяє рух велосипедистам.
Загалом в мене більше 20 000 км і роки велостажу, тому я себе вважаю в міру досвідченим їздоком. Але чому я цим ділюся? Саме тому, що будучи пішоходом я не звертав жодної уваги на той знак, хоча він був стовідсотково в зоні видимості. Тобто, в даному випадку контекстом було аж ніяк не оточуюче середовище, бо воно якраз не змінилось. Контекстом була моя роль - велосипедиста та пішохода.
І тоді я задався питанням: як часто я не бачу очевидну інформацію прямо перед своїм носом, тому що знаходжусь в іншому контексті?
Так, через специфіку професії продакт-менеджери і свідомо, й підсвідомо змушені регулярно перемикати контекст. Ми мусимо дивитися на свій продукт очима користувачів, потенційних користувачів, а інколи й інвесторів.
В одному подкасті десь тиждень тому я почув, що продакт-менеджер має знати цілі продукта на 2 рівні вгору і вниз. Тобто, розуміти очікування свого боса і його боса. А також своїх підлеглих (якщо вони є) або нюанси імплементації. Ще коли я був системним аналітиком, я називав це вмінням мислити на різних рівнях абстракції і вважав одним із ключових навичок аналітика, а згодом і продакт-менеджера.
Я в жодному разі не відмовляюсь від своїх думок, але той дорожній знак наштовхнув мене на певне переосмислення роботи з іншими стейкхолдерами. Чи роблю я достатньо, щоб бачити проблеми і можливості з їхньої точки зору? Скажімо, наскільки легко підтримувати продукт, (не)приємно розбиратися із проблемами користувачів і зручно працювати із наявними інструментами? Або, наскільки легко продавати чи рекламувати продукт, і чи не соромно дивитись в очі клієнтам коли продукт не приносить їм обіцяної цінності?
Слушні питання, можете сказати ви. Припустимо, ваша відповідь теж негативна. Недостатньо. Та що далі?
Мені подобаються практики, коли продакти періодично, скажімо по півдня на місяць, занурюються в діяльність інших департаментів. Наприклад, відповідають на тікети разом із підтримкою. Або пишуть рекламні тексти і підбирають креативи разом із перформанс-маркетологами. Або продають разом із сейлзами.
Якщо специфіка продукта дозволяє, то надзвичайно корисно під час онбордингу нових продакт-менеджерів в команду давати їм різні задачі пов’язані із використанням продукта. Створити свій онлайн-магазин і продати щось, виконати кілька поїздок в якості пасажира і водія, отримати банківську картку і відкрити валютний депозит, тощо.
До речі, це стосується не тільки продактів. Що більше кожен розуміє болі і задачі дотичних департаментів, то вище рівень емпатії в організації, то ефективніше вона працює.
Наприклад, можна інженерів запросити презентувати епіки і користувацькі історії своїм колегам. Я колись спробував це зробити спонтанно і під час однієї із зустрічей роздав розробникам по фічі, попросивши описати їх цінність замість мене. Для декого з команди це було доволі стресово, і мені досі прикро за це. Опісля ми гуртом визнали, що практика хороша, проте необхідно попереджати заздалегідь. Згодом у команді інженери стали регулярно робити подібні презентації, але вже після того, як зробили власний розбір і декомпозицію.
Ми постійно чуємо і говоримо про те, що треба дивитись на проблему під різним кутом і враховувати контекст. Але правда в тому, що ми в змозі побачити нову інформацію тоді, коли по-справжньому опинилися в іншій ролі.
Чи побачив би я той дорожній знак, якби ще 10-20-50 разів пройшов пішки повз нього? Не знаю.
Питання 1: Як часто ви змінюєте контекст, щоб проаналізувати і оцінити ситуацію з різних боків?
Питання 2: Які техніки ви і ваша організація використовуєте для цього?
👍15🔥8🙏1
В кінці листопада буде нова продуктова онлайн конференція від SoftServe.
Особисто мене зацікавили теми "Як та чому використовувати поведінкову економіку у продакт менеджементі" та "Як побудувати крос-продуктове партнерство у продукті з 4 млн користувачів".
Я дуже рідко ділюсь тим, що ще сама не відвідувала, але тут виключення, бо у конференції чудова мета: зібрати гроші на купівлю швидкої медичної допомоги для армії. Тож квиток – це донат до благодійного фонду Open Eyes.
Ну, і спікери там достойні – Олег Свірський з Vimeo, Shyvee Shy з LinkedIn, Олександр Акуленко з Prozorro.Sales та інші.
Більше інфи та реєстрація тут: https://hubs.ly/Q01r5SWY0
Особисто мене зацікавили теми "Як та чому використовувати поведінкову економіку у продакт менеджементі" та "Як побудувати крос-продуктове партнерство у продукті з 4 млн користувачів".
Я дуже рідко ділюсь тим, що ще сама не відвідувала, але тут виключення, бо у конференції чудова мета: зібрати гроші на купівлю швидкої медичної допомоги для армії. Тож квиток – це донат до благодійного фонду Open Eyes.
Ну, і спікери там достойні – Олег Свірський з Vimeo, Shyvee Shy з LinkedIn, Олександр Акуленко з Prozorro.Sales та інші.
Більше інфи та реєстрація тут: https://hubs.ly/Q01r5SWY0
🔥13👍6
Що змусить інвестора відмовитись від інвестиції у стартап?
Влітку мені пощастило потрапити на курс Venture Deep Dive від Genesis.
Взагалі курс для тих, хто вже працює в галузі інвестицій, але хоче спробувати себе саме у венчурних інвестиціях. Я не збираюсь бути інвестором – але мені було цікаво подивитись на стартап з іншої сторони, аби краще зрозуміти, як думає інвестор. Це необхідно для того, щоб розуміти, коли та як піднімати раунди та чи варто це робити взагалі (спойлер – мені поки що не варто).
Курс для мене був дуже insightful – особливо, коли до нас приходили фаундери класних українських продуктів з інвестиціями і розказували про те, як вони працюють та з чого починали, як піднімали інвестиції та як проходили через Y Combinator. Я подивилась під іншим кутом на багато речей, про які ніби-то вже багато знаю.
Цікаво було також почути про "червоні прапорці", через які інвестори можуть відмовитись від інвестиції у стартап.
Ось ці фактори, які негативно впливають на рішення інвестувати у стартап:
1) засновники не підходять один одному
- їм бракує необхідної експертизи – наприклад, коли для того, щоб досягти якихось мінімальних фін. показників (eg $10 000 щомісячної виручки - скажімо, для умовного маркетплейсу) їм потрібно наймати ще когось
- досвід засновників сильно перетинається
2) нестача знань
- інвестор знає ринок або інші аспекти, що лежать в основі бізнесу, краще, ніж засновники
- засновники не знають чи не розуміють свої KPI
3) відсутність фокусу
- робота над декількома продуктами
- робота в кількох компаніях одночасно
- невміння коротко і просто розповісти про свій бізнес
4) недостатньо диверсифікації
- стартап залежить від одного клієнта
- стартап залежить від одного каналу залучення клієнтів
5) коли стартап оцінює свою ефективність за bullshit метриками
- метрики "марнославства" - реєстрації, підписники на розсилку, установки, бета-користувачі
- надумані метрики - uninstall rate, pre-booked revenue
- "підлаштовані" метрики
6) впевненість засновників у тому, що у них немає конкурентів. це випадок, коли засновник або бреше, або погано підготовлений, або ж для цього бізнесу немає ринку
7) у ніші занадто жорстка конкуренція
- занадто багато конкурентів
- конкуренти залиті грошима
- це ринок big tech компаній
8) погана юніт-економіка
- низький показник LTV/CAC
- низька маржинальність
- тривалий CAC Payback period
- довгий шлях прибутковості
9) високий burn rate - компанія спалює багато грошей щомісяця / рік
- особливо якщо це викликано високими зарплатами чи роздутим штатом
10) зіпсований cap table [capitalization table - це документ, в якому розписано, хто володіє якою часткою у компанії]
- люди, які операційно не залучені до бізнесу, володіють великою часткою
- у засновників не найбільша частка у бізнесі
- наявність боргу
11) ризики пов’язані з раундом (тут, здається, трохи суб'єктивні штуки, але все одно варто подумати над ними)
- попередні інвестори не беруть участь у новому раунді
- участь стратегічного інвестора на ранньому етапі
- той самий лід-інвестор, що і на минулому раунді
- участь консультантів з M&A, інвестбанкірів та брокерів
Авжеж, якщо стартап має якийсь один з цих "прапорців", це не означає, що інвестори точно не будуть інвестувати у цей стартап (хоча тут залежить від того, що саме за "прапорець" ☺️). Але і кілька факторів не завжди означатимуть відмову. Тут для кожного стартапу та ситуації своя історія.
А що з вашим стартапом? Знайшли фактори, які можуть не сподобатись інвестору?
🇺🇦
Пам'ятаємо про всіх, хто захищає нас з вами.
Наприклад, зараз ДОУ разом з КОЛО збирають на 80 дронів для ЗСУ: задонатити.
Н.
Влітку мені пощастило потрапити на курс Venture Deep Dive від Genesis.
Взагалі курс для тих, хто вже працює в галузі інвестицій, але хоче спробувати себе саме у венчурних інвестиціях. Я не збираюсь бути інвестором – але мені було цікаво подивитись на стартап з іншої сторони, аби краще зрозуміти, як думає інвестор. Це необхідно для того, щоб розуміти, коли та як піднімати раунди та чи варто це робити взагалі (спойлер – мені поки що не варто).
Курс для мене був дуже insightful – особливо, коли до нас приходили фаундери класних українських продуктів з інвестиціями і розказували про те, як вони працюють та з чого починали, як піднімали інвестиції та як проходили через Y Combinator. Я подивилась під іншим кутом на багато речей, про які ніби-то вже багато знаю.
Цікаво було також почути про "червоні прапорці", через які інвестори можуть відмовитись від інвестиції у стартап.
Ось ці фактори, які негативно впливають на рішення інвестувати у стартап:
1) засновники не підходять один одному
- їм бракує необхідної експертизи – наприклад, коли для того, щоб досягти якихось мінімальних фін. показників (eg $10 000 щомісячної виручки - скажімо, для умовного маркетплейсу) їм потрібно наймати ще когось
- досвід засновників сильно перетинається
2) нестача знань
- інвестор знає ринок або інші аспекти, що лежать в основі бізнесу, краще, ніж засновники
- засновники не знають чи не розуміють свої KPI
3) відсутність фокусу
- робота над декількома продуктами
- робота в кількох компаніях одночасно
- невміння коротко і просто розповісти про свій бізнес
4) недостатньо диверсифікації
- стартап залежить від одного клієнта
- стартап залежить від одного каналу залучення клієнтів
5) коли стартап оцінює свою ефективність за bullshit метриками
- метрики "марнославства" - реєстрації, підписники на розсилку, установки, бета-користувачі
- надумані метрики - uninstall rate, pre-booked revenue
- "підлаштовані" метрики
6) впевненість засновників у тому, що у них немає конкурентів. це випадок, коли засновник або бреше, або погано підготовлений, або ж для цього бізнесу немає ринку
7) у ніші занадто жорстка конкуренція
- занадто багато конкурентів
- конкуренти залиті грошима
- це ринок big tech компаній
8) погана юніт-економіка
- низький показник LTV/CAC
- низька маржинальність
- тривалий CAC Payback period
- довгий шлях прибутковості
9) високий burn rate - компанія спалює багато грошей щомісяця / рік
- особливо якщо це викликано високими зарплатами чи роздутим штатом
10) зіпсований cap table [capitalization table - це документ, в якому розписано, хто володіє якою часткою у компанії]
- люди, які операційно не залучені до бізнесу, володіють великою часткою
- у засновників не найбільша частка у бізнесі
- наявність боргу
11) ризики пов’язані з раундом (тут, здається, трохи суб'єктивні штуки, але все одно варто подумати над ними)
- попередні інвестори не беруть участь у новому раунді
- участь стратегічного інвестора на ранньому етапі
- той самий лід-інвестор, що і на минулому раунді
- участь консультантів з M&A, інвестбанкірів та брокерів
Авжеж, якщо стартап має якийсь один з цих "прапорців", це не означає, що інвестори точно не будуть інвестувати у цей стартап (хоча тут залежить від того, що саме за "прапорець" ☺️). Але і кілька факторів не завжди означатимуть відмову. Тут для кожного стартапу та ситуації своя історія.
А що з вашим стартапом? Знайшли фактори, які можуть не сподобатись інвестору?
🇺🇦
Пам'ятаємо про всіх, хто захищає нас з вами.
Наприклад, зараз ДОУ разом з КОЛО збирають на 80 дронів для ЗСУ: задонатити.
Н.
🔥14👍8❤3😍1
Офлайн зустріч продуктового ком'юніті.
Я так сильно скучила за професійними заходами. Під час карантину це відчувалось не так гостро, як зараз. А особливо захотілось спілкування про стартапи і все таке після перегляду 100500 млн публікацій з вебсаміту – під час відключення світла і на останніх потугах інтернету 😄
Тому є класна новина для тих, хто в Києві – 9 грудня буде Продакт Кемп у офлайн режимі (для тих, хто не в Києві – буде онлайн). Обіцяють спікерів з Сільпо, Коло, Parimatch Tech, Readdle та ін.
Деталі та реєстрація тут - https://parimatch.tech/event/productcamp22-eng/
Безкоштовно.
На випадок тривог організатори передбачили сцену в укритті 😌
Хто зі мною? Я вже зареєструвалась на офлайн.
🇺🇦
І так - не забуваємо донатити на ЗСУ. Наприклад, тут.
Івент безкоштовний. А от можливість його проведення дана нам тільки завдяки роботі української армії, волонтерів, лікарів.
Я так сильно скучила за професійними заходами. Під час карантину це відчувалось не так гостро, як зараз. А особливо захотілось спілкування про стартапи і все таке після перегляду 100500 млн публікацій з вебсаміту – під час відключення світла і на останніх потугах інтернету 😄
Тому є класна новина для тих, хто в Києві – 9 грудня буде Продакт Кемп у офлайн режимі (для тих, хто не в Києві – буде онлайн). Обіцяють спікерів з Сільпо, Коло, Parimatch Tech, Readdle та ін.
Деталі та реєстрація тут - https://parimatch.tech/event/productcamp22-eng/
Безкоштовно.
На випадок тривог організатори передбачили сцену в укритті 😌
Хто зі мною? Я вже зареєструвалась на офлайн.
🇺🇦
І так - не забуваємо донатити на ЗСУ. Наприклад, тут.
Івент безкоштовний. А от можливість його проведення дана нам тільки завдяки роботі української армії, волонтерів, лікарів.
🔥13👍4❤3
😭 Ви нічого не встигаєте? З вами все в порядку.
Не знаю, як у вас, а у мене кожного дня вимикають світло, воду, інтернет, ліфти. За графіком і поза графіком. А ще бувають тривоги, які остаточно ламають всі плани.
Ми до цього звикли, і в цілому це вже навіть не викликає значних незручностей, але є одне але. Постійно є відчуття, що тепер я взагалі нічого не встигаю. Воно було і раніше, але зараз відчувається максимально гостро.
Бо коли вмикають світло, то одночасно потрібно встигнути все – попрацювати над задачами, які неможливо зробити без нормального інтернету, приготувати іжу, поки працює піч, сходити за продуктами та водою в магазин, поки працює ліфт, скупатись, поки є вода, зарядити всі девайси тощо. І при цьому можна, наприклад, вийти на нову пошту за якоюсь посилкою, і тут пролунає сирена – а це значить, що час вже витрачено, а задачу не виконано. Або ти починаєш готувати суп – а десь посередині аварійне відключення. Чи починаєш дуже важливий дзвінок, а він переривається через 15 хвилин після початку без можливості навіть написати sms, що зникло світло.
Навіть у звичайні часи було важко встигнути все бажане та заплановане. А зараз це стало просто неможливо.
А потім ти заходиш в інстаграм, де бачиш супер-продуктивних та радісних людей на вебсаміті. Чи когось за кордоном, хто і волонтерить, і працювати встигає, і ще й в ідеальній формі себе тримає. І думаєш, що це просто з тобою щось не так.
А потім читаєш історії про те, як наші воїни живуть в окопах – і ще й повністю добиваєш себе звинуваченнями у тому, що смієш жалітися на свої "якісь там проблеми".
У Києві ця історія зі світлом триває вже десь місяць. І з одного боку ми до цього вже призвичаїлися, а з іншого – це потроху призводить до відчуття постійного невдоволення собою і тим, що ти (не) встигаєш робити.
Ось, що я хочу сказати цим постом.
Якщо ви відчуваєте все це – знайте, ви не одні. І знайте, що це все обов'язково мине. Зараз може бути неприємно, незручно, важко, депресивно, сумно. Всі ці відчуття абсолютно нормальні і звинувачувати себе через них – погана ідея.
Ми переживемо цю зиму і цю війну.
Зустрінемо військових, які повернуться додому.
Відновимо все.
Відіспимося від тривог.
Станемо знову продуктивними.
Будуватимемо єдинорогів.
Обійматимемо близьких.
Подорожуватимемо вільно.
Мріятимемо. Реалізовуватимемо.
А сьогодні, у понеділок 14 листопада 2022 року, я просто хочу сказати: нехай у вас буде найоптимістичніший тиждень за останні 8 місяців. Нехай, де б ви не були, у вас буде багато сил на всі ваші військові, волонтерські, робочі чи побутові задачі. Нехай у вас буде натхнення на те, щоб помріяти. Нехай буде можливість поговорити з близькими. Нехай будуть щасливі миті, які захочеться запам'ятати.
Обіймаю кожного та кожну, кому це потрібно.
Наташа
🇺🇦
Будь ласка, не забудьте подякувати нашим військовим своїм донатом.
Не знаю, як у вас, а у мене кожного дня вимикають світло, воду, інтернет, ліфти. За графіком і поза графіком. А ще бувають тривоги, які остаточно ламають всі плани.
Ми до цього звикли, і в цілому це вже навіть не викликає значних незручностей, але є одне але. Постійно є відчуття, що тепер я взагалі нічого не встигаю. Воно було і раніше, але зараз відчувається максимально гостро.
Бо коли вмикають світло, то одночасно потрібно встигнути все – попрацювати над задачами, які неможливо зробити без нормального інтернету, приготувати іжу, поки працює піч, сходити за продуктами та водою в магазин, поки працює ліфт, скупатись, поки є вода, зарядити всі девайси тощо. І при цьому можна, наприклад, вийти на нову пошту за якоюсь посилкою, і тут пролунає сирена – а це значить, що час вже витрачено, а задачу не виконано. Або ти починаєш готувати суп – а десь посередині аварійне відключення. Чи починаєш дуже важливий дзвінок, а він переривається через 15 хвилин після початку без можливості навіть написати sms, що зникло світло.
Навіть у звичайні часи було важко встигнути все бажане та заплановане. А зараз це стало просто неможливо.
А потім ти заходиш в інстаграм, де бачиш супер-продуктивних та радісних людей на вебсаміті. Чи когось за кордоном, хто і волонтерить, і працювати встигає, і ще й в ідеальній формі себе тримає. І думаєш, що це просто з тобою щось не так.
А потім читаєш історії про те, як наші воїни живуть в окопах – і ще й повністю добиваєш себе звинуваченнями у тому, що смієш жалітися на свої "якісь там проблеми".
У Києві ця історія зі світлом триває вже десь місяць. І з одного боку ми до цього вже призвичаїлися, а з іншого – це потроху призводить до відчуття постійного невдоволення собою і тим, що ти (не) встигаєш робити.
Ось, що я хочу сказати цим постом.
Якщо ви відчуваєте все це – знайте, ви не одні. І знайте, що це все обов'язково мине. Зараз може бути неприємно, незручно, важко, депресивно, сумно. Всі ці відчуття абсолютно нормальні і звинувачувати себе через них – погана ідея.
Ми переживемо цю зиму і цю війну.
Зустрінемо військових, які повернуться додому.
Відновимо все.
Відіспимося від тривог.
Станемо знову продуктивними.
Будуватимемо єдинорогів.
Обійматимемо близьких.
Подорожуватимемо вільно.
Мріятимемо. Реалізовуватимемо.
А сьогодні, у понеділок 14 листопада 2022 року, я просто хочу сказати: нехай у вас буде найоптимістичніший тиждень за останні 8 місяців. Нехай, де б ви не були, у вас буде багато сил на всі ваші військові, волонтерські, робочі чи побутові задачі. Нехай у вас буде натхнення на те, щоб помріяти. Нехай буде можливість поговорити з близькими. Нехай будуть щасливі миті, які захочеться запам'ятати.
Обіймаю кожного та кожну, кому це потрібно.
Наташа
🇺🇦
Будь ласка, не забудьте подякувати нашим військовим своїм донатом.
❤57👍5👏4
Про менторство та інші способи розвиватись ефективніше.
Ми вирішили відкрити ще один телеграм-канал.
Нащо?
Ну, з дослідження продактів 2021 року ми з Льошею взяли важливу думку: одним людям потрібні ментори, інші люди хочуть менторити, але чомусь це все працює зовсім не так, як усім хотілось би.
Хтось боїться написати ментору. Хтось вважає себе "недостойним" для того, щоб бути ментором. Хтось вже готовий розпочати цю історію, але не розуміє, як має відбуватись процес.
Коротше кажучи, хаос.
Ми взялись трохи повивчати цю тему, і якщо вдасться – розробити якесь рішення. Зараз ми на останніх етапах розробки першої версії продукту.
Але вже передивились тооооони інформації на цю тему. І, авжеж, поспілкувались з менторами/менті/коучами та тими, хто хоче ними стати.
Тому поки наш продукт ще не в релізі, ми вирішили ділитись своїми корисними знахідками, інсайтами чи просто цікавими тезами та історіями про менторство, коучинг, саморозвиток та подібне.
– Хочете бути ментором / коучем / тренером / консультантам? Цей канал для вас.
– Хочете знайти для себе ментора / коуча / тренера / консультанта? Цей канал і для вас також.
– Просто цікавитесь темою ефективного професійного та особистісного розвитку? І для вас знайдеться цікава інфа.
Залітайте та діліться з друзями: https://www.tg-me.com/thewaysio/4
Там вже є перший пост про ефективне менторство.
- - - - -
P.S. Сподіваюсь, ви всі в порядку ❤️
Ми вирішили відкрити ще один телеграм-канал.
Нащо?
Ну, з дослідження продактів 2021 року ми з Льошею взяли важливу думку: одним людям потрібні ментори, інші люди хочуть менторити, але чомусь це все працює зовсім не так, як усім хотілось би.
Хтось боїться написати ментору. Хтось вважає себе "недостойним" для того, щоб бути ментором. Хтось вже готовий розпочати цю історію, але не розуміє, як має відбуватись процес.
Коротше кажучи, хаос.
Ми взялись трохи повивчати цю тему, і якщо вдасться – розробити якесь рішення. Зараз ми на останніх етапах розробки першої версії продукту.
Але вже передивились тооооони інформації на цю тему. І, авжеж, поспілкувались з менторами/менті/коучами та тими, хто хоче ними стати.
Тому поки наш продукт ще не в релізі, ми вирішили ділитись своїми корисними знахідками, інсайтами чи просто цікавими тезами та історіями про менторство, коучинг, саморозвиток та подібне.
– Хочете бути ментором / коучем / тренером / консультантам? Цей канал для вас.
– Хочете знайти для себе ментора / коуча / тренера / консультанта? Цей канал і для вас також.
– Просто цікавитесь темою ефективного професійного та особистісного розвитку? І для вас знайдеться цікава інфа.
Залітайте та діліться з друзями: https://www.tg-me.com/thewaysio/4
Там вже є перший пост про ефективне менторство.
- - - - -
P.S. Сподіваюсь, ви всі в порядку ❤️
🔥13👍4❤2
Я прожила 28 років, не маючи жодної місії.
Останні кілька років до 2022-го я була у такому стані, що на пошук цієї місії чи якогось сенсу не було сил. Що страшніше – не було бажання ці сенси шукати.
Тільки під кінець минулого року я набралась сміливості та натхнення подумати "хто я", "про що я?", "для чого я?", "що я хочу принести в цей світ?". Це не було просто, м'яко кажучи, і відповіді на ці питання ще досить взразливі до зовнішніх змін. Проте на початку року я все ж сформулювала якусь близьку для мене місію. І після 24 лютого вона допомогла мені все ж зібратись до купи та згадати, що я можу, хочу та вмію робити – і робити це.
Не можу радити вам пройти той же шлях, бо він часом доволі болісний, а зараз і так складно (уявіть тільки, як воно – усвідомити, що "я не знаю хто я", "я не розумію, про що я", "мені не ясно, що для мене важливо", "я не знаю, ким хочу бути чи чому хочу присвятити своє життя". це відчуття не з приємних).
Але можливо хтось з вас вже раніше думав у цей бік і все ніяк не знаходив час. А зараз – період змін, і, можливо, це чудова нагода зайнятись ґрунтовним переусвідомленням свого життя.
На формулювання своєї місії мене наштовхнули дві речі – підхід до планування життя "MyWay" від Дениса Жаданова (три роки поспіль ним користуюсь – там є чудовий фреймворк для ретроспективи минулого року) та курс "АМЛ" від Міши Нестора та Юрія Кравченко.
Я пройшла цей взривний курс "Антропологічний менеджмент та лідерство" наприкінці минулого - на початку поточного року. За трохи абстрактною і незрозумілою назвою заховалась одна з найцінніших, найглибших та найпрактичніших програм, які мені коли-небудь доводилось проходити. На жаль, ми не завершили останній модуль програми через початок повномасштабного вторгення, але я впевнена, що це ще попереду.
Кількість інсайтів з курсу настільки зашкалює, що я досі багато речей перетравлюю. Так хотілось поділитись з вами цими інсайтами, але так важко було вибрати, з якого ж з них почати, і всі вони настільки глибокі, що врешті-решт за весь рік я не написала про жоден.
Вирішила, що час це змінити, тому час від часу все ж буду розповідати свої інсайти та цікаві тези про лідерство. До того ж, ділитись знаннями – це те, що ідеально вкладається у мою міссію :) У наступній публікації я розкажу про міф лідера. Про те, чому важливо мати та вміти розповідати свою історію як лідера, і про те, як формулюючи свою історію я зрозуміла "стопери", які заважають мені зростати.
Вам це цікаво?
🇺🇦
Наші військові дуже радіють вашим донатам на ЗСУ (і я теж): закинути пару гривень тут.
Наталі
Останні кілька років до 2022-го я була у такому стані, що на пошук цієї місії чи якогось сенсу не було сил. Що страшніше – не було бажання ці сенси шукати.
Тільки під кінець минулого року я набралась сміливості та натхнення подумати "хто я", "про що я?", "для чого я?", "що я хочу принести в цей світ?". Це не було просто, м'яко кажучи, і відповіді на ці питання ще досить взразливі до зовнішніх змін. Проте на початку року я все ж сформулювала якусь близьку для мене місію. І після 24 лютого вона допомогла мені все ж зібратись до купи та згадати, що я можу, хочу та вмію робити – і робити це.
Не можу радити вам пройти той же шлях, бо він часом доволі болісний, а зараз і так складно (уявіть тільки, як воно – усвідомити, що "я не знаю хто я", "я не розумію, про що я", "мені не ясно, що для мене важливо", "я не знаю, ким хочу бути чи чому хочу присвятити своє життя". це відчуття не з приємних).
Але можливо хтось з вас вже раніше думав у цей бік і все ніяк не знаходив час. А зараз – період змін, і, можливо, це чудова нагода зайнятись ґрунтовним переусвідомленням свого життя.
На формулювання своєї місії мене наштовхнули дві речі – підхід до планування життя "MyWay" від Дениса Жаданова (три роки поспіль ним користуюсь – там є чудовий фреймворк для ретроспективи минулого року) та курс "АМЛ" від Міши Нестора та Юрія Кравченко.
Я пройшла цей взривний курс "Антропологічний менеджмент та лідерство" наприкінці минулого - на початку поточного року. За трохи абстрактною і незрозумілою назвою заховалась одна з найцінніших, найглибших та найпрактичніших програм, які мені коли-небудь доводилось проходити. На жаль, ми не завершили останній модуль програми через початок повномасштабного вторгення, але я впевнена, що це ще попереду.
Кількість інсайтів з курсу настільки зашкалює, що я досі багато речей перетравлюю. Так хотілось поділитись з вами цими інсайтами, але так важко було вибрати, з якого ж з них почати, і всі вони настільки глибокі, що врешті-решт за весь рік я не написала про жоден.
Вирішила, що час це змінити, тому час від часу все ж буду розповідати свої інсайти та цікаві тези про лідерство. До того ж, ділитись знаннями – це те, що ідеально вкладається у мою міссію :) У наступній публікації я розкажу про міф лідера. Про те, чому важливо мати та вміти розповідати свою історію як лідера, і про те, як формулюючи свою історію я зрозуміла "стопери", які заважають мені зростати.
Вам це цікаво?
🇺🇦
Наші військові дуже радіють вашим донатам на ЗСУ (і я теж): закинути пару гривень тут.
Наталі
🔥52👍14👏4❤1
Яку історію про себе як лідера ви розказуєте?
Міф лідера – це історія, яку лідер розказує про себе, та одночасно історія, яку розказують про нього інші.
Припустимо, що зараз ви знаходите себе у ролі лідера або прагнете ним стати.
Але хто ви насправді? Звідки ви? Який шлях ви пройшли до цього моменту? Чому ви зараз саме Тут? Чому тут – саме Ви? Чому саме Зараз?
Якщо вам здається, що ви не маєте такої історії, хоча є лідером – ви помиляєтесь. Ця історія завжди є – адже ви цим лідером якось стали ☺️. Навіть якщо у вашій голові така історія досі не сформульована.
🤔 Чому так важливо розуміти свій міф лідера?
Для себе:
– формулюючи словами та óбразами історію про себе, вам доводиться аналізувати той шлях, який ви пройшли. Це дає змогу поглянути зі сторони на свої помилки та успіхи, а також зробити висновки з них.
– те, як ви бачите себе, та те, як вас бачать інші – не одне і те саме. Тому корисно сформулювати свою історію для себе, а потім порівняти її з тим, що говорить про вас команда. Це дозволить вам відкрити у собі те, чого ви про себе не знали чи не усвідомлювали. А це – перший крок до нового етапу зростання.
- історії розказують простими словами, бо складні та нудні факти будуть зрозумілі лише вам. А от історія навколо цих фактів дозволить іншим людям зрозуміти вас краще. Якщо цю просту і зрозумілу усім історію сформулюють замість вас і ви не матимете альтернативи – хто зна, наскільки це буде добре для вас та вашого лідерства у цій команді
Для вашої команди:
– історія лідера допомагає команді краще зрозуміти, який з вас лідер: про що ви взагалі, як з вами комунікувати, які мотиви ви маєте, до якої особистої місії ви рухаєтеся, а також як ваші дії у процесі досягнення цієї місії можуть допомогти команді досягнути її власної місії.
– якщо ваша історія абияка, розірвана, неповна чи неправдива, але «ну, яка вже склалась», то це може заплутувати команду. І замість того, щоб додавати сенсів – лише породжувати непорозуміння.
– бажаєте ви того, чи ні, але ваша історія як лідера впливає на культуру вашої команди. Тому чим менше у вас розуміння вашого власного міфу, тим складніше вам буде управляти необхідними культурними змінами у компанії
Дуже яскравим, навіть трохи гіперболізованим, прикладом того, як міф лідера впливає на культуру, є ситуація з Твітером та Ілоном Маском.
Нещодавно він скоротив частину команди – точніше, частина команди самостійно пішла після заяв Маска про його втручання у підходи до роботи Твітера.
Що транслював Маск після придбання Твітера? Ні, не те, що його не влаштовують професійні якості звільнених співробітників. А те, що його не влаштовує їхній підхід до роботи, мотивація, бачення майбутнього. Коротше кажучи, ознаки тієї культури, які в Твітері склалалсь за роки існування.
При цьому ми всі добре знаємо історію самого Маска – про це є книги, тисячі статей і інтерв’ю, мільйони чуток та безліч історій навколо реальних фактів з його професійного та особистого життя. І ми приблизно розуміємо, який він як лідер.
Що тут особливо важливо – Маск сам чудово розуміє і дуже вправно користується своїм міфом лідера як «людини, яка робить революцію у кожній сфері, за яку береться» та «жорстким, раціональним і занадто цинічним управлінцем». Він не просто так транслює це уявлення про себе – він використовує його для необхідних йому змін. І вже не так важливо, чи правдиве це уявлення, чи воно напівфантастичне.
🤯 Як ви можете описати словами свою історію як лідера?
Уявіть, що про вас знімають неймовірно крутий фільм, заснований на реальних подіях. Так-так. Ви – головний герой цього дійства. Уявили? Тоді спробуйте відповісти на наступні запитання і будьте з собою дійсно чесні:
Який ви герой?
Звідки ви прийшли?
Якою була ваша подорож?
Про які перемоги ви зазвичай розповідаєте?
Які найбільші випробування ви пройшли і що це вам дало?
Як ваш досвід допоможе поточній місії?
Які героїчні дії могли б допомогти досягнути вашої поточної місії?
Якою буде ваша повна історія?
Тут немає правильних та неправильних відповідей.
Лише щирі.
😱 У коментарях я поділюсь своєю історію лідера.
Ваша Наталі
Міф лідера – це історія, яку лідер розказує про себе, та одночасно історія, яку розказують про нього інші.
Припустимо, що зараз ви знаходите себе у ролі лідера або прагнете ним стати.
Але хто ви насправді? Звідки ви? Який шлях ви пройшли до цього моменту? Чому ви зараз саме Тут? Чому тут – саме Ви? Чому саме Зараз?
Якщо вам здається, що ви не маєте такої історії, хоча є лідером – ви помиляєтесь. Ця історія завжди є – адже ви цим лідером якось стали ☺️. Навіть якщо у вашій голові така історія досі не сформульована.
🤔 Чому так важливо розуміти свій міф лідера?
Для себе:
– формулюючи словами та óбразами історію про себе, вам доводиться аналізувати той шлях, який ви пройшли. Це дає змогу поглянути зі сторони на свої помилки та успіхи, а також зробити висновки з них.
– те, як ви бачите себе, та те, як вас бачать інші – не одне і те саме. Тому корисно сформулювати свою історію для себе, а потім порівняти її з тим, що говорить про вас команда. Це дозволить вам відкрити у собі те, чого ви про себе не знали чи не усвідомлювали. А це – перший крок до нового етапу зростання.
- історії розказують простими словами, бо складні та нудні факти будуть зрозумілі лише вам. А от історія навколо цих фактів дозволить іншим людям зрозуміти вас краще. Якщо цю просту і зрозумілу усім історію сформулюють замість вас і ви не матимете альтернативи – хто зна, наскільки це буде добре для вас та вашого лідерства у цій команді
Для вашої команди:
– історія лідера допомагає команді краще зрозуміти, який з вас лідер: про що ви взагалі, як з вами комунікувати, які мотиви ви маєте, до якої особистої місії ви рухаєтеся, а також як ваші дії у процесі досягнення цієї місії можуть допомогти команді досягнути її власної місії.
– якщо ваша історія абияка, розірвана, неповна чи неправдива, але «ну, яка вже склалась», то це може заплутувати команду. І замість того, щоб додавати сенсів – лише породжувати непорозуміння.
– бажаєте ви того, чи ні, але ваша історія як лідера впливає на культуру вашої команди. Тому чим менше у вас розуміння вашого власного міфу, тим складніше вам буде управляти необхідними культурними змінами у компанії
Дуже яскравим, навіть трохи гіперболізованим, прикладом того, як міф лідера впливає на культуру, є ситуація з Твітером та Ілоном Маском.
Нещодавно він скоротив частину команди – точніше, частина команди самостійно пішла після заяв Маска про його втручання у підходи до роботи Твітера.
Що транслював Маск після придбання Твітера? Ні, не те, що його не влаштовують професійні якості звільнених співробітників. А те, що його не влаштовує їхній підхід до роботи, мотивація, бачення майбутнього. Коротше кажучи, ознаки тієї культури, які в Твітері склалалсь за роки існування.
При цьому ми всі добре знаємо історію самого Маска – про це є книги, тисячі статей і інтерв’ю, мільйони чуток та безліч історій навколо реальних фактів з його професійного та особистого життя. І ми приблизно розуміємо, який він як лідер.
Що тут особливо важливо – Маск сам чудово розуміє і дуже вправно користується своїм міфом лідера як «людини, яка робить революцію у кожній сфері, за яку береться» та «жорстким, раціональним і занадто цинічним управлінцем». Він не просто так транслює це уявлення про себе – він використовує його для необхідних йому змін. І вже не так важливо, чи правдиве це уявлення, чи воно напівфантастичне.
🤯 Як ви можете описати словами свою історію як лідера?
Уявіть, що про вас знімають неймовірно крутий фільм, заснований на реальних подіях. Так-так. Ви – головний герой цього дійства. Уявили? Тоді спробуйте відповісти на наступні запитання і будьте з собою дійсно чесні:
Який ви герой?
Звідки ви прийшли?
Якою була ваша подорож?
Про які перемоги ви зазвичай розповідаєте?
Які найбільші випробування ви пройшли і що це вам дало?
Як ваш досвід допоможе поточній місії?
Які героїчні дії могли б допомогти досягнути вашої поточної місії?
Якою буде ваша повна історія?
Тут немає правильних та неправильних відповідей.
Лише щирі.
😱 У коментарях я поділюсь своєю історію лідера.
Ваша Наталі
❤10👍1
Ви погоджуєтесь з Ілоном Маском?
У Твітері несеться тред з ніби-то листом Маска до співробітників Тесла, у якому він дає рекомендації щодо продуктивності.
Насправді, неясно, коли та ким цей лист був написаний (ніби-то цей лист був "злитий у мережу"), але що точно – так це те, що Маск у Твітері написав, що погоджується з написаним у треді: "Correct. Good thread".
Що ж це за рекомендації? Ось мій вільний (та трохи скорочений) переклад українською:
1. Уникайте великих мітингів, якщо ви не впевнені, що вони мають цінність для усіх відвідувачів. Якщо цінність є – робіть ці мітинги дуже короткими.
2. Позбавьтесь частих зібрань (за виключенням ситуацій, коли ви маєте справу з чимось надзвичайно важливим). Частота зібрань має швидко знижуватись, як тільки термінова справа вирішена.
3. Йдіть з мітингів чи колів, як тільки стає очевидним, що ви не додаєте цінності. Йти – це не грубо! Грубо – це заставляти когось залишитись і витрачати його/її час.
4. Не використовуйте акроніми та безглузді слова для об’єктів, програмного забезпечення чи процесів у Tesla. Взагалі, все, що потребує додаткових пояснень, перешкоджає комунікації. Ми не хочемо, щоб людям потрібно було запм'ятовувати словник, аби просто їздити на Tesla.
5. Комунікація має бути не більшою, ніж потрібна для виконання роботи. Будь-який менеджер, який спробує нав'язувати якісь спеціальні системи комунікацій/підзвітності між людьми, скоро працюватиме у якомусь іншому місці.
5. Велике джерело проблем – це погана комунікація між департаментами. Як це вирішити? Створити вільній потік інформації на усіх рівнях. Для людей має бути нормальним спілкуватись напряму, а не виключно через начальників-менеджерів-директорів тощо.
6. Завжди обирайте здоровий глузд у якості вашого провідника. Якщо очевидно, що дотримуватись якогось "правила компанії" у конкретній ситуації – це смішно [безглуздо], то правило має змінитись.
То що, у чому ви (не) погоджуєтесь з рекомендаціями Маска?
🇺🇦
Підтримуйте наших військових донатами на озброєння: закинути пару гривень тут.
Наталі
У Твітері несеться тред з ніби-то листом Маска до співробітників Тесла, у якому він дає рекомендації щодо продуктивності.
Насправді, неясно, коли та ким цей лист був написаний (ніби-то цей лист був "злитий у мережу"), але що точно – так це те, що Маск у Твітері написав, що погоджується з написаним у треді: "Correct. Good thread".
Що ж це за рекомендації? Ось мій вільний (та трохи скорочений) переклад українською:
1. Уникайте великих мітингів, якщо ви не впевнені, що вони мають цінність для усіх відвідувачів. Якщо цінність є – робіть ці мітинги дуже короткими.
2. Позбавьтесь частих зібрань (за виключенням ситуацій, коли ви маєте справу з чимось надзвичайно важливим). Частота зібрань має швидко знижуватись, як тільки термінова справа вирішена.
3. Йдіть з мітингів чи колів, як тільки стає очевидним, що ви не додаєте цінності. Йти – це не грубо! Грубо – це заставляти когось залишитись і витрачати його/її час.
4. Не використовуйте акроніми та безглузді слова для об’єктів, програмного забезпечення чи процесів у Tesla. Взагалі, все, що потребує додаткових пояснень, перешкоджає комунікації. Ми не хочемо, щоб людям потрібно було запм'ятовувати словник, аби просто їздити на Tesla.
5. Комунікація має бути не більшою, ніж потрібна для виконання роботи. Будь-який менеджер, який спробує нав'язувати якісь спеціальні системи комунікацій/підзвітності між людьми, скоро працюватиме у якомусь іншому місці.
5. Велике джерело проблем – це погана комунікація між департаментами. Як це вирішити? Створити вільній потік інформації на усіх рівнях. Для людей має бути нормальним спілкуватись напряму, а не виключно через начальників-менеджерів-директорів тощо.
6. Завжди обирайте здоровий глузд у якості вашого провідника. Якщо очевидно, що дотримуватись якогось "правила компанії" у конкретній ситуації – це смішно [безглуздо], то правило має змінитись.
То що, у чому ви (не) погоджуєтесь з рекомендаціями Маска?
🇺🇦
Підтримуйте наших військових донатами на озброєння: закинути пару гривень тут.
Наталі
🔥16👌9❤2👍2
5 неймовірних ресурсів для відточення вашої англійської
Як і більшість людей, я вивчала англійську зі школи, і мій рівень довго був на рівні десь між Intermediate та Upper Intermediate, незважаючи на пройдені курси, заняття з викладачами тощо.
Це жахливо. Років з 20 вивчати англійську - часом активно, часом пасивно. Пройти магістратуру повністю англійською, захистити диплом англійською. Працювати з робочою мовою англійською... І все ж я ніяк не могла дотягнутись до того, щоб спілкуватись більш-менш вільно. Соромно і сумно 🙁
Наприклад, я могла дивитись серіали з англійськими субтитрами. А без субтитрів - все, хана. Дуже погано розуміла на слух, хоча якщо був текст – розуміла прекрасно. What a bummer!
Цього року я вирішила врешті-решт зайнятись цим більш системно.
Мені ще дуууже далеко до того, куди я прагну. Але за останні 6 місяців я відчуваю сильний прогрес.
👆Я знаю, що це не за темою цього каналу, але мені так хочеться поділитись своїми корисними знахідками, що не можу стриматись 🙂
1. Ютуб-канал та ком'юніті від Hadar – вона не є нейтів спікером і при цьому навчає вимові. Тільки послухайте, як круто вона говорить! Її приклад та приклад її учнів дуже мотивує і доводить, що не-нейтіву можна навчитись англійської на такому чудовому рівні: https://www.youtube.com/@hadar.shemesh.
У неї є маса корисних відео про вимову окремих звуків, слів, речень, інтонацій. Окреме "вау" – це розбір інтонацій у промовах відомих людей. Також у неї є безкоштовне ком'юніті людей, що вивчають англійську, у якому можна практикуватись говорити. Бо практика – це основа успіху у вивченні мови.
2. Ютуб-канал Learn English With TV Series – чесно, я просто підсіла на цей канал. Я завантажую собі в ютубі цілі плей-листи і дивлюсь їх, коли немає світла та інтернету: https://www.youtube.com/@LearnEnglishWithTVSeries.
Суть в тому, що вони беруть відомі серіали, фільми, ток-шоу та розбирають якісь фрагменти з них дуууже детально. Розглядається все: вимова акторів, граматика, значення слів тощо. Особливо круто, що вони пояснюють якісь жарти та культурний контекст, який важко зрозуміти людям, що не живуть в США/Британії. Відповідно окрім вивчення англійської, починаєш ще краще розуміти жарти з улюблених серіалів та фільмів типу "Friends", "How I met your mother" , "Harry Potter" тощо. Після таких розборів я стала значно... ні, не так... ЗНАЧНО краще розуміти на слух без субтитрів.
3. До речі, схожий формат розборів є українською у EnglishDom (я з ними якраз і навчаюсь зараз, і це не реклама якщо що. іноді шкода, що я не беру рекламу 😅). Ось, наприклад, вони розбирають шматочок зі StrangerThings: https://www.youtube.com/watch? . Тільки тут пояснення не англійською, а рідною мовою.
4. Словниковий тренер Google (працює тільки на мобільному). Візьміть смартфон, зайдіть в браузері у гугл і напишіть *будь-яке слово* + meaning або define. Наприклад, "benevolent meaning" чи "define benevolent" (без лапок).
Прогорніть трохи нижче перекладу чи визначення слова, і побачите "словниковий тренер Google". По факту, це такий тренажер, який пропонує вам обрати синонім або антонім того слова, яке ви загуглили, а потім подібну вправу для ще кількох інших слів. Ця штука допомагає не просто запам'ятати якесь слово, а ще й згадати інші слова, за контекстом пов'язані з цим. Для нашої пам'яті це мега круто, бо ми прив'язуємо нове слово до чогось вже знайомого – тому запам'ятовуємо його краще.
5. І ось вишенька на тортику – це канал YouGlish: https://youglish.com/. Тут ви вводите якесь слово або фразу, і отримуєте купу реальних відео-фрагментів з ютубу, де хтось говорить це слово або фразу. Це тааак прокачує listening! Можна навіть обрати варіант англійської – американський, британський, канадський чи австралійський. До індійського вони поки що не дійшли :D. А якщо пробувати повторювати за людьми, то можна і свою вимову попрактикувати за допомогою техніки shadowing.
Що ще корисного для вивчення розмовної англійської ви знаєте? Поділіться в коментах.
І не забудьте сьогодні відправити вартість своєї чашки кави на допомогу ЗСУ 🇺🇦
Як і більшість людей, я вивчала англійську зі школи, і мій рівень довго був на рівні десь між Intermediate та Upper Intermediate, незважаючи на пройдені курси, заняття з викладачами тощо.
Це жахливо. Років з 20 вивчати англійську - часом активно, часом пасивно. Пройти магістратуру повністю англійською, захистити диплом англійською. Працювати з робочою мовою англійською... І все ж я ніяк не могла дотягнутись до того, щоб спілкуватись більш-менш вільно. Соромно і сумно 🙁
Наприклад, я могла дивитись серіали з англійськими субтитрами. А без субтитрів - все, хана. Дуже погано розуміла на слух, хоча якщо був текст – розуміла прекрасно. What a bummer!
Цього року я вирішила врешті-решт зайнятись цим більш системно.
Мені ще дуууже далеко до того, куди я прагну. Але за останні 6 місяців я відчуваю сильний прогрес.
👆Я знаю, що це не за темою цього каналу, але мені так хочеться поділитись своїми корисними знахідками, що не можу стриматись 🙂
1. Ютуб-канал та ком'юніті від Hadar – вона не є нейтів спікером і при цьому навчає вимові. Тільки послухайте, як круто вона говорить! Її приклад та приклад її учнів дуже мотивує і доводить, що не-нейтіву можна навчитись англійської на такому чудовому рівні: https://www.youtube.com/@hadar.shemesh.
У неї є маса корисних відео про вимову окремих звуків, слів, речень, інтонацій. Окреме "вау" – це розбір інтонацій у промовах відомих людей. Також у неї є безкоштовне ком'юніті людей, що вивчають англійську, у якому можна практикуватись говорити. Бо практика – це основа успіху у вивченні мови.
2. Ютуб-канал Learn English With TV Series – чесно, я просто підсіла на цей канал. Я завантажую собі в ютубі цілі плей-листи і дивлюсь їх, коли немає світла та інтернету: https://www.youtube.com/@LearnEnglishWithTVSeries.
Суть в тому, що вони беруть відомі серіали, фільми, ток-шоу та розбирають якісь фрагменти з них дуууже детально. Розглядається все: вимова акторів, граматика, значення слів тощо. Особливо круто, що вони пояснюють якісь жарти та культурний контекст, який важко зрозуміти людям, що не живуть в США/Британії. Відповідно окрім вивчення англійської, починаєш ще краще розуміти жарти з улюблених серіалів та фільмів типу "Friends", "How I met your mother" , "Harry Potter" тощо. Після таких розборів я стала значно... ні, не так... ЗНАЧНО краще розуміти на слух без субтитрів.
3. До речі, схожий формат розборів є українською у EnglishDom (я з ними якраз і навчаюсь зараз, і це не реклама якщо що. іноді шкода, що я не беру рекламу 😅). Ось, наприклад, вони розбирають шматочок зі StrangerThings: https://www.youtube.com/watch? . Тільки тут пояснення не англійською, а рідною мовою.
4. Словниковий тренер Google (працює тільки на мобільному). Візьміть смартфон, зайдіть в браузері у гугл і напишіть *будь-яке слово* + meaning або define. Наприклад, "benevolent meaning" чи "define benevolent" (без лапок).
Прогорніть трохи нижче перекладу чи визначення слова, і побачите "словниковий тренер Google". По факту, це такий тренажер, який пропонує вам обрати синонім або антонім того слова, яке ви загуглили, а потім подібну вправу для ще кількох інших слів. Ця штука допомагає не просто запам'ятати якесь слово, а ще й згадати інші слова, за контекстом пов'язані з цим. Для нашої пам'яті це мега круто, бо ми прив'язуємо нове слово до чогось вже знайомого – тому запам'ятовуємо його краще.
5. І ось вишенька на тортику – це канал YouGlish: https://youglish.com/. Тут ви вводите якесь слово або фразу, і отримуєте купу реальних відео-фрагментів з ютубу, де хтось говорить це слово або фразу. Це тааак прокачує listening! Можна навіть обрати варіант англійської – американський, британський, канадський чи австралійський. До індійського вони поки що не дійшли :D. А якщо пробувати повторювати за людьми, то можна і свою вимову попрактикувати за допомогою техніки shadowing.
Що ще корисного для вивчення розмовної англійської ви знаєте? Поділіться в коментах.
І не забудьте сьогодні відправити вартість своєї чашки кави на допомогу ЗСУ 🇺🇦
👍34🔥12❤9👌1