Саундтрек робочого ранку:

https://on.soundcloud.com/Ji2QQPYMfXXndCgUA

Мозаїки Києва — мистецтво, яке знищують і відроджують

Мозаїки на панельках, школах, кафе і зупинках – це яскравий спогад мого дитинства, бо саме вони прикрашали суворі спальні районі Києва ще до появи графіті. Для мене це був один із перших контактів з мистецтвом, хоч я тоді цього й не шарив. Боляче дивитись, як зараз усе це зносять чиновники, забудовники, власники бізнесів і прочі жлоби через низький рівень інтелекту.

Тому сьогодні раджу вам подивитися короткий і естетичний фільм Мозаїки Києва від Takflix x NOWNESS про тих, хто продовжує цю унікальну традицію. Подружжя митців Світлана Гриб та Сергій Спіжовий створюють мозаїки з уламків старої плитки та смальти, надихаючись роботами радянського часу. І просувають думку, що не всі вони частина совкової ідеології, а є цінним українським мистецтвом, яке варто зберігати та переосмислювати. Адже апсайклити можна не лише речі, а й культурну пам’ять.

Це короткометражний фільм, який триває всього 9 хвилин — якраз на одну чашку кави.

Подивитися фільм можна тут

Інстаграм артпростору митців в Ірпені: @lisova_3

Інста Євгена Нікіфорова – фотографа і консультанта фільму, який досліджує наївну мозаїку: @ukrainianmosaics

Соцмережі більше не соціальні?

Пам’ятаєте, як ми постили все підряд, тегали друзів просто, щоб поржати і це було так душевно? Забудьте, так уже не буде. Тепер соцмережі – це реклама та вірусний контент, серед якого пости рідних чи друзів фіг знайдеш.

Марк Цукерберг вже сказав, що соціальним мережам настав кінець. Вони перетворились на великі комерційні машини, які показуть те, що приносить бабки. І ми підтримуємо цю систему: залипаємо годинами на чужий контент, боїмося постити щось особисте через те, що на нас можуть бути підписані колеги чи активно намагаємося “продати” себе і свої продукти. На Dazed Digital пишуть, що за два роки час проведений за контентом від друзів у Facebook знизився з 22% до 17%, а в Instagram — з 11% до 7%. І ця сумна статистика лише погіршується.

Що думаєте? Для вас соцмережі — це все ще про зв’язок із друзями чи вже про бізнес?

TONYTALKS • NEWBORN K

Хотів просто викласти це відео й залишити посилання на NEWBORN K, але все ж трохи розпишу.

Чому я все життя помішаний на власному дизайні? Чому одяг для мене — це більше, ніж просто зручність чи тренд? Бо в сірі 90-ті й нульові саме музика й одяг були моїм антидепресантом. Це був спосіб відчувати себе собою — навіть тоді, коли за мій вигляд у будь-якому районі (крім мого) хотіли доїбатись.

Коли не було грошей — я годинами зависав на секондах, і це був мій ритуал відпочинку. Коли гроші з’явились — купував на eBay, потім замовляв з-за кордону, а згодом — у наших магазинах. Я завжди шукав не просто красивий одяг, а такий, про який хочеться розповісти. Так і сформувалась моя візуальна айдентика. Люди формують свій настрій по різному, в мене вийшло ось так.

Це я до чого. Якісний, стильний одяг, у якому комфортно і який має свою історію — шукайте в NEWBORN K у Києві та Варшаві.

TONYTALKS • NEWBORN K

До речі, про Salomon (вони теж є в NEWBORN K).

Колись у школі батьки повезли мене в один культовий на той час магазин аутдор-одягу — купити кросівки. Взяли мені Salomon. Я про бренд тоді нічого не знав, дизайн був ну, нормальним. Досить дорогі, тому в принципі я був задоволений. Але був один нюанс: я тоді кожному одягу сам ставив строк придатності. Як тільки щось мені набридало — я починав його навмисно псувати, щоб мені купили нове (малий був, що поробиш).

Кепки ламав, в куртках лазив по деревах, штани затирав. А з кросівками — починав грати в квадрат, спеціально не мити і тд. Але ті Salomon не вбивались. І батьки казали: “Навіщо тобі нові, якщо ці ще як нові?”.

Я вже не знав, що вигадати. Зрештою, таки впросив нові, але мені здається, ті старі досі лежать десь на смітнику, вічно живі, майже не зношені.

Тяжко порахувати наскільки я через це лояльний до бренду)

TONYTALKS • NEWBORN K

Професійний скейтбордист Богдан Порада, якого ви не раз бачили на спотах в одязі від NEWBORN K. Тепер ще й знявся в рекламі для бренда-дистриб’ютора авокадо — Avoxy. Так, саме ті, що їмо в київських кафе і купуємо в супермаркетах. 🥑

Пишу це не тільки через “о, мій друг десь знявся”. А тому, що тішуся з того, що він стає рекламною машиною для брендів, які хочуть таргетитись на нову аудиторію. І наскільки крутіше починає виглядає реклама, коли обирають талановитих людей та нішеві формати замість інфлюенсерів, які штампують однотипний контент (отримуючи за кожну інтеграцію більше, ніж зарплата моєї мами-вченої). На таке нормальні люди вже давно не ведуться.

Респект Avoxy за підхід. Українським бізнесам раджу брати приклад: талановиті люди + креативний контент = ваш успіх.

TONYTALKS • NEWBORN K

Коли здається, що ти вже бачив усе в презентаціях кросівок — американський бренд Aime Leon Dore колабиться з New Balance і робить щось неймовірне.

Замість Нью-Йорка, де зазвичай базується бренд, презентацію провели в кар’єрі Діонісос неподалік Афін. Це історична локація, де століттями видобували пентелійський мармур з якого збудували Парфенон та інші давньогрецькі споруди. І такий вибір не випадковий: засновник ALD Тедді Сантіс має грецьке походження і ностальгію за рідним Середземномор’ям, що відчувається у всьому, що робить бренд.

Просто навіжена думка, що сьогодні можна обіграти таку бруталістичну та водночас естетичну локацію, вписати туди сучасний одяг і запросити людей відчути цю велич наживо.

TONYTALKS • NEWBORN K

Давно хотів поділитися цією історією — і заодно подякувати людині, яка, скоріше за все, це ніколи не прочитає.

Сьогодні я маю NEWBORN K — проєкт мрії, який для мене став справжнім професійним іспитом. Я не креативний директор (хоча дуже цього хотів би) — я CEO. Креативу у моїй роботі, може, відсотків 15. Все інше — менеджмент, відповідальність, процеси. У нас два магазини, два сайти, десятки брендів (деякі спершу навіть не відповідали на листи), і команда, якою я щиро пишаюсь. Це робота 24/7, і ще п’ять років тому я не міг уявити, що здатен на таке.

І тут — кілька слів про людину, яка змінила мене.

У мене був керівник, з яким ми дружили (я й сам зараз намагаюсь бути керівником, з яким можна дружити). Але в роботі він був жорсткий і безкомпромісний. Постійно кидав мені виклики — завдання, які я ніколи раніше не виконував. До цього я 10 років працював у рекламі, по суті робив одне й те ж. А тут — івенти, кампанії, презентації, стратегічні ініціативи. Я щоразу казав, що не зможу. Він відповідав просто: "Якщо не зможеш — ми більше не працюємо разом". І тоді я просто брав і робив. Як менеджер, а не як креативник.

І я впорався. Про ті проєкти я згадую з гордістю. Саме тоді я вперше в житті повірив у себе. Я дуже вдячний цій людині. І часто про це думаю.

До чого це все? Ви можете більше, ніж здається. І щиро бажаю вам керівника, який кине вас у складне — не щоб зламати, а щоб показати, як багато ви можете. Іншого способу вирости — я не знаю.

TONYTALKS • NEWBORN K