Кінець інтернету, яким ми його знаємо

Томас Клаффке (автор сабстека Creative Destruction) опублікував 49 слайдів про переосмислення AI та інтелекту.

Інтернет, що зникає

Штучний інтелект може стати новим універсальним медіатором та інтерфейсним шаром інтернету, поступово витісняючи Google, браузери та навіть мобільні додатки.

Так званий vibe coding показує нам майбутнє взаємодії людини з комп’ютером, яке буде значно інтуїтивнішим.

Веб-сайти, додатки, звичний веб-фронтенд можуть просто відійти в тінь. Замість них – потужний AI-інтерфейс, який дозволяє запитувати, шукати, створювати й отримувати інформацію або сервіси простою розмовною мовою.

На горизонті три варіанти:
• Глобальні AI-інтерфейси (щось на кшталт Google на стероїдах).
• Персоналізовані AI-асистенти, адаптовані до потреб конкретного користувача.
• AI-агенти, які можна тренувати й налаштовувати під конкретні завдання.

Vibing with AI

Новий рівень взаємодії – це не просто голосові команди чи текстові запити. Ти “спілкуєшся” з великими мовними моделями, які виконують всю рутинну роботу, поки ти лише переглядаєш результати.

Розмиття меж між мисленням, дослідженням, створенням і програмуванням – це вже не футуризм.
Vibe marketing, vibe design, vibe 3D-моделювання, vibe traveling – усе це вже відбувається.

Вихід за рамки жорстких інтерфейсів може змінити наші відносини з технологіями:
• Не ми пристосовуємося до систем, а вони адаптуються до нашого мислення.

Me, Myself & AI

Продуктивність набуває нового значення.
З’являється модель: одна людина + команда спеціалізованих AI-агентів.

Раніше ти працював сам, тепер ти – CEO власного AI-оркестру:
• AI-дослідник,
• AI-аналітик,
• AI-маркетолог,
• AI-дизайнер,
• AI-керівник проєктів.

Уяви, на роботу, ти приходиш не сам, а з цілою армією “штучних колег”.

Що це змінює?
1. Інтернет, що адаптується під нас.
Зараз ми вчимося працювати з софтом: розбираємося в навігації, запам’ятовуємо меню, вчимося “гуглити” правильно. Але AI може зробити цифровий світ органічним і зручним.
2. Менше часу за екраном.
Відкривати десятки вкладок у пошуку інформації? Досліджувати всі можливі фільтри в інтерфейсі? Відволікатися на таргетовану рекламу?
AI-інтерфейси можуть скоротити цей шум і зробити інтернет спокійнішим.
3. Перехід від механічної культури до розмовної.
Якщо голосові та текстові AI-інтерфейси стануть нормою, це зробить нас усіх кращими комунікаторами.

Що далі?
Чи готові ми до цього майбутнього?

Картинка про зміну парадигми від Systems Innovation Network наштовхнула мене на думку що ризик це валюта змін.

Хочеш іншого життя? Іншого бізнесу? Інших стосунків? Окей, тоді ось правда, яку мало хто приймає: зміни не приходять без ризику.
Немає такого варіанту, де ти з комфортної зони потрапляєш в нову парадигму, минаючи невизначеність.
Особистий розвиток? Це ризик – змінити середовище, вийти з ролі, яку тобі нав'язали, зробити щось не так, як "правильно". Бізнес? Це інвестиції в ідею, яка може не злетіти. Це ставка на стратегію, яка ще не доведена. Стосунки? Це довіра там, де можуть підставити. Це відкритися там, де можна отримати удар.

Ризик – це паливо змін. Але він не має бути смертельним. Помилка не повинна знищити тебе в нуль. Втрата не має зробити тебе банкрутом у всіх сенсах.
Шукайте ризик, який вас потенційно розширює безмежно, але не знищує.

Цікавість vs. Ідентичність
Річард Фейнман казав: «Не думай про те, ким ти хочеш стати, а про те, що хочеш робити».

І це базовий тест на чесність перед собою.
Ким ти себе називаєш? Експертом? Підприємцем? Артистом? А тепер питання: що ти реально хочеш робити, незалежно від того чи вписується воно в означене визначення?

Цікавість веде вперед. Вона не питає, скільки тобі років і чи «пасує» тобі ця справа.

Ідентичність тягне назад. Бо як же так — ти ж «серйозна людина», тобі не личить ці «дитячі забавки».

Ну і що, що в тебе 20 років досвіду? Ну і що, що те, що тебе зараз драйвить, виглядає безглуздо для інших? Якщо цікавість конфліктує з твоєю ідентичністю — ставай на бік цікавості. Інакше ти ризикуєш все життя «бути кимось» замість того, щоб робити щось справді живе.

Як McKinsey вирішують проблеми стратегічного рівня — і що з цього можна взяти для себе.

McKinsey & Co. не просто консалтингова фірма, а школа мислення. Їхній підхід до вирішення проблем став частиною їх корпоративного ДНК та одним з головних драйверів їхньої репутації.

Головне тут: цей підхід можна вивчити. Він не є секретною магією для обраних, і кожен новий консультант McKinsey проходить через нього вже в перший тиждень роботи.

Якщо це працює для них — можливо, це варто вивчити і нам?

Umbrex зробили короткий гід по McKinsey Problem Solving Approach, щоб зробити цю методику доступною ширшій аудиторії. І це варто прочитати.

Інтелектуальна чесність як конкурентна перевага.

У момент, коли аудиторія ловить тебе на маніпуляції — все.
Ти можеш бути геніальним маркетологом, робити ідеальні презентації, показувати неймовірні цифри. Але якщо в них є тріщина — довіра летить в тартарари.

Це про втрату емоційного каналу.
Бо ти більше не “свій”.
Ти — той, хто прикрашає. Хто крутить. Хто щось ховає.
А значить — ти не на моєму боці.

Інтелектуальна чесність — це не романтика і не етика.
Це стратегічний вибір.
Якщо твоя аудиторія розумна, критична, уважна — єдиний спосіб залишатися в діалозі з нею — це бути чесним. Не гучним, не зручним, не приємним — а чесним.

Тоді тобі вірять.
А довіра — це єдиний справжній конверсійний фактор.

Ведучий vs. Гість

Я люблю бути ведучим подкасту.
Можна слухати, ставити питання, іноді встрягати зі своєю думкою — якщо є що сказати.
Ти тримаєш простір, а не тягнеш ковдру.

А от бути гостем — це вже інше кіно.

Нещодавно був у цій ролі. І, чесно кажучи, не те щоб дуже собі сподобався.
Губив думку. Повторювався. Висловлювався не так, як хотів.
Замість плавного потоку — обривки. Замість флоу — десь підгоріло, десь забуксував.

Але це був цікавий досвід.

Бо коли ти з того боку мікрофона, то раптом розумієш, наскільки складно бути лаконічним, коли всі уявні очі (і вуха) на тобі.

YouTube: https://youtu.be/tRF-3VRoFjE

Привіт, це Михайло.

У новому епізоді РУУУШ Наживо+ ми говоримо про тему, яка ще вчора здавалася футуризмом, а сьогодні — частина щоденної практики.

Ми назвали його «Арт і роботи», бо саме на цій межі — між людською творчістю та штучним інтелектом — сьогодні формуються нові запитання до професії, до ринку та до себе.

У розмові — двоє людей, які точно знають, як змінюється креативна індустрія просто зараз (бо саме вони її змінюють): Ілля Ануфрієнко (Bickerstaff.284) та Віктор Шкурба ([isdgroup])

Ми говорили не про далеке майбутнє, а про цілком прикладне “зараз”:
• Чому українські агенції мають унікальну перевагу в світі AI-зброєної глобальної конкуренції
• Як промтинг стає новою мовою креативника
• Що буде з агентствами? (коротко: стануть менші, але набагато ефективнішими)
• Як відрізнити справжню людську творчість від згенерованого контенту, і чи є в цьому взагалі сенс для клієнтів

Один момент мене зачіпив. Ми зійшлися на думці, що AI чудово імітує результати творчості, але не сам процес. І поки що не може відтворити емоційний досвід, який стоїть за кожною по-справжньому геніальною ідеєю.

Як сказав Ілля: «Креатив – це страждання». І це страждання, здається, поки що залишається суто людською привілеєю.

Цей епізод — радше запрошення до роздумів, ніж до відповіді. Запрошую до прослуховування — і до розмови.

https://youtu.be/n783VYKPrm4?si=nsLSWeyritWT42BG

Герой. Скарб. Дракон. І запитання, яке має значення.

Натрапив на дуже просту, але цікаву стратегічну модель — HTDQ (Hero-Treasure-Dragon-Quest).
Іноді, щоб сформулювати правильне стратегічне питання, не треба десяти слайдів із графіками. Достатньо побудувати арку історії.

От як це працює:
• Герой — це ваш бренд, команда або продукт. Те, що вже існує й має бекґраунд.
Наприклад, локальна незалежна книгарня.
• Скарб — амбіція. До чого прагнете.
Наприклад, змагатися з великими онлайн-рітейлерами.
• Дракон — головна перепона, яка заважає руху вперед. Те, про що не завжди зручно говорити.
Наприклад, обмежений асортимент і високі витрати.
• Quest — справжнє питання, яке все це зшиває в одну лінію.
«Як локальній книгарні конкурувати з Amazon, маючи менший асортимент і вищі витрати?»

Суть не в метафорах, а в тому, як точно вони наводять фокус. Здатність формулювати хороші стратегічні питання - супер сила сильного стратега.
⸻
Зберігаю інструмент І дякую авторам: Albrecht Enders & Arnaud Chevallier.Повну версію — у книжці Solvable.

Без конфлікту — немає бренду.

Гарна історія завжди починається з напруги.
Хтось чогось прагне — але щось стає на заваді.
І саме ця напруга рухає сюжет.
Робить його живим.
Змушує нас переживати.

Але в брендингу про це часто забувають.
Шліфують меседжі. Уникають гострих кутів.
Промовляють “цінності” так, щоб не зачепити нікого.
Хоча саме конфлікт створює зв’язок із людьми.
Не згладжена “гармонія”, а відчуття боротьби за щось справжнє.

Бо бренд існує не сам по собі, а тому що у світі є проблема яку необхідно вирішити.

Patagonia — тому що фешн-індустрія топить планету.
Nike — тому що сумнів у собі сильніший за відсутність правильних кросівок.
Dove — тому що у дзеркалі досі живуть чужі стандарти.

Ці бренди не уникають конфлікту.
Вони починають з нього.
Конфлікт — це стратегічна структура.
Це ваша точка опори у світі, де всі інші бренди «за все хороше».

Як це оформити? Спробуйте просту формулу мотиваційного конфлікту:

Наші клієнти хочуть [ключовий драйвер],
але [що заважає],
тому ми [що робимо / яку роль беремо / яке рішення пропонуємо].

Складіть три варіанти:
• один — на рівні культурної напруги,
• другий — на основі мотивації клієнта,
• третій — через проблему в категорії.

І не згладжуйте “але”.
Бо саме в ньому — сила.
І ваша унікальна причина бути.

​​А тепер обіцяний кейс про big і thick data

👩‍💻 Термін “thick data”, про який я вже писала раніше, вигадала конкретна людина – дослідниця Тріша Ванг (Tricia Wang), яка спеціалізується на етнографії технологій.

🤷🏻‍♀️ Вона багато працювала з різним компаніями, досліджуючи, як культура впливає на технології, але зіткнулася з тим, що не завжди її висновки після етнографічних досліджень були в очах компаній релевантними висновкам на основі великих даних. Так Тріша Ванг почала рефлексувати над своїм методом і зрозуміла, як можна доносити його важливість за допомогою нової назви і нового підходу. Але про це згодом, а сьогодні історія.

⛩ У 2009 році Тріша Ванг працювала над великим дослідженням для Nokia, на той час однієї з найуспішніших компаній на ринку мобільних телефонів. Тріша кілька років проводила своє дослідження в Китаї серед людей з низьким доходом. Для того, щоб краще зрозуміти контекст, у якому живуть люди, вона максимально занурилась у їхнє повсякдення – жила з сільськими мігрантами, продавала на вулиці пельмені, проводила дні і ночі в інтернет-кафе.
Зрештою, маючи за плечима колосальний багаж спостережень і розуміння контексту, у якому живуть небагаті китайці, Тріша Ванг зробила важливий висновок про те, що люди з низьким доходом готові платити за значно дорожчі смартфони, навіть якщо їм це не по кишені.

🏢 З цим висновком Тріша прийшла до свого замовника – компанії Nokia. Дослідниця намагалася переконати центральний офіс у тому, що слід змінити їхню продуктову стратегію з виготовлення дорогих смартфонів для преміум сегменту на виготовлення доступних смартфонів для людей з низьким доходом. Але Nokia вважали таку ідею абсурдною, адже Тріша спиралася на результати інтерв’ю всього зі 100 людьми, тоді як великі дані, з якими також працювала компанія, пропонували вибірку у кілька мільйонів точок даних. І всі ці кількісні дані нічого не говорили про подібну тенденцію.

💻 Однак парадокс полягав у тому, що висновок Тріши не міг бути відображеним у великих даних, адже вони від початку містили готові фіксовані кількісні моделі попиту. І саме ці моделі не відповідали тодішнім культурним моделям споживання в Китаї. І тут можна цитувати коментар Тріши про цю ситуацію «What is measurable isn’t the same as what is valuable» («Вимірюваність данних не визначає їх цінність»).

📵 А далі сталося те, що мало статись. Nokia втратила свої позиції. У 2013 році Microsoft придбав підрозділ Nokia, що займався розробкою, виготовленням і збутом мобільних телефонів.

❗️Після того, як Тріша Ванг почала публічно розказувати свою історію, пройшло вже кілька років, і в Nokia знову відбулись зміни. Microsoft продали Nokia молодій фінській компанії HMD Global. І сьогодні під брендом Nokia продовжують випускати телефони. А ще смартфони. Зокрема й бюджетні.

Ось тут можна переглянути відео на TED, де Тріша Ванг розповідає цю історію і дуже дотепно пояснює, як люди спираються на дані у своєму прийнятті рішень.

А в наступному пості я детальніше розповім, у чому Тріша Ванг бачить переваги thick data і як пропонує поєднувати їх з big data.

#anthropologicalvideo
#researchmethods

Клієнтський сервіс ≠ клієнтський досвід

Обслуговування клієнтів — це коли бізнес бере на себе відповідальність за своїх людей.
За те, як вони відповідають. Як реагують у складних ситуаціях. Як тримають тон.

Це важливо.
Це певний етап розвитку — коли ви вже виросли настільки, що точок контакту стало багато, і треба їх стандартизувати.
Прописати правила. Норми. Поведінкові сценарії.

Але давайте чесно: це не клієнтоцентричність. Це стандартоцентричність.

Зовсім інша розмова починається, коли ми говоримо не про поведінку співробітників, а про стан клієнта.
Про те, що він відчуває. Що з ним відбувається всередині, коли він взаємодіє з вашим брендом.
Тут бізнес бере на себе відповідальність не тільки за процеси, а за переживання.

Це вже не «як відповідати», а «що має залишитися у памʼяті клієнта після цієї взаємодії».
Не про виконання стандарту, а про створення відчуття.
Про намір.
Про дизайн досвіду.

Це складніше. Дорожче. Ризикованіше.
Бо немає check-list’у на емоцію.
Але й виграш — інший. Глибший. Довший. Стійкіший.

Саме для компаній, які вже доросли до цієї розмови — ми створили інтенсивний практичний курс зі створення системи клієнтського досвіду.
Не для галочки. А як реальну конкурентну перевагу.

Як казав Сет Годін:
“Якщо сумніваєтесь, припускайте, що люди діятимуть відповідно до своїх поточних ірраціональних імпульсів, ігноруючи інформацію, що суперечить їхнім переконанням, обираючи короткострокову вигоду замість довгострокової, і піддаючись впливу культури, з якою вони себе ідентифікують. Я не раціональний — і ви теж ні.”

Ми любимо будувати стратегії, ніби люди — це логічні машини.
Що якщо пояснити їм більше фактів, навести більше аргументів - вони переконаються.
Але люди не такі. Ми не такі.

Ми приймаємо рішення, виходячи з емоцій, звичок, ідентичностей.
Часто всупереч фактам. Часто проти власної вигоди у довгостроковій перспективі.
І це не баг системи. Це сама система.

Хороший маркетинг, брендинг, продуктова стратегія — починаються не з питання “як пояснити”, а з питання: “яку ментальну модель використовують споживачі?” “які емоції ми зустрічаємо?” «що вони розповідають собі про себе?»

Бо якщо ви будуєте комунікацію на припущенні про раціональність —
ви будуєте її для людей, яких не існує.

- Чому CEO та борд часто скептично ставляться до CX-ініціатив?
- Які конкретні вигоди можна отримати від абстрактного сх?
- Як встановлюються взаємозвʼязки між СХ показниками та бізнес-показниками?
- Як CX створює цінність для різних департаментів: розробки, маркетингу, продажів, HR?
- Як структурувати аргументацію щодо CX-стратегії мовою, зрозумілою для C-левелу?

Сьогодні в 19:00, безкоштовно:

https://www.ruuush.marketing/event-free-registration?item=e_experience

Лекторка: Олена Цисар – міжнародна експертка з аудиту та стратегії клієнтського досвіду (CX) з понад 20-річним досвідом роботи в Центральній Європі та Східній Азії. Є партнеркою холдингу 4Service Group та авторкою методології аудиту та побудови зрілої системи клієнтського досвіду – CX Maturity Model. Її професійне портфоліо складається з понад 200 проєктів для великого і середнього бізнесу, серед яких такі компанії як Ощадбанк, Фокстрот, SOCAR, Metro та інші.

Привіт!
Завжди цікаво, що людина зберігає на своїй книжковій полиці. Іноді це щось про минуле. Але найпоказовіше — останній скрін у Kindle. У цьому пості - книжки з першого екрану мого кіндла.

Це добірка для тих, хто відчуває: щось завершилось, а нове ще не набрало форми.
Коли потрібна не відповідь, а інше питання. Не інструкція, а зміна фокусу.
Ці книги — про внутрішній рух, коли зовні все стабільно.
А що у вас на першому скріні в кіндлі або apple-books?

Категорія: Книги, що вмикають рух
Anatomy of a Breakthrough — Adam Alter
Коли немає прогресу — це не кінець. Це сигнал. Альтер досліджує, як мислити проривами в періоди застою, коли зовні все стабільно, а внутрішньо — ні.
«Being stuck is a signal. Not a sentence.
🔗 Amazon

Obviously Awesome / Sales Pitch — April Dunford
Михайло Травесре
«Customers don’t buy the best products — they buy the ones they understand the fastest.
🔗 Amazon 🔗 Amazon

Hyperfocus — Chris Bailey
Продуктивність не в швидкості, а в точності фокусу. Бейлі підкріплює теорію практикою: тиші, експериментів і спостережень.
«You can’t be productive without being deliberate.
🔗 Amazon

Stand the F*ck Out — Louis Grenier
Бути кращим — уже недостатньо. Потрібно бути помітним. Грен'є пропонує радикально чесний погляд на маркетинг без посередності.
«Being different is better than being better.
🔗 Amazon

The Pathless Path — Paul Millerd
Що, якщо звичні орієнтири кар’єри більше не працюють? Міллерд описує не шлях успіху, а шлях вибору.
«We are not wired to want what we have, but to want what we want.
🔗 Amazon

The Guide to Going Viral — Brendan Kane
Про управління увагою в час, коли її надто багато — і вона надто розсіяна. Книга про механіку залучення — як працювати з динамікою платформи, поведінкою аудиторії та щільністю повідомлень.
«You have to find a way to disrupt people’s patterns and stand out amongst the noise.
🔗 Amazon

Agentic AI — Pascal Bornet та ін.
Про те, як великі мовні моделі змінюють логіку прийняття рішень у бізнесі. Для тих, хто інтегрує технології не заради новизни, а для оптимізації рішень — стратегічно, з урахуванням реального контексту.
«Agentic AI is not about replacing humans. It’s about augmenting our capacity to think, decide, and act with greater speed and precision.
🔗 Amazon

Beloved Brands — Graham Robertson
Що відрізняє бренди, до яких повертаються? Робертсон — екс-директор Coca-Cola та Johnson & Johnson — подає бренд як систему: від ідеї до дії.
«Consumers don’t care about brands. They care about their own lives. Great brands fit into those lives.
🔗 Amazon

До речі, якщо ви любите читати книжки разом з аі (закидувати шматок книжки в лллмку і спілкуватися щодо неї) то вам зручніше буде купувати їх в kobo.com - там є можливість скачувати їх на свій пристрій в epub форматі

«95% того, для чого маркетологи зараз залучають агентства, стратегів і креативників — зможе робити штучний інтелект. І, найімовірніше, він навіть зможе тестувати креативи на реальних або синтетичних фокус-групах споживачів».
— Сем Альтман, OpenAI, в одному з інтерв’ю

У новому випуску РУУУШ Наживо+ ми з Юліаном, випускником London School of Economics, говоримо про синтетичні аудиторії в тестуванні продуктів.

Про те як поведінкова наука дозволяє моделювати віртуальні копії реальних людей для прогнозування їхньої поведінки та як це допомагає розробникам продуктів швидше ухвалювати кращі рішення.

Про що ще говоримо в епізоді:

✅ Чому синтетичні двійники дозволяють проводити експерименти без ризику та тестувати більше гіпотез
✅ Результати досліджень у сфері e-commerce: наскільки точно віртуальні копії відтворюють поведінку реальних користувачів
✅ Як використовувати великі мовні моделі в поєднанні з психометрикою для прогнозування споживчої поведінки
✅ Етичні межі використання синтетичних користувачів у бізнесі та політиці
✅ Чому розуміння психології користувачів стає ключовим фактором для успіху продуктів

https://youtu.be/9bjfos5b5_o?si=3WZ_6U-MLhhzOdmk

Маленькі бренди ростуть так само, як і великі.
Ніякої магії. Просто фізика ринку.

Є міф, що малі бренди або назавжди залишаються маленькими, або ростуть якось “по-іншому”. Що їм потрібно вигадувати окрему логіку, бо “у нас же інші ресурси”.

Але правда в тому, що бренди — великі й малі — ростуть однаково.
Через помітність. Регулярність. І чітке асоціювання з моментами вибору.

Це підтверджують дослідження Ehrenberg-Bass Institute.
Не унікальність вирішує. А доступність у голові. Коли прийде час купувати — щоб згадали саме вас.

Ось три речі, які справді мають значення:

1. Ментальна доступність
Не треба кричати, що ви “інші”.
Краще — нагадуйте, що ви є. І що ви — ок.
Фокус — не на диференціації, а на простому сигналі:
“Ми тут, ми норм, спробуйте нас коли буде на часі.”

2. Категорійні точки входу (CEP)
Люди не шукають “бренд кави”. Вони шукають “щось, щоб прокинутись”.
Тому будуйте бренд навколо таких моментів. Один момент — одне повідомлення.
Спочатку один CEP, потім розширюйтесь.

Порада:
• Обирайте широкі й реальні контексти (“кава що пробуджує”, а не “кава для кемпінгу”)
• Будьте чесними — не кажіть “для кожного моменту життя”, якщо це просто чорна кава

3. Впізнавані бренд-активи
Колір. Логотип. Символ. Тон.
Люди не завжди читають назву — але впізнають почерк.
Почніть з одного активу. Тягніть його скрізь.
Кожен контакт — або посилює, або розмиває.

⸻

Ніякої срібної кулі.
Але є закономірності.
Якщо ви їх знаєте — помиляєтесь рідше.
А значить — ростете швидше.

Маленькі бренди можуть рости.
Просто не через “відчуття унікальності”. А через регулярну, впізнавану присутність у головах.
І так — це нудніше, ніж новий креатив щотижня. Але стабільніше.

Працює. Якщо працювати.
Ну і так — це навіть може бути весело.

Якщо вам відгукується такий підхід — ми здизайнували інтенсив, де за 3 тижні ми разом з вами пройдемо шлях впровадження найфундаментальніших принципів доказового маркетингу в практиці для свого бренду.
Та крім цього розберемо все на прикладах зокрема українських кейсів з практики викладачки, Анастасії Пустильник – СЕО агенції стратегічного маркетингу Aimbulance.
https://bit.ly/3F4D5kE

Брендам ще ніколи не було так складно рости.

І справа не лише в рекламі, яку всі ігнорують. Не лише в алгоритмах чи перенасиченні вибором. Головна проблема — ми зациклені на короткостроковій логіці росту.

Більшість працює за інерцією:
момент → хайп → кампанія → коротке зростання → спад → наступна кампанія.
Це дорого. Це швидко вигорає. І це — не стратегія.

Бо момент живе день.
Культура змінюється швидше, ніж виходить ваш креатив.
Тимчасові прояви — не будують структури пам’яті в споживачів.
І поки ви намагаєтесь “встигнути в TikTok”, лише платформи заробляють на вашій гонитві.

Тому замість того, щоб ганятися за увагою, потрібно будувати присутність.

Один із способів робити це органічно - будувати свій світ.
Бренд як екосистему — з голосом, логікою, наративом.
Яка може вміщати різні формати: і креатив, і комʼюніті, і функцію.
І працює не тому, що використала вдалий мем. А тому що залишається в полі зору споживача.

Будівництво світу — це відповідь на роздрібненість уваги. Це спосіб не тільки привернути інтерес, а й залишитися у виборі.

І от питання:
як будувати цей “світ бренду”, коли в тебе обмежений бюджет, мало часу й команда, яка працює на знос?

Ми в ruuush.marketing готуємо цілий курс про побудову бренду через транс-медійний сторітелінг із міжнародними спікерами та сучасними фреймворками. А 29 травня в 18:00 запрошуємо вас на лекцію E-Formula.1 чудової Насті Іванічевоі де розберемо підхід до побудови трансмедійного всесвіту, що перетворив Formula 1 з елітарного спорту на глобальний наратив з мільйонами послідовників по всьому світу.‍
‍
Розберемо:
-Передумови трансформації Formula 1 від технічного спорту до глобального феномену
-Бізнес-складову успіху F1 та стратегічні рішення керівництва
Маркетинг-систему та комунікаційні канали, що забезпечили стрімке зростання популярності
-Як Formula 1 створила цілісну екосистему контенту через різні канали комунікації
-Роль Netflix-серіалу "Drive to Survive" у демістифікації складного спорту
-Конкретні кроки, які зробила FORMULA 1 за останні роки, щоб стати одним з найбільш популярних спортивних змагань у світі

Доєднуйтесь!