Коли адмін №1 просив більше наукової фантастики українською, він не уявляв, що всесвіт відгукнеться буквально 😅

1104 (тисяча сто чотири) сторінки!

Під час планового дослідження неколонізованої планети Кіра Наварес знаходить незрозумілу інопланетну реліквію. Спочатку вона тішиться таємничою знахідкою, але її захоплення перетворюється на жах, коли стародавній пил довкола неї починає оживати. Перший контакт з пилом зовсім не такий, як уявляла Кіра, він приносить нові одкровення та трансформацію, яка підштовхне її до розуміння межі людських можливостей. Відкриття Кіри призводить до війни серед зірок, тож вона відправляється на місію, яка охоплює всю галактику. Поки Кіра долає небезпеку і власні жахи, світові та його колонії загрожує знищення. Тож Кіра стає єдиною надією людства на порятунок. Чи зможе вона врятувати Світ від знищення?

«Сон у морі зірок» — це науково-фантастичний дебют Крістофера Паоліні після завершення фентезійної серії «Спадщина», робота над яким зайняла в автора понад 7 років. «Спадщину» він при цьому писав близько 12 років; власне, після десятиліття, проведених з магією та драконами, Паоліні й захотілося чогось більше науково-фантастичного. Для нього це було цілком природно, бо, як він пояснював, мати в нього захоплювалася фентезі, а батько зайняв половину домашньої бібліотеки НФ-літературою, тож він був фанатом обох фантастичних жанрів.

Перший варіант «Сну» Паоліні показав сестрі, похвалився, що тепер він пише про космічне майбутнє людства, а сестра, прочитавши книгу, відповіла, що роман ... просто не працює 😭 Крістофер зблід (припущення) і витратив ще рік на шалене переписування та сеанси сімейної психотерапії (теж припущення). Після цього він відверто зізнавався, що «Спадщина» дещо підточила його навички сюжетобудування, позначившись на написанні «Сну». В певний момент була навіть загроза, що вийде Young Adult, проте Паоліні дуже цього не хотів й відмовився від ідеї зробити героїню Кіру Наварес молодшою.

Але чим автор пишається, так це НФ-складовою частиною книги. Рік було витрачено на розробку світобудови та технологій майбутнього. Найскладнішою частиною досліджень було створення системи швидше-ніж-світло-подорожей. Паоліні хотів уникнути пов'язаних з темпоральністю та хронофізикою проблем («Жодних подорожей у час!» — заявив він на сеанс психотерапії (абсолютне припущення)), тож знайшoв ракетного інженера та вченого Ґрега Меголіка, котрий сформулював теорію, яка стала основою для космічних подорожей у книзі.

«Сон у морі зірок» це перша книга Фракталверсу, яка вже також має і приквел «Фрактальний шум», а зараз письменник створює продовження «Сну», котре буде написане у стилі трилерів Тома Кленсі з множинними точками зору. Паоліні хоче розширювати Фраклталверс і планує в ньому багато історій. Наприклад, підлітковий стимпанк, дія котрого відбуватиметься на Землі наприкінці 19 — початку 20 століття (як бачимо, остаточно позбутися Young Adult не вдалося).

З космофантастики, яка надихала та вплинула на створення Фракталверсу, Паоліні називає Mass Effect, Halo, Babylon 5, оригінальний Battlestar Galactica, класичний «Зоряний шлях», «Пісні Гіперіона» Дена Сіммонса, «Дюна» Френка Герберта (разом з фільмом Девіда Лінча), Wild Seed Октавії Батлер та багато науково-фантастичних романів Ієна Бенкса.

До речі, обсяг «Сну» пояснюється тим, що письменник бажав створити завершену самодостатню історію в одній книзі, а не розбиту на декілька томів, щоб читачі не чекали роками продовження. А ще редактори Tor попросили додати ще 30 000 слів під час редагування роману 😳, що було для Паоліні дуже незвичним досвідом.