Є така дивна кар’єрна стежка — стрибати по всіх можливих громадських радах, мімікою імітуючи наявність інтелекту, світити мордою, щоб, може, тємку отримати або щоб помітили й далі просунули.

Цим постійно займається Демсокира, але у них це ще більш-менш цивілізовано: одні йдуть в антикорраду МО, інші — в Мінвет. А ось Нойніц іде в антикорупційну раду… регулювати корупційну складову казино. Казино, Карл…

Цікаво, Нойніц теж, як і Гудименко, публічно «відморозиться» проходити поліграф?

Але менше з тим. Уявіть мій подив, коли я побачив у списках Кривошея й Ярову — відомих «антикорупційних» діячів минулого скликання антикорупційної громради МО.

Спеціалісти в усьому. У людей буквально професія — торгувати писком і імітувати буремну діяльність із метою, щоб часом пролізти до корита… гидота.

Там, окрім Мельника, ну й, можливо, кількох інших кандидатів, достойних людей нема.

Петро Олексійович зібрав у себе цілий гарем.

Хоча враховуючи його вік, то йому якраз. У списку «грантових гріхів» не вистачає лиш расизму й гомофобії.

Тепер зрозуміло хто став «духовним наставником» у Сюмар.

рф створила сайт для "продажу" українських дітей

На сайті публікують фотографії дітей із відкритими лицями. Є можливість "фільтрувати" їх за статтю, кольором очей та волосся, а також наявністю братів чи сестер. У характеристиках дітей вказують: "слухняна", "спокійна", "з повагою ставиться до дорослих".

Більшість із них народилися до окупації Луганщини та мали українське громадянство. Батьків деяких з них було вбито окупаційною владою, іншим просто зробили російські документи, щоб легалізувати викрадення.

На фронті зараз важка ситуація. Але не для нардепів Порошенка, які масово штурмують пляжі Монако та Ніцци.

Та й сам Петро Олексійович на початку серпня чкурнув на тиждень до синів-ухилянтів у Лондон. Як тільки я про це написав, набігли порохоботи із звинуваченнями, мовляв, неправда все: нікуди він не їздив. Але навіщо в Порошенка намагались приховати виїзд “гетьмана”?

Виявляється, олігарх вимагав від міністра охорони здоров’я випустити його до Лондона на профілактику та лікування цукрового діабету. “Мені рекомендовано, продовжити лікування за межами України в клініці London Bridge Hospital”, - написав Петро Порошенко у листі до МОЗ і показав лист-запрошення з лікарні. В листі з лікарні йшлося: “Чекаємо на Вас”. І вартість – до 150 000 тисяч фунтів стерлінгів. Це понад 200 тис доларів, або 8 млн грн. Якщо цей лист був писаний не просто для того, щоб допомогти Петрові виїхати у гості до синів і він, дійсно, виїхав підлікуватись – це найглибший цинізм, який я спостерігав.

Чи може Порошенко дозволити собі викласти 200 тис доларів на профілактику свого діабету? Звісно! За три роки великої війни він збагатився у понад 20 разів, ставши одним з трьох найбагатших олігархів. Тому може.

Цинізм полягає в іншому. Він настільки густий, що його можна різати ножем. Порошенко – людина, яка протягом п’яти років своєї каденції не змогла забезпечити безперебійне постачання інсуліну для 200 тисяч українців, сьогодні не лікується в Україні, а летить до Лондона, щоб викласти 8 млн грн за лікування… хвороби, на яку, за іронією долі, він хворіє сам.

Щоб зафіксувати. Порошенко знищив програму підтримки інсулінозалежних людей і тепер змушений лікувати свій діабет в Лондоні за $200 тис. Ось чому він не лікується в Україні. І його діти, і дружина. Ніхто з них не лікується тут, бо знають, як глава родини будучи главою держави “опікувався” медициною.

Статистика підтримки державою хворих з цукровим діабетом протягом каденції Порошенка шокує: 60-70% недофінансування. Під кінець каденції Петра, у 2018 році в Чернівецькій області програма інсуліну була профінансована лише на 40%. У Сумах — 32%. У Тернополі — 35%. І так – по всій країні. В Порошенка перекладали витрати на місцеві бюджети, затримували субвенції, економили на тих, чиє життя залежало від кількох мілілітрів препарату.

Тоді ж Рахункова палата зафіксувала випадки, коли бюджетні гроші йшли за неіснуючими рецептами, а пацієнти залишалися без ліків. Державні програми «Доступні ліки» і реімбурсація інсуліну працювали так, що навіть у найкращі роки їхня ефективність була радше декларативною. Частину необхідних препаратів просто не включили до списків відшкодування, а ціни, які компенсувала держава, іноді перевищували ринкові. Тобто, держава переплачувала аптекам, але не могла знайти грошей на тих, кому інсулін потрібен негайно.

А ось заголовки в медіа за часів президента, який сам хворіє на діабет:
““Наші діти вмирають”, - в Сумах батьки хворих на цукровий діабет дітей вийшли на масову акцію з вимогою придбання інсуліну».
«У Чернівцях пройшла масова акція батьків дітей, хворих на цукровий діабет» та інші.

І ось тепер, у 2025-му, Петро Порошенко вирушає до Лондона. До синів та лікування власного діабету. В нього є на це 200 тис доларів, а у тисяч українських родин з такою хворобою – немає. Це історія про те, як жадібність та цинізм перетворили людину, яка могла стати гідним президентом, на жалюгідного прохача на виїзд.

Це, напевно, серія артів, що найкраще описує російську глибинку.

Із кожним днем «ЕСВО» у рашці зростають продажі чаю та бубликів. Культура «чаєпиття» з власних самоварів набирає обертів.